з питань забезпечення позову
20 квітня 2026 року справа № 380/983/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін заяву представника позивачки про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки, ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки, ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-1), Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № ОПШ 005188 від 07 січня 2026 року про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито провадження у справі.
На адресу суду від представника позивачки надійшла заява про забезпечення позову.
В обґрунтування такої вказав, що 13 квітня 2026 року, до ухвалення судом рішення щодо позову, Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (стягувач) звернулося до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 005188 від 07 січня 2026 року. Зазначив, що 14 квітня 2026 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ценюхом Назарієм Богдановичем відкрито виконавче провадження № 80746121 про примусове виконання постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 005188 від 07 січня 2026 року. Також вказав, що старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ценюхом Назарієм Богдановичем накладено арешт на рахунок позивачки та вчиняються дії щодо списання суми штрафу, а також виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, з банківського рахунку.
Вказав, що у випадку гіпотетичного задоволення позову, позивачка буде зобов'язана вчиняти дії щодо повернення, з бюджету, безпідставно стягнутих коштів, а це, з урахуванням складного фінансового становища України, буде дуже надзвичайно складним процесом. Тому, просить суд:
- зупинити, до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 380/983/26, дію постанови № ОПШ 005188 від 07 січня 2026 року про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн;
- заборонити Державній службі України з безпеки на транспорті та Управлінню державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 380/983/26, вчиняти дії щодо примусового виконання постанови № ОПШ 005188 від 07 січня 2026 року про накладення адміністративно господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн;
- заборонити Шевченківському відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 380/983/26, вчиняти дії у виконавчому провадженні № 80746121 щодо примусового виконання постанови № ОПШ 005188 від 07 січня 2026 року про накладення адміністративно господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн;
- зупинити стягнення за постановою № ОПШ 005188 від 07 січня 2026 року про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд керується таким.
Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Забезпечення позову згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми слідує, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Верховний Суд у постанові від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21 зауважив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Як встановив суд, в обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивачки зазначив, що старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ценюхом Назарієм Богдановичем накладено арешт на рахунок позивачки та вчиняються дії щодо списання суми штрафу, а також виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, з банківського рахунку. Та вказав, що у випадку гіпотетичного задоволення позову, позивачка буде зобов'язана вчиняти дії щодо повернення, з бюджету, безпідставно стягнутих коштів, а це, з урахуванням складного фінансового становища України, буде дуже надзвичайно складним процесом.
З цього приводу суд зазначає, що у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності винесення постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 005188 від 07 січня 2026 року, до розгляду справи по суті, що у свою чергу, не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.
Суд не знаходить достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивачки, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, розглянувши подану представником позивачки заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
1. У задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки, ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати її складання.
Суддя Р.П. Качур