Справа № 159/968/26 Провадження №33/802/327/26 Головуючий у 1 інстанції:Денисюк Т. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
20 квітня 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Рапіти О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Рапіти О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), військовослужбовця, адреса: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 15.02.2026 о 01.49 годині в м. Ковелі на вулиці Володимирська керував транспортним засобом «BMW X5» номерний знак НОМЕР_2 , від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
В поданій апеляційній скарзі захисник Рапіта О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ'єктивністю з'ясування усіх обставин події. Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення констатовано про «керування» та про «відмову» одночасно, що свідчить про відсутність належного відображення у відповідному протоколі обставин справи, які лягли в основу констатації наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Крім того, вказує про наявність в матеріалах справи, оформлених працівником поліції, ряду неточностей та розбіжностей із фактичними обставинами справи.
Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
За приписами ч. 6 ст. 294 КпАП України неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, будь-яких клопотань до суду від нього не надходило. Тому, за наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та за участі у судовому засіданні захисника Рапіти О.В., який діє в інтересах першого.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, доходжу наступного висновку.
Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , погоджується із висновками суду про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України за таких підстав.
У даній справі не підлягають встановленню та перевірці обставини перебування у стані алкогольного сп'яніння та обставини вживання алкоголю, оскільки такі обставини перевіряються судом у випадку порушення водієм п. 2.9.а ПДР України, в той час як у даній справі протокол складено за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, і перевірці підлягає саме обставина відмови від проходження огляду, що є порушенням п. 2.5 ПДР, за що і складено протокол стосовно ОСОБА_1 .
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп'яніння.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п. 1 Розділу 2 Інструкції).
У відповідності п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КпАП України.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КпАП України).
Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КпАП України.
Отже, з аналізу положень ст. 266 КпАП України та п. 7 Розділу 3 Інструкції вбачається, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КпАП України. У разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння також в найближчому закладі охорони здоров'я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України, тобто відмову від проходження огляду, яка утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП України.
Крім того, з положень вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок водія пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейського. Таким чином, у даній справі підлягає встановленню факт, що така вимога поліцейського була законною, а також факт відмови останнього від виконання такої вимоги, тобто відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а саме у закладі охорони здоров'я.
Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я.
Таким чином безпідставними є доводи захисника, що в протоколі про адміністративне правопорушення наявні суперечності, оскільки незрозумілим є в чому саме відображалась об'єктивна сторона вчиненого правопорушення з боку ОСОБА_1 в контексті ч. 1 ст. 130 КпАП України.
На відеозаписі з портативного відеореєстратора поліцейських зафіксоване спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , повідомлення йому про причини зупинки, виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, що стало підставою для вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу чи в медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти згаданий огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу «Алкофор 507» (результат тесту 1,41 проміле), та з встановленим показником приладу водій не погодився і виявив бажання пройти огляд в медичному закладі.
Надалі як вбачається з відеозапису та, що підтверджується матеріалами справи, в Ковельському МТМО ОСОБА_1 був оглянутий лікарем, проте надалі від обстеження щодо стану алкогольного сп'яніння відмовився і йому були роз'яснені його права та наслідки такої поведінки. Дії ОСОБА_1 працівниками поліції були кваліфіковані як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил.
Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України з фіксацією події технічними засобами відеозапису чи в присутності двох свідків.
У справі, що переглядається встановленню підлягають факти законності вимоги поліцейського щодо проходження огляду, що ґрунтується на вставленому факті керування ОСОБА_1 автомобілем, що не заперечується в апеляційній скарзі, а також факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, що належним чином стверджується відеозаписом та письмовими доказами у справі.
Протягом всього часу, що зафіксований на вищезазначених відеозаписах, ОСОБА_1 жодного разу не висловив зауважень ані щодо факту керування автомобілем, ані щодо вживання алкоголю перед керуванням транспортним засобом. Натомість, весь цей час ОСОБА_1 свої дії виправдовував необхідністю поїздки в медичний заклад до друга, крайньою необхідністю, намагався домовитися з працівниками поліції, щоб останні його відпустили без складання адміністративних матеріалів, що на переконання апеляційного суду свідчить про визнання своєї протиправної поведінки на момент документування правопорушення.
З огляду на наведене, апеляційні доводи щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та необхідності закриття провадження у справі уже на етапі судового розгляду є цілком голослівними і розцінюються апеляційним судом як намагання уникнути відповідальності за вчинене.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що в протоколі про адміністративне правопорушення наявна помилка у році при зазначенні дати вчинення правопорушення, незначні розбіжності в часі, однак загалом відомостей зазначених в протоколі, які узгоджуються з відеозаписом, доказами, наявними у справі, достатньо для перевірки встановлених судом обставин законності вимоги поліцейського стосовно ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та відмови останнього від проходження такого огляду в медичному закладі.
Наведені захисником в апеляції незначні недоліки при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 визначального значення для встановлення наявності чи відсутності у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не мають.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Оскільки водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а саме в закладі охорони здоров'я, що підтверджено доказами в матеріалах справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР.
Апеляційний суд доходить висновку щодо відсутності правових підстав для скасування постанови, як про це просить захисник, оскільки суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283 КпАП України, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,
Апеляційну скаргу захисника Рапіти Олега Васильовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук