про повернення заяви
21 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/24161/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Романченка Є.Ю., розглянувши заяву про збільшення позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та подану позивачем заяву, суд, зазначає наступне.
Положеннями статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено процесуальні права та обов'язки сторін.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Cуд зазначає, що процесуальний закон, надавши позивачу право подати заяву про зміну позовних вимог чітко визначив зміст такої процесуