21 квітня 2026 року м. Київ справа №320/36424/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Громадської організації «Шевченківська народна самооборона» до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, Київської міської (військової) державної адміністрації, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Департамент територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство «Київблагоустрій» про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулись фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач 1, ФОП), Громадська організація «Шевченківська народна самооборона» (далі - позивач 2, Громадська організація) з позовною заявою до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича (далі - відповідач 1, ОСОБА_2 ), Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач 2, КМДА), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 3, Департамент), треті особи: Департамент територіального контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа 1, Департамент терконтролю), Комунальне підприємство «Київблагоустрій» (далі - третя особа 2, КП), в якій просять:
1) визнати протиправними та скасувати розпорядження Київського міського голови Кличка В.В. від 02.06.2022 № 275, від 21.11.2022 № 664, від 13.04.2023 № 302, від 12.07.2023 № 603;
2) визнати протиправною діяльність Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства у складі, призначеному розпорядженням від 02.06.2022 № 275, з дати винесення цього розпорядження;
3) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнорозбної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства, прийняті після 02.06.2022 та оформлені протоколами: № 14 від 27.09.2023; №13 від 20.09.2023; № 12 від 06.09.2023; № 11 від 08.08.2023; № 10 від 01.08.2023; № 9 від 20.06.2023; № 8 від 30.05.2023; № 7 від 16.05.2023; № 6 від 03.05.2023; № 5 від 24.04.2023; №4 від 18.04.2023; № 3 від 13.04.2023; № 2 від 11.04.2023; № 1 від 21.02.2023; № 9 від 30.11.2022; № 8 від 23.11.2022; № 7 від 27.10.2022; № 6 від 13.10.2022; № 5 від 29.09.2022; № 4 від 12.08.2022; № 3 від 29.07.2022; № 2 від 08.07.2022;
4) визнати протиправними дії Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо реалізації рішень Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства, прийнятих після 02.06.2022 та оформлених: Протоколом № 14 у 2023 році засідання Комісії від 27.09.2023; Протоколом № 13 у 2023 році засідання Комісії від 20.09.2023; Протоколом № 12 у 2023 році засідання Комісії від06.09.2023; Протоколом № 11 у 2023 році засідання Комісії від 08.08.2023; Протоколом № 10 у 2023 ропі засідання Комісії від 01.08.2023; Протоколом № 9 у 2023 році засідання Комісії від 20.06.2023; Протоколом № 8 у 2023 році засідання Комісії від 30.05.2023; Протоколом № 7 у 2023 році засідання Комісії від 16.05.2023; Протоколом № 6 у 2023 році засідання Комісії від 03.05.2023; Протоколом № 5 у 2023 році засідання Комісії від 24.04.2023; Протоколом № 4 у 2023 році засідання Комісії від 18.04.2023; Протоколом № 3 у 2023 році засідання Комісії від 13.04.2023; Протоколом № 2 у 2023 році засідання Комісії від 11.04.2023; Протоколом № 1 у 2023 році засідання Комісії від 21.02.2023; Протоколом № 9 у 2022 році засідання Комісії від 30.11.2022; Протоколом № 8 у 2022 році засідання Комісії від 23.11.2022; Протоколом № 7 у 2022 році засідання Комісії від 27.10.2022; Протоколом № 6 у 2022 році засідання Комісії від 13.10.2022; Протоколом № 5 у 2022 році засідання Комісії від 29.09.2022; Протоколом № 4 у 2022 році засідання Комісії від 12.08.2022; Протоколом № 3 у 2022 році засідання Комісії від 29.07.2022; Протоколом № 2 у 2022 році засідання Комісії від 08.07.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні розпорядження та дії відповідачів є протиправним та таким, що не відповідають критеріям правомірності, закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чим порушують права позивачів. Також позивач 1 стверджує, що спірні розпорядження прийняті відповідачем 1 за відсутності у нього на те повноважень, оскільки з 01.03.2022 повноваження визначати персональний склад Комісії, як органу виконавчої влади в м. Києві, належать начальнику КВДА, які мали бути призначені його розпорядженням. Відповідно протиправною є діяльність Комісії з 02.06.2022 та прийняті нею рішення, починаючи з 02.06.2022. Окрім того, протокольні рішення Комісії не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не можуть породжувати жодних обов'язків для позивача. Більше того, враховуючи той факт, що діючим законодавством України визначено вичерпний перелік підстав для анулювання дії паспорту прив'язки тимчасової споруди, то можливі дії відповідача 3 щодо анулювання паспорту прив'язки є заздалегідь нікчемними.
Відповідачі подання письмового відзиву на позовну заяву до суду не забезпечили.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На підставі договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою від 17.05.2019 № 00959-ШЧ.11663.473 позивач узяв пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою (місце розташування м. Київ, вул. Теліги Олени, 17) на території якого розташована тимчасова споруда (павільйон 18 кв. м.).
На підставі договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою від 21.08.2023 № 07725-23/24 позивач узяв пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою (місце розташування м. Київ, вул. Теліги Олени, 17) на території якого розташована тимчасова споруда (павільйон 27 кв. м.).
Департаментом видано позивачу інформаційний талон ТС № 07725-23/24 дійсний до 30.11.2023 на павільйон 27 кв.м., розташований у м. Київ по вул. Теліги Олени, 17.
Позивачу 1 видано паспорти прив'язки тимчасової споруди:
№ 01756-ШЧ.11927.239 на павільйон площею 18 кв.м., функціонального призначення - продаж продуктів та товарів широкого вжитку, терміном дії з 04.11.2020 до 04.11.2025, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 12;
№ 00959-ШЧ.11663.473 на павільйон площею 18 кв.м., функціонального призначення - інше функціональне використання, терміном дії з 17.05.2019 до 17.05.2024, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Теліги Олени, 17.
Провідним інспектором КП «Київблагоустрій» складено відносно позивача припис №2324927 від 05.10.2023, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 13.1.1. за адресою у Шевченківському районі, вул. Щусєва, 12 та запропоновано надати дозвільну документацію на розміщення ТС (кіоск), а за відсутності документації, - демонтувати ТС в термін до 3-х днів та відновити благоустрій.
З позовної заяви вбачається, що в ході огляду вебсторінки Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства (Комісія) позивачу 1 стало відомо про проведення Комісією засідання від 20.09.2023 предметом, якого був розгляд звернення мешканців вулиці Дорогожицької стосовно розміщення тимчасових споруд впритул до житлових будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 (вх. від 19.09.2023 № KO-9754), листа КП «КИЇВБЛАГОУСТРІЙ» від 19.09.2023 № 222-6422 щодо недотримання вимог при розміщенні тимчасових споруд за паспортами прив'язки, окрім іншого, за № 01756-ШЧ.11927.239 ФОП ОСОБА_1 .
За результатами проведення вказаного засідання Комісією прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 13 від 20.09.2023, згідно з пунктом 9 якого вирішено доручити Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) враховуючи лист КП «Київблагоустрій» від 19.09.2023 № 222-6422 щодо недотримання вимог під час розміщення тимчасових споруд, анулювати паспорти прив'язки та достроково припинити дії договорів щодо пайової участі (внеску) в утриманні об'єктів благоустрою № 01756-ШЧ.11927.239 ФОП ОСОБА_1 , № 7729 ФОП ОСОБА_1 відповідно до актів наданих КП «Благоустрій» за результатами перевірки.
Крім того позивач зазначає, що 27.09.2023 відбулося чергове засідання Комісії, в ході якого вирішувалося питання про демонтаж або перенесення тимчасових споруд. Підставою для проведення вказаного засідання Комісії були начебто численні скарги громадян. Пропонувалося розглянути питання про розгляд листів КП УЗН Шевченківського району м. Києва від 25.09.2023 № 077/236-1600, від 22.09.2023 № 077/23-1591, від 21.09.2023 № 077/236-1584 щодо перенесення або демонтажу тимчасових споруд за паспортними прив'язками № 00959-ШЧ.11663.473 ФОП ОСОБА_1 .
За результатами вказаного засідання прийнято рішення, яке оформлено протоколом №14 від 27.09.2023, яким вирішено власникам тимчасових споруд в 10-денний термін надати Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) пропозиції щодо змін місць розміщення тимчасових споруд.
Склад Комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства затверджувався та змінювався у зв'язку з кадровими змінами спірними розпорядженнями Київського міського голови від 02.06.2022 № 275, від 21.11.2022 № 664, від 13.04.2023 № 302, від 12.07.2023 № 603.
Вважаючи, що вказаними діями відповідачі протиправно позбавляють позивача 1 та інших осіб можливості здійснювати підприємницьку діяльність у павільйоні за адресою: АДРЕСА_4 та м. Київ, вул. Теліги Олени, 17, він звернувся з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з наведених норм основного закону у зв'язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).
Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста (частина перша статті 12 Закону № 280/97-ВР).
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях (частина третя статті 12 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до статей 25, 26 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, окрім іншого, утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова забезпечує, зокрема: здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету.
Відповідно до частини восьмої статті 59 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Згідно з частинами першою, другою, десятою, п'ятнадцятою статті 47 Закону № 280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації.
Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.
Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.
Відповідно до статті 6, 7 Закону України від 15.01.1999 № 401-XI «Про столицю України - місто-герой Київ» (далі - Закон № 401-XI) місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Система місцевого самоврядування у місті Києві включає: територіальну громаду міста міського голову; міську раду; виконавчий орган міської ради; районні ради (у разі їх утворення); виконавчі органи районних у місті рад; органи самоорганізації населення.
Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві (стаття 10-1 Закону № 401-XI).
Таким чином, з наведених положень вбачається висновок, що персональний склад постійних комісій затверджується рішенням Київської міської ради, а не одноособово міським головою.
Так, розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.11.2014 № 1391 «Про утворення комісії з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства» утворено комісію з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та затверджено її склад.
Відповідно до Положення про комісію з питань розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства (далі - Комісія), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.11.2014 № 1391 (далі - Положення № 1391), Комісія є консультативно-дорадчим органом при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).
Основними завданнями комісії є:
розгляд питань відповідно до рішення Київської міської ради від 04.09.2014 № 62/62 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.02.2011 № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» та деяких рішень Київської міської ради»;
розгляд питань відповідно до Порядку розміщення майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.11.2013 № 2027 (далі - Порядок розміщення майданчиків для харчування).
Комісія відповідно до покладених на неї завдань:
розглядає питання, визначені рішенням Київської міської ради від 04.09.2014 № 62/62 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.02.2011 № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» та деяких рішень Київської міської ради»;
визначає можливість розміщення сезонних майданчиків на території міста Києва та приймає відповідне рішення;
приймає рішення щодо анулювання паспортів прив'язки до закінчення строку їх дії та розірвання договорів про сплату пайової участі для сезонних майданчиків у випадку, передбаченому підпунктом 6.1.4 пункту 6.1 розділу VI Порядку розміщення майданчиків для харчування; координує дії структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районних в місті Києві державних адміністрацій при розміщенні сезонних майданчиків.
Робочим органом комісії є Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Робочий орган), який здійснює організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення її діяльності.
Результати роботи комісії оформляються протоколом. Протокол засідання комісії підписує секретар комісії та затверджує голова комісії або головуючий на засіданні комісії.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.02.2016 № 70 установлено, що консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) утворюються на постійні або тимчасовій основі виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) для сприяння здійсненню його повноважень.
Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - допоміжні органи) утворюються як комісія - для забезпечення узгодження дій місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, з питань, пов'язаних з реалізацією повноважень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); для перевірки, розгляду та надання пропозицій з конкретних питань.
У разі недоцільності подальшого функціонування допоміжного органу або виникнення потреби в достроковому припиненні його діяльності, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в установленому порядку приймає розпорядження про його ліквідацію.
На своїх засіданнях допоміжний орган розробляє пропозиції та рекомендації з питань, що належать до його компетенції. Пропозиції та рекомендації фіксуються у протоколі засідання, який підписується головуючим на засіданні та секретарем, якщо інше не передбачено положенням про допоміжний орган, і надсилається усім членам допоміжного органу, заінтересованим органам, підприємствам, установам, організаціям, іншим особам.
Пропозиції та рекомендації допоміжного органу можуть реалізовуватись шляхом видання в установленому порядку розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно, зважаючи на зазначене в сукупності, суд доходить висновку про протиправність спірних розпоряджень відповідача 1 від 02.06.2022 № 275, від 21.11.2022 №664, від 13.04.2023 № 302, від 12.07.2023 № 603, оскільки вони прийняті за відсутності у відповідача 1 відповідних повноважень. Тож, діяльність комісії та результати такої діяльності, склад якої сформований всупереч положень закону, не можна вважати правомірною та створювати негативні юридичні наслідки для будь-кого.
Водночас, вказані спірні розпорядження вже втратили чинність, а склад Комісії та Положення про неї на даний час затверджено розпорядженням Київського міського голови від 31.10.2023 № 1072, тож спірні розпорядження вичерпали свою дію. При цьому судом встановлено, що позивачем 1 не доведено та документально не підтверджено, який вплив мали на його права та інтереси розпорядження відповідача 1 від 02.06.2022 № 275, від 21.11.2022 №664, від 13.04.2023 № 302, які на момент складання Комісією протоколів № 13 від 20.09.2023 та № 14 від 27.09.2023, в яких згадується позивач 1, фактично втратили чинність, як не наведено позивачем 2, які його права та інтереси порушені спірними розпорядженнями.
Також, оскаржувані протоколи Комісії не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не містять обов'язкових правил поведінки та не породжують для позивачів правових наслідків без ухвалення відповідного рішення Департаментом. Також, дії Департаменту є лише реалізацією його повноважень та відсутні будь-які дані щодо прийняття Департаментом рішень, які мають для позивачів юридичні наслідки у вигляді неможливості здійснення позивачем 1 підприємницької діяльності.
Окрім того, у позовній заяві позивачі не наводять, які саме їх права були порушені всіма оскаржуваними протоколами Комісії та більше того, про позивача 1 згадується лише у двох протоколах Комісії № 13 від 20.09.2023 та № 14 від 27.09.2023, з усіх оскаржуваних, а позивач 2 взагалі належним чином не обґрунтовує, які його права та інтереси порушені у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12. 2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права.
Разом з тим, у пункті 1 резолютивної частини Рішення від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Таким чином, право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. При цьому, порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати у разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв'язку з прийнятим рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб'єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).
У той же час, відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями або невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним чинним законодавством, чи неможливість ефективного поновлення порушеного права, є підставою для відмови в задоволенні позову.
Таким чином, право на оскарження рішень суб'єкта владних повноважень надано тій особі, прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються. В іншому разі, вимога, звернена до адміністративного суду, є безпідставною, а її задоволення не може призвести до ефективного відновлення прав та інтересів позивача.
Наведені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 в справі №826/6074/16, від 20.02.2019 в справі № 522/3665/17, від 12.11.2019 в справі № 809/4335/15.
Окрім того, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2019 в справі №522/3665/17, суд зазначає, що встановлена відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача і відсутність порушеного права чи інтересу є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення (дії, бездіяльності).
Керуючись частинами п'ятою, шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує відповідні висновки верховного суду при розгляді та вирішенні даної справи.
Виходячи з вищезазначеного суд зазначає, що оскаржувані у даній справі протоколи Комісії не є рішеннями суб'єкта владних повноважень та не породжують для позивачів будь-яких обов'язків; оскаржувані розпорядження відповідача 1 вичерпали свою дію; фактично відсутні рішення та дії відповідачів, якими безпосередньо порушені права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивачів, визнання протиправними та скасування яких судом призведе до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.