Справа № 753/12747/15-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14678/2025
24 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року (суддя Сирбул О.Ф.) про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ»,
встановив:
у травні 2025 року приватний виконавець Телявський А.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу.
Мотивуючи своє подання, приватний виконавець Телявський А.М. зазначав, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 753/12747/15-ц, виданого 3 грудня 2019 року Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованості за кредитним договором № 02-72/08-А від 22 травня 2008 року в розмірі 41 648,42 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 906 701,74грн.
Приватний виконавець Телявський А.М. посилався на те, що боржниця, будучи належним чином повідомленою про початок примусового виконання рішення суду, шляхом надсилання копії постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, від виконання судового рішення ухиляється, за його викликами, зокрема 22 грудня 2021 року, 12 березня 2025 року та 1 квітня 2025 року, не з'явилась, витребуваних ним документів не надала, натомість надіслала лист, в якому зазначила недостовірну інформацію, зокрема приховала те, що за нею зареєстровано право власності на транспортний засіб Mercedes-BenzGL320, чорного кольору, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому, боржниця не пояснила причини неявки за викликами та не надала будь-яких належних доказів на підтвердження наявності поважних причин її неявки за викликами.
Приватний виконавець Телявський А.М. вважав, що зазначене свідчить про неналежне виконання боржницею своїх обов'язків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», водночас, згідно відповіді Державної прикордонної служби на його запит, за період з 16 липня 2020 року по 6 травня 2025 року, поки триває виконавче
провадження, боржниця дев'ять разів перетинала Державний кордон України, що свідчить про наявність в неї інших доходів, ніж ті, наявність яких була ним встановлена. Разом з цим, протягом п'яти років боржниця не вживала будь-яких заходів, спрямованих на виконання судового рішення та погашення заборгованості.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року у задоволенні подання відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М. просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким подання задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Приватний виконавець Телявський А.М., посилаючись на доводи, викладені у поданні, зазначає, що ним були надані належні, допустимі та достатні докази того, що боржниця навмисно ухиляється від виконання судового рішення, зокрема матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність відкритого стосовно неї виконавчого провадження. При цьому, ОСОБА_1 навмисно повідомила йому недостовірну інформацію про відсутність у неї майна, зареєстрованого на праві власності, приховавши наявність автомобіля. Крім цього, боржниця неодноразово не з'являлась за його викликами та протягом п'яти років не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на виконання судового рішення.
3 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 24 жовтня 2025 року зазначено, що боржниця має право протягом п'яти дня з дня отримання копії ухвали подати до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, до якого необхідно додати докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги ОСОБА_1 отримала 29 жовтня 2025 року, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (с.с.20 т.3).
Однак боржниця вимоги частини четвертої статті 360 ЦПК України не виконала, докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи не надала, у зв'язку з чим колегія суддів не враховує доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві.
Боржниця ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення судової повістки-повідомлення до її електронного кабінету у системі «Електронний суд», яку отримала 17 листопада 2025 року, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (с.с.44 т.3), у судове засідання не з'явилася, 20 грудня 2025 року (субота) направила до апеляційного суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була зареєстрована судом 22 грудня 2025 року, посилаючись на те, що дія в Україні правового режиму воєнного стану, створює об'єктивні ризики та перешкоди у пересуванні містом, а її місце проживання розташоване на значній відстані від приміщення суду (с.с.60 т.3).
Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді
відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Згідно частини другої статті 212 ЦПК України учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Враховуючи, що боржниця ОСОБА_1 подала заяву з пропуском процесуального строку, визначеного у частині другій статті 212 ЦПК України, не виконання нею вимог щодо направлення копії заяви іншим учасникам справи, заперечення інших учасників справи проти задоволення заяви у зв'язку із не дотриманням боржницею вимог статті 212 ЦПК України, колегія суддів відмовила у задоволенні заяви та відповідно до положень статті 372 ЦПК України провела розгляд апеляційної скарги у відсутність боржниці.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника приватного виконавця Телявського А.М. - адвоката Драшель А.В., представника стягувача ТОВ «АНСУ» - Кононова І.К., які апеляційну скаргу підтримали, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у справі № 753/12747/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії Центральне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 02-72/08-А від 22 травня 2008 року в розмірі 41 648,42 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 906 701,74грн, та судовий збір у сумі 3 654грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником ТОВ «АНСУ».
