Справа № 759/1037/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2933/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
01 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 420251110000000208 від 08.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна.
Накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході обшуку за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ "Інвентум Україна" (код ЄДРПОУ 36437713) та ТОВ "Запорізький Тепло-Енерго Проект" (код ЄДРПОУ 37167460) зокрема: предмети зовні схожі на грошові кошти в сумі 1 833 600 гривень купюрами номіналом 1000 гривень у кількості 1831 штук, купюрами номіналом 500 гривень у кількості 5 штук, купюрами номіналом 20 гривень у кількості 5 штук, а також предмети зовні схожі на грошові кошти в сумі 30 000 Євро купюрами номіналом 50 Євро у кількості 600 штук.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про арешт майна.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що 21.05.2024 ОСОБА_7 було прийнято в ТОВ «Інвентум Україна» на посаду менеджера (управителя) з логістики за основним місцем роботи, в той же час він зареєстрований як фізична особа-підприємець та паралельно з основним місцем роботи займається господарською діяльністю, а відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2025 рік ним задекларовано отриманий дохід у розмірі 4 953 670 грн., а за основним місцем роботи виплачено після утримання обов'язкових податків та зборів - 198 243, 90 грн.
Крім того, апелянт вказує на те, що ОСОБА_7 зберігав наявні у нього грошові кошти в офісному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А з метою забезпечення їх схоронності.
Апелянт наголошує на тому, що оскільки право власності на вилучені грошові кошти належить ОСОБА_7 , вони не мають жодного відношення до ОСОБА_9 як директора ТОВ "Інвентум Україна" та до діяльності ТОВ "Запорізький Тепло-Енерго Проект", тому такі кошти не можуть мати статус речових доказів, бути вилученими та підлягають поверненню ОСОБА_7 .
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки 11.02.2026 оскаржувану ухвалу постановлено без виклику особи, що подає апеляційну скаргу, копію ухвали представник власника майна не отримував, а з апеляційною скаргою звернувся до суду 28.02.2026, а відтак, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , думку прокурора ОСОБА_8 , дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000208 від 08.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом заволодіння коштами публічного акціонерного товариства «Центренерго» під час укладання договорів на проведення робіт з ремонту енергетичного обладнання Трипільської ТЕС.
14.01.2026 у кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України директора ТОВ «Запорізький Тепло-Енерго Проект» ОСОБА_10 та директора ТОВ «Інвентум Україна» ОСОБА_9
14.01.2026 враховуючи те, що у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у провадження причетні посадові особи ТОВ «Інвентум Україна» та ТОВ «Запорізький Тепло-Енерго Проект», на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва, слідчими групи слідчих у кримінальному провадженні було проведено обшук офісного приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3-А, де безпосередньою здійснюється господарська діяльність ТОВ «Інвентум Україна» (код ЄДРПОУ 36437713) та ТОВ «Запорізький Тепло-Енерго Проект», в ході якого було виявлено та вилучено майно (грошові кошти), яке не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
Наведені вище вилучені грошові кошти відповідають критеріям статті 98 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та необхідні для перевірки обставин причетності зазначених вище осіб кримінального правопорушення, яке розслідується у провадженні, а також інших, на цей час невстановлених, осіб до вчинення кримінальних правопорушень, що вказує на можливість їх використання в якості речових доказів, у зв'язку з чим постановою слідчого від 14.01.2026 їх визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
11.02.2026 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході обшуку за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ "Інвентум Україна" (код ЄДРПОУ 36437713) та ТОВ "Запорізький Тепло-Енерго Проект" (код ЄДРПОУ 37167460) зокрема:
- предмети зовні схожі на грошові кошти в сумі 1 833 600 гривень купюрами номіналом 1000 гривень у кількості 1831 штук, купюрами номіналом 500 гривень у кількості 5 штук, купюрами номіналом 20 гривень у кількості 5 штук;
- предмети зовні схожі на грошові кошти в сумі 30 000 Євро купюрами номіналом 50 Євро у кількості 600 штук.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, яке було вилучено в ході обшуку за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ "Інвентум Україна" ( код ЄДРПОУ 36437713) та ТОВ "Запорізький Тепло-Енерго Проект" ( код ЄДРПОУ 37167460), на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на предмети зовні схожі на грошові кошти в сумі 1 833 600 ( один мільйон вісімсот тридцять три тисячі шістсот) гривень купюрами номіналом 1000 гривень у кількості 1831 штук, купюрами номіналом 500 гривень у кількості 5 штук, купюрами номіналом 20 гривень у кількості 5 штук, а також предмети зовні схожі на грошові кошти в сумі 30 000 ( тридцять тисяч) Євро купюрами номіналом 50 Євро у кількості 600 штук, які було вилучено в ході обшуку за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ "Інвентум Україна" ( код ЄДРПОУ 36437713) та ТОВ "Запорізький Тепло-Енерго Проект" ( код ЄДРПОУ 37167460), врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Посилання представника ОСОБА_7 на невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені предмети зовні схожі на грошові кошти можуть містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що вилучені грошові кошти, які належить ОСОБА_7 , не мають жодного відношення до ОСОБА_9 як директора ТОВ "Інвентум Україна" та до діяльності ТОВ "Запорізький Тепло-Енерго Проект", колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують правильність висновків слідчого судді на даному етапі досудового розслідування про наявність підстав для арешту тимчасово вилученого майна, оскільки незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Вказані доводи представника апелянта і є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, що підлягають перевірці і встановленню у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та розгляду справи в суді по суті.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_11
Судді:
ОСОБА_12____________ ОСОБА_13 ____________