Справа № 756/2053/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2655/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
31 березня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ,
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12025100050002743 від 10.11.2025 року.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11.04.2026 включно.
Підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято під варту в залі суду.
Одночасно визначено ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 326 400 грн, зобов'язавши ОСОБА_8 прибувати за кожною вимогою до слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження, до процесуальних керівників, які здійснюють процесуальне керівництво, а також до слідчого судді, суду та виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (перебування) та/або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
Призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у розмірі, визначеному даною ухвалою, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_8 та повідомити усно і письмово Оболонський районний суд міста Києва та прокурора.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_8 вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_6 просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13.02.2026 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12025100050002743 від 10.11.2025, за ч. 3 ст. 368 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 - відмовити, та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з забороною покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, або визначити ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, в межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що вважає вказану ухвалу від 13.02.2026 незаконною та необгрунтованою.
Захисник ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі просив ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 13.02.2026 року у справі № 756/2053/26 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_11 про обрання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12025100050002743 від 10.11.2025 року, та покласти на ОСОБА_8 обов?язок прибувати за кожною вимогою до слідчого судді та суду.
Обгрунтовуючи свою апеляційну скаргу, захисник посилається на те, що вважає обраний слідчим суддею запобіжний захід таким, що не відповідає особі ОСОБА_8 , і є завідомо безальтернативним для нього. Із прийнятою ухвалою сторона захисту ОСОБА_8 не погоджується, та вважає її такою, що прийнята з допущенням неповноти судового розгляду, невідповідності висновків ухвали слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_8 , прийнятою при істотному порушенні вимог кримінального процесуального закону, з безпідставним порушенням його прав і свобод, гарантованих ЄСПЛ, Конституцією та Законами України, та всупереч усталеній судовій практиці ЄСПЛ і національних судів.
Зі змісту резолютивної частини оскаржуваної ухвали випливає, що слідчим суддею Оболонського районного суду м. Києва не було проведено повного і всебічного дослідження наданих захистом доводів і обгрунтувань, не було проведено перевірки викладених слідством обставин і наданих доказів, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до хибних висновків, як про достатність підстав для застосування запобіжного заходу в цілому, так і в частині вибору саме виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою та призначення непомірного розміру застави, що обмежує право на свободу підозрюваного.
Повідомленням про підозру вказано, що ОСОБА_8 підозрюють в отриманні неправомірної вигоди в сумі 8 700 грн., що не відповідає дійсності та не слідує із матеріалів повідомлення про підозру.
Відповідно до викладеного на абз. 5 арк. 6 та абз. 1 арк. 8 підозри, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_12 про можливість прискореної видачі документів для виїзду за кордон домашньої тварини у разі надання додаткових грошових коштів, «маючи на увазі неправомірну вигоду».
Слідчим в повідомленні про підозру не вказано коли саме та за яких обставин, в якій формі ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_12 вищевказану інформацію, а так само не указано яким чином встановлено умисел на отримання неправомірної вигоди і спонукання до її надання, визначення її розміру та обумовлення конкретних дій, які б ОСОБА_8 пообіцяв вчинити.
Як слідує з абз. 4-6 арк. 6 підозри - в приміщенні лікарні ветеринарної медицини Дніпровського району по вул. Райдужній, 67, ОСОБА_12 зустрілась з невстановленою особою, яка здійснила чипування та щеплення її кота на ім?я «Міка» і повідомила, що оформлення документів «буде коштувати 8700 гривень, маючи на увазі розмір неправомірної вигоди». Саме цій невстановленій особі, згідно вказаного у підозрі, ОСОБА_13 і передала кошти у сумі 8700 грн.
З викладених у підозрі обставин слідує, що ОСОБА_12 передала невстановленій особі кошти у сумі 8700 грн. за оформлення документів для виїзду тварини за кордон, при цьому саме невстановлена особа визначила указану суму, та отримала її. Водночас, з підозри не слідує обґрунтованих доводів, що зазначені кошти були неправомірною вигодою, призначались для ОСОБА_8 і були отримані ним в подальшому, а так само не слідує і формально вказана діяльність такої невстановленої особи за спільним умислом із ОСОБА_8 .
Повідомленням про підозру не розкрито змісту та аргументів суто формально задекларованого у абз. 4 арк. 5 підозри і в подальшому розширеного припущення слідства про виникнення у невстановлений час та місце умислу та змови з ДНКІ біотехнології і штамів мікроорганізмів на вчинення корупційних правопорушень у ОСОБА_8 , спосіб такої змови, розподіл ролей та механізм втілення таких намірів.
З означеного вище слідує, що ОСОБА_8 підозрюється в тому, що він у невстановлений час, місце та спосіб вступив у невстановленому статусі у змову з невстановленими особами для вчинення у невстановлений спосіб корупційних правопорушень, після чого у невстановлений слідством час та спосіб, імовірно маючи на увазі неправомірну вигоду повідомив ОСОБА_12 про можливість прискореного отримання ветеринарних документів у разі надання додаткових коштів без вказівки суми, способу оплати, переліку дій і обіцянки конкретного чіткого результату, без вимоги про передачу коштів.
В продовження обгрунтування підозри у отриманні ОСОБА_8 коштів у сумі 8700 грн. в якості неправомірної вигоди зазначено, що ОСОБА_12 від невстановленої особи неуказаної в підозрі статі, яка можливо діяла за імовірним спільним з ОСОБА_8 умислом, отримала інформацію про те що виготовлення документів протягом 5-7 робочих днів коштуватиме 8700 грн., які ОСОБА_12 і передала цій невстановленій особі. Також зазначено, що в подальшому ОСОБА_12 було отримано від сторонніх осіб засобами поштового зв?язку ветеринарні документи з помилковими даними за підписом ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_7 вважає, що такий обов'язковий елемент доказування для обрання запобіжного заходу, як обгрунтована підозра, слідством не доведено, а слідчий суддя не мав підстав вважати підозру обгрунтованою такою мірою, якою це вимагається для вирішення питання про застосування до особи запобіжних заходів, оскільки підозра побудована на припущеннях, не підтверджених доказами навіть в тій мірі, в якій це необхідно на стадії розгляду даного клопотання за стандартами «обгрунтована підозра».
Означені вище обставини свідчать про те, що підозра не містить належного, чіткого і неспростовного обгрунтування таких елементів об'єктивної сторони, як часу, місця, способу залучення ОСОБА_8 до наявної, на думку слідства, групи осіб; елементів суб'єктивної сторони, які б доводили вчинення ОСОБА_8 активних дій для отримання неправомірної вигоди, факт та спосіб отримання ним вищевказаної неправомірної вигоди у сумі 8700 грн., що не дає можливість вважати підозру від 11.02.2026р. «обгрунтованою» за стандартами ЄСПЛ, а отже вказує на неправомірність оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Окремо захисник ОСОБА_7 зазначає, що стороні захисту на даний час не відомі обставини, що вказують на визначення причин порушення територіальної підсудності даного кримінального провадження, оскільки зі змісту підозри не слідує вчинення будь яких з описаних дій на території Оболонського району м. Києва, що ставить під сумнів незалежність та неупередженість слідства в сукупності з побудовою підозри виключно на припущеннях та покладення в її основу зокрема Наказу Мінагрополітики від 01.08.14 р. № 288, який втратив чинність згідно Наказу Мінагрополітики від 28.02.25 р. № 1366.
Стороні захисту, на час подання цієї апеляційної скарги не відомі мотиви суду щодо визначення ОСОБА_8 застави величиною 1300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 326 400 грн. та понад в 4 рази перевищує граничний розмір застави, передбачений ч. 5 ст. 182 КПК.
Однак, спираючись на необгрунтованість підозри як в цілому, так і щодо доведення кожного з ключових її тез та елементів, що описано вище, апелянт вважає відсутніми підстави як для обрання запобіжного заходу в цілому, так і для визначення застави понад граничні розміри, встановлені законом.
Очевидно, що слідчим суддею не враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_8 , свідчать про неможливість його перебування під вартою за станом здоров'я, відсутність його попереднього притягнення до кримінальної відповідальності та його суспільної небезпеки; також не враховано його матеріальний стан та наявність на утриманні доньки 28.08.2012 р.н.
Захисник заперечує дотримання слідчим суддею засад верховенства права та законності, як при визначенні запобіжного заходу в цілому, так і при визначенні застави у розмірі 1300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в понад 4 рази перевищує верхню межу застави, визначену ст. 182 КПК України, а тому є перепоною у звільненні з під варти.
Подаючи апеляційному суду свої заперечення проти оскаржуваної ухвали в частині розміру застави, захист не тільки спростовує обгрунтованість підозри, але і акцентує увагу на майновому стані підозрюваного, для якого внесення коштів у сумі 4 326 400 грн. є непомірною перепоною для дотримання права на свободу. Захисник також зауважує, що попри перевищення слідчим суддею у понад 4 рази верхньої межі розміру застави, визначена сума у 500 разів перевищує розмір інкримінованої ОСОБА_8 , і не обгрунтованої належним чином неправомірної вигоди, що порушує вищевказані стандарти судочинства.
Базуючись на нормах чинного КПК України, усталеній практиці ЄСПЛ, в тому числі на позиціях, що наведені вище, апелянт наполягає на тому, що слідчим суддею при обранні запобіжного заходу ОСОБА_8 протиправно застосовано тримання під вартою із розміром застави, яку підозрюваний завідомо не здатен внести, тобто прийнято безальтернативний запобіжний захід, що грубо порушує конвенційні права і свободи людини.
Вважає, що наведене дає достатні підстави для скасування оскаржуваної ухвали про обрання запобіжного заходу, як такої, що прийнята із порушенням норм процесуального законодавства та із недотриманням норм ЄСПЛ, Конституції України, що гарантують права і свободи людини.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які підтримали апеляційні скарги, та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050002743 від 10.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
На території м. Києва здійснює свою діяльність Об?єднання ветеринарної медицини в м. Києві, яке є державною установою ветеринарної медицини (код ЕДРПОУ: 00699715, адреса: місто Київ, вулиця Волинська, будинок 12), підпорядковується Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві і належить до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба).
Так, у невстановлений досудовим розслідування дату та час, але не пізніше 10.11.2025 у невстановлених на даний час посадових осіб Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві, посадових осіб лікарень ветеринарної медицини, розташованих на території м. Києва, а також представників акредитованих лабораторій, виник злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди за видання офіційних ветеринарних документів, виданих всупереч встановлених вимог та без проведення усіх необхідних процедур.
З метою реалізації свого злочинного умислу було розроблено злочинний план отримання від власників тварин неправомірної вигоди за видачу офіційних ветеринарних документів з внесеними до них завідомо неправдивими даними щодо дати проведення щеплень, чипування, наявності антитіл у тварин до сказу.
Так, для перетину кордону з твариною-компаньйоном необхідно дотримуватися вимог країни, до якої планується здійснити виїзд, а також вимог країн, через які буде здійснюватися транспортування тварини. Для оформлення документів, які відповідають європейським вимогам необхідно пройти прийом у лікаря ветеринарної медицини для проходження чипування (ідентифікації) та щеплення проти сказу. Ідентифікація тварин повинна здійснюватися перед вакцинацією проти сказу або в день її проведення.
Після здійснення вакцинації необхідно за офіційним порядком через 30 днів після вакцинації здійснити забір крові у тварини для дослідження на титри антитіл. Вказані процедури можна провести у лікарні ветеринарної медицини, і в тому числі державній, або в акредитованій лабораторії, що відповідає вимогам Наказу Мінагрополітики № 288 від 01.08.2014, де проводять відповідні дослідження.
Встановлено, що ОСОБА_8 є завідувачем та лікарем ветеринарної медицини Лікарні ветеринарної медицини Дніпровського району, яка є установою ветеринарної медицини, що здійснює профілактичні, діагностичні, лікувальні та інші протиепізоотичні заходи, лабораторні дослідження щодо безпечності товарів, науково-дослідні та контрольні роботи, на які покладено контрольно-наглядові функції в галузі ветеринарної медицини, або уповноважені на здійснення таких функцій.
Крім цього, згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ветеринарну медицину» ОСОБА_8 , як лікар ветеринарної медицини, наділений повноваженнями з контролю дотримання вимог щодо ідентифікації, обігу та переміщення тварин, включаючи видачу офіційних ветеринарних документів, які вимагаються при переміщенні чи транспортуванні тварин.
Таким чином, ОСОБА_8 , відповідно до ч. 3 ст. 18 та прим. 1 до ст. 364 КК України, на момент вчинення кримінального правопорушення являвся службовою особою.
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 10.11.2025, ОСОБА_8 , попередньо змовившись з невстановленими на даний час представниками Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів (адреса: м. Київ, вул. Донецька, буд. 30, код ЄДРПОУ: 19024865), які проводять лабораторні випробування сироватки крові тварин на наявність антитіл до вірусу сказу, маючи корисливий мотив на отримання неправомірної вигоди, вирішив вчиняти умисні корупційні правопорушення.
Так, 06.01.2026 гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи власником домашньої тварини, та маючи намір оформити офіційні документи, за допомогою яких можливий виїзд за межі території України домашньої тварини, звернулась до ОСОБА_8 , як до офіційного лікаря ветеринарної медицини з проханням оформлення документів, які надають право виїзду за кордон її тварині.
В подальшому спілкуванні ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_12 , що оформлення необхідних документів можливе протягом 3 місяців, однак видача цих документів можлива в коротший термін у разі надання додаткових грошових коштів, маючи на увазі неправомірну вигоду.
27.01.2026 ОСОБА_12 в телефонній розмові з ОСОБА_8 домовилась про виготовлення необхідних їй документів, які надають право на виїзд за кордон з твариною-компаньйоном. Також в телефонній розмові ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_12 необхідно прибути до лікарні ветеринарної медицини Дніпровського району, яка розташована за адресою: м. Київ вул. Райдужна, буд. 67, та він надасть вказівку зробити необхідні документи.
29.01.2026, о 15:30 год. ОСОБА_12 прибула до лікарні ветеринарної медицини Дніпровського району, яка розташована за адресою: м. Київ вул. Райдужна, буд. 67 та здійснила телефонний дзвінок ОСОБА_8 , який під час розмови сказав повідомити працівникам лікарні про те, що вона прийшла від нього.
В подальшому ОСОБА_12 увійшла до вищевказаного приміщення лікарні та її зустріла невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, яка здійснила чипування та ввела щеплення проти сказу домашній тварині ОСОБА_12 - коту на прізвисько « ОСОБА_14 », а також повідомила, що виготовить новий ветеринарний паспорт, до якого будуть внесені відомості щодо іншого віку кішки, після чого необхідні документи надішле поштовим зв'язком - ТОВ «Нова пошта».
При цьому, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи на виконання спільного з ОСОБА_8 злочинного умислу, спрямованого на вчинення умисних корупційних злочинів, повідомила ОСОБА_12 , що за оформлення документів займе 5-7 робочих днів та буде коштувати 8700 гривень, маючи на увазі розмір неправомірної вигоди.
В свою чергу ОСОБА_12 виконала зазначені вказівки невстановленої досудовим розслідуванням особи та надала останньому 8 700 гривень в якості неправомірної вигоди за видачу офіційних ветеринарних документів, до яких внесено завідомо неправдиві відомості.
Вийшовши з приміщення лікарні ветеринарної медицини Дніпровського району, ОСОБА_12 здійснила телефонний дзвінок ОСОБА_8 та повідомила, що передала невстановленій досудовим розслідуванням особі 8 700 гривень.
06.02.2026 о 18:37 год. ОСОБА_12 було здійснено відправку за допомогою служби доставки ТОВ «Нова пошта» від ОСОБА_15 , який являється завідувачем лікарні ветеринарної медицини Шевченківського району м. Києва.
07.02.2026 ОСОБА_12 отримала вищевказане відправлення, в якому містились оригінали документів, а саме: ветеринарно-санітарний паспорт на тварину № НОМЕР_1 , виданий 29.01.2026 уповноваженим лікарем ветеринарної медицини ОСОБА_8 на домашню тварину ОСОБА_12 ; ветеринарний паспорт № 0805190 на домашню тварину ОСОБА_12 , виданий Державною лікарнею ветеринарної медицини Дніпровського району, до якого внесено завідомо неправдиві відомості щодо здійснення вакцинації проти сказу 03.10.2025; «Результат лабораторного випробування сироватки крові на наявність антитіл до вірусу сказу» № 049546 від 04.04.2026, який виданий представниками Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів (код ЄДРПОУ: 19024865, адреса: місто Київ, вулиця Донецька, будинок 30), в якому також зазначено завідомо неправдиву інформацію про дату здійснення вакцинації домашньої тварини ОСОБА_12 (тип вакцини: Nobivac Rabies, серія: А452A02) - 03.10.2025, а також щодо дати відбору крові для проведення дослідження - 05.11.2025.
За таких обставин, ОСОБА_8 , переслідуючи корисливий мотив, спрямований на вчинення корупційного правопорушення, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими досудовим розслідування представниками Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів, а також іншими лікарями ветеринарної медицини, отримав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у сумі 8700 гривень.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, 11.02.2026 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, у зв?язку із наявністю достатніх підстав для повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, повідомлено про підозру в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
12.02.2026 року слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у кримінальному провадженні №12025100050002743 від 10.11.2025 року.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
- заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_12 від 13.01.2026;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 14.01.2026;
- протоколом огляду, ідентифікації, вручення грошових коштів свідку ОСОБА_12 від 29.01.2026;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_12 від 08.02.2026;
- протоколом огляду від 08.02.2026;
- протоколом обшуку від 10.02.2026 за місцем проживання ОСОБА_8 ;
- іншими матеріалами в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені частиною першою цієї ж статті. Зокрема, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , у вигляді тримання під вартою покладається необхідність запобігання вказаним можливостям підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілих, свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий вказує, що суду надано докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, вагомість якого на даній стадії судового процесу не повинно викликати у суду сумнівів, а перевірка доказів на належність та допустимість має бути обов'язково здійснена виключно на стадії судового слідства. Таким чином, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Що стосується наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то сторона обвинувачення вважає що у даному випадку наявні ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком того, що ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що останній, входить до складу групи осіб, якими вчиняються кримінальні правопорушення, направлені на одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за видання офіційних ветеринарних документів, виданих всупереч встановлених вимог та без проведення усіх необхідних процедур, а також те, що ОСОБА_8 особисто здійснював спілкування з особами (свідками) та в подальшому отримував неправомірну вигоду від останніх, тобто був обізнаний та усвідомлював свій протиправний характер, а також, діяв під керівництвом невстановлених на даний час представниками Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та особами Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві, а тому існує обгрунтований ризик того, що він може використати свої знання, досвід та зв'язки для уникнення явки до органу досудового розслідування, прокурора або суду, в тому числі шляхом свідомого переховування, зміни місця проживання без повідомлення, уникнення вручення процесуальних документів, що у свою чергу свідчить про наявність передумов для ухилення від кримінальної відповідальності. В той же час, слід звернути увагу, що у разі доведення винуватості останнього, йому може загрожувати призначення покарання за тяжкий злочин у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після затримання, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку доведення його винуватості.
При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте така підозра (обвинувачення) у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» N?33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». У рішенні «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року зазначається про те, що тримання особи під вартою допускається за наявності реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
Ризиком того, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження є те, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 спільно з іншими невстановленими на даний час особами, вчиняють на території м. Києва кримінальні правопорушення, направлені на одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за видання офіційних ветеринарних документів, виданих всупереч встановлених вимог та без проведення усіх необхідних процедур.
Разом з цим, на даний час органом досудового розслідування перевіряються інші ймовірні факти одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища за видання офіційних ветеринарних документів. Вказані речі і документи мають значення для досудового розслідування, а тому ОСОБА_8 , у разі не застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може вчинити дії, спрямовані на знищення, сховання або спотворення інших речей і документів, оскільки буде мати прямий доступ до них, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Слід звернути увагу, що під час обшуку за адресою мешкання ОСОБА_8 , у останнього відшукано та вилучено грошові кошти в сумі 1 461 810 гривень, 13 342 доларів США, 5035 Євро, що є не співрозмірним з офіційним доходом лікаря ветеринарної медицини, а також незадекларованим доходом (активами). В той же час, вилучено печатку лікаря, документацію, під час огляду яких встановлено інформацію, яка свідчить про можливу систематичність вчинення інкримінованого злочину, а також інших злочинів.
Ризиком того, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілих, свідків або інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні є те, що ОСОБА_8 має сталі неформальні зв'язки із іншими невстановленими на даний час особами, які працюють в лікарнях ветеринарної медицини, зокрема керівним складом, а тому існує реальна загроза того, що він може вчинити вплив на свідків чи інших учасників кримінального провадження, зокрема інших підозрюваних, з метою узгодження показань, надання неправдивих відомостей або відмови від дачі показань, що унеможливить об'єктивне досудове розслідування. Така можливість є особливо актуальною з огляду на спосіб життя підозрюваного, знань та вмінь, які можуть бути використані для тиску чи маніпулювання свідками та іншими учасниками, що негативно вплине на хід досудового розслідування.
Окремо слід звернути увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_8 детально обізнаний в процесі оформлення та видання офіційних ветеринарних документів, виданих всупереч встановлених вимог та без проведення усіх необхідних процедур, тощо, через значні знайомства з невстановленими уповноваженими особами на території міста Києва.
Ризиком того, що ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є тривалий характер та систематичність вчинення інкримінованого йому злочину.
Слід звернути увагу на те, що підозрюваний на теперішній час працює завідувачем та лікарем ветеринарної медицини Лікарні ветеринарної медицини Дніпровського району, яка є установою ветеринарної медицини, а також зважаючи на характер інкримінованого йому кримінального правопорушення пов'язаного з одержанням службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, наявні обґрунтовані підстави вважати, що залишаючись на волі, він може вчинити інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення відповідальності або створення умов для унеможливлення встановлення істини у справі, а тому вказаний ризик слід розглядати в аспекті наявності інших підтверджених ризиків та систематичності описаних у письмовому повідомленні про підозру діянь, що в сукупності свідчить про ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки ОСОБА_8 .
Крім того, під час досудового розслідування не встановлено будь-яких грунтовних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_8 не може утримуватись в умовах Київського слідчого ізолятора, у тому числі за станом здоров'я. Також слідчому, прокурору або слідчому судді не надано ґрунтовних доказів того, що ОСОБА_8 має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з-під варти.
На даний час, беручи до уваги стадію кримінального провадження, також відсутні підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 177 КПК України, особливо в розрізі того, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання. Зокрема, особисте зобов'язання та домашній арешт не здатні гарантувати участь підозрюваного під час досудового розслідування та у судових розглядах, оскільки лише фізичне позбавлення змоги обвинуваченого переховуватись та втекти, забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи ч. 3 ст. 183, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що у разі застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою достатнього забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, слід визначити розмір застави у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 992 000 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто дві тисячі) гривень, із одночасним покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12025100050002743 від 10.11.2025 року.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11.04.2026 включно.
Підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято під варту в залі суду.
Одночасно визначено ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 326 400 грн, зобов'язавши ОСОБА_8 прибувати за кожною вимогою до слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження, до процесуальних керівників, які здійснюють процесуальне керівництво, а також до слідчого судді, суду та виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (перебування) та/або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
Призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у розмірі, визначеному даною ухвалою, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_8 та повідомити усно і письмово Оболонський районний суд міста Києва та прокурора.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_8 вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Зокрема, причетність підозрюваного ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_12 від 13.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 14.01.2026; протоколом огляду, ідентифікації, вручення грошових коштів свідку ОСОБА_12 від 29.01.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_12 від 08.02.2026; протоколом огляду від 08.02.2026; протоколом обшуку від 10.02.2026 за місцем проживання ОСОБА_8 ; іншими матеріалами в їх сукупності.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), слідчий суддя обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду у зв?язку з тим, що останній, входить до складу групи осіб, якими вчиняються кримінальні правопорушення, направлені на одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за видання офіційних ветеринарних документів, виданих всупереч встановлених вимог та без проведення усіх необхідних процедур, а також те, що ОСОБА_8 особисто здійснював спілкування з особами (свідками) та в подальшому отримував неправомірну вигоду від останніх, тобто був обізнаний та усвідомлював протиправний характер своїх дій, а також діяв під керівництвом невстановлених на даний час представниками Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та особами Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві, а тому існує обгрунтований ризик того, що він може використати свої знання, досвід та зв'язки для уникнення явки до органу досудового розслідування, прокурора або суду, в тому числі шляхом свідомого переховування, зміни місця проживання без повідомлення, уникнення вручення процесуальних документів, що у свою чергу свідчить про наявність передумов для ухилення від кримінальної відповідальності. В той же час, слід звернути увагу, що у разі доведення винуватості останнього, йому може загрожувати призначення покарання за тяжкий злочин у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 спільно з іншими невстановленими на даний час особами, вчиняють на території м. Києва кримінальні правопорушення, направлені на одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за видання офіційних ветеринарних документів, виданих всупереч встановлених вимог та без проведення усіх необхідних процедур.
Разом з цим, на даний час органом досудового розслідування перевіряються інші ймовірні факти одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища за видання офіційних ветеринарних документів. Вказані речі і документи мають значення для досудового розслідування, а тому ОСОБА_8 , у разі не застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може вчинити дії, спрямовані на знищення, сховання або спотворення інших речей і документів, оскільки буде мати прямий доступ до них, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, потерпілих та інших підозрюваних) вбачається із того, що ОСОБА_8 , має сталі неформальні зв'язки із іншими невстановленими на даний час особами, які працюють в лікарнях ветеринарної медицини, зокрема керівним складом, а тому існує реальна загроза того, що він може вчинити вплив на свідків чи інших учасників кримінального провадження, зокрема інших підозрюваних, з метою узгодження показань, надання неправдивих відомостей або відмови від дачі показань, що унеможливить об'єктивне досудове розслідування. Така можливість є особливо актуальною з огляду на спосіб життя підозрюваного, знань та вмінь, які можуть бути використані для тиску чи маніпулювання свідками та іншими учасниками, що негативно вплине на хід досудового розслідування.
Окремо слід звернути увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_8 детально обізнаний в процесі оформлення та видання офіційних ветеринарних документів, виданих всупереч встановлених вимог та без проведення усіх необхідних процедур, тощо, через значні знайомства з невстановленими уповноваженими особами на території міста Києва.
Ризиком того, що ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є тривалий характер та систематичність вчинення інкримінованого йому злочину.
Слід звернути увагу на те, що підозрюваний на теперішній час працює завідувачем та лікарем ветеринарної медицини Лікарні ветеринарної медицини Дніпровського району, яка є установою ветеринарної медицини, а також зважаючи на характер інкримінованого йому кримінального правопорушення пов'язаного з одержанням службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, наявні обґрунтовані підстави вважати, що залишаючись на волі, він може вчинити інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення відповідальності або створення умов для унеможливлення встановлення істини у справі, а тому вказаний ризик слід розглядати в аспекті наявності інших підтверджених ризиків та систематичності описаних у письмовому повідомленні про підозру діянь, що в сукупності свідчить про ймовірність свідомої поза процесуальної поведінки ОСОБА_8 .
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, та приходить до висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність на даній стадії досудового розслідування підстав для застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційних скарг про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисників про те, що зібрані у справі докази є недопустимими та не підтверджують вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Доводи апелянтів, що ризики, заявлені в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, нічим не доведені, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Відтак, як уже зазначалось вище, з урахуванням даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, характеру вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та, як наслідок, встановлення слідчим суддею в ухвалі, вказаних ризиків.
Посилання апелянтів на характеризуючі дані підозрюваного приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 .
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України при визначенні підозрюваному застави у виді 1 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 326 400 гривень, та не обґрунтував необхідність визначення застави саме в такому розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Хоча кримінальним процесуальним законодавством і передбачено можливість слідчого судді у виключних випадках призначати вищий розмір застави, ніж передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, однак таке рішення слідчого судді має надати ретельний аналіз обставин справи, щоб обґрунтувати таку «виняткову» заставу.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя в своїй ухвалі не надав ретельної оцінки всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення ОСОБА_8 розміру застави, та не навів достатніх обґрунтувань визначення розміру застави на такому високому рівні.
Якзазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Враховуючи обставини інкримінованих підозрюваному дій, дані про його особу, репутацію, майновий та сімейний стан, та ті обставини, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення ОСОБА_8 застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 11.04.2026 року із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави строком до 11.04.2026 року.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 11 квітня 2026 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- не відлучатись із міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 11 квітня 2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4