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 753/12747/15-ц, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 18 травня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 02-72/08-А від 22 травня 2008 року в розмірі 41 648,42 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 906 701,74грн.
4 грудня 2019 року представник ТОВ «АНСУ» - Скорицький А.М. отримав дублікат вказаного виконавчого листа № 753/12747/15 від 3 грудня 2019 року (с.с.208 т.1, 9-10 т.2), а 10 липня 2020 року звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа (с.с.5-8).
16 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 3 грудня 2019 року Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 41 648,42 доларів США, що в еквіваленті курсу НБУ становить 906 701,74грн, на користь ТОВ «АНСУ». Цією постановою зобов'язано боржницю подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено її про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (с.с.29 т.2).
Копія постанови 16 липня 2020 року направлена на поштову адресу ОСОБА_1 (с.с.30 т.2).
Матеріали виконавчого провадження не містять декларацію про доходи та майно ОСОБА_1 .
Постановою від 16 липня 2020 року приватним виконавцем Телявським А.М.
накладено арешт на кошти боржника (с.с.41-42 т.2).
Також постановою від 16 липня 2020 року приватним виконавцем Телявським А.М. накладено арешт на майно боржника (с.с.61 т.2).
Згідно акту приватного виконавця від 20 липня 2020 року за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Шолом Алейхема, 13, встановлено транспортним засіб Mercedes-BenzGL320, чорного кольору, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . (с.с.65 т.2), який ОСОБА_1 повинна була надати для огляду та опису 12 серпня 2020 року (с.с.66-67 т.2), що нею зроблено не було.
15 грудня 2021 року приватний виконавець Телявський А.М. направив на усі відомі адреси боржниці ОСОБА_1 виклик, в якому зобов'язав ОСОБА_1 з'явитись 22 грудня 2021 року до виконавця та одночасно надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документу, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання; надати достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби, тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів; достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика, тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернуто стягнення, зокрема частки в статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів; копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон; довідку про склад сім'ї; документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності (с.с.112-113, 114 т.2), однак боржниця ОСОБА_1 за викликом не з'явилася, вказані вимоги не виконала, про що 22 грудня 2021 року було складено відповідний акт (с.с.115 т.2).
3 березня 2025 року приватний виконавець Телявський А.М. направив на поштову адресу боржниці ОСОБА_1 виклик, в якому зобов'язав ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 12 березня 2025 року та виконати перелічені вище вимоги (с.с.157-158 т.2), однак боржниця ОСОБА_1 за викликом не з'явилася, вказані вимоги не виконала, про що 12 березня 2025 року було складено відповідний акт (с.с.161 т.2).
19 березня 2025 року приватний виконавець Телявський А.М. втретє направив на поштову адресу боржниці ОСОБА_1 виклик, в якому зобов'язав ОСОБА_1 з'явитися до нього 1 квітня 2025 року та виконати перелічені вище вимоги (с.с.162-163 т.2), однак ОСОБА_1 втретє за викликом не з'явилася, вказані вимоги не виконала, про що 1 квітня 2025 року було складено відповідний акт (с.с.166 т.2).
4 квітня 2025 року ОСОБА_1 направила на електронну пошту приватного виконавця Телявського А.М. лист, у якому зазначила, що не має у власності будь-якого рухомого чи нерухомого майна, перебуває у пошуку роботи, тому не має постійного доходу, а також веде перемовини з ТОВ «АНСУ» щодо врегулювання заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 (с.с.171-172 т.2).
Згідно відповіді на запит № 269098438 до МВС України від 16 травня 2025 року ОСОБА_1 належить на праві власності транспортний засіб Mercedes-Benz GL 320 CDI, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 (с.с.173 т.2).
