Справа № 11-кп/824/4238/2026
№ 939/1229/24
Категорія КК: ч. 1 ст. 115 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
07 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року, -
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 до 24 травня 2026 року включно.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_5 просить вказану ухвалу суду скасувати та змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що незаконно утримується під вартою, оскільки кримінальне провадження відносно неї сфальсифіковано. Також звертає увагу на те, що судом порушено її права на захист, оскільки клопотання про продовження строку тримання під вартою розглянуто без її присутності в залі судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час судового розгляду суд відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
З наданих до апеляційного суду матеріаліввбачається, щосудом розглянуто письмове клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Заслухано думку сторін обвинувачення та захисту, вивчено матеріали судового провадження.
Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченої, розгляд клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відбувався за участю сторін, в тому числі обвинуваченої в режимі відеоконференції, на підставі ст. 336 КПК України. Остання надавала свої пояснення та заперечення з приводу клопотання прокурора.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке належить до категорії особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи. Враховано судом першої інстанції дані про особу обвинуваченої, яка після події залишила місце пригоди та намагалась виїхати за межі території України, не має міцних соціальних зв'язків, що свідчить про обґрунтованість ризику переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, з урахуванням стадії судового розгляду, тяжкості інкримінованого злочину, фактичних обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого.
Крім того, на даний час відсутні дані про зменшення або зникнення ризиків, доведених прокурором під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів також не вбачає.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Бородянського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року. Тому апеляційна скарга обвинуваченої підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 407, ст. 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року, якою обвинуваченій ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 24 травня 2026 року включно, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3