Справа № 757/12764/26-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3382/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
02 квітня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 12025000000001718 від 20.06.2025,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12025000000001718 від 20.06.2025.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, заступник начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2026, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025000000001718 від 20.06.2025, та постановити нову ухвалу, якою вказане клопотання задовольнити у повному обсязі та накласти арешт на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування, що на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , а саме: автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER», 2023 року виробництва, бежевого кольору, VIN: НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , та ключі від нього, в рамках кримінального провадження № 12025000000001718 від 20.06.2025.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилався на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а тому чим підлягає скасуванню.
Апелянт посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000001718 від 20.06.2025 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 23.07.2024, ОСОБА_12 , обіймаючи посаду директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» (код ЄРДПОУ НОМЕР_6), будучи службовою особою, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, під час дії триваючого воєнного стану, первинно введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ та у подальшому неодноразово продовженому, вирішив шляхом зловживання своїм службовим становищем, під приводом участі підконтрольної йому юридичної особи у процедурі ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 за безпідставно завищеними по відношенню до ринкових цінами, заволодіти чужим майном - грошовими коштами, виділеними ІНФОРМАЦІЯ_5 на потреби військової частини НОМЕР_4 (код ЄРДПОУ № НОМЕР_7, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Апелянт вказує на те, що у ході слідства встановлено, що ОСОБА_12 через підконтрольні йому суб'єкти господарської діяльності, а саме: ТОВ «НОМЕР_8» (код ЄДРПОУ № НОМЕР_9) та TOB «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ № НОМЕР_10), за грошові кошти, ймовірно здобуті внаслідок вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, набув у власність рухоме майно, що в подальшому зареєстрував на близьку особу та підконтрольні підприємства, зокрема: 29.11.2023 автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER», 2023 року виробництва, бежевого кольору, VIN: НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , власник: колишня дружина ОСОБА_9 .
Прокурор зазначає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 27.04.2026.
Також, 06.10.2025 слідчим на адресу оперативних співробітників Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України направлено доручення в порядку ст. 40 КПК України щодо встановлення майна, належного (підконтрольного) ОСОБА_13 , та яке отримано в результаті вчинення кримінальних правопорушень.
За результатами виконання вказаного доручення встановлено, що у період з 24.02.2022 по теперішній час грошові кошти, одержані від протиправної діяльності ОСОБА_10 , ймовірно легалізувалися через підконтрольні останньому суб'єкти господарської діяльності та близьких осіб, шляхом придбання останніми майна на території України.
Так, 29.11.2023 з цією метою колишньою дружиною ОСОБА_10 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , придбано у власність автомобіль марки «LAND ROVER RANGE ROVER», 2023 року виробництва, бежевого кольору, VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .
Апелянт вказує, що ОСОБА_12 розпоряджається зазначеним автомобілем на власний розсуд.
28.11.2025 постановою слідчого вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом.
Зазначає про те, що відносно підозрюваного ОСОБА_10 ініційовано процес притягнення до кримінальної відповідальності в межах ряду інших кримінальних проваджень, зокрема: № 42017000000004330 від 18.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, яке перебуває на розгляді Вищого антикорупційного суду; № 12024000000001064 від 04.06.2024 за фактом заволодіння учасниками організованої групи, яку створив та очолив ОСОБА_12 , протягом 2022 року грошовими коштами в особливо великому розмірі, виділеними з державного бюджету України задля закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_5 форменого одягу для потреб Збройних Сил України, шляхом обману, під приводом укладення договорів поставки (збитки за договорами: від 11.10.2022 № ІНФОРМАЦІЯ_7.) з підконтрольною компанією-нерезидентом ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованою на території США, використаною як знаряддя кримінальних правопорушень, за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018), що перебуває у провадженні слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України.
Крім того, перевіряється причетність ОСОБА_10 до вчинення інших кримінальних правопорушень в межах кримінального провадження № 12025000000001718, внаслідок скоєння яких він міг одержати незаконні доходи, які в подальшому були легалізовані шляхом набуття права власності на відповідні об'єкти рухомого майна.
Враховуючи наведені факти, зважаючи, що вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту рухомого майна.
На переконання апелянта, викладені доводи у повному обсязі обґрунтовують необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна, належного ОСОБА_9 , з метою забезпечення збереження речових доказів.
У скарзі прокурор посилається на невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі від 12.03.2026, постановленій у справі № 757/12764/26-к, фактичним обставинам кримінального провадження № 12025000000001718, оскільки відповідне майно визнане слідчим речовими доказами законно, обґрунтовано, за наявності відповідних на те правових підстав через його повну відповідність критеріям, викладеним у ст. 98 КПК України, а також з урахуванням необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження задля досягнення його завдань, викладених у ст. 2 КПК України.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, що надійшли від адвоката ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_9 , остання просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 від 16.03.2026 у кримінальному провадженні №12025000000001718 від 20.06.2025 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №757/12764/26-к - відмовити.
Посилається на те, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2026 про відмову в задоволенні клопотання про арешт є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Власник майна ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилась, про поважні причини свого неприбуття не повідомила та клопотань про відкладення судового засідання не подавала.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності власника майна, яка не прибула в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000001718 від 20.06.2025 за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.09.2023 наказом № 1-к, ухваленим на виконання рішення єдиного засновника товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2» (код ЄРДПОУ № НОМЕР_6, юридична адреса: АДРЕСА_2), ОСОБА_14 призначено на посаду директора зазначеного товариства з 11.09.2023.
3 огляду на положення статуту ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» на ОСОБА_14 покладено здійснення наступних функцій:
- керувати оперативною діяльністю Товариства, включаючи вирішення питань, пов'язаних з укладанням правочинів (договорів, контрактів, угод, тощо);
- без довіреності діяти від імені Товариства, представляти його в установах, на підприємствах і в організаціях як в Україні, так і за кордоном;
- у відповідності до чинного законодавства та цього статуту розпоряджатися майном Товариства, укладати будь-які угоди, правочини та інші юридичні акти без довіреності, відкривати у банках поточні та інші рахунки Товариства, визначати склад та обсяг відомостей, що є комерційною таємницею, та порядок їх захисту;
- розпоряджатися банківськими та іншими рахунками Товариства з Правом першого підпису на розрахункових та інших документах;
- у встановленому порядку приймати на роботу і звільняти з роботи персонал Товариства;
- вирішувати питання стимулювання праці;
- видавати накази та розпорядження, обов'язкові для персоналу Товариства;
- видавати довіреності;
- затверджувати структуру, штати, кошторис витрат;
- організовувати виконання рішень Загальних зборів учасників;
- затверджувати баланс Товариства та виконувати інші функції, що випливають з статутних завдань;
- нести відповідальність за діяльність Товариства в цілому.
Отже, ОСОБА_14 в силу покладених на нього організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України являвся службовою особою.
Далі, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 23.07.2024, ОСОБА_14 , обіймаючи посаду директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» (КОД ЄРДПОУ НОМЕР_6), будучи службовою особою, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, під час дії триваючого воєнного стану, первинно введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX та у подальшому неодноразово продовженому, вирішив шляхом зловживання своїм службовим становищем, під приводом участі підконтрольної йому юридичної особи у процедурі ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 за безпідставно завищеними по відношенню до ринкових цінами, заволодіти чужим майном - грошовими коштами, виділеними ІНФОРМАЦІЯ_5 на потреби військової частини НОМЕР_4 (код ЄРДПОУ № НОМЕР_7, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
За обставин, які встановлені досудовим розслідуванням, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, під час воєнного стану, виконали усі заходи, які вважали за необхідне задля доведення спільного злочинного умислу до кінця, заволодівши грошовими коштами на загальну суму 311 526 грн. 35 коп., належними військовій частині НОМЕР_4 , таким чином завдавши останній матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
Крім того, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 08.10.2024, ОСОБА_12 , обіймаючи посаду директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» (код ЄРДПОУ НОМЕР_6), будучи службовою особою, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, під час дії триваючого воєнного стану, первинно введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ та у подальшому неодноразово продовженому, вирішив шляхом зловживання своїм службовим становищем, під приводом участі підконтрольної йому юридичної особи у процедурі ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 за безпідставно завищеними по відношенню до ринкових цінами, повторно заволодіти чужим майном - грошовими коштами, виділеними ІНФОРМАЦІЯ_5 на потреби військової частини НОМЕР_4 (код ЄРДПОУ № НОМЕР_7, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), в особливо великих розмірах.
За обставин, які встановлені досудовим розслідуванням, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, під час воєнного стану, виконали усі заходи, які вважали за необхідне задля доведення спільного злочинного умислу до кінця, повторно заволодівши грошовими коштами в особливо великих розмірах на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_9., належними військовій частині НОМЕР_4 , таким чином завдавши останній матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
27.11.2025 ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, інкриміноване підозрюваному ОСОБА_13 , віднесено до особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
27.02.2026 року заступник начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження № 12025000000001718 від 20.06.2025.
Клопотання обґрунтоване тим, що у ході слідства встановлено, що ОСОБА_12 через підконтрольні йому суб'єкти господарської діяльності, а саме: ТОВ «НОМЕР_8» (код ЄДРПОУ № НОМЕР_9) та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6» (код ЄДРПОУ № НОМЕР_10), за грошові кошти, ймовірно здобуті внаслідок вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, набув у власність рухоме майно, що в подальшому зареєстрував на близьку особу та підконтрольні підприємства, зокрема: 29.11.2023 автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER», 2023 року виробництва, бежевого кольору, VIN: НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , власник: колишня дружина ОСОБА_9 .
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 27.02.2026.
Також 06.10.2025 слідчим на адресу оперативних співробітників Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України направлено доручення в порядку ст. 40 КПК України щодо встановлення майна, належного (підконтрольного) ОСОБА_13 та яке отримано в результаті вчинення кримінальних правопорушень.
За результатами виконання вказаного доручення встановлено, що у період з 24.02.2022 по теперішній час грошові кошти, одержані від протиправної діяльності ОСОБА_10 , ймовірно легалізувалися через підконтрольні останньому суб'єкти господарської діяльності та близьких осіб шляхом придбання останніми майна на території України.
Так, 29.11.2023 з цією метою колишньою дружиною ОСОБА_10 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , придбано у власність автомобіль марки «LAND ROVER RANGE ROVER», 2023 року виробництва, бежевого кольору, VIN НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .
У клопотанні прокурор зазначав, що ОСОБА_12 розпоряджається зазначеним автомобілем на власний розсуд.
Посилався і на те, що 28.11.2025 постановою слідчого вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом.
Також щодо підозрюваного ОСОБА_10 ініційовано процес притягнення до кримінальної відповідальності в межах ряду інших кримінальних проваджень, зокрема: № 42017000000004330 від 18.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, яке перебуває на розгляді Вищого антикорупційного суду; № 12024000000001064 від 04.06.2024 за фактом заволодіння учасниками організованої групи, яку створив та очолив ОСОБА_12 , протягом 2022 року грошовими коштами в особливо великому розмірі, виділеними з державного бюджету України задля закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_5 форменого одягу для потреб Збройних Сил України, шляхом обману, під приводом укладення договорів поставки (збитки за договорами: від 11.10.2022 № ІНФОРМАЦІЯ_7) з підконтрольною компанією-нерезидентом ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованою на території США, використаною як знаряддя кримінальних правопорушень, за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018), що перебуває у провадженні слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України.
Крім того, перевіряється причетність ОСОБА_10 до вчинення інших кримінальних правопорушень в межах кримінального провадження № 12025000000001718, внаслідок скоєння яких він міг одержати незаконні доходи, які в подальшому були легалізовані шляхом набуття права власності на відповідні об'єкти рухомого майна.
Прокурор у клопотанні зазначив, що враховуючи наведені обставини, зважаючи, що вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту об'єкту рухомого майна.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12025000000001718 від 20.06.2025.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя зазначив, що під час розгляду даного клопотання з наданих сторонами доводів і документів вбачається, що дане кримінальне провадження будо виділено з кримінального провадження №12024000000001064 від 04.06.2024, у якому ОСОБА_14 повідомлено про підозру.
Також, сам прокурор у клопотанні зазначає, що саме в межах кримінального провадження №12024000000001064 від 04.06.2024 було проведено обшук належного ОСОБА_9 автомобіля.
Слідчий суддя зазначив, що з досліджених наданих представником власника майна доказів вбачається, що слідчими суддями неодноразово досліджувалось питання необхідності накладення арешту на автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER, 2023 р.в., бежевого кольору, VIN НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_5 , що на праві власності належить ОСОБА_9 та ключів від нього. В усіх епізодах розгляду таких клопотань було прийнято рішення про його необґрунтованість та необхідність повернення автомобіля його власнику.
Більш того Київським апеляційним судом також перевірялися доводи прокурора, однак ухвали слідчих суддів були скасовані.
З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що в порушення імперативних вказівок судових рішень та вимог закону органом досудового розслідування до теперішнього часу таке майно утримується без належних правових підстав, чим обмежується право особи вільно володіти належним їй майном.
Також виходив з того, що з наданих представником судових рішень вбачається, що нових доводів необхідності накладення арешту на майно прокурором не наведено, а зміст клопотання є аналогічним тим, які вже були розглянуті.
Окрім цього слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_9 в межах даного кримінального провадження про підозру не повідомлено та зв?язок автомобіля з обставинами кримінального правопорушення не підтверджено жодним доказом.
З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні № 12025000000001718 від 20.06.2025, фактичні обставини кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно - транспортний засіб: автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER» 2023 року виробництва, бежевого кольору, VIN: НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , та ключі від нього, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно може бути предметом, набутим кримінально протиправним шляхом, та/або може містити інші відомості, які мають значення для кримінального провадження, що розслідується.
Як зазначено вище, 27.11.2025 ОСОБА_13 , в рамках кримінального провадження № 12025000000001718 від 20.06.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Слід також зауважити, що в межах даного кримінального провадження № 12025000000001718 від 20.06.2025 органами досудового розслідування перевіряється причетність ОСОБА_14 до вчинення інших кримінальних правопорушень, внаслідок скоєння яких він міг одержати доходи, які в подальшому були легалізовані шляхом набуття прав власності на об'єкти рухомого майна.
На переконання колегії суддів, за наведених обставин, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України є підстави для арешту зазначеного у клопотанні прокурора автомобіля та ключів від нього, як речових доказів з метою їх збереження.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурором у клопотанні не доведено відповідність вилученого автомобіля та ключів критеріям речових доказів та недоведеність підстав для накладення арешту на це майно в рамках даного кримінального провадження, так як клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містить відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначений транспортний засіб може бути набутим кримінально протиправним шляхом, тобто придбаним за отримані злочинним шляхом кошти.
Таким чином, прокурором у клопотанні, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучений транспортний засіб та ключі від нього з метою забезпечення збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути знищене, приховане, передане чи відчужене.
Також колегія суддів не погоджується з позицією слідчого судді щодо підстав відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна з посиланням на те, що у межах даного кримінального провадження власнику майна ОСОБА_9 про підозру не повідомлено та зв?язок автомобіля з обставинами кримінального правопорушення не підтверджено жодним доказом.
Слід зауважити, що з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Необхідно враховувати також і те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення.
Також не погоджується колегія суддів і з висновком слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна з посиланням на те, що слідчими суддями неодноразово досліджувалось питання необхідності накладення арешту на належний ОСОБА_9 автомобіль та ключі від нього, та за наслідком поданих прокурором клопотань було відмовлено у накладенні арешту на вказане майно, оскільки чинним КПК України не передбачено заборону повторного звернення органом досудового розслідування до суду з клопотанням про арешт майна, після відмови у його накладенні.
Таким чином, факт звернення прокурора з клопотанням про арешт майна, питання щодо арешту якого вже вирішувалось, та наявність інших ухвал, якими відмовлено у задоволенні раніше поданих (у цьому ж та у інших кримінальних провадженнях) клопотань, не є визначеною законом самостійною підставою для відмови у задоволенні належним чином обґрунтованого клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, який є заходом забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення його дієвості.
Колегія суддів відхиляє доводи заперечень адвоката ОСОБА_8 на скаргу прокурора щодо законності набуття ОСОБА_9 арештованого автомобіля, зокрема придбання його 29.11.2023 року до настання подій, які досліджуються в рамках кримінального провадження, оскільки обставини правомірності набуття автомобіля можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів.
Беззаперечних належних та допустимих доказів, достатніх для висновку про те, що арештований автомобіль був придбаний за належні ОСОБА_9 кошти під час розгляду клопотання стороною власника майна надано не було.
Оскільки обставини придбання належного ОСОБА_9 автомобіля, також, підлягають перевірці при проведенні досудового розслідування, то в такому випадку, вбачається за можливе застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль «LAND ROVER RANGEROVER» 2023 року виробництва, бежевого кольору, VIN: НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , та ключі від нього.
Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, як не встановлено і невідповідності клопотання слідчого про арешт майна вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України, які б свідчили про наявність визначених законом підстав для відмови у задоволенні такого клопотання.
Таким чином, слідчий суддя, не в повній мірі дослідивши клопотання із доданими до нього документами, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора, яке останнім було належним чином обґрунтоване та мотивоване.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно, а саме: автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER» 2023 року виробництва, бежевого кольору, VIN: НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , та ключі від нього, з метою забезпечення його збереження, як речового доказу у кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12025000000001718 від 20.06.2025 - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , а саме: автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER» 2023 року виробництва, бежевого кольору, VIN: НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , та ключі від нього.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ __________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4