Ухвала від 02.04.2026 по справі 757/10043/26-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/10043/26-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/2701/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білорічиця Прилуцького району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 255-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_10 , погоджене заступником начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 18.04.2026.

Строк дії ухвали визначено до 18.04.2026.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , якою щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави - скасувати, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_10 - відмовити, або визначити підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, з покладенням на нього обов'язків з врахуванням обгрунтувань прокурора до поданого клопотання.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що дана ухвала суду є незаконною та невмотивованою та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

19.03.2026 та 01.04.2026 року від захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких сторона захисту стверджує, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2026 постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, є незаконною та необгрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Також, захисник вказує, що досліджуючи питання наявності обгрунтованості підозри, слідчий суддя прийшов до хибних висновків про наявність обгрунтованої підозри.

Так слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначає, що більшість матеріалів мають допоміжний характер, а обгрунтованість підозри підтверджується сукупністю доказів. При цьому в матеріалах справи немає доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_7 до вчинення будь-якого кримінального правопорушення. Немає доказів, які б підтверджували обставини, зазначені в повідомленні про підозру, немає доказів участі в злочинній організації, та немає доказів поширення в суспільстві злочинного впливу.

Слідчий суддя помилково застосував усталений підхід, відповідно до якого «наявні обставини або відомості, які могли б переконати стороннього спостерігача в тому, що ця особа має відношення до вчиненого кримінального правопорушення».

Поза увагою слідчого судді залишилось те, що для обгрунтованості підозри необхідна не наявність обставин, які можуть переконати у причетності до будь-якої події, а саме у причетності до вчинення кримінального правопорушення.

Апелянт зазначає, що правильність кваліфікації є важливою, оскільки ч. 2 ст. 183 КПК України визначено випадки, коли запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований.

В порушення вимог ст. 194 КПК України, слідчий суддя не надав належної оцінки вказаним обставинам і це перешкодило ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

У клопотанні формально та поверхнево перераховані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, жоден з ризиків не підтверджений доказами.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу має містити виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обгрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Отже, наведені стороною обвинувачення ризики не підтверджуються доказами, є припущеннями, та не виправдовують тримання під вартою.

Слідчий суддя не надав належної оцінки відсутності підтвердження ризиків доказами.

Слідчий суддя безпідставно не врахував відсутність ризиків і можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, при якому можливе виконання обов'язків.

Характеризуючи особу підозрюваного, адвокат зазначає, що ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не мав і не має судимостей, до дисциплінарної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем роботи.

Отже, якщо слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, то вони могли бути повністю попереджені застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту.

Таким чином, оскаржувана ухвала є необґрунтованою, оскільки винесена на задоволення клопотання, яке не містить підстав для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, сторона захисту вказує, що категорично не погоджується з неможливістю визначення застави.

У своєму клопотанні сторона обвинувачення посилається на п.4 ч.4 ст.183 КПК України, відповідно до якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Це положення не забороняє слідчому судді визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255, 255-1 КК України, а фактично покладає на слідчого суддю можливість вибору.

При цьому, підозра ОСОБА_7 від 18.02.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.255, ч.5 ст.27 ч.1 ст.255-1 КК України є необґрунтованою.

ОСОБА_7 працює в ДУ «Київський слідчий ізолятор» і за період з 01.08.2025 по 31.01.2026 отримав дохід у розмірі 180 503,14 грн, після утримання податків і аліментів на дитину, що підтверджується довідкою про доходи (т.4, а.с.134).

Таким чином, вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн, є суттєвим стримуючим фактором для підозрюваного і такий розмір застави відповідає діапазону, встановленому КПК України для застави відносно підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Слідчий суддя не надав оцінку тому, що ОСОБА_7 надано додатки до клопотання про застосування запобіжного заходу лише у трьох з чотирьох томів, про що зазначено у розписці (т.4 а.с.108). Внаслідок цього порушено право підозрюваного на захист.

Слідчий суддя не надав оцінку безпідставному затриманню ОСОБА_7 (протокол затримання від 18.02.2026, т.4 а.с.117-120). Зокрема, затримання ОСОБА_7 без ухвали слідчого судді було незаконним і в діях сторони обвинувачення наявне порушення п.1 ст.5 ЄКПЛ.

Так, ОСОБА_7 затримано за адресою проживання після проведення обшуку 18.02.2026.

