22 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
адвоката - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «ЧИСТА ВОДА», на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року,-
Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно у вигляді грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ЧИСТА ВОДА» (код ЄДРПОУ 30059069):
- НОМЕР_1 , відкриті в АТ "АСВIО БАНК" (МФО 353489);
- НОМЕР_2 , відкриті в АТ "КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК" (МФО 300614);
- НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ,
НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ,
НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , відкриті в АТ "Райффайзен Банк" (МФО 300335);
- НОМЕР_9 та НОМЕР_10 , відкриті в АТ "Державний ощадний банк України" (МФО 322669);
- НОМЕР_11 , відкриті в АТ КБ "ПриватБанк" (МФО 305299), на суму (в еквіваленті) 29 790 235,76 грн., із забороною розпорядження вказаними грошовими коштами та зупинивши видаткові операції по зазначених рахунках на вказану суму, за винятком видаткових операцій, пов'язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та видатків, пов'язаних з виплатою заробітної плати.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «ЧИСТА ВОДА», подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.
Стверджує, що стороною обвинувачення не надано достатнього обґрунтування, що дане майно є предметом злочину, одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є доходами від нього, може слугувати доказом (ст. 98 КПК України), власників грошових коштів не визнано у встановленому законом порядку особою, щодо якої може бути застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, так як вони не вчиняли жодного кримінального правопорушення та не мають у провадженні жодного процесуального статусу.
Крім того, посилання сторони обвинувачення на те, що незастосування такого заходу забезпечення призведе до зникнення, втрати або пошкодження цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, є припущенням та не є співрозмірним обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим, прокурором вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Колегією суддів встановлено, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами Територіального управління БЕБ у Київській області за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024111100000038 від 06.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Постановою старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_7 від 17.11.2025 вказане в клопотанні майно визнано в даному кримінальному провадженні речовим доказом.
Клопотанням прокурора та долученими до нього документами доведено необхідність накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу.
Колегія суддів вважає, що вказане майно, може містити сліди кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні та на даній стадії кримінального провадження його повернення власнику може призвести до знищення слідів можливого злочину та перешкодити встановленню істини.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке накладено арешт, дійсно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України підлягає арешту - з метою збереження речових доказів.
Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Підставою для накладання арешту на майно є обґрунтована підозра вважати, що воно є доказом даного кримінального правопорушення, незастосування цього заходу зумовить труднощі при проведенні експертних досліджень, а також інших слідчих дій, необхідність в яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування, що перешкоджатиме встановленню усіх обставин, які підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні, внаслідок існування обставин визначених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
При цьому, слід зауважити, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи невинності в скоєнні кримінального правопорушення, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям речового доказу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на даній стадії досудового розслідування наявні достатні підстави ґрунтовно припускати, що арештоване майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та є речовими доказами у кримінальному провадженні, може мати суттєве значення для проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, а тому на даний час утримання його стороною обвинувачення є виправданим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді на підставі доводів апеляційної скарги.
Крім того колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до абзацу 2 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року, якою частково задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно у вигляді грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ЧИСТА ВОДА» (код ЄДРПОУ 30059069):
- НОМЕР_1 , відкриті в АТ "АСВIО БАНК" (МФО 353489);
- НОМЕР_2 , відкриті в АТ "КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК" (МФО 300614);
- НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ,
НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ,
НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , відкриті в АТ "Райффайзен Банк" (МФО 300335);
- НОМЕР_9 та НОМЕР_10 , відкриті в АТ "Державний ощадний банк України" (МФО 322669);
- НОМЕР_11 , відкриті в АТ КБ "ПриватБанк" (МФО 305299), на суму (в еквіваленті) 29 790 235,76 грн., із забороною розпорядження вказаними грошовими коштами та зупинивши видаткові операції по зазначених рахунках на вказану суму, за винятком видаткових операцій, пов'язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та видатків, пов'язаних з виплатою заробітної плати,- залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «ЧИСТА ВОДА», - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/9384/2025 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 760/32301/25
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1