№33/824/370/2026 Постанова винесена суддею Геліч Т.В.
Категорія: ч. 1 ст. 184 КУпАП
12 січня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миронівка Київської області, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, маючої на утриманні сина, 2024 р.н., перебуваючої у декретній відпустці, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності,
на постанову судді Миронівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 року,
Постановою судді Миронівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 , 17 травня 2025 року о 22 год. 00 хв. за адресою проживання: АДРЕСА_1 , ухилялась від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо належного виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: залишила дитину без нагляду та перебувала біля нього в нетверезому стані.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та закрив провадження в справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 12 травня 2025 року нею не вчинялося адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
При цьому вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено, а постанова судді винесена без достатніх доказів наявності складу адміністративного правопорушення, а також, що вонине відповідають обставинам справи та вимогам ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом та на припущеннях, а всі сумніви мають тлумачиться на користь особи.
Вказує, що, як на доказ її винуватості, суддя послався на протокол про адміністративне правопорушення. Водночас цей протокол складено на іншу особу - ОСОБА_3 . В самій фабулі протоколу зазначено, що обставини мали місце 12 травня 2025 року, однак у цей день ніяких подій не відбувалося і ніхто поліцію не викликав.
Таким чином, невірно цитуючи фабулу протоколу, суддя фактично змінив її на шкоду особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що є незаконним.
Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги заяву її матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 , надиктовані їм працівниками поліції, повністю ігноруючи їх письмові пояснення від 29 вересня 2025 року, надані стороною захисту, якими спростовується інформація, викладена в їх попередніх поясненнях.
Тобто суддя, незважаючи на письмові пояснення її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , сестри ОСОБА_6 та особисто її пояснення, які є фактично доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та які повністю спростовують обставини, викладені у протоколі, визнав її винуватою, посилаючись на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення ЄСПЛ: «Корнєв і Карпенко проти України», «Гурепка проти України», «Олег Колесник проти України», суть яких зводиться до того, що у деяких аспектах, які не визначені КУпАП, застосовується норма права за аналогією КПК України.
Таким чином, суддя, взявши до уваги письмові пояснення надані нею і її батьками працівникам поліції та відхиливши такі пояснення надані стороні захисту, вибірково застосував норми КУпАП для доведення її вини.
Зібрані по справі докази залишають місце сумнівам, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, відповідальність за невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей наступає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків, що стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
За змістом ст. 184 КУпАП вбачається, що до адміністративної відповідальності можна притягнути особу лише за умисно вчинене правопорушення.
Умисним є правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Проте, обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП є вчинення не будь-яких діянь, зазначених у ч. 1 ст. 184 КУпАП, а лише невиконання батьківських обов'язків, які чітко передбачені законодавством і лише, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Так, вина ОСОБА_1 у невиконанні батьківських обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина, а саме: залишення дитини без нагляду та перебування біля нього в нетверезому стані, підтверджується даними зафіксованими в:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 242019 від 17 травня 2025 року, згідно якого - 17 травня 2025 року о 22 год. 00 хв. за адресою проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилялась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення виховання, навчання, нормальних умов життя своєї дитини, а саме: залишила дитину без нагляду та перебувала біля нього в п'яному вигляді;
- свідоцтві про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- заяві ОСОБА_4 про вчинення правопорушення від 17 травня 2025 року, в якій вона просить вжити заходів стосовно її доньки ОСОБА_1 , яка не доглядає за своєю дитиною та постійно залишає дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за дитиною доглядає заявниця та її чоловік ОСОБА_5 , також ОСОБА_1 вживає алкогольні напої та перебуває біля дитини в стані алкогольного сп'яніння;
- письмових поясненнях ОСОБА_4 від 17 травня 2025 року, згідно яких - 17 травня 2025 року близько 22 години за місцем проживання: АДРЕСА_1 , у них із донькою ОСОБА_1 виник конфлікт, а саме, що вона постійно залишає дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьками, дитину доглядають вони, також ОСОБА_1 вживає спиртні напої та годує дитину грудним молоком, перебуваючи в стані сп'яніння;
- письмових поясненнях ОСОБА_5 від 17 травня 2025 року, згідно яких: 17 травня 2025 року близько 22 години, за місцем проживання: АДРЕСА_1 , у них із донькою ОСОБА_1 виник конфлікт, остання постійно залишає дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьками, дитину доглядають вони, також ОСОБА_1 вживає спиртні напої та годує дитину грудним молоком перебуваючи в стані сп'яніння;
- рапорті старшого інспектора чергового відділу поліції № 2 (м. Миронівка) Обухівський РУП від 17 травня 2025 року, згідно якого отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 3341 від 17 травня 2025 року, як домашнє насильство. В результаті опрацювання інформації встановлено наступне: 17 травня 2025 року о 21 год. 20 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 17 травня 2025 року о 21 год. 19 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , буянить дочка у алкогольному сп'янінні, агресивна, просить наряд поліції, заявник ОСОБА_4 . Згідно рапорту інспектора грпп ОСОБА_7 , 17 травня 2025 року 23:55 виїздом на місце події, факту домашнього насильства не було, жертвою домашнього насильства ніхто не став, тілесних ушкоджень нікому не завдано. Заявниця ОСОБА_4 зателефонувала до поліції з приводу того, що стався конфлікт з її дочкою ОСОБА_1 , а саме за те, що їх дочка не виконує батьківські обов'язки, перебуває в п'яному вигляді біля внука та ходить гуляти, а вони доглядають за дитиною. В подальшому було відібрано заяву та складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП серії ВАД № 242019.
Наведені докази отримані у процесуальний спосіб, є належними, допустимими, а їх сукупність достатньою для взаємозв'язку і є такою, що беззаперечно вказує, що ОСОБА_1 не виконує батьківські обов'язки щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: залишає дитину без нагляду та перебуває біля нього в нетверезому стані, що відповідає діянню, передбаченому ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Таким чином, твердження ОСОБА_1 про відсутність доказів, які б підтверджували наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КПК України, є безпідставними.
Що стосується тверджень ОСОБА_1 про недопустимість як доказу протоколу про адміністративне правопорушення, то вони спростовуються наступним.
За вимогами КУпАП недопустимі докази - це матеріали, зібрані з істотним порушенням прав людини (Конституції, законів) або вимог процесуального порядку.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 242019 від 17 травня 2025 року складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою, а ОСОБА_1 від його підписання в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилась.
Твердження апелянта, що в графі протоколу «складено цей протокол про те, що громадянка…» не чітко зазначено прізвище особи, що дає підстави вважати, що його складено стосовно « ОСОБА_8 » спростовуються відомостями, викладеними в даному протоколі, де в графі протоколу «склад адміністративного правопорушення» зазначено, що правопорушення вчинила « ОСОБА_1 », а також вказано, що «проведено особистий огляд та огляд речей, передбачені статтею 264 КУпАП, що були у громадянки ОСОБА_1 ….» та «громадянці ОСОБА_1 роз'яснено її права та обов'язки…»
Наведені обставини не викликають жодного сумніву, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 242019 від 17 травня 2025 року складено стосовно ОСОБА_1 , а її доводи, що в цьому протоколі вказано іншу особу, а саме ОСОБА_3 , є лише позицією захисту.
Що стосується дати вчинення адміністративного правопорушення, то за наявними в матеріалах адміністративної справи доказами, подія мала місце 17 травня 2025 року.
Так, в письмових поясненнях ОСОБА_1 , її батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заяві її матері ОСОБА_4 , вказано, що дії, передбачені ч. 1 ст. 184 КУпАП, були вчинені ОСОБА_1 17 травня 2025 року.
Згідно рапорту старшого інспектора чергового відділу поліції № 2 (м. Миронівка) Обухівський РУП, 17 травня 2025 року на лінію 102 надійшла заява від ОСОБА_4 , яка була зареєстрована за № 3341 від 17 травня 2025 року та у цей же день відбувся виїзд на місце події, в результаті чого було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП серії ВАД № 242019.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 242019 датовано 17 травня 2025 року, і суть адміністративного правопорушення викладена про те, що 17 травня 2025 року о 22 год. 00 хв. за адресою проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилялась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення виховання, навчання, нормальних умов життя своєї дитини, а саме: залишила дитину без нагляду та перебувала біля нього в п'яному вигляді.
Ті обставини, що при встановленні фактичних обставин справи суддя у постанові зазначив, що подія мала місце 12 травня 2025 року, є опискою.
При цьому, оскільки загальні положення КУпАП не містять прямої норми, яка передбачає виправлення описки у постанові, така процедура здійснюється за аналогією КПК України, а саме судом, який її виніс, шляхом подання відповідної заяви.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 242019 від 17 травня 2025 року є допустимим доказом у справі.
Що стосується письмових пояснень батьків та сестри особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , які було надано безпосередньо самою ОСОБА_1 в суд першої інстанції, то їх обґрунтовано не прийнято до уваги.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їхній перелік регламентований ст. 251 КпАП.
Пояснення свідків, які надані у поза процесуальний спосіб (не будучи допитаними безпосередньо в суді, або іншою уповноваженою на те особою) не можуть бути належними і допустимими доказами, оскільки спосіб їх отримання не підтверджений та є сумнівним, а тому такі їхні показання не можуть бути беззаперечним доказом вчинення (невчинення) відповідною особою адміністративного правопорушення.
Клопотань про безпосередній допит свідків в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляла. Під час апеляційного розгляду справи свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на неодноразові виклики суду, не з'явилися, а відтак, суд враховує пояснення, які надавались безпосередньо ними уповноваженій на те посадовій особі - працівникові поліції.
Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про винуватість ОСОБА_1 у невиконанні батьківських обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина, а саме: залишення дитини без нагляду та перебування біля нього в нетверезому стані, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Всупереч тверджень апелянта, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, на підставі чого прийшов до обґрунтованих висновків про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Враховуючи наведені обставини, приходжу до висновку про законність і обґрунтованість постанови судді Миронівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 року, якою визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Миронівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.