21 квітня 2026 рокусправа № 380/784/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), в якому просить суд:
-Визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та визначення його статусу як невійськовозобов'язаного на підставі статті 37 пункту 6 підпункту 6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
-Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про те, що ОСОБА_1 є непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку;
-Визнати протиправною постановку ОСОБА_1 на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати запис в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів про постановку ОСОБА_1 на військовий облік.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 22.05.2013 року був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (свідоцтво про хворобу № 771), що згідно зі ст. 37 Закону № 2232-XII надає йому постійний статус невійськовозобов'язаного, проте Відповідач, всупереч вимогам щодо достовірності даних у реєстрі «Оберіг», допустив протиправну бездіяльність, не внісши ці відомості до системи та фактично поновивши його на обліку в автоматичному порядку без належних правових підстав, чим порушив принцип правової визначеності та право особи на коректне відображення її юридичного статусу в електронних ресурсах. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19.01.2026 року залишено позовну заяву без руху. 28.01.2026 року надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою суду від 30.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12078 від 16.02.2026) у якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування вказує, що позивач після звільнення з ДСНС у 2013 році не прибув до територіального центру комплектування для взяття на облік, а його військово-облікові документи не містять обов'язкової відмітки про виключення з військового обліку, у зв'язку з чим його дані були автоматично внесені до реєстру «Оберіг» на підставі Постанови КМУ № 932 як особи, що старша 25 років і раніше не перебувала на обліку; відтак ТЦК наполягає на відсутності протиправної бездіяльності, оскільки для актуалізації статусу та підтвердження придатності до служби за станом здоров'я Позивач зобов'язаний особисто з'явитися за повісткою для уточнення даних та надання оригіналів документів, чого він у встановлений термін не зробив. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
22.05.2013 Центральною лікарською-експертною комісією ДНСН України позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Підставою для такого висновку стали встановлені у позивача захворювання згідно зі статтями 64-Б, 23-Б,61-Б графи ІІ Розкладу хвороб та Таблиці додаткових вимог.
Доказів щодо постановки на військовий облік військовослужбовців після звільнення, позивачем не надано.
Зокрема, у застосунку «Резерв+» відсутня інформація про встановлений позивачу статусу «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно даних у застосунку «Резерв+» позивач має звання «рядовий», перевезення автомобільним транспортом, водій.
18.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив, що є особою, яка на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягає виключенню з військового обліку, як визнаний не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно висновку Свідоцтва про хворобу №771від 22.05.2013. Просив оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військово-обліковий документ з проставленням відмітки про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідачем відповіді не надано.
Зміни до ЄДР щодо виключення позивача з військового обліку не були внесені, з чим він не погодився та подав скаргу 08.08.2025 року на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року № 932 «Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» згідно змін від 01.04.2025 р. позивача взято на військовий облік військовозобов'язаних у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08.04.2011 року, відповідно до аб. ІІ, п.2, ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку і у зв'язку з цим, для внесення відомостей у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг», Вам належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо уточнення своїх персональних даних з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг».
У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 на скаргу ОСОБА_1 було повідомлено, що на підставі постанови КМУ № 932 від 16.08.2024 року «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів» позивача було взято автоматично на військовий облік у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відтак враховуючи вище наведене здійснення перевірки не призначалося оскільки взяття на військовий облік відбулося автоматично і також повідомлено, що позивачу потрібно звернутися та прибути особисто до ІНФОРМАЦІЯ_5 з оригіналами паспорта громадянина України, РНОКПП, військовим квитком, довідкою ВЛК, свідоцтвом про хворобу для внесення облікових даних (військового звання, рішення ВЛК) актуалізації даних у ЄДРПВР на підставі оригіналів документів вище наведених.
Вважаючи протиправною бездіяльність що полягає у не виключенні позивача з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), положення якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Частиною 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Частиною 13 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд.
У свою чергу, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), положення якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, за правилами ч. 3 та ч. 5 якої під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Доводи позивача щодо протиправності взяття його на військовий облік ґрунтуються на тому, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із визнанням його у 2013 році непридатним до проходження військової служби за станом здоров'я.
З огляду на вказану обставину, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо призову його на військову службу та взяття на військовий облік.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов'язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Таким чином, стаття 23 Закону № 3543-ХІІ містить виключний перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу, зокрема, особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
У зв'язку з введенням Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації.
У свою чергу, призову на військову службу під час мобілізації підлягають всі військовозобов'язані, за виключенням осіб, перелік яких визначений у ст. 23 Закону № 3543-XII.
За правилами ч. 1, ч. 5 ст. 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - Порядок № 921).
Відповідно до п. 2 Порядку № 921 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Суд встановив, що згідно із свідоцтвом про хворобу №771 від 22.05.2013, виданого Центральною лікарсько-експертною комісією ДСНС України позивач, на підставі статей 64б, 23б, 61б гр. ІІІ Розкладу хвороб та Таблиці додаткових вимог графи (додаток №1 до положення, введеного в дію наказом Міністра оборони України №402-2008р.) - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Доказів щодо постановки на військовий облік військовослужбовців після звільнення, позивачем не надано.
Таким чином, позивач у 2013 році визнаний непридатним до несення військової служби та підлягав зняттю з військового обліку.
Однак, суд зауважує, що надані позивачем документи не містять відмітки про виключення позивача із військового обліку, як це передбачено п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII у разі визнання непридатним до військової служби.
З поданих суду доказів вбачається, що позивач ніколи не виключався з військового обліку. Твердження позивача про його виключення з військового обліку не відповідає фактичним обставинам справи. Позивачем не подано доказів, що після звільнення з органів ДСНС України, він дотримався порядку постановки та зняття з військового обліку.
Як визначено статтею 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Отже, не підпадають під мобілізацію військовозобов'язані, визнані відповідно до висновку ВЛК тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я або ж повністю непридатними з виключенням з військового обліку.
Натомість, згідно із свідоцтвом про хворобу №771 від 22.05.2013, виданого Центральною лікарсько-експертною комісією ДСНС України позивач, на підставі статей 64б, 23б, 61б гр. ІІІ Розкладу хвороб та Таблиці додаткових вимог графи (додаток №1 до положення, введеного в дію наказом Міністра оборони України №402-2008р.) - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач стверджує, що відповідач не взяв до уваги факт визнання позивача непридатним до військової служби та не виключив його з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази про стан здоров'я позивача, суд вважає, що в межах даного спору не здобуто доказів того, що медичні документи, якими позивач визнаний непридатним до проходження військової служби, були розглянуті відповідачем при вчиненні дій, що оскаржуються.
У свою чергу законодавство, яке регулює порядок взяття громадян на військовий облік не наділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повноваженнями ревізувати висновки ВЛК щодо придатності чи непридатності особи до військової служби.
При цьому, слід зауважити, що за правовими висновками Верховного Суду у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на п. 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402.
З огляду на викладене вище та за встановлених обставин, суд не вбачає у діях відповідача щодо взяття позивача на військовий облік ознак протиправності.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, при розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».
З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачем надано відповідь на запит позивача, виходячи із наявної у нього інформації, та не допущено порушень законодавства, які б призвели до обмеження права позивача на інформацію
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо стягнення судових витрат, розподіл таких не здійснюється, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяГрень Наталія Михайлівна