У протоколі затримання жирним шрифтом виділено як підставу затримання п.4 ч.1 ст.208 КПК України: якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.

Однак на момент затримання, ОСОБА_7 не мав статусу підозрюваного за цими статтями КК України, і не було обставин, які б свідчили про можливу втечу, а відповідно не було підстав для затримання на підставі п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Апелянт зазначає, що 25.03.2026 сторона захисту отримала матеріали досудового розслідування, які свідчать про незаконність рішення суду першої інстанції, і виникла потреба подати друге доповнення до апеляційної скарги.

Зокрема, 25.03.2026 слідчий вручив ОСОБА_7 та захиснику ОСОБА_9 клопотання у кримінальному провадженні № 12025000000001577 про продовження строків досудового розслідування до 3-х місяців.

У клопотанні зазначено, що у кримінальному провадженні № 12025000000001577 повідомлено про підозру 14 особам, перше письмове повідомлення про підозру вручене 13.02.2026 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак строк досудового розслідування закінчується 13.04.2026.

У той же час, у справі № 757/10043/26-к слідчий суддя при визначенні строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025000000001577, не врахував строки досудового розслідування і визначив строк дії запобіжного заходу і строк дії оскаржуваної ухвали понад строки досудового розслідування: строк досудового розслідування - до 13.04.2026; строк тримання під вартою в ухвалі - до 18.04.2026.

Враховуючи викладене, визначення строку тримання під вартою до 18.04.2026 (на п'ять днів понад строки досудового розслідування) було незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025000000001577 від 30.05.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 1 ст. 255-1, ч. 5 ст. 255, ст. 257, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 357 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 26.11.2018 у справі №378/1229/18 відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні №12016110280000241 від 24.08.2016.

Цього ж дня ОСОБА_12 поміщено до ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Вироком Таращанського районного суду Київської області від 17.11.2020 у справі № 378/233/19 ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 08.02.2022 у справі № 378/233/19 ОСОБА_12 тимчасово залишено в ДУ «Київський слідчий ізолятор» для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

На підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04.10.2024 у справі № 761/36534/24, 12.10.2024 ОСОБА_12 звільнено умовно-достроково від подальшого відбування покарання, з невідбутим строком 1 рік 1 місяць і 9 днів.

Перебуваючи в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», ОСОБА_12 , будучи засудженим за вчинення тяжкого злочину, не бажаючи ставати на шлях виправлення, не підкорюючись вимогам адміністрації установ виконання покарань, чинного законодавства України, а також загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, прийняв рішення про підтримку злодійський традицій, та здобув повагу і авторитет серед інших ув'язнених.

Маючи авторитет особи, яка веде «правильний» з точки зору «злодійських традицій» спосіб життя, у період тримання в слідчому ізоляторі з 26.11.2028 по 12.10.2024, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, за невстановлених обставин ОСОБА_12 було визначено статус особи, яка уповноваженим наглядати за дотриманням загальноприйнятих в злодійських колах «неписаних законів» поведінки, так званим «смотрящим» ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Після призначення «смотрящим» установою, з метою умисного встановлення та поширення свого злочинного впливу на ув'язнених, які утримувалися в даній установі, ОСОБА_12 спонукав вказаних осіб дотримуватись «правильних» зі злодійської точки зору правил поведінки та вимагав безумовного їх дотримання, узгоджуючи це із «смотрящим» за ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_12 . У разі недотримання встановлених правил поведінки, негайно вживав відповідних заходів, в тому числі шляхом застосування психологічного або фізичного насильства.

Перебуваючи в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», ОСОБА_11 , будучи засудженим та притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, підтримуючи злодійські традиції, не бажаючи ставати на шлях виправлення, не підкорюючись вимогам адміністрації установ виконання покарань, чинного законодавства України, а також загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, здобув повагу і авторитет серед інших ув'язнених.

Маючи попередньо здобутий серед засуджених осіб, в тому числі в місцях позбавлення волі, кримінальний авторитет, як особи, яка веде «правильний» з точки зору «злодійських традицій» спосіб життя, у період тримання в слідчому ізоляторі з 27.11.2021 по 15.06.2022, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, за невстановлених обставин ОСОБА_11 було визначено статус особи, яка уповноваженим наглядати за дотриманням загальноприйнятих в злодійських колах «неписаних законів» поведінки, так званим «смотрящим» за корпусним відділенням, в якому утримуються засуджені до довічного позбавлення волі.

Після призначення «смотрящим» за корпусним відділенням, в якому утримуються засуджені до довічного позбавлення волі, з метою умисного встановлення та поширення свого злочинного впливу на ув'язнених, які утримувалися в даній установі, ОСОБА_11 спонукав вказаних осіб дотримуватись «правильних» зі злодійської точки зору правил поведінки та вимагав безумовного їх дотримання, узгоджуючи це із «смотрящим» за ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_12 . У разі не дотримання встановлених правил поведінки негайно вживав відповідних заходів, в тому числі шляхом застосування психологічного або фізичного насильства.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2022 (у справі № 755/3913/22) ОСОБА_11 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.

Звільнившись із ДУ «Київський слідчий ізолятор», ОСОБА_11 , не маючи наміру ставати на шлях виправлення та не бажаючи процесу позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки, продовжив підтримувати загальноприйняті в злодійських колах «неписані закони та правила» поведінки та, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2024 року, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який мав статус суб'єкта підвищеного злочинного впливу - «смотрящого» за ДУ «Київський слідчий ізолятор», вирішили утворити та очолити стійке ієрархічне злочинне об'єднання - злочинну організацію, метою діяльності якої стало протиправне особисте збагачення, шляхом невизначеного терміну часу, тяжких та особливо тяжких, у тому числі насильницьких злочинів на території України, пов'язаних із грабежами, розбійними нападами, вимаганням, незаконним заволодінням транспортними засобами, незаконним позбавленням волі осіб.

Крім того, метою вчинення вказаних злочинів ОСОБА_12 та ОСОБА_11 визначили також подальше систематичне забезпечення ув'язнених поза визначеним порядком передачі, тобто так званий «грів» ув'язнених, у тому числі заборонених до передачі речей, таких як алкогольні напої та засоби зв?язку.

Водночас, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел вони не зможуть, оскільки така протиправна діяльність потребує чітких та узгоджених дій, координації значної кількості людей, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, діючи спільно та за взаємною згодою, у різний період часу при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах залучили інших осіб. При цьому, будучи в статусі смотрящого за ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_12 здійснював залучення до протиправної діяльності осіб із числа ув'язнених в установі, а ОСОБА_11 , перебуваючи на свободі, здійснював залучення інших осіб, які поділяли погляди щодо можливості незаконного протиправного збагачення за рахунок вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі насильницьких.

Планування злочинної діяльності проводилося із урахуванням наявності статусу суб'єктів підвищеного злочинного впливу як у ОСОБА_11 , так і у ОСОБА_12 , а також враховувався той факт, що останній, перебуваючи в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», будучи так званим «смотрящим», завдяки здобутому авторитету та іншим особистим якостям і можливостям, координував дії інших ув'язнених, спрямовані на реалізацію злочинного плану. Реалізації вказаного злочинного плану також сприяли умови ізольованості потенційних потерпілих серед ув'язнених, що не давало змогу здійснювати оперативне реагування правоохоронними органами на вказані протиправні дії.

З метою утворення злочинної організації ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визначили мінімально необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників, необхідні особисті якості кожного із них, такі як лідерські якості, здатність керування підлеглими особами, здатність виконувати злочинні вказівки, схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а також вузьку злочинну спеціалізацію діяльності вказаної злочинної організації.

Також, з метою забезпечення існування та функціонування злочинної організації ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спільно розробили єдиний злочинний план, спрямований на безперешкодне, протягом невизначеного проміжку часу, систематичне вчинення злочинів, з розподілом ролей та функцій кожного із учасників вказаного злочинного об'єднання на кожному етапі реалізації злочинного умислу.

Також з метою реалізації злочинного плану в частині поширення злочинного впливу ОСОБА_11 та передачі до місць ув'язнення так званого «гріву», діючи згідно розробленого спільно із ОСОБА_12 злочинного плану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05.12.2025 запропонував працівникам ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_13 : ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 сприяти у передачі ув'язненим продукції, у тому числі алкогольної та засобів зв?язку на територію ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Отримавши від ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 згоду на сприяння у вчиненні поширення злочинного впливу та передачі так званого «гріву» до ДУ «Київський слідчий ізолятор», ОСОБА_11 , діючи відповідно до розробленого спільно з ОСОБА_12 злочинного плану, довів вказаним особам свої злочинні наміри та механізм їх реалізації.

У період з часу створення по 13.02.2026, створена ОСОБА_11 та ОСОБА_12 злочинна організація, під керівництвом керівників структурних її частин вчинила ряд тяжких та особливо тяжких злочинів.

ОСОБА_11 , діючи спільно та по взаємній згоді із ОСОБА_12 , за пособництва ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та працівників ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_13 , ОСОБА_7 і ОСОБА_14 , здійснили умисне поширення в суспільстві злочинного впливу.

У даному кримінальному провадженні на підставі зібраних доказів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.02.2026 в порядку і з підстав, передбачених ст.ст. 276, 277, 278 КПК України повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 255-1 КК України.

Цього ж дня, ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 255-1 КК України.

18.02.2026 року старший слідчий в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_10 , за погодженням з заступником начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 255-1 КК України.

В клопотанні слідчий посилався на те, що під час досудового розслідування встановлені обставини, які дають обгрунтовані підстави стверджувати, що підозрюваний вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_17 від 14.10.2025;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_17 від 21.10.2025;

- протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_17 від 28.10.2025;

- протоколом огляду предметів від 03.12.2025;

- протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_17 від 12.12.2025;

- протоколом допиту свідку ОСОБА_18 від 16.02.2026;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_19 від 17.02.2026.

- повідомленням зі служби «102» про вчинення кримінального правопорушення від 29.11.2025;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_20 від 29.11.2025;

- протоколом огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_3 від 29.11.2025;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_20 від 29-30.11.2025;

- протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_20 від 30.11.2025;

- протоколом огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_3 від 30.11.2025;

- протоколом обшуку, за адресою: АДРЕСА_4 від 30.11.2025;

- протоколом обшуку, за адресою: АДРЕСА_5 від 30.11.2025;

- протоколом обшуку, за адресою: АДРЕСА_6 від 30.11.2025;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_21 від 30.11.2025;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_20 від 30.11.2025;

- висновком експерта № 2602 за результатами проведення судової медичної експертизи від 01.12.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_22 від 01.12.2025;

- протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_22 від 01.12.2025;

- протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_22 від 01.12.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_23 від 02.12.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_24 від 03.12.2025;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи за адресою: АДРЕСА_7 від 03.12.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_25 від 03.12.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_26 від 03.12.2025;

- протоколом огляду мобільного телефону марки «Apple» Iphone 15 Pro Max, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_20 від 04.12.2025;

- протоколом огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_4 від 06.12.2025;

- протоколом додаткового огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_4 від 04.12.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_27 від 04.12.2025;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_27 від 04.12.2025;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_27 від 04.12.2025;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_25 від 18.12.2025.

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) ОСОБА_28 про вчинення відносно нього від 19.09.2025;

- протоколом огляду від 22.03.2024, в ході якого автомобіль марки «BMW X7», н.з. НОМЕР_3 вилучено за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7;

- протоколом огляду відеозапису від 09.12.2025;

- рапортом заступника начальника відділу ДКР НП України ОСОБА_29 ;

- протоколом огляду від 22.03.2024;

- протоколом обшуку, за адресою: АДРЕСА_8 від 22.04.2024;

- протоколом огляду від 10.12.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_30 від 11.12.2025;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_31 від 11.12.2025;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_28 від 15.01.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_32 від 20.01.2026;

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_33 від 10.02.2026;

- відомостями з ДУ «Київський слідчий ізолятор» щодо ОСОБА_11 ;

- вироком від 23.04.2012 у справі № 1-714/11;

- ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11.03.2015 у справі № 675/319/15-к;

- ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16.05.2016 у справі № 675/1068/16-к;

- вироком Дарницького районного суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 753/24075/17;

- ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 753/24075/17;

- ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 758/13392/19;

- ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11.03.2020 у справі № 753/4553/20;

- ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25.05.2020 у справі № 753/8115/20;

- ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2021 у справі № 761/38045/21;

- ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.03.2022 у справі № 755/2736/22;

- ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 761/11324/22;

- відомостями з ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.02.2026;

- протоколом затримання ОСОБА_11 в порядку ст. 208 КПК України від 13.02.2026;

- протоколами про адміністративне правопорушення 3хРУ № 001389E та № 001388E від 13.02.2026;

- висновком експерта № CE-19-26/3831-ТТ від 10.02.2026, за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_34 від 13.02.2026;

- протоколом огляду мобільного телефону марки «Apple» Iphone 13, IMEII: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , який належить свідку ОСОБА_35

- протоколом обшуку, за адресою: АДРЕСА_9 , готель «Буковина» від 07.02.2026;

- протоколом огляду речей вилучених під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_9 , готель «Буковина»;

- протоколом затримання ОСОБА_11 у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України від 13.02.2026;

- повідомленням зі служби «102» про вчинення кримінального правопорушення від 13.10.2025;

- протоколом огляду місця події, за адресою: м. Чернігів, вул. Левка Лук'яненка поблизу підвального приміщення № 50 від 13.10.2025;

- висновком експерта № CE-19/125-25/14727/-БЛ від 28.10.2025 за результатами проведення судової експертизи зброї;

- висновком експерта № CE-19/125-25/14726-БЛ від 29.10.2025 за результатами проведення судової експертизи зброї;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно автомобіля ГАЗ 33021, р.н. НОМЕР_6 , від 06.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_36 від 09.0.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно автомобіля ГАЗ 33021, р.н. НОМЕР_6 , від 06.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_37 від 09.01.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_11 від 03.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 274 КПК України відносно ОСОБА_15 від 13.01.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_11 від 06.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 263 КПК України відносно ОСОБА_36 від 05.01.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_15 від 03.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_12 від 06.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_15 від 03.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_11 від 03.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_12 від 03.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КІК України відносно ОСОБА_15 від 03.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_15 від 06.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_37 від 05.01.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України за частиною вулиці, що за адресою: АДРЕСА_10 , від 02.06.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 263 КПК України відносно ОСОБА_38 від 05.01.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 267 КПК України у салоні автомобіля марки «Mercedes Benz» моделі «GLS 450», р.н. НОМЕР_7 від 27.01.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_12 від 03.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_12 від 03.02.2026;

- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_39 від 03.02.2026;

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_40 від 14.01.2025;

- поясненнями ОСОБА_41 від 14.01.2026 із додатками;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Також, слідчий у клопотанні зазначав, що на даний час існує сукупність підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів, вчинених в складі організованої групи, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Повідомлення про підозру підтверджується матеріалами кримінального провадження, а тому, останній, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, яке пов'язане із позбавленням волі за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України.

Також, враховуючи сталість організованої групи і сталі зв'язки її членів, підозрюваний, перебуваючи на волі, зможе вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Разом із тим, упродовж останнього часу правоохоронними органами систематично викриваються факти організації незаконного переправлення осіб через державний кордон поза встановленими пунктами пропуску або з використанням підроблених документів, змінених персональних даних чи корупційних зв'язків.

Організований характер злочинної діяльності свідчить про наявність у підозрюваного ресурсів та можливостей для: використання нелегальних каналів переправлення осіб через державний кордон; залучення осіб, які спеціалізуються на незаконному переправленні військовозобов'язаних; використання підроблених документів або документів інших осіб; перетину кордону поза пунктами пропуску через лісисту, польову або водну місцевість.

З урахуванням того, що підозрюваному загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а також зважаючи на наявність організованих кримінальних зв?язків та потенційних фінансових можливостей, ризик його незаконного виїзду за межі України є не гіпотетичним, а реальним і обгрунтованим.

- існують ризики, передбачені п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, при цьому на теперішній час встановлено не всіх співучасників злочинної організації, інших осіб, які сприяли вчиненню злочинів, місцезнаходження інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, не проведено повний комплекс експертних досліджень, а тому для уникнення покарання за скоєння особливо тяжкого злочину, підозрюваний може самостійно, або за допомогою інших осіб знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування.

З огляду на інкримінування підозрюваному створення та участі у злочинній організації, діяльність якої носила системний, конспіративний та ієрархічний характер, існує обгрунтований ризик того, що, перебуваючи на волі, він вживатиме заходів, спрямованих на знищення, приховування або спотворення доказів у кримінальному провадженні.

Також існує ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, який може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.

Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.

Окрім цього, перебуваючи на волі підозрюваний зможе попередити інших співучасників, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином.

- існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

- існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, який обгрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення вищевказаних злочинів вказує на систематичний характер неправомірних дій підозрюваного, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень. Діяльність організованої групи не носила випадковий характер, а була спрямована на систематичне вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

Обґрунтовуючи вказаний ризик слід акцентувати увагу, що підозрюваному інкриміновані злочини, вчинені у складі організованої групи, яка діяла протягом тривалого часу, а тому фактично підтверджується ризик того, що останній, перебуваючи під дією іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може продовжити свою злочинну діяльність.

Вищевикладене свідчить про активну роль підозрюваного у складі організованої групи, стійкість, тривалість та направленість умислу останнього на вчинення особливо тяжких злочинів.

Також, на користь зазначених вище ризиків вказує і той факт, що злочини, які інкримінуються підозрюваному, вчинені організованою групою, що в свою чергу свідчить про те, що усі її члени були обізнані з можливими наслідками, у випадку викриття їх злочинної діяльності правоохоронними органами, проте все одно продовжували вчиняти злочини під час воєнного стану.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні.

Обрання більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав.

При обранні особистого зобов'язання, особистої поруки та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого судді, суду. Враховуючи тяжкість вчинених злочинів та усвідомлення підозрюваним невідворотності покарання за його вчинення існує ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду та може продовжувати злочинну діяльність.

Обрання будь-яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам продовження злочинної діяльності, впливу на потерпілих та свідків, знищення, спотворення речових доказів, оскільки підозрюваний, враховуючи умови застосування домашнього арешту чи застави, фактично матиме можливість вчиняти вищевказані дії з метою подальшого ухилення від кримінальної відповідальності.

У зв?язку з вищевикладеним єдиним запобіжним заходом, який можливо застосувати до підозрюваного, є тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Зважаючи на тяжкість, специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній, дані про особу підозрюваного, його майновий стан, у разі визначення будь-якого розміру застави останній матиме можливість його внести, та, будучи на запобіжному заході, не пов'язаному з ізоляцією, підозрюваний зможе здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а тому можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не зможе запобігти вищевказаним ризикам, заявленим у клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_10 , погоджене заступником начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 18.04.2026.

Строк дії ухвали визначено до 18.04.2026.

Колегія суддів частково погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 255-1 КК України.

Зокрема, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_17 від 14.10.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_17 від 21.10.2025; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_17 від 28.10.2025; протоколом огляду предметів від 03.12.2025; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_17 від 12.12.2025; протоколом допиту свідку ОСОБА_18 від 16.02.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_19 від 17.02.2026; повідомленням зі служби «102» про вчинення кримінального правопорушення від 29.11.2025; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_20 від 29.11.2025; протоколом огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_3 від 29.11.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_20 від 29-30.11.2025; протоколом пред?явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_20 від 30.11.2025; протоколом огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_3 від 30.11.2025; протоколом обшуку, за адресою: АДРЕСА_4 від 30.11.2025; протоколом обшуку, за адресою: АДРЕСА_5 від 30.11.2025; протоколом обшуку, за адресою: АДРЕСА_6 від 30.11.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_21 від 30.11.2025; протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_20 від 30.11.2025; висновком експерта № 2602 за результатами проведення судової медичної експертизи від 01.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_22 від 01.12.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_22 від 01.12.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_22 від 01.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_23 від 02.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_24 від 03.12.2025; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи за адресою: АДРЕСА_7 від 03.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_25 від 03.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_26 від 03.12.2025; протоколом огляду мобільного телефону марки «Apple» Iphone 15 Pro Max, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_20 від 04.12.2025; протоколом огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_4 від 06.12.2025; протоколом додаткового огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_4 від 04.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_27 від 04.12.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_27 від 04.12.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_27 від 04.12.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_25 від 18.12.2025; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) ОСОБА_28 про вчинення відносно нього від 19.09.2025; протоколом огляду від 22.03.2024, в ході якого автомобіль марки «BMW X7», н.з. НОМЕР_3 вилучено за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7; протоколом огляду відеозапису від 09.12.2025; рапортом заступника начальника відділу ДКР НП України ОСОБА_29 ; протоколом огляду від 22.03.2024; протоколом обшуку, за адресою: АДРЕСА_8 від 22.04.2024; протоколом огляду від 10.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_30 від 11.12.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_31 від 11.12.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_28 від 15.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_32 від 20.01.2026; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_33 від 10.02.2026; відомостями з ДУ «Київський слідчий ізолятор» щодо ОСОБА_11 ; вироком від 23.04.2012 у справі № 1-714/11; ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11.03.2015 у справі № 675/319/15-к; ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16.05.2016 у справі № 675/1068/16-к; вироком Дарницького районного суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 753/24075/17; ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 753/24075/17; ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 758/13392/19; ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11.03.2020 у справі № 753/4553/20; ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25.05.2020 у справі № 753/8115/20; ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2021 у справі № 761/38045/21; ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.03.2022 у справі № 755/2736/22; ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.08.2022 у справі № 761/11324/22; відомостями з ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.02.2026; протоколом затримання ОСОБА_11 в порядку ст. 208 КПК України від 13.02.2026; протоколами про адміністративне правопорушення 3хРУ № 001389E та № 001388E від 13.02.2026; висновком експерта № CE-19-26/3831-ТТ від 10.02.2026, за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи; протоколом допиту свідка ОСОБА_34 від 13.02.2026; протоколом огляду мобільного телефону марки «Apple» Iphone 13, IMEII: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , який належить свідку ОСОБА_35 протоколом обшуку, за адресою: АДРЕСА_9 , готель «Буковина» від 07.02.2026; протоколом огляду речей вилучених під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_9 , готель «Буковина»; протоколом затримання ОСОБА_11 у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України від 13.02.2026; повідомленням зі служби «102» про вчинення кримінального правопорушення від 13.10.2025; протоколом огляду місця події, за адресою: м. Чернігів, вул. Левка Лук'яненка поблизу підвального приміщення № 50 від 13.10.2025; висновком експерта № CE-19/125-25/14727/-БЛ від 28.10.2025 за результатами проведення судової експертизи зброї; висновком експерта № CE-19/125-25/14726-БЛ від 29.10.2025 за результатами проведення судової експертизи зброї; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно автомобіля ГАЗ 33021, р.н. НОМЕР_6 , від 06.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_36 від 09.0.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно автомобіля ГАЗ 33021, р.н. НОМЕР_6 , від 06.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_37 від 09.01.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_11 від 03.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 274 КПК України відносно ОСОБА_15 від 13.01.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_11 від 06.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 263 КПК України відносно ОСОБА_36 від 05.01.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_15 від 03.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_12 від 06.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_15 від 03.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_11 від 03.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_12 від 03.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_15 від 03.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України відносно ОСОБА_15 від 06.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_37 від 05.01.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 269 КПК України за частиною вулиці, що за адресою: АДРЕСА_10 , від 02.06.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 263 КПК України відносно ОСОБА_38 від 05.01.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 267 КПК України у салоні автомобіля марки «Mercedes Benz» моделі «GLS 450», р.н. НОМЕР_7 від 27.01.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_12 від 03.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_12 від 03.02.2026; протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - у порядку ст. 260 КПК України відносно ОСОБА_39 від 03.02.2026; протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_40 від 14.01.2025; поясненнями ОСОБА_41 від 14.01.2026 із додатками; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 , та доповненнях ОСОБА_9 доводи про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому діянь та відсутність належних у клопотанні про застосування запобіжного заходу доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 255-1 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 255-1 КК України.

Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.

На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.

Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), слідчий суддя виходив із того, що підозрюваний ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за санкцією найтяжчого із яких передбачено покарання лише у виді позбавлення волі строком від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, слідчий суддя вважав, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний може вживати заходів щодо створення перешкод для встановлення обставин кримінального правопорушення та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Обгрунтовуючи ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вірно вказав, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні не завершено, докази у справі не зібрано, а тому ризик знищення речей та документів, які мають значення речових доказів у даному провадженні, є досить реальним.

Крім того, слідчий суддя вважав доведеним наявність ризику, щодо здійснення підозрюваним можливого незаконного впливу на свідків, експертів та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, які можуть своїми показаннями викривати його у вчиненні злочинів, змінити показання на його користь з метою уникнення відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, чим перешкоджатиме встановленню істини по справі.

При цьому, існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення може також спонукати підозрюваного до вчинення нового злочину з метою впливу на свідків, експертів та інших підозрюваних в рамках даного кримінального провадження, а також до знищення речей та документів, які мають значення речових доказів у даному провадженні, тому зазначені ризики беззаперечно є реальними та вагомими.

Крім того, колегія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Отже, на переконання слідчого судді, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також слідчий суддя врахував конкретні обставини злочинів, їх суспільну небезпечність та характер вчинених злочинів, за якими підозрюється ОСОБА_7 , які пов'язано із участю у злочинній організації, а також із пособництвом в поширенні у суспільстві злочинного впливу.

При цьому слідчий суддя врахував спосіб вчинення злочинів та поведінку підозрюваного під час їх вчинення, який з метою полегшення вчинення кримінальних правопорушень використовує найбільш несприятливий для населення України час, надзвичайну обстановку, тяжкі обставини та умови, в яких опинилася Україна, для реалізації та досягнення своєї протиправної мети та незаконних цілей.

Це безумовно свідчить про високий ступінь імовірності повторення таких дій.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя правильно вважав, що з урахуванням обставин вчинення злочинів, є достатньо вагомими підстави для прийняття підозрюваним ОСОБА_7 спроб вчинити інші кримінальні правопорушення, зокрема аналогічні.

Вказаний ризик є вагомим та вірогідність його настання є досить високою.

Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого або застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, станом на час розгляду клопотання, колегія суддів не вбачає.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначених кримінальних правопорушень.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

З наведених підстав, посилання сторони захисту на недостатність зібраних у справі доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 та їх невідповідність матеріалам кримінального провадження є передчасними.

Твердження апелянтів про недоведеність органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, колегія суддів бере до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_7 з метою уникнення від покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обгрунтовується тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено місцезнаходження всіх речових доказів, інших речей і документів, які можуть мати значення речового доказу у кримінальному провадженні. У випадку обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_7 , знаючи місцезнаходження зазначених речей і документів, може їх безперешкодно знищити, сховати або спотворити.

Надаючи оцінку можливості впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегія виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та підозрюваних та дослідження їх судом.

Також існує ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, який може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.

Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов?язковим під час проведення досудового розслідування.

Окрім цього, перебуваючи на волі, підозрюваний зможе попередити інших співучасників, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення вищевказаних злочинів вказує на систематичний характер неправомірних дій підозрюваного, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень. Діяльність організованої групи не носила випадковий характер, а була спрямована на систематичне вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

Обґрунтовуючи вказаний ризик, слід також акцентувати увагу, що підозрюваному інкриміновані злочини, вчинені у складі організованої групи, яка діяла протягом тривалого часу, а тому фактично підтверджується ризик того, що останній, перебуваючи під дією іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може продовжити свою злочинну діяльність.

Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому діянь, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя врахував положення частини 4 статті 183 КПК України, а саме те, що підозрюваний вчинив кримінальні правопорушення передбачені статтями 255, 255-1 Кримінального кодексу України, та обґрунтовано не визначив розмір застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 .

Доводи захисника ОСОБА_9 про те, що слідчий суддя безпідставно не застосував щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави не заслуговують на увагу, оскільки згідно вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя у даному випадку мав право не застосовувати до підозрюваного заставу, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, який обгрунтовано визначено судом, зважаючи на доведеність обґрунтованості підозри, доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зважаючи на доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у суді недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 255-255 - 3 Кримінального кодексу України.

Посилання апелянта на належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також на те, що він одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, та раніше не судимий, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу, застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу або визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Разом з тим, колегією суддів у порядку ч. 2 ст. 404, ч. 3 ст. 407 КПК України встановлено наявність підстав для скасування ухвали слідчого судді із постановленням нової ухвали, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Як визначено п. 4 ч. 3, ч. 4 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу

Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.

Як убачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження №12025000000001577 від 30.05.2025 повідомлено про підозру 14 особам, перше письмове повідомлення про підозру вручене 13.02.2026.

З урахуванням положень п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, граничним днем закінчення строку досудового розслідування кримінального провадження № 12025000000001577, в межах якого подано клопотання, є 13.04.2026.

На час звернення слідчим із клопотанням до слідчого судді, та на день розгляду слідчим суддею вказаного клопотання, відомостей про зупинення кримінального провадження № 12025000000001577, та як наслідок, переривання строку досудового розслідування, а також даних про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025000000001577 у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України, матеріали клопотання не містили та прокурором під час розгляду клопотання слідчим суддею не надано.

За таких обставин, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя міг визначити строк дії ухвали лише до граничного дня закінчення строку досудового розслідування, який існував на час постановлення оскаржуваної ухвали, тобто до 13.04.2026.

Однак, строк дії тримання під вартою ОСОБА_7 слідчим суддею визначено до 18.04.2026, тобто поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025000000001577, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді про застосування запобіжного заходу не спростовують.

За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями сторони захисту підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12025000000001577 до 13.04.2026 року включно.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2026 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_10 , яке погоджене заступником начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13.04.2026 року.

Строк дії ухвали визначити до 13.04.2026 року.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4