Справа № 752/30577/25
Провадження № 2/752/1261/26
іменем України
21.04.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді ДаніловоїТ.М.
з участю секретаря Веселовської А.В.,
розглянувшиза правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" про захист прав споживачів, скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов"язання вчинити дії, -
позивач ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом про захист прав споживачів, скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов"язання вчинити дії.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована за вказаною адресою. Станом на 01.10.2025 року за вказаною квартирою сформувалася заборгованість по житлово-комунальним послугам, зокрема
- 35 936,53 гр. з утримання будинків та прибудинкової території,
- 17 632,76 грн. з гарячого водопостачання,
- 31 317,43 грн. з центрального опалення.
Позивач зазначає, що вона є малозабезпеченою пенсіонеркою, має інвалідність 1 групи, не здатна до самообслуговування та потребує постійного стороннього дозгляду. Вона планує оформити житлову субсидію, проте наявність заборгованості позбавляє її такої можливості.
Вказана заборгованість утворилася до 2019 року, фактично житлово-комунальні послуги отримував та був наймачем особового рахунку колишній чоловік позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 01.04.2012 року по 14.01.2018 року позивач не проживала за вказаною адресою.
На думку позивача, вказана заборгованість є безнадійною та підлягає списанню, посилається на сплив строку позовної давності. Наявність безпідставно нарахованої заборгованості на особовому рахунку порушує її права та інтереси, оскільки позивач значиться як недобросовісний боржник і не може оформити субсидію на опоату комунальних послуг, позивач отримує повідомлення про наявність заборгованості, у зв"язку з чим нервує.
За таких підстав, позивач просить визнати заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка виникла перед відповідачами до 2019 року безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню. Зобов"язати відповідачів не нараховувати позивачу борг за житлово-комунальні послуги, який виник до 2019 року, а також здійснити перерахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги та відкорегувати особовий рахунок з неврахуванням заборгованості, яка виникла до 2019 року.
Ухвалою судді Голосіївського районого суду м. Києва від 19 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
Відповідач Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" надіслав відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову, оскільки згідно програмно-апаратного комплексу "Нарахування та оплати за житлово-комунальні послуги" по квартирі АДРЕСА_2 за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 01.12.2025 року існує заборгованість за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкової території в сумі 3 605,13 грн. Заборгованість позивача, яка виникла до 01.05.2015 року перебуває у віданні Комунального концерну "Центр комунального сервісу". Списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено. Позивач не зверталася до відповідача стоссовно укладення договору реструктуризації.
Відповідач ПрАТ "Київводоканал" надіслав відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивач знала про наявність заборгованості з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідач не пред"являє до ОСОБА_1 вимоги про стягнення заборгованості, а її облік не впливає на права позивача.
Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована за вказаною адресою. Вказана квартира неприватизована.
Згідно розпорядження №375 від 16.07.2021 року Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації був змінений договір найму вказаної квартири, власником особового рахунку стала ОСОБА_1 .
Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 просить визнати заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка виникла перед відповідачами до 2019 року безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню. Зобов"язати відповідачів не нараховувати їй борг за житлово-комунальні послуги, який виник до 2019 року, а також здійснити перерахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги та відкорегувати особовий рахунок з неврахуванням заборгованості, яка виникла до 2019 року.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку має право вести претензійно-позовну роботу у разі виникнення заборгованості за надані послуги в порядку і строки, встановлені законом та/або договором.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що станом на 01.10.2025 року за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , сформувалася заборгованість по житлово-комунальним послугам, зокрема
- 35 936,53 гр. з утримання будинків та прибудинкової території,
- 17 632,76 грн. з гарячого водопостачання,
- 31 317,43 грн. з центрального опалення.
Проте, жодних належних та допустимих доказів щодо наявності заборгованості позивача перед відповідачами за житлово-комунальні послуги, її розміру до 2019 року матеріали справи не містять.
Рахунки-повідомлення станом на 01.10.2025 року та 01.11.2025 року, надані позивачем, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не містять періоду виникнення заборгованості.
Крім того, порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі).
Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 462/5889/16-ц (провадження № 61-909св17) викладено правовий висновок, згідно якого оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред'явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
Виставлення відповідачами рахунків по сплаті житлово-комунальних послуг не встановлює для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації сплатити заборгованість, що є різновидом претензії.
Схожі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 339/221/20 (провадження № 61-5287св22) за позовом фізичних осіб до АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз», УПСЗН виконавчого комітету Болехівської міської ради, третя особа АТ «Державний ощадний банк України», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» до фізичної особи про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
З огляду на викладене, суд надходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" про захист прав споживачів, скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов"язання вчинити дії, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя