Справа № 761/53346/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2229/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
01 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні №72024001410000070 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2026 року задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна.
Накладено арешт на майно, яке вилучене 18.12.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на: ноутбук HP SN: CND8310X5X; ноутбук ASUS SN: CANOBC28478344C; носій інформації Verbatim SN: YCO8C9717045458ATL.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про арешт майна.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що користувачем тимчасово вилученого майна є ОСОБА_7 .
Крім того, апелянт зазначає, що клопотання про арешт майна не містить належного обґрунтування, оскільки прокурором не доведено, що арешт майна необхідний для проведення досудового розслідування та відповідає легітимній меті досудового розслідування.
Апелянт наголошує на тому, що під час проведення обшуку слідчим був залучений спеціаліст, якого власник вилученого майна не обмежував у доступі до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів зв'язку, та який мав можливість їх скопіювати, однак такого наміру не виявив, а слідчий при тимчасовому вилученні майна не вказував, яке значення воно має або може мати для забезпечення інтересів досудового розслідування.
Прокурор та представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024001410000070 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що кінцевий бенефіціарний власник та службові особи ТОВ «СЮФ» (код ЄДРПОУ 40938832), ТОВ «АВЕКСТО» (код ЄДРПОУ 44515497), ТОВ «АВЕСЕНС» (код ЄДРПОУ 42937558), ТОВ «ТД «КАРАТ» (код ЄДРПОУ 44253228), ТОВ «ЗОЛОТО ПІВДНЯ» (код ЄДРПОУ 45511268), ТОВ «ДЕМСТЕЙ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 45047337), ТОВ «ТД «ЮВЕЛІРТОРГ» (код ЄДРПОУ 44570076), ТОВ «ЗОЛОТАРІ» (код ЄДРПОУ 44108566), АТ «АНТЕЯ» (код ЄДРПОУ 45309564), ТОВ «АУДИТ-ЛЕГАЛ» (код ЄДРПОУ 45586993), FRANCELLI SP ZOO (Польща), ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ФОП ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ФОП ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_12 ), ФОП ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_13 ) та інші фізичні особи-підприємці, які імпортують, виготовляють та реалізують продукцію під торгівельними марками «Столична Ювелірна Фабрика», «Francelli» та «Aurum», а також іншими невстановленими службовими особами суб'єктів господарської діяльності та фізичними особами, протягом 2021-2025 років за попередньою змовою умисно ухились від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах.
Так, аналітичним дослідженням фінансово-господарській діяльності ТОВ «СЮФ» встановлено, що найбільшими покупцями товарно-матеріальних цінностей ТОВ «СЮФ» протягом 2021-2024 років виступали «неплатники», основною номенклатурою товару виступають ювелірні вироби з золота в асортименті.
ТОВ «СЮФ» здійснено імпортні операції з придбання ювелірних виробів з Італії, Китаю та Таїланду на загальну суму 106 361 117,19 грн. та загальною вагою 383 600,84 грам, в тому числі: ювелірних виробів з золота - 335 022,23 грам, ювелірні вироби зі срібла - 48 578,61 грам, адреса постачання імпортованих товарно-матеріальних цінностей - Київська обл., с-ще Іванків, вул. Поліська, б. 23.
Враховуючи середньоринкову вартість дорогоцінних металів, мінімальна ймовірна сума реалізація імпортованих товарно-матеріальних цінностей ТОВ «СЮФ», ювелірних виробів складає 525 258 381,93 грн.
Водночас, згідно податкових накладних, виписаних та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних та руху коштів по розрахункових рахунках ТОВ «СЮФ» протягом 2021-2024 року встановлено реалізацію ювелірних виробів на загальну суму 43 750 014,55 грн.