Крім того, згідно відповіді на запит № 267152895 від 6 травня 2025 року до ДПС
України, боржниця ОСОБА_1 за період часу з 16 липня 2020 року по 6 травня 2025 року дев'ять разів перетинала державний кордон України (с.с.174-176 т.2).
Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця Телявського А.М., суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов'язань.
Також, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_1 надала докази ведення перемовин з ТОВ «АНСУ» щодо врегулювання заборгованості шляхом погашення нею частини боргу.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Принцип обов'язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (рішення в справі "Хорнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року). У рішенні в справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон про виконавче провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 2 Закону про виконавче провадження зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно із частиною першою статті 10 Закону про виконавче провадження заходами
примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною першою статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Пунктом 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до частини п'ятої статті 441 ЦПК України та пункту 7 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» тимчасове обмеження у праві виїзду застосовується у разі, якщо боржник ухиляється від виконання рішення суду або не виконує його добровільно. Умисне ухилення не вимагає доведення суб'єктивної сторони (наміру уникнути виконання), достатньо встановлення факту невиконання рішення суду без поважних причин.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.
Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання
про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Звертаючись до суду з даним поданням, приватний виконавець Телявський А.М. посилається на ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов'язків у виконавчому провадженні, про що свідчить її неявка до приватного виконавця протягом всього терміну здійснення виконавчих дій, не подання виконавцю декларації про доходи та майно, надання недостовірної інформації щодо відсутності майна у власності, не надання транспортного засобу для його огляду та опису.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично невиконання зобов'язань може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів має визначатися судом і відноситься до його дискреційних повноважень.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Приватним виконавцем Телявським А.М. надано суду копію виконавчого провадження № НОМЕР_3, з якого вбачається, що приватний виконавець з 2020 року здійснював пошук майна боржниці, грошових коштів, з'ясовував місце її роботи, виявив транспортний засіб, який належить боржниці, однак, остання не надала його для огляду та опису, зберігаючи на приватній території та не реагуючи на вимоги приватного виконавця.
Також матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що ОСОБА_1 протягом строку виконання рішення суду не вчинила жодної дії, направленої на виконання рішення суду, не здійснювала жодні платежі на погашення заборгованості. При цьому, боржницею не надано суду доказів, що вона не має можливості працювати для погашення наявної заборгованості.
Разом з цим, з наданих суду документів вбачається, що боржниця має можливість виїжджати за межі України, що свідчить про наявність у неї доходу, який вона приховує від приватного виконавця.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що звертаючись до суду з поданням про обмеження боржниці у праві виїзду за межі України, приватним виконавцем Телявським А.М. доведено факт ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення.
Також з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржниця повідомлена про відкриття виконавчого провадження відносно неї та необхідність виконати судове рішення, що вона не заперечувала під час розгляду справи судом першої інстанції, однак доказів, що ОСОБА_1 вчинялися дії по його виконанню, а також докази неможливості виконання рішення суду з об'єктивних причин матеріали справи не містять.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої
інстанції на листування в месенджері між представником стягувача та боржницею як на доказ вжиття останньою заходів, спрямованих на виконання судового рішення, оскільки з його змісту дійти подібного висновку неможливо.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що під час судового розгляду було встановлено, що боржниця ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості, що є підставою для обмеження її в праві виїзду за межі України.
При цьому колегія суддів зазначає, що обмеження у праві виїзду за межі України має тимчасовий характер та спонукатиме боржницю до виконання боргових зобов'язань, що в свою чергу захистить права стягувача на отримання присуджених судом коштів.
Колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон відповідає усім трьом критеріям, про які йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009, а саме: ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та перебуває у справедливому балансі між правами боржника та публічним інтересом.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, не оцінені надані докази, неправильно застосовані норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення подання.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича задовольнити.
Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , без вилучення паспорта, до виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» заборгованості за кредитним договором № 02-72/08-А від 22 травня 2008 року в розмірі 41 648,42 доларів США.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук