Справа № 752/1414/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2887/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
02 квітня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 та апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 12025100000000939 від 21.07.2025,
за участю:
представників власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 рокучастково задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні 12025100000000939 від 21.07.2025.
Накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення 02.02.2026 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного інженера КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме: мобільний телефон «Samsung Galaxy S21», IMEI: НОМЕР_1 ; грошові кошти в сумі 25 515 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) доларів США; грошові кошти в сумі 670 (шістсот сімдесят) Євро; грошові кошти в сумі 161 500 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот) гривень; диктофон марки «Savetek».
У задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на: грошові кошти в сумі 299 700 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот) доларів США, які відповідно до протоколу обшуку від 02.02.2026 року, поміщенні до спеціального пакету NPU 63650304, відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/1414/26 від 23.02.2026, якою частково задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12025100000000939 від 21.07.2025 за ч. 5 ст. 191 КК України - скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12025100000000939 від 21.07.2025 за ч. 5 ст. 191 КК України та накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення 02.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/1414/26 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного інженера КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме:
- мобільний телефон «Samsung Galaxy S21», IMEI: НОМЕР_1 ;
- грошові кошти в сумі 325 215 (триста двадцять п'ять тисяч двісті п'ятнадцять) доларів США;
- грошові кошти в сумі 670 (шістсот сімдесят) Євро;
- грошові кошти в сумі 161 500 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот) гривень;
- диктофон марки «Savetek».
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначає, що оскаржуваною ухвалою постановлено відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти в сумі 299 700 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот) доларів США, які відповідно до протоколу обшуку від 02.02.2026 року, поміщенні до спеціального пакету NPU 63650304, та повернути зазначене майно особі, у якої воно було вилучено.
Не оспорюючи законність, вмотивованість та обґрунтованість судового рішення в частині арешту майна, щодо якого клопотання прокурора задоволено, апелянт вважає, що вказана ухвала суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Прокурор вказує на те, що матеріали негласних слідчих (розшукових) дій свідчать про те, що службові особи КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_10 та ОСОБА_7 систематично здійснюють валютно-обмінні операції з грошовими коштами, щодо яких є обґрунтовані підстави вважати, що вони отримані злочинним шляхом. Так, ОСОБА_7 регулярно проводить операції з перерахунку та конвертації значного обсягу грошових коштів у національній валюті та доларах США на гаманці криптовалютної біржі Binance, користуючись послугами закладів, що здійснюють безготівкові операції та обмін валют, а саме: «ExBid Exchange Kyiv» (м. Київ, вул. Антоновича, буд. 93) та «Currency Exchange» (м. Київ, вул. Антоновича, буд. 112). Сума валютних операцій, проведених ОСОБА_7 , згідно матеріалів НСРД, становить 682 тис. доларів США та 1,4 млн. грн. Також, ОСОБА_7 користується індивідуальною банківською скринькою № НОМЕР_2 у відділенні AT КБ «ПриватБанк», яке розташоване за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 6-А, на підставі доручення, виданого громадянкою України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що метою накладення арешту на вищевказані речі, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, є необхідність позбавлення права володільця на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном, щодо якого існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінальних правопорушень та забезпечення спеціальної конфіскації.
Підставою для накладення арешту на вищевказане вилучене в ході обшуку майно, є необхідність збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.
Зазначене майно було вилучене за місцем проживання головного інженера КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вказує на те, що воно належить ОСОБА_7 .
Також прокурор вказує, що в судове засідання ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не з'явились, а розгляд клопотання відбувся за участі їх представників.
Представником ОСОБА_12 - ОСОБА_9 подано письмові
заперечення, в яких вказано, що частина вилучених грошових коштів в сумі
299 700 доларів США належать співмешканці ОСОБА_7 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що на думку сторони обвинувачення не відповідає дійсності.
На підтвердження вказаного представником ОСОБА_12 надано фотокопію укладеного 04.03.2022 в м. Бухарест (Угорщина) договору позики, яким нібито ОСОБА_12 здійснила позику коштів в сумі 300 000 доларів США для придбання житла на території України.
Пункт 3.1. наданого договору містить відомості, що позика надається шляхом передачі коштів у готівковій формі особисто позикодавцем позичальнику.
Пункт 3.2. договору містить відомості, що позика буде надана декількома частинами у період часу з 04.03.2022 до 31.12.2025.
У пункті 4.1. договору зазначено, що позика надається з кінцевим терміном погашення до 01.01.2028.
Відповідно до п. 1.1. договору, цільове використання позики - придбання нерухомого майна на території України.
Апелянт зазначає, що прокурором у судовому засіданні вказано, що ОСОБА_12 не могла без здійснення відповідного митного декларування ввезти зазначену суму коштів на митну територію України.
При цьому, представником ОСОБА_12 у письмових запереченнях та усних поясненнях вказано, що з метою ввезення цих коштів на територію України ОСОБА_12 нібито 16 разів здійснювала перетин державного кордону України.
З наданих представником ОСОБА_12 відомостей про здійснені нею перетини державного кордону України слідує, що ОСОБА_12 з датиукладення договору позики, а саме з 04.03.2022 по 06.11.2025 16 разів здійснювала в'їзд на територію України.
В той же час, навіть за умови ввезення при кожному перетині державного кордону на територію України суми коштів, еквівалентній 10 000 Євро, ОСОБА_12 без подання митних декларацій змогла би перевезти сумарно кошти, що не перевищують суму 160 тис. євро або ж 181 тис. доларів США (офіційний курс НБУ станом на 04.03.2022 щодо долара США - 29,2549 грн, щодо Євро - 33,1707 грн, а сума 300 000 доларів США станом на 04.03.2022 є еквівалентною сумі 264 585 Євро).
При наявності офіційного договору позики ОСОБА_12 не мала мотивів переміщувати ці кошти з приховуванням від митного контролю. В судовому засіданні та письмових запереченнях не повідомлялось про те, що інші особи за дорученням ОСОБА_12 перевозили нібито позичені нею грошові кошти на територію України.
Представником ОСОБА_12 зазначено, що "митні декларації відсутні, а питання про порушення ОСОБА_12 митних правил не стосується судового засідання з розгляду клопотання прокурора про арешт майна.
На підтвердження наявності у громадянина Румунії ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідної суми коштів, зазначеної в договорі від 04.03.2022, представником ОСОБА_12 надано копію документу з його перекладом, який нібито є декларацією про доходи зазначеного іноземного громадянина за 2022 рік, поданою ним у Грецькій Республіці, однак зазначений документ не містить чітких та обґрунтованих відомостей щодо наявності у вказаного громадянина відповідних сум коштів чи доходів. Так, переклад відповідного документа містить відомості про наявність у нього «незаявлених дивідендів та незаявлений приріст капіталу» у сумі «1.899.33,23» без конкретизації їх валюти, «грошові кошти, отримані від розпорядження майновими активами, позиками, пожертвами, тощо» на суму «90.000,00» також без конкретизації їх валюти, наявність у нього боргу в сумі 680,99 євро.
Оригінал зазначеного договору позики для огляду суду не надавався, а надавалась лише його фотокопія. Письмові заперечення представника ОСОБА_12 містять відомості про перебування ОСОБА_12 у шлюбі з позикодавцем, підтвердження чому не надано.
При цьому, прокурором надано довідку про доходи ОСОБА_12 , яка містить відомості, що загальна сума отриманих ОСОБА_12 доходів за період з 01.01.2014 становить лише 93 414,13 грн. Востаннє ОСОБА_12 отримувала доходи на території України в січні 2021 року - 111,8 грн від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Таким чином, відсутність розумних мотивів безвідсоткової позики значної суми коштів іноземним громадянином на тривалий період для придбання позичальником нерухомого майна на території України в умовах триваючої та масштабної збройної агресії російської федерації, відсутність застави, відсутність підтвердження відносин ОСОБА_12 із позикодавцем, які передували укладенню договору, відсутність будь-якого підтвердження ввезення коштів на митну територію України, алогічні пояснення представника ОСОБА_12 щодо способу їх ввезення на територію України, а саме подолання для цього значних відстаней за нетиповими маршрутами, оскільки, згідно наданих відомостей, перетини державного кордону нею здійснювались через різні пункти пропуску, розташовані в межах Одеської, Волинської, Львівської, Чернівецької, Закарпатської областей, відсутність у ОСОБА_12 доходів відповідного рівня, відсутність належних відомостей щодо доходів позикодавця, породжують обґрунтовані сумніви в дійсності укладення цього правочину, однак належної оцінки зазначеним обставинам слідчим суддею за результатами розгляду клопотання прокурора не надано.
Враховуючи викладене, зазначений договір позики не доводить походження вилучених коштів, а також належність їх ОСОБА_12 . На думку прокурора підтвердити або ж спростувати факт його укладення можливо лише шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, зокрема в рамках міжнародного співробітництва.
Таким чиномна думку апелянта, слідча суддя невірно надала оцінку документам та доводам, наданим представником ОСОБА_12 в судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, а також документам та доводам прокурора.
На підтвердження того, що всі вилучені 02.02.2026 кошти обґрунтовано можуть належати головному інженеру КП «Киїавтошляхміст» ОСОБА_7 прокурором надано копії аркушів протоколу від 13.11.2025 про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дій - зняття інформації з електронних інформаційних систем щодо ОСОБА_7 , де оперативним підрозділом органу безпеки зафіксовано, що ОСОБА_7 систематично здійснює валютні операції щодо значних сум коштів, які не відповідають рівню його доходів. В загальному сума проведених ним валютних операцій становить 682 тис. доларів США та 1,4 млн. грн.
Зазначені кошти ОСОБА_7 після їх обміну на крипто валютні активи надсилає на крипто валютні гаманці свого рідного брата ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є студентом вищого навчального закладу та мешкає на території Австрійської Республіки. В ході НСРД зафіксовано, ще ОСОБА_14 систематично звітує ОСОБА_7 про використання цих активів та доходи від них, що вказує на те, що ці активи лише перебувають у володінні ОСОБА_14 , однак належать саме ОСОБА_7 .
Крім того, в ході обшуку 02.02.2026 банківської скриньки № 107, яка знаходиться у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованому за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 6-А, та перебуває в користуванні головного інженера КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_7 на підставі довіреності від 03.09.2025, виданої громадянкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено і вилучено - 200 600 євро, 300 000 доларів США, 2 злитки золота вагою 100 грам кожен (згідно купівельних цін Національного банку України банківських і дорогоцінних металів станом на 02.02.2026 сумарна вартість обох злитків становить 1 384 962 грн).
Зазначене вказує, що ОСОБА_7 дійсно оперує значними сумами коштів, які не відповідають його доходам, і всі кошти, вилучені 02.02.2026 за місцем його проживання можуть належати саме йому та можуть бути отримані ним шляхом вчинення протиправних дій з використанням свого службового становища.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, що надійшло від представника ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_9 , остання просила в задоволенні скарги прокурора відмовити.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою, представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.02.2026 у справі №752/1414/26, якою задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000000939 від 21.07.2025 - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000000939 від 21.07.2025 року, вилучене 02.02.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, в накладенні арешту на мобільний телефон, марки «Samsung Galaxy $21», ІМЕН : НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 25 515 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) доларів США; грошові кошти в сумі 670 (шістсот сімдесят) євро; грошові кошти в сумі 161 500 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот) гривень; диктофон марки «Savetek», що належать ОСОБА_7 .
Також, апелянт просить у разі задоволення вищезазначених вимог даної апеляційної скарги, зобов'язати уповноважену особу, у якої утримується вилучене майно, повернути ОСОБА_7 мобільний телефон, марки «Samsung Galaxy S21», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 25 515 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) доларів США; грошові кошти в сумі 670 (шістсот сімдесят) євро; грошові кошти в сумі 161 500 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот) гривень; диктофон марки «Savetek».
В обґрунтування доводів скарги адвокат зазначає, що власник майна ОСОБА_7 не має процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого, а також не є особою, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру.
Зазначає, що в даному кримінальному провадженні експертиза не проведена, збитку не встановлено.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є матеріальним складом злочину, обов'язковою ознакою якого є заподіяння шкоди в особливо великому розмірі, тож, без встановлення факту заподіяння шкоди, її розміру, способу формування такого розміру, відсутня можливість обґрунтовано стверджувати не лише про тяжкість кримінального правопорушення, а й про необхідність забезпечення цивільного позову, спеціальної конфіскації або можливої конфіскації майна, а відповідно необгрунтованим є накладення арешту на майно.
За відсутності повідомлення про підозру, встановленого збитку та доведеного зв'язку майна з кримінальним правопорушенням, клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно особи, яка "може бути" причетною, є незаконним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо доказів причетності ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, то матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання про арешт майна, не містять даних про отримання ним коштів внаслідок вчинення будь-яких протиправних дій. Долучені прокурором в засіданні протоколи НСРД, які нібито містять інформацію щодо вчинення валютно-обмінних операцій, не можуть бути підставою для накладення арешту на вилучені кошти.
Скаржник зазначає, що ОСОБА_7 дійсно вчиняв обмінні операції, однак він обмінював частково свої кошти, докази законності походження яких нам було надано в| засіданні, та частково кошти свого брата ОСОБА_14 , що підтверджується самим протоколом.
Щодо походження коштів, на які накладено арешт, то скаржник зазначає про те, що їх походження підтверджується належними та допустимими доказами. ОСОБА_7 має офіційний дохід, який відповідає сумі, яка була вилучена стороною обвинувачення.
З вилучених коштів ОСОБА_7 належить сума, еквівалентна трохи більше як 1 200 000 грн. Дана сума відповідає приблизному річному доходу ОСОБА_7 , що можливо підтвердити відповідними деклараціями, а також довідками з місця роботи.
Окрім того, також адвокат ОСОБА_8 звертає увагу на останню декларацію ОСОБА_7 , в якій станом на 2024 рік зафіксовано, окрім заробітної плати, ще особисті заощадження у розмірі 300 000 гривень, 40 000 доларів та 10 000 євро.
Також ОСОБА_7 було продано автомобіль вартістю приблизно 25 000 доларів США, про що було заявлено та підтвердження чого було
надано в засіданні слідчому судді.
Тож, грошові кошти, на які накладено арешт, мають підтверджене законне походження,
що спростовує будь-які припущення про їх зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Щодо невідповідності майна критеріям речового доказу та відсутності його
зв'язку з кримінальним правопорушенням апелянт зазначає про те, що сторона обвинувачення у клопотанні не наводить жодного зв'язку грошових коштів, мобільного телефону та диктофону із кримінальним правопорушенням.
Так, у клопотанні про арешт майна сторона обвинувачення не навела жодних конкретних даних, які б свідчили про використання цих коштів як знаряддя злочину, набуття їх унаслідок кримінального правопорушення, їх значення як речового доказу.
Формальні посилання на необхідність «збереження речових доказів» без конкретизації не відповідають вимогам обґрунтованості, встановленим ст. 170 КПК України та практиці ЄСПЛ.
Адвокат зазначає, що хоч стороною обвинувачення і було вилучене майно визнано речовим доказом, однак дана постанова не містить належного обгрунтування чому таке майно варто визнати речовим доказом. Тож постанова носить сугубо формальний характер, оскільки в ній як і в самому клопотанні сторони обвинувачення про арешт майна, не приведено достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає це майно.
Щодо мобільного телефону та диктофону, матеріали клопотання про арешт майна не містять протоколу огляду зазначених носіїв інформації, тож не зрозуміло яким чином сторона обвинувачення прийшла до висновку, що вони можуть зберегти на собі інформацію, що має значення для досудового розслідування кримінального провадження.
Таким чином апелянт вважає, що стороною обвинувачення не було доведено, що може бути виконане завдання кримінального провадження, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням про арешт майна.
Не зазначення обставин, з якою метою потрібно накласти арешт на вищевказане майно, вказує, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності особи.
Підсумовуючи зазначене вище, апелянт зазначає, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.
За наведеного вище, відповідно до приписів ст. 409 КПК України, ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на майно є незаконною та підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали.
В доповненнях до поданої апеляційної скарги, адвокат ОСОБА_8 зазначає про те, що підставою для апеляційного оскарження ухвали від 23.02.2026 є невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи. Проаналізувавши повний текст рішення, представник власника майна вважає, що висновки суду, за винятком відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_12 , не підтверджуються доказами, які сторона обвинувачення долучила до матеріалів клопотання.
При цьому, представником власника майна під час судового розгляду клопотання було долучено низку своїх доказів, які підтверджували законність походження коштів ОСОБА_7 та відсутність необхідності накладення арешту на інше майно.
Так, в ухвалі від 23.02.2026 слідчий суддя невірно виклала позицію захисту, щодо підтвердження походження вилучених у ОСОБА_7 коштів. В ухвалі зазначено, що представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 зазначила наступне: «...причини розбіжностей між задекларованими коштами (офіційними доходами ОСОБА_7 ) та сумою, заявленою під час обшуку, їй наразі невідомі...».
Скаржник зазначає, що в своїх запереченнях на клопотання прокурора представником власника майна навпаки було детально обґрунтовано можливість перебування зазначеної суми коштів у власності ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_7 має офіційний дохід, який відповідає сумі, яка була вилучена стороною обвинувачення. З вилучених коштів ОСОБА_7 належить сума, еквівалентна трохи більше як 1 200 000 грн., законність походження якої підтверджується відповідними деклараціями, а також довідками з місця роботи.
Окрім того, відповідно до останньої декларації ОСОБА_7 також має особисті заощадження у розмірі 300 000 гривень, 40 000 доларів та 10 000 євро, а також ним було отримано дохід в розмірі 25 000 доларів США від реалізації транспортного засобу. Дані обставини були зазначені як в письмових запереченнях, поданих в судовому засіданні, так і усно висловлені представником, таким чином в повному тексті ухвали слідчий суддя некоректно виклала позицію представника власника майна, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Більше того, представник власника майна наголошувала на тому, що під час проведення обшуку ОСОБА_7 перебував не за своїм постійним місцем проживання, інша частина його заощаджень перебуває вдома за його постійним місцем проживання.
Також, в ухвалі зазначено, що слідчий суддя вважає доводи власника майна про відсутність складу кримінального правопорушення, зокрема щодо невстановлення події злочину та розміру завданої майнової шкоди, такими, що не спростовують наявність підстав для накладення арешту.
З приводу цього адвокат ОСОБА_8 зазначає наступне.
Накладення арешту на майно відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України можливе лише за наявності достатніх підстав вважати, що майно є доказом кримінального правопорушення, отримане внаслідок його вчинення, може підлягати спеціальній конфіскації тощо. Отже, для обмеження права власності слідчий суддя повинен перевірити наявність хоча б мінімально обґрунтованих даних про подію кримінального правопорушення та його наслідки.
Якщо стороною обвинувачення не встановлено подію кримінального правопорушення та не визначено розмір завданої шкоди, відсутній один із ключових елементів, який дозволяє зробити висновок про можливий злочинний характер майна. За таких умов твердження про те, що майно може бути предметом чи результатом кримінального правопорушення, носить виключно характер припущення.
При цьому, ігнорування доводів власника майна фактично призводить до накладення арешту без перевірки обґрунтованості втручання у право власності, що суперечить принципу пропорційності та завданням кримінального провадження, визначеним у Кримінальному процесуальному кодекс України.
Отже, доводи власника майна про невстановлення події кримінального правопорушення та розміру шкоди мають істотне значення для вирішення питання про арешт майна, оскільки саме вони свідчать про відсутність достатніх правових підстав вважати вилучене майно таким, що пов'язане з кримінальним правопорушенням. Тому такі доводи не могли бути формально відхилені слідчим суддею та підлягали належній оцінці під час вирішення питання про накладення арешту.
Щодо відсутності підтвердження розміру збитків апелянт вважає необхідним зазначити наступне.
Представник власника майна розуміє, що враховуючи стадію кримінального провадження наразі відсутня експертиза щодо розміру збитків. Разом з тим, відсутність експертизи не дає можливості визначити суму коштів яка є за версією слідства завданою шкодою, а яка є законними доходами ОСОБА_7 .
В засіданні прокурором було долучено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київшляхміст» за період з 01.01.2021 по 31.03.2025.
Якщо проаналізувати даний документ, то сума завищення вартості робіт, виконаних ТОВ «АКАДЕМ БУД І К» становить 119 886,46 грн. що є явно не співмірними із тими сумами, які ніби то були отримані ОСОБА_7 внаслідок вчинення ним незаконних дій та з сумами, на які просить накласти арешт сторона обвинувачення.
Накладаючи арешт на грошові кошти ОСОБА_7 , слідчий суддя визнала можливу відповідність майна критеріям речового доказу. Підставою для такого висновку було виключно те, що кримінальне правопорушення, яке є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, є корупційним, а відтак гроші можуть відповідати критеріям речового доказу.
На думку апелянта, висновок слідчого судді про можливу відповідність грошових коштів критеріям речового доказу є необгрунтованим та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.
Сам по собі факт того, що кримінальне правопорушення, яке є предметом досудового розслідування, віднесено до корупційних, не може автоматично свідчити про те, що будь- які грошові кошти відповідають критеріям речового доказу.
Разом з тим у матеріалах клопотання відсутні будь-які об'єктивні відомості, які б свідчили про зв'язок вилучених грошових коштів із інкримінованим кримінальним правопорушенням. Сторона обвинувачення не навела жодних конкретних обставин, які б підтверджували, що ці кошти були отримані злочинним шляхом, використовувалися як знаряддя вчинення злочину чи є предметом кримінально протиправних дій. Крім того, варто врахувати, що ОСОБА_7 не було повідомлено про підозру, тож твердження про кримінальне походження коштів є передчасним.
Фактично слідчий суддя дійшла висновку про відповідність коштів критеріям речового доказу виключно з огляду на правову кваліфікацію кримінального правопорушення як корупційного, за яким здійснюється досудове розслідування, але не повідомлено про підозру, що є неприпустимим, оскільки накладення арешту на майно не може ґрунтуватися на абстрактних припущеннях або загальному характері інкримінованого злочину.
Таким чином, за відсутності конкретного та доведеного зв'язку між вилученими грошовими коштами та предметом кримінального правопорушення висновок слідчого судді про їх можливу відповідність критеріям речового доказу є передчасним і таким, що не відповідає вимогам Кримінальний процесуальний кодекс України.
Так, доведення законності коштів походження об'єктивно здійснюється саме шляхом підтвердження наявності у особи легальних доходів та заощаджень, достатніх для формування відповідної суми. Більше того, сама слідча суддя фактично констатує, що неможливо стверджувати ні те, що кошти отримані від трудової діяльності, ні те, що вони отримані незаконним шляхом. За таких обставин відсутні будь-які об'єктивні дані, які б свідчили про злочинне походження вилучених коштів.
Щодо арешту мобільного телефону та диктофону, слідча суддя зазначила лише те, що необхідність накладення арешту обґрунтовується тим, що зазначені пристрої можуть містити інформацію, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Дане формулювання є лише припущенням, що не обґрунтовує необхідність обмеження прав власника майна.
Матеріали клопотання про арешт майна не містять протоколів огляду даних носіїв інформації, тож ні сторона обвинувачення, ні слідчий суддя не могли стверджувати про вміст телефону та диктофону, що свідчить про неправомірність арешту майна.
З огляду на наведене скаржник вважає, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи. У порушення ст. ст. 171, 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника. Таким чином, ухвала від 23.02.2026 у справі №752/1414/26 підлягає скасуванню в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_7 .
У поданих доповненнях адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.02.2026 в частині задоволення клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000000939 від 21.07.2025 - скасувати та постановити нову ухвалу в цій частині, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№12025100000000939 від 21.07.2025 року, вилучене 02.02.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, в накладенні арешту на мобільний телефон, марки «Samsung Galaxy S21», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 25 515 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) доларів США; грошові кошти в сумі 670 (шістсот сімдесят) євро; грошові кошти в сумі 161 500 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот) гривень; диктофон марки «Savetek», що належать ОСОБА_7 .
В іншій частині зазначену ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста
Києва від 23.02.2026 скаржник просить залишити без змін.
Також, у разі задоволення даної апеляційної скарги, адвокат просить зобов'язати уповноважену особу, у якої утримується вилучене майно, повернути ОСОБА_7 мобільний телефон, марки «Samsung Galaxy S21, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 25 515 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) доларів США; грошові кошти в сумі 670 (шістсот сімдесят) євро; грошові кошти в сумі 161 500 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот)) гривень; диктофон марки «Savetek».
В судове засідання прокурор, власники майна ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора та власників майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників власників майна - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити подану адвокатом ОСОБА_8 апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга, яка подана адвокатом ОСОБА_8 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000939 від 21.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У ході проведення досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що 21.07.2025 до слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшли матеріали від працівників СБ України, в яких зазначено, що службовими особами КП «Київавтошляхміст» (ЄДРПОУ 03359018) та посадовими особами ТОВ «Альтіус-пром» (ЄДРПОУ 41481664), які відповідно до своїх функціональних обов'язків, уповноважені на підписання відповідних фінансово-господарських документів, у тому числі щодо проведення тендерних закупівель матеріально-технічних цінностей, тендерної документації, відповідних договорів та специфікацій до них, платіжних доручень, вчиняються дії, спрямовані на привласнення, розтрату та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.
У ході проведення досудового розслідування було допитано в якості свідка особу ОСОБА_15 , який під час допиту повідомив, що службовими особами КП «Київавтошляхміст» (ЄДРПОУ 03359018) та посадовими особами ТОВ «Альтіус-пром» (ЄДРПОУ 41481664), які відповідно до своїх функціональних обов'язків, уповноважені на підписання відповідних фінансово-господарських документів, у тому числі щодо проведення тендерних закупівель матеріально-технічних цінностей, тендерної документації, відповідних договорів та специфікацій до них, платіжних доручень, вчиняються дії, спрямовані на привласнення, розтрату та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.
Так, в ході виконання доручення слідчого, оперативними співробітниками Служби безпеки України встановлено сукупність фактичних даних, що свідчать про функціонування організованого протиправного механізму, створеного та реалізованого службовими особами КП «Київавтошляхміст» (код ЄДРПОУ 03359018) у попередній змові з посадовими особами ТОВ «Альтіус-пром» (код ЄДРПОУ 41481664) у період з 2023 року по теперішній час. Зазначений механізм спрямований на незаконне заволодіння комунальними коштами під час виконання договорів, укладених комунальним підприємством щодо здійснення протиаварійних заходів (ремонту) Південного мостового переходу.
Встановлено, що службові особи КП «Київавтошляхміст», а саме начальник - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та головний інженер - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи узгоджено між собою та залучивши до протиправної діяльності інших працівників комунального підприємства: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (головного бухгалтера) та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (начальника відділу матеріально-технічного постачання), забезпечили створення штучно сприятливих умов для участі та подальшої перемоги ТОВ «Альтіус-пром» у відкритих тендерних процедурах. Наслідком таких дій стало укладення та виконання тендерних договорів на проведення протиаварійних робіт, пов'язаних із ремонтом стелі та консолей плит прогонових будов ПРК правобережної естакади Південного мостового переходу.
Крім того, під час виконання умов зазначених договорів посадові особи ТОВ «Альтіус-пром» застосували протиправний механізм, який полягав у фіктивному постачанні товарно-матеріальних цінностей, зокрема індивідуальних сталевих підтримуючих конструкцій, з подальшим підписанням виконавчої документації службовими особами КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (виконробом ремонтно-будівельної дільниці) та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (старшим майстром ремонтно-будівельної дільниці). Так, засновник ТОВ «Альтіус-пром» - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , з метою створення уявного ланцюга постачання, організував документальне оформлення таких «поставок» через суб'єкти господарювання з ознаками фіктивності: TOB «Ларгон Груп» (код ЄДРПОУ 42572333) та ТОВ «Актив Стор» (код ЄДРПОУ 44011965). Засновником і директором зазначених підприємств є ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який за даними Державної міграційної служби зареєстрований за адресою Центру обліку бездомних осіб (м. Київ, вуя. Гарматна, буд. 16/85), що свідчить про формальність та фіктивність його залучення до ведення реальної господарської діяльності.
Також встановлено, що у тендерних процедурах, оголошених КП «Київавтошляхміст», брали участь інші суб'єкти господарювання, які входять до так званої «групи компаній «Альтіус», фактично підконтрольної ОСОБА_20 , а саме: ТОВ «Компанія Альтіус» (код ЄДРПОУ 42216514), ТОВ «БГ «Спецмонтаж» (код ЄДРПОУ 41366456), ТОВ «Будівельна компанія «Глобалбілдс» (код ЄДРПОУ 44947950), ТОВ «Житлоспецбуд-Інвест» (код ЄДРПОУ 41831239). Вказані підприємства використовували спільну ІР-адресу для подачі податкової звітності ( НОМЕР_3 ), що свідчить про централізоване управління їхньою діяльністю та узгодженістю дій. Крім того, отримано інформацію про штучне створення вказаними комерційними структурами конкуренції між собою з метою забезпечення перемоги наперед визначеного учасника під час проведення тендерних процедур КП «Київавтошляхміст».
Також отримано відомості, що ТОВ «Альтіус-пром» здійснює подальший вивід незаконно отриманих комунальних коштів до «тіньового» сектору економіки шляхом формування фіктивного «паперового» податкового кредиту за рахунок проведення «безтоварних» операцій із підприємствами-імпортерами: ТОВ «Міора Трейд» (код ЄДРПОУ 45180800) та ТОВ «Тексіт» (код ЄДРПОУ 45804434).
Додатково встановлено, що для ведення бухгалтерського обліку, складання фінансово-господарських документів, тендерної та виконавчої документації ОСОБА_20 залучив групу підконтрольних осіб: ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (здійснює бухгалтерський облік «групи компаній «Альтіус», засновник/директор ТОВ «Житлоспецбуд-Інвест»), ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , (бухгалтер з первинної документації «групи компаній «Альтіус»), ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , (відповідальна за проведення бухгалтерських звірок в «групі компаній «Альтіус»), ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_16 (директор ТОВ «Будівельна компанія «Глобалбілдс» та ТОВ «БГ «Спецмонтаж», відповідальна за проведення тендерних процедур «групи компаній «Альтіус»), ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_17 (директор ТОВ «Альтіус-пром», відповідальний за виробничий процес «групи компаній «Альтіус»), ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_18 (відповідальний керівник робіт з протиаварійних заходів (ремонту) Південного мостового переходу). Підтверджено, що діяльність ТОВ «Альтіус-пром», ТОВ «Компанія Альтіус», ТОВ «БГ «Спецмонтаж», ТОВ «Будівельна компанія «Глобалбілдс», TOB «Житлоспецбуд-Інвест» фактично контролюється з бек-офісу ОСОБА_20 , який розташований за адресою м. Київ, просп. Берестейський, буд. 131-А, при цьому бухгалтерський облік вказаних СГД здійснються ОСОБА_28 з рядом інших осіб за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 210.
Оперативні дані свідчать про те, що службові особи КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_10 та ОСОБА_7 систематично здійснюють валютно-обмінні операції з грошовими коштами, щодо яких є обґрунтовані підстави вважати, що вони отримані злочинним шляхом. Так, ОСОБА_7 регулярно проводить операції з перерахунку та конвертації значного обсягу грошових коштів у національній валюті та доларах США на гаманці криптовалютної біржі Віnаnсе, користуючись послугами закладів, що здійснюють безготівкові операції та обмін валют, а саме: «ExBid Exchange Kyiv» (м. Київ, вул. Антоновича, буд. 93) та «Currency Exchange» (м. Київ, вул. Антоновича, буд. 112). Сума валютних операцій, проведених ОСОБА_7 , згідно матеріалів НСРД, становить 682 тис. доларів США та 1,4 млн.грн. Також, ОСОБА_7 користується індивідуальною банківською скринькою № НОМЕР_2 у відділенні AT КБ «ПриватБанк», розташованому за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 6-А, на підставі доручення, виданого громадянкою України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Перевірочними заходами встановлено, що ОСОБА_10 на постійній основі проводить валютно-обмінні операції з грошовими коштами, які ймовірно отримані злочинним шляхом, через пункти обміну «Валютний Обмін Капітал» та можливо зберігає їх і інші предмети, що мають значення для досудового розслідування, за місцем свого проживання та тимчасового перебування в садовому будинку, який належить його матері ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_19 . Сума валютних операцій проведених ОСОБА_10 , згідно матеріалів НСРД, становить 240 тис. доларів США, 11 тис. євро та 29 тис. польських злотих.
Поряд з цим, в ході виконання доручення, встановлено, що ОСОБА_20 на прохання ОСОБА_7 здійснив постачання бетонної суміші марки В20 Р4 F200 W6 у кількості 8 кубів на будівництво, що знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 3222457400:04:003:5673), яка перебуває у власності ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_20 - дружини ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_21 . Останній за отриманою інформацією веде листування з ОСОБА_7 про хід будівництва на вказаній земельній ділянці. Оплата бетонної суміші проведена ОСОБА_20 із розрахункового рахунку ТОВ «Будівельна Група «Спецмонтаж», що свідчить про використання ресурсів юридичної особи у схемах, пов'язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або інших протиправних дій.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_7 перебуває у близьких позаофіційних стосунках з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та систематично проводить нічний час у заміському будинку, в якому проживає остання, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
06.01.2025 органом досудового розслідування винесено постанову про призначення комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи, для проведення якої необхідний значний перелік документів, які перебувають у власності та користуванні вищевказаних компаній.
02.02.2026, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва проведено обшук будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено речі та предмети, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме:
- мобільний телефон «Samsung Galaxy S21», ІМЕ1: НОМЕР_1 ;
- грошові кошти в сумі: 325 215 доларів США, 670 Євро, 161 500 гривень;
- диктофон марки «Savetek».
Дані речі, які вилучені в ході проведення обшуку, відповідно до постанови від 02.02.2026 визнано речовими доказами.
06.02.2026 року (клопотання датоване 02.02.2026 року) прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні 12025100000000939 від 21.07.2025 за ч. 5 ст. 191 КК України, в якому просив накласти арешт на майно, яке вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного інженера КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме: мобільний телефон «Samsung Galaxy S21», IMEI: НОМЕР_1 ; грошові кошти в сумі 325 215 (триста двадцять п'ять тисяч двісті п'ятнадцять) доларів США; грошові кошти в сумі 670 (шістсот сімдесят) Євро; грошові кошти в сумі 161 500 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот) гривень; диктофон марки «Savetek».
Клопотання обґрунтоване посиланням зокрема на те, що у ході обшуку органом досудового розслідування прийнято рішення про необхідність вилучення вказаних речей для забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, а також з'ясування об'єктивної істини по справі, в результаті чого вони були вилучені. Вказані речі будуть використані під час проведення експертиз, допитів свідків та в інших слідчих та процесуальних діях.
Прокурор у клопотанні зазначав, що вказані речі, мають доказове значення у провадженні, містять ознаки речових доказів, оскільки можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Метою накладення арешту на вищевказані речі, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, є необхідність позбавлення права володільця на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном, щодо якого існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінальних правопорушень та для забезпечення спеціальної конфіскації.
Прокурор у клопотанні посилався і на те, що з урахуванням вищезазначених обставин кримінального правопорушення в сторони обвинувачення є підстави вважати, що незастосування заборони або користування та розпорядження вилученим майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року частково задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні 12025100000000939 від 21.07.2025.
Накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення 02.02.2026 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного інженера КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме: мобільний телефон «Samsung Galaxy S21», IMEI: НОМЕР_1 ; грошові кошти в сумі 25 515 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) доларів США; грошові кошти в сумі 670 (шістсот сімдесят) Євро; грошові кошти в сумі 161 500 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот) гривень; диктофон марки «Savetek».
У задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на: грошові кошти в сумі 299 700 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот) доларів США, які відповідно до протоколу обшуку від 02.02.2026 року, поміщенні до спеціального пакету NPU 63650304, відмовлено.
Частково задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 12025100000000939 від 21.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, та накладаючи арешт на тимчасово вилучене майно із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме: мобільний телефон «Samsung Galaxy S21», IMEI: НОМЕР_1 ; грошові кошти в сумі 25 515 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) доларів США; грошові кошти в сумі 670 (шістсот сімдесят) Євро; грошові кошти в сумі 161 500 (75000 та 86500) гривень; диктофон марки «Savetek», окрім грошових коштів в сумі 299 700 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот) доларів США, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення в частині задоволення вимог клопотання прокурора, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Так, задовольняючи частково дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучені: мобільний телефон; грошові кошти в сумі 25 515 доларів США; грошові кошти в сумі 670 Євро; грошові кошти в сумі 161 500 гривень та диктофон марки «Savetek», оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_32 від 02.02.2026 року у даному кримінальному провадженні (№12025100000000939 від 21.07.2025 року).
При винесенні ухвали судом в частині накладення арешту на майно, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно (мобільний телефон; грошові кошти в сумі 25 515 доларів США; грошові кошти в сумі 670 Євро; грошові кошти в сумі 161 500 гривень та диктофон марки «Savetek»), і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора в частині накладення арешту на вилучене при обшуку вищевказане майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів апеляційної скарги з доповненнями адвоката ОСОБА_8 у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вилучені при обшуку: мобільний телефон; грошові кошти в сумі 25 515 доларів США; грошові кошти в сумі 670 Євро; грошові кошти в сумі 161 500 гривень та диктофон марки «Savetek», з метою забезпечення їх збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Твердження апелянта про непричетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення та про те, що йому не оголошено підозру, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення про те, що вилучене майно - мобільний телефон; грошові кошти в сумі 25 515 доларів США; грошові кошти в сумі 670 Євро; грошові кошти в сумі 161 500 гривень та диктофон марки «Savetek», може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Посилання в апеляційній скарзі на законність походження арештованого майна колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів. Беззаперечних належних та допустимих доказів, достатніх для висновку про те, що арештовані грошові кошти в сумі 25 515 доларів США, 670 Євро та 161 500 гривень, колегії суддів надано не було.
Так, ці обставини також підлягають перевірці при проведенні досудового розслідування, тому в такому випадку, вбачається за можливе застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта про те, що постанова слідчого від 02.02.2026 року про визнання майна речовими доказами носить формальний характер, так як вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, всупереч твердженням представника власника майна, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначене майно (телефон та диктофон) могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а вилучені грошові кошти могли бути здобутими кримінально протиправним шляхом.
Посилання апелянта на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Твердження апелянта про те, що арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не має відношення до даного кримінального правопорушення є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що тимчасово вилучений мобільний телефон та диктофон могло зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а вилучені грошові кошти в сумі 25 515 доларів США; грошові кошти в сумі 670 Євро; грошові кошти в сумі 161 500 гривень, могли бути здобутими кримінально протиправним шляхом, а отже відповідають ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Так само не підставами для скасування оскаржуваної ухвали є доводи скарги про те, що у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування не встановлено розмір заподіяних кримінальним правопорушенням збитків.
Вищенаведеним доводам слідчим суддею надано об'єктивну оцінку під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна та зазначено, зокрема, що комплексна будівельно-технічна, товарознавча та економічна експертиза призначена 06.01.2026 та на момент розгляду клопотання її висновки ще не отримані. Разом з тим, на цій стадії кримінального провадження закон не вимагає остаточного встановлення розміру збитків або доведення всіх елементів складу кримінального правопорушення. Такі обставини підлягають з'ясуванню в ході подальшого досудового розслідування та можуть вплинути на правову кваліфікацію діяння.
Водночас наявність даних про можливе завищення вартості робіт за договорами, вилучення фінансово-господарської документації, електронних носіїв інформації, а також вилучення грошових коштів, походження яких підлягає перевірці, у своїй сукупності створює достатні підстави вважати, що зазначене майно може відповідати ознакам речових доказів.
За таких обставин відсутність на даний час остаточного висновку експертизи чи встановленого точного розміру шкоди не виключає можливості застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження доказів та запобігання їх втраті, знищенню або відчуженню.
Доводи апеляційної скарги з доповненнями представника власника майна ОСОБА_8 про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали в частині задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги та доповнень адвоката ОСОБА_8 про неспівмірність обмеження прав власника майна ОСОБА_7 та третіх осіб завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали в оскаржуваній представником власника майна ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 частині.
Щодо висновків слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 299 700 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот) доларів США, слід зазначити наступне.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 299 700 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот) доларів США, слідчий суддя посилався на те, що у судовому засіданні стороною власника майна ОСОБА_12 зазначено, що 04.03.2022 року між ОСОБА_12 та її колишнім чоловіком ОСОБА_13 у м. Бухарест було укладено договір позики грошових коштів на суму 300 000 доларів США, копію якого долучено до матеріалів клопотання. Також під час судового розгляду стороною захисту подано належним чином перекладені декларації особи, зазначеної у договорі позики як позикодавця, які, за твердженням сторони власника майна, підтверджують наявність у останнього фінансової можливості передати відповідну суму грошових коштів за умовами вказаного договору. Крім того, згідно з відомостями Державної прикордонної служби України, ОСОБА_12 протягом 2022-2025 років неодноразово перетинала державний кордон України, що, на переконання сторони захисту, свідчить про можливість фактичного отримання нею грошових коштів за договором позики та їх подальшого ввезення на територію України. Надані стороною власника майна документи узгоджуються між собою за часом укладення правочину, розміром грошових коштів та характером їх походження і не містять очевидних внутрішніх суперечностей. При цьому під час проведення обшуку 02.02.2026 року ОСОБА_12 зазначила, що грошові кошти у сумі 299 700 доларів США належать їй особисто, що відображено у протоколі обшуку, тоді як ОСОБА_7 належність вказаної суми собі не підтвердив. Зазначені обставини у своїй сукупності, за доводами сторони захисту, свідчать про відсутність достатніх підстав вважати вилучені грошові кошти у сумі 299 700 доларів США речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки їх безпосередній зв'язок із обставинами, що перевіряються у межах досудового розслідування, на цей час не встановлений.
Крім того, слідчим суддею враховано, що грошові кошти у сумі 299 700 доларів США, які були вилучені під час обшуку, були вилучені у будинку за місцем проживання ОСОБА_12 . При цьому, факт проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 , у судовому засіданні сторонами не спростовувався.
Слідчим суддею зазначено про те, що посилання прокурора на відсутність митної декларації щодо ввезення вказаних грошових коштів на територію України саме по собі не може свідчити про їх кримінально-протиправне походження та не є достатньою підставою для визнання таких коштів речовими доказами у межах даного кримінального провадження. Питання дотримання вимог митного законодавства при переміщенні валютних цінностей через державний кордон України підлягає перевірці у порядку, визначеному спеціальним законодавством, та може бути предметом окремої правової оцінки уповноваженими органами, однак саме по собі не впливає на вирішення питання щодо наявності підстав для накладення арешту на майно відповідно до вимог статей 170-173 КПК України.
Також, слідчий суддею враховано, що ОСОБА_12 не є службовою чи посадовою особою КП «Київавтошляхміст» або ТОВ «Альтіус-ПРОМ», діяльність яких перевіряється у межах даного кримінального провадження, а матеріали, подані стороною обвинувачення, на даному етапі досудового розслідування не містять достатніх відомостей, які б свідчили про її участь у можливому заволодінні майном, розпорядженні бюджетними коштами чи вчиненні інших дій, що є предметом перевірки у цьому кримінальному провадженні. При цьому органом досудового розслідування та прокурором не вказано на процесуальну роль ОСОБА_12 та про те, що її дії підлягають перевірці у межах здійснення досудового розслідування.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що грошові кошти у сумі 299 700 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот) доларів США, вилучені за місцем проживання ОСОБА_12 та відповідно до протоколу обшуку від 02.02.2026 року поміщені до спеціального пакету № NPU 63650304, на даній стадії кримінального провадження не можуть вважатися такими, що відповідають ознакам речових доказів у розумінні статті 98 КПК України, оскільки їх безпосередній зв'язок із предметом інкримінованого кримінального правопорушення належними та допустимими доказами стороною обвинувачення не підтверджено.
З огляду на викладене, при розгляді клопотання слідчим суддею було встановлено відсутність належного обґрунтування підстав для накладення арешту на вказані грошові кошти у розмірі 299 700 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот) доларів США, які відповідно до протоколу обшуку від 02.02.2026 року, поміщені до спеціального пакету NPU 63650304, відтак слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора у цій частині.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
На переконання колегії суддів, сторонами не було надано належних та достатніх доказів для висновку про те, що саме ці, вилучені при обшуку грошові кошти у розмірі 299 700 доларів США, є тими коштами, що належать ОСОБА_12 , мають законне походження та набуті нею внаслідок укладення договору позики від 04.03.2022 року.
На противагу вищевказаним доводам та на підтвердження того, що всі вилучені 02.02.2026 кошти можуть належати головному інженеру КП «Киїавтошляхміст» ОСОБА_7 прокурором надано копії аркушів протоколу від 13.11.2025 про хід та результати проведення негласної слідчої (розшукової) дій - зняття інформації з електронних інформаційних систем щодо ОСОБА_7 , де оперативним підрозділом органу безпеки зафіксовано, що ОСОБА_7 систематично здійснює валютні операції щодо значних сум коштів, які не відповідають рівню його доходів. В загальному сума проведених ним валютних операцій становить 682 тис. доларів США та 1,4 млн. грн.
Зазначені кошти ОСОБА_7 після їх обміну на крипто валютні активи надсилає на крипто валютні гаманці свого рідного брата ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є студентом вищого навчального закладу та мешкає на території Австрійської Республіки. В ході НСРД зафіксовано, ще ОСОБА_14 систематично звітує ОСОБА_7 про використання цих активів та доходи від них, що вказує на те, що ці активи лише перебувають у володінні ОСОБА_14 , однак належать саме ОСОБА_7 .
Крім того, в ході обшуку 02.02.2026 банківської скриньки № 107, яка знаходиться у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», розташованому за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 6-А, та перебуває в користуванні головного інженера КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_7 на підставі довіреності від 03.09.2025, виданої громадянкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено і вилучено - 200 600 євро, 300 000 доларів США, 2 злитки золота вагою 100 грам кожен (згідно купівельних цін Національного банку України банківських і дорогоцінних металів станом на 02.02.2026 сумарна вартість обох злитків становить 1 384 962 грн).
Вищенаведені обставини, на думку колегії суддів, вказують на те, що ОСОБА_7 дійсно оперує значними сумами коштів, які не відповідають його доходам, і всі кошти, вилучені 02.02.2026 за місцем його проживання, можуть належати саме йому та можуть бути отримані ним шляхом вчинення протиправних дій з використанням свого службового становища.
З огляду на матеріали провадження та встановлені під час розгляду клопотання прокурора обставини, посилання власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , і їх представників на те, що вилучені грошові кошти у розмірі 299 700 США належать ОСОБА_12 та мають законне походження, колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення більш детальної перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів.
Зважаючи на викладене вище, слідчий суддя, не в повній мірі дослідивши клопотання із доданими до нього документами, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 299 700 доларів США, яке останнім було належним чином обґрунтоване та мотивоване.
Отже, дослідивши доводи клопотання прокурора в цій частині та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні № 12025100000000939 від 21.07.2025 фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що майно, а саме грошові кошти у розмірі 299 700 доларів США, що вилучені 02.02.2026 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного інженера КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки зазначені грошові кошти могли були отримані злочинним шляхом, тому є достатні підстави вважати, що ці кошти відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для арешту вказаного майна, як речового доказу, з метою його збереження.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що постановою від 02.02.2026 року старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м, Києві капітана поліції ОСОБА_32 винесено постанову про визнання вищевказаних грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слід наголосити, що вказана постанова слідчого, а також клопотання прокурора про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема, посилання на те, що зазначені грошові кошти ймовірно отримані злочинним шляхом, а тому можуть бути використані в якості речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Прокурором у клопотанні, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути знищене, приховане, передане чи відчужене.
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти в сумі 299 700 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот) доларів США, як про то просив прокурор у поданому ним клопотанні.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.
Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, як не встановлено і невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України, які б свідчили про наявність визначених законом підстав для відмови у задоволенні такого клопотання.
При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
На підставі вищевикладених обставин колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 із скасуванням ухвали слідчого судді та постановленням нової ухвали про задоволення клопотання прокурора в повному обсязі та накладення арешту на все вказане в клопотанні прокурора майно.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні 12025100000000939 від 21.07.2025 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення 02.02.2026 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного інженера КП «Київавтошляхміст» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме:
- мобільний телефон «Samsung Galaxy S21», IMEI: НОМЕР_1 ;
- грошові кошти в сумі 325 215 (триста двадцять п'ять тисяч двісті п'ятнадцять) доларів США;
- грошові кошти в сумі 670 (шістсот сімдесят) Євро;
- грошові кошти в сумі 161 500 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот) гривень;
- диктофон марки «Savetek».
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ __________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4