Таким чином у ТОВ «СЮФ» відсутня реалізація товарно-матеріальних цінностей (ювелірних виробів) на загальну суму 480 553 897,43 грн., що за умови відсутності товарно-матеріальних цінностей (ювелірних виробів) на складі, офісі, службові особи ТОВ «СЮФ» ймовірно ухилились від сплати податку на додану вартість в сумі 96 110 779,48 грн. та податку на прибуток в сумі 69 199 761,23 грн. шляхом реалізації вказаних товарно-матеріальних цінностей за готівку поза податковим обліком.
Досудовим розслідуванням встановлено, що пов'язаності між ТОВ «СЮФ» (код ЄДРПОУ 40938832), ТОВ «АВЕКСТО» (код ЄДРПОУ 42937558), ТОВ «АВЕСЕНС» (код ЄДРПОУ 42937558), ТОВ «ДЕМСТЕЙ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 45047337), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «МОНАРХ» (ЄДРПОУ 30723758), ТОВ «ТД «ЗОЛОТИЙ СОВЕРЕН» (ЄДРПОУ 33405673), ТОВ «АУРУМ» (ЄДРПОУ 35304182), ТОВ «ЗОЛОТОГРАД» (ЄДРПОУ 36475104), ТОВ «ТД «ПОКРОВСЬКИЙ» (ЄДРПОУ 38338790), ТОВ «РАКУН» (ЄДРПОУ 38897305), ТОВ «ДІАМАНТ ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 39228095), ТОВ «ЛОКВУД» (ЄДРПОУ 39911660), ТОВ «СТОЛИЧНА ПЛЮС» (ЄДРПОУ 40477783), ТОВ «БЕРГРІН ГРУП» (ЄДРПОУ 43964933), ТОВ «ЗОЛОТАРІ» (ЄДРПОУ 44108566), ТОВ «САРЕНД ТОРГ» (ЄДРПОУ44170938), ТОВ «ТД «КАРАТ» (ЄДРПОУ 44253228), ТОВ «ТД «СТОЛИЧНА» (ЄДРПОУ 44379096), БО «ДОБРОГОУ» (ЄДРПОУ 44848560), ТОВ «ДІАМАНТ ІНТЕРНЕТ» (ЄДРПОУ 45273329), ТОВ «ІНДІН ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 45275614), ТОВ «ЗОЛОТО ПІВДНЯ» (ЄДРПОУ 45511268), ТОВ «АУДИТ-ЛЕГАЛ» (ЄДРПОУ 45586993), ТОВ «ЗОЛОТО КИЄВА» (ЄДРПОУ 45618129), ТОВ «УКРЮВЕЛІРТОРГ» (ЄДРПОУ 45661902), ТОВ «ДІАМАНТ ІНТЕРНЕТ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 45674874) та фізичними особами-підприємцями які реалізують товар під торгівельною маркою «Столична Ювелірна Фабрика», є: використання спільних ІР-адрес для подання податкової звітності та реєстрації податкових накладних, що вказує на адміністрування з єдиного місця; оренда торгових площ у тих самих локаціях, зокрема в торговельних центрах м. Києва та інших, що характерно для організованої мережі продажів, а не індивідуальної підприємницької діяльності; використання спільного асортименту товарів (ювелірні вироби ТМ «Столична Ювелірна Фабрика»), що вказує на один центр постачання та формування товарної політики; відсутність у ФОПів ознак ведення самостійної господарської діяльності, зокрема - матеріально-технічної бази, складів, персоналу, рекламних ресурсів, індивідуальних каналів закупівлі, що суперечить статусу незалежних підприємців; наявність спільних контактів, електронних адрес і тегів у GetContact, що вказують на координацію їхньої діяльності зі сторони третіх осіб; відкриття рахунків у тих самих банках, а саме АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «УКРСИББАНК», АТ «РВС БАНК», що свідчить про централізовану фінансову підтримку або вказівку; родинні зв'язки між окремими ФОП, що часто використовується для побудови мережі «підконтрольних» осіб. Встановлено щонайменше 10 чітко структурованих груп, де фізичні особи перебувають у близьких родинних відносинах (чоловік-дружина, батьки-діти, брати-сестри, свати тощо). Такий підбір суб'єктів господарювання не є випадковим і свідчить про штучне дроблення діяльності для залишення у межах граничних лімітів єдиного податку; індикації у соціальних мережах, зокрема Facebook, які демонструють взаємодію, спільні заходи, участь у спільному брендуванні або акціях, що не є типовим для незалежного підприємництва; відсутність розмежування географічної присутності, тобто дублювання розміщення точок продажу у тих самих ТЦ - ознака вертикальної інтеграції під одним координуючим суб'єктом; ознаки «випадкової» синхронності у реєстрації ФОПів (дати, територіальна юрисдикція), відкритті рахунків, виборі групи єдиного податку, що свідчить про зовнішнє управління; можливі маніпуляції із первинною документацією - у разі підтвердження фактичної відсутності господарських операцій (робіт, послуг, постачання товару), може свідчити про використання ФОПів як транзитної ланки для формування «білого» документального сліду та податкового кредиту.
18.12.2025 детективом на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва проведено обшук у приміщеннях за місцем фактичного здійснення господарської діяльності суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб-підприємців, які виготовляють та реалізують продукцію під торгівельними марками «Столична Ювелірна Фабрика», «Francelli» та «Aurum», що розташовані за адресою вул. Поліська, б. 23, с-ще (смт) Іванків, Вишгородського (Іванківський) р-н, Київська обл., в ході якого у приміщені № 44, виявлено обладнання для лазерного нанесення гравіювання Laser Marking Machine, SW-FLM20, SN: SW-FLM2020160625-01 до якого через провід підключено ноутбук ASUS SN: CANOBC28478344C на якому імовірно знаходиться програмне забезпечення для роботи з Laser Marking Machine. До даного ноутбуку також під'єднаний носій інформації Verbatim SN: YCO8C9717045458ATL.
Також, у приміщені №44, виявлено обладнання для лазерного нанесення гравіювання Laser Marking Machine, SW-FLM20, SN: SW-FLM2020170505-01 до якого через провід підключено ноутбук HP SN: CND8310X5X на якому імовірно знаходиться програмне забезпечення для роботи з Laser Marking Machine.
19.12.2025 постановою детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_22 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
19.12.2025 постановою детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_22 щодо вказаного майна призначено судово комп'ютерно-технічну експертизу.
22.01.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва накладено арешт на майно, яке вилучене 18.12.2025 під час проведення обшуку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., селише Іванків, вул. Поліська, 23, а саме, на: ноутбук HP SN: CND8310X5X; ноутбук ASUS SN: CANOBC28478344C; носій інформації Verbatim SN: YCO8C9717045458ATL.
Слідчий суддя виходив з того, що наявні достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, а метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на майно, яке вилучене 18.12.2025 під час проведення обшуку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., селише Іванків, вул. Поліська, 23, а саме, на: ноутбук HP SN: CND8310X5X; ноутбук ASUS SN: CANOBC28478344C; носій інформації Verbatim SN: YCO8C9717045458ATL, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Посилання представника власника майна на невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що тимчасово вилучене майно не містить жодної інформації, яку можна використати як доказ у кримінальному провадженні, відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Приписами ч. 5 ст. 237 КПК України визначено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Положення ч. 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду уповноважують слідчого, прокурора оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. При цьому, такі речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, ч. 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
У свою чергу, в силу приписів ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Таким чином, твердження представника апелянта про безпідставність арешту майна, яке вилучене 18.12.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на: ноутбук HP SN: CND8310X5X; ноутбук ASUS SN: CANOBC28478344C; носій інформації Verbatim SN: YCO8C9717045458ATL, відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що зазначені пристрої тимчасово вилучено, у зв'язку із необхідністю їх надання разом з інформацією, що на них міститься, для проведення експертного дослідження.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_23
Судді:
ОСОБА_24 ____________ ОСОБА_25____________