1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 14 квітня 2026 року апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власників майна адвоката ОСОБА_7
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на на майно яке було вилучено 17.10.2025 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за фактичним місцем проживання ОСОБА_10 , а саме:
- 1 мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , ІМЕІ 3: НОМЕР_3 , який поміщено до спецпакету № WAR 1742818;
- 1 100 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів за наступними номерами, а саме: ME61442985A, PB82632330L, LF70076667F, MF04018850E, MB90423904A, PF19372863J, PB36824375N, PB36824371N, PF57818991I, PB32045788F, MA51535388A, які поміщено до спецпакету № WAR 1742915;
- автомобіль марки «Hyundai Avante», н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , разом з ключем до автомобіля, який поміщено на стоянку тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП у м. Києві, що за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б,із забороною до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчуження, розпоряджатися та користування ним у будь-який спосіб, з метою збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на 1100 доларів США та автомобіль марки «Hyundai Avante», разом з ключем до автомобіляскасувати та постановити нову ухвалу, якою в цій частині відмовити у задоволенні клопотання прокурора та скасувати арешт.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що матеріали судової справи не містять доказів виклику власників майна, копію оскаржуваної ухвали отримано представником власника майна 11 березня 2026 року. Апеляційну скаргу подано 16 березня 2026 року. Відтак, апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження дотримано.
Вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а постанова про визнання майна речовими доказами не містить жодних обставин та обґрунтувань, що зазначені грошові кошти та автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, були об'єктом кримінально-протиправних дій або містять на собі інші відомості.
Звертає увагу на те, що вилучений під час обшуку належний ОСОБА_5 автомобіль використовується у підприємницькій діяльності ОСОБА_11 та переданий в оренду ОСОБА_10 з 23 листопада 2023 року, тобто набагато пізніше подій, за якими здійснюється досудове розслідування.
Також, зазначає, що вилучені грошові кошти є особистими збереженнями ОСОБА_6 та знаходились в автомобілі, яким користувався ОСОБА_10 для подальшого обміну на гривні і передачу їх на лікування їх доньки - ОСОБА_12 .
Наголошує, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власників майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який не заперечив щодо задоволення апеляційної скарги в частині скасування арешту на автомобіль та заперечив щодо скасування арешту грошових коштів, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 березня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021100090001671,за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.03.2021, у невстановленому місці, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, вирішив заволодіти чужими коштами шляхом обману та зловживання довірою, реалізовуючи підроблені паливні талони на дизельне паливо для АЗС/АЗК «ОККО» ТОВ «ОККО-ДРАЙВ».
Не будучи суб'єктом підприємницької діяльності та не маючи дозволу на торгівлю паливом, ОСОБА_10 , достовірно знаючи про недійсність талонів, продав їх, заволодівши коштами ОСОБА_13 на суму 1 180 925 грн.
17 жотвня 2025 року, на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, проведено обшук автомобіля «Hyundai Avante», н.з. НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яким користувався ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Samsung» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , ІМЕІ 3: НОМЕР_3 (спецпакет № WAR 1742818); 1 100 доларів США (купюри № ME61442985A, PB82632330L, LF70076667F, MF04018850E, MB90423904A, PF19372863J, PB36824375N, PB36824371N, PF57818991I, PB32045788F, MA51535388A) - спецпакет № WAR 1742915; автомобіль «Hyundai Avante» н.з. НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_5 з ключем, поміщений на стоянку тимчасового тримання ГУНП у м. Києві (м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б).
18 жовтня 2025 року постановою слідчого у кримінальному провадженні - заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_14 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021100090001671.
18 жовтня 2025 року прокурор Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 засобами поштового зв'язку направив до Солом'янського районного суду м. Києва клопотання про арешт вказаного майна.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно, зазначене у клопотанні.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши доводи клопотання сторони обвинувачення та матеріали судового провадження вважає, що прокурором доведено необхідність арешту майна у кримінальному провадженні № 12021100090001671, а саме навилучений мобільний телефон та грошові кошти, з метою збереження речових доказів, оскільки у випадку його незастосування, може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на вилучений під час обшуку мобільний телефон та грошові кошти, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Крім того, відповідно на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на невідповідність вилучених грошових коштів, ознакам речового доказу передбачених ст. 98 КПК України є необґрунтованими. Зокрема, постановою слідчого у кримінальному провадженні - заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_14 від 18 жовтня 2025 року, вилучені грошові кошти та мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, з огляду на те, що вказане майно є процесуальними джерелами фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини ,що мають значення для кримінального провадження. Відтак у відповідності до вимог ст. 98 КПК України вказані грошові кошти та мобільний телефон є речовими доказами у кримінальному провадженні.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, в порушення вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт автомобіля марки «Hyundai Avante», власником якого є ОСОБА_5 ( відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 12, т.1) та ключів до нього, належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів.
З витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що відомості про кримінальне правопорушення внесено за ч. 3 ст. 190 КК України,
Однак, транспортний засіб і ключі до нього, на які прокурор просив накласти арешт, не є предметом кримінального правопорушення, відтак не може відповідати критеріям речових доказів у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, яке саме доказове значення може мати вказане рухоме майно у даному кримінальному провадженні і яким чином його ймовірне відчуження зможе запобігти встановленню об'єктивної істини щодо обставин, які встановлюються.
Накладаючи арешт на вилучений транспортний засіб і ключі до нього, слідчий суддя не перевірив, чивиправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна з потребами досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
У порушення ст.ст. 171, 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту транспортного засобу та ключів до нього для його власника.
Відтак, прокурором не доведено в клопотанні існування правових підстав для накладення арешту на вказаний транспортний засіб і ключі до нього, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що автомобіль марки «Hyundai Avante», н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , який перебуває у власності ОСОБА_5 є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим винесена в цій частині постанова про визнання вказаного транспортного засобу речовими доказами є формальною та не містить жодних мотивів.
Слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на автомобіль марки «Hyundai Avante», н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 та ключі до нього, з метою збереження речових доказів, на яку посилався орган досудового розслідування.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту судового розгляду, відтак ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль, підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року - скасувати в частині накладення арешту на автомобіль марки «Hyundai Avante», н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , разом з ключем до автомобіля, який поміщено на стоянку тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП у м. Києві, що за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 про накладення арешту на автомобіль марки «Hyundai Avante», н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , разом з ключем до автомобіля, який поміщено на стоянку тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП у м. Києві, що за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б,із забороною до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчуження, розпоряджатися та користування ним у будь-який спосіб, з метою збереження речових доказів - відмовити.
В решті ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17
Єдиний унікальний № 760/29031/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_18
Справа № 11сс/824/3308/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК