1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 14 квітня 2026 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2026 року, відносно,
ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Молдова, громадянина Румунії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 п.п.11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
за участі: прокурора захисника перекладача у режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 20 квітня 2026 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначив, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України є сумнівним, оскільки виявлена граната за місцем проживання підозрюваного йому не належить, оскільки за місцем проведення обшуку проживало декілька осіб, а відбитків та біологічних слідів підозрюваного на гранаті не виявлено
Разом із тим, вважає повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України необґрунтованим, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами і засновано на припущеннях.
Наголошує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні, з огляду на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який є раніше несудимий, мав постійне місце проживання у м. Києві, працював оператором кол-центру, під час затримання надав покази та біологічні зразки для проведення експертного дослідження та своєю поведінкою підтвердив непричетність до інкримінованих кримінальних правопорушень.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 20 січня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026000000000110, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 п.п.11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
20 лютого 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Того ж дня ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 п.п.11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
20 лютого 2026 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2026 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із положеннями статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного, заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя, перевіряючи доводи та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 п.п.11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні, зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 з інкримінованими кримінальнимиправопорушеннямипідтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає можливість вважати, що підозра ОСОБА_6 є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч твердженням сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відтак, доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомлення про підозру не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Окрім того, слідчий суддя обґрунтовано встановив, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Крім того, слідчий суддя під час вирішення клопотання, врахував підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, існуючі ризики та прийшов до висновку про відсутність підстав застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Також, на підставі п.1 ч 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Посилання захисників на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону, а тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді у даному провадженні не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2026 року, відносно ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 757/10851/26-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11-сс/824/2913/2026 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України