Справа № 154/3637/23 Провадження №11-кп/802/286/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
потерпілої - ОСОБА_10 ,
законних представника потерпілої - ОСОБА_11 ,
представника потерпілої - адвоката - ОСОБА_12 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12023030510000551 від 26.05.2023 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , законного представника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_13 на вирок Володимирського міського суду Волинської області від 18 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_7 ,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Волинської області, Володимир-Волинського району, с. Галинівка, жителя АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, студента Закладу професійної освіти «Регіональний професійний коледж м. Володимир», громадянина України, українця, не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, та призначено покарання за ч. 3 ст. 152 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Строк покарання за цим вироком визначено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України визначено зарахувати у строк покарання перебування ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом з 08.06.2023 по 31.08.2023, із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_14 задоволено.
Визначено стягнути із ОСОБА_8 (діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 ) на користь ОСОБА_14 (діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 ) завдану кримінальним правопорушенням неповнолітній ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.
Вироком суду вирішено долю речових доказів та арештованого майна.
Згідно з вироком суду обвинувачений ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він 24 травня 2023 року, близько 17 години 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в приміщенні літньої кухні по АДРЕСА_1 , керуючись спонуканнями задоволення своїх сексуальних бажань, посягаючи на статеву свободу та недоторканість іншої особи, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, перебуваючи поряд з неповнолітньою ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті насильницьким способом, достовірно знаючи, що ОСОБА_15 не досягла повноліття, схопив останню за ліве передпліччя руки і долаючи опір, користуючись своєю фізичною перевагою, кинув останню на диван який знаходився у зазначеному вище приміщені.
В подальшому, коли потерпіла ОСОБА_10 впала на спину, утримуючи її руками, ігноруючи її прохання не чинити насильницьких дій, стягнув з останньої шорти разом із спідньою білизною, після чого зняв з себе шорти та нижню білизну і проти волі потерпілої, здійснив вагінальне проникнення в її тіло з використанням своїх геніталій, тобто вступив у насильницький статевий акт з нею природним способом, в результаті чого ОСОБА_15 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця правого плеча, синця присінку піхви та розриву дівочої пліви.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 принизив гідність потерпілої ОСОБА_10 , спричинив їй фізичний біль та моральні страждання.
У поданих апеляційних скаргах:
- законний представник потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 оскаржує судове рішення в частині призначеного покарання, оскільки вважає таке призначеним обвинуваченому без належної оцінки фізичних та моральних страждань потерпілої, пережитого нею травматичного досвіду. Судом першої інстанції в повній мірі не взято до уваги, що вчинені щодо потерпілої злочинні дії істотно вплинули на її емоційний та психологічний стан, унаслідок чого був порушений її звичний спосіб життя в негативну сторону. Просить вирок Володимирського міського суду Волинської області від 18.12.2025 в частині призначеного покарання у виді 4 років позбавлення волі скасувати та призначити більш суворе покарання.
- прокурор оскаржує вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. На думку сторони обвинувачення поза увагою суду залишилася думка потерпілої, якій внаслідок протиправний дій обвинуваченого спричинено фізичні та моральні страждання, що вплинули на всі сфери її життя і яка просила призначити ОСОБА_7 суворе покарання. Пом'якшуючі обставини встановлені судом - виховання у неповній сім'ї, навчання у закладі професійно-технічної освіти, на переконання прокурора, жодним чином не зменшують рівень суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_7 насильницького кримінального правопорушення. Прокурор просить оскаржений вирок скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.
- законний представник обвинуваченого ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого оскаржують вирок загалом з аналогічних підстав. Апеляційні вимоги обґрунтовують тим, що суд обмежився загальними посиланнями на тяжкість інкримінованого діяння, не здійснивши індивідуалізованої оцінки особи обвинуваченого та його реальних можливостей до ресоціалізації. Захисник акцентує увагу, що ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення був не неповнолітнім, а малолітнім, та такі обставини мали б бути враховані при призначенні покарання.
Законний представник просить оскаржений вирок в частині призначеного покарання змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Захисник обвинуваченого просить вирок в частині призначеного покарання змінити та призначити ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки із покладенням відповідних обов'язків.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційних скарг; думку обвинуваченого та його законного представника, захисника обвинуваченого, які свої апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити, заперечили апеляційні вимоги прокурора та законного представника потерпілої; прокурора, яка підтримала свою апеляцію, вказала про обґрунтованість апеляційної скарги законного представника потерпілої та заперечила проти доводів інших апеляційних скарг; потерпілу та її законного представника, які підтримали свою та прокурора апеляційні скарги, при цьому заперечували проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено та кваліфікація його дій відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, та в апеляційних скаргах не оспорюються, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Щодо призначеного обвинуваченому покарання, то слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 65 КК України, як норми котра встановлює загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції, належно врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є неповнолітнім, навчається у закладі професійної освіти, умови його життя та виховання, який проживає в неповній сім'ї з матір'ю та бабусею, оскільки батько помер, його ставлення до вчиненого діяння, який повністю визнав свою вину, критично ставиться до вчиненого діяння та осуджує свої протиправні дії, щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілої та її батьків, вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувався.
Враховано судом першої інстанції і характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є особливо тяжким злочином, основним об'єктом якого є статева свобода та статева недоторканість особи, додатковим об'єктом якого є здоров'я, воля, честь, гідність потерпілої.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_7 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене відносно неповнолітньої особи, тобто вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 152 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років.
При цьому, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 102 КК України покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин призначається неповнолітньому на строк не більше десяти років.
Вирішення питання призначення покарання належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним та достатнім, сприятиме досягненню основної мети покарання - виправленню та перевихованню обвинуваченого, запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо застосування положень ст. 69 КК України до обвинуваченого, з чим не погоджується сторона обвинувачення та законний представник потерпілої, то слід зазначити, що згідно до вимог ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції, застосовуючи положення ст. 69 КК України, використовуючи свої дискреційні повноваження, урахував конкретні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_7 ,його щире каяття, оскільки останній дав визнавальні показання, виявляв бажання залагодити провину, щиро попросивши вибачення у потерпілої та її батьків за вчиненні ним дії, що свідчить про критичну оцінку та осудження своїх протиправних дій. Обґрунтовано місцевий суд взяв до уваги поведінку законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , яка під час судового розгляду кримінального провадження вчиняла дії на повне відшкодування моральної шкоди потерпілій, що підтвердив законний представник потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_16 , однак відшкодування не відбулося у зв'язку з позицією законного представника потерпілої з цього приводу. Законний представник потерпілої відмовився від отримання коштів на відшкодування моральної шкоди, оскільки хотів, щоб така шкода була стягнута на підставі вироку суду.
В даному випадку колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що зазначені вище обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дають можливість застосувати стосовно ОСОБА_7 положення ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 152 КК України.
Слід брати до уваги, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Позбавлення волі на строк 4 роки, на переконання колегії суддів, стане належним уроком для ОСОБА_7 та слугуватиме меті попередження вчинення нових злочинів в майбутньому, а тому не вбачає підстав для посилення покарання обвинуваченому, як про це просять у своїх апеляційних скаргах прокурор та законний представник потерпілої.
Колегія суддів бере до уваги пункт 5.1 Мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила) - система правосуддя щодо неповнолітніх має бути спрямована насамперед на забезпечення благополуччя неповнолітнього та забезпечення того, щоб будь-які заходи впливу на неповнолітніх правопорушників були завжди співмірними як з особливостями особистості правопорушника, так і з обставинами правопорушення.
Таким чином, принцип пропорційності, закріплений у зазначеному пункті Пекінських правил передбачає, зокрема, що реакція на дії молодих правопорушників повинна ґрунтуватися на врахуванні не тільки тяжкості правопорушення, але й особливостей особистості неповнолітнього. Індивідуальні особливості правопорушника, такі як соціальний та сімейний статуси, збиток, завданий правопорушником та інші, повинні впливати на пропорційність відповідних дій, як от врахування бажання правопорушника компенсувати шкоду, завдану жертві або її чи його бажання вести повноцінне і корисне життя.
Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання положень ст.ст. 75, 104 КК України чи призначення йому покарання у виді пробаційного нагляду, оскільки злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітніх осіб становлять собою велику суспільну небезпеку, характеризуються виключною аморальністю та цинічністю дій винних. Такі злочини грубо принижують гідність потерпілих, заподіюють глибоку психічну травму, негативно відображаються на моральних цінностях та самооцінці жертв сексуального насилля. Суспільна небезпека злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи визначається не лише посяганням на таку статеву свободу, а й заподіянням шкоди іншим суспільним відносинам та соціальним цінностям, нормальному фізичному і психічному розвитку дітей, честі і гідності осіб, що постраждали від такого посягання.
Зрештою підстави для призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання чи із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України, на які є посилання в апеляційних скаргах сторони захисту, а саме: вік обвинуваченого, умови його життя та виховання, рівень розвитку й інші особливості його особи, наявність пом'якшуючих обставин, вже враховані при застосуванні положень статті 69 КК України, а тому повторно не можуть бути використані при застосуванні інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки судом, із урахуванням даних про особу вже було пом'якшено обвинуваченому покарання.
Інші обставини, на які посилаються в апеляційних скаргах законний представник та захисник обвинуваченого, не виправдовують злочинної поведінки ОСОБА_7 та не впливають на можливість звільнення останнього від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням чи призначення йому покарання у виді пробаційного нагляду не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Відтак вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін, а подані апеляційні скарги - без задоволення.
На підставі наведеного і керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , законного представника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_13 залишити без задоволення, а вирок Володимирського міського суду Волинської області від 18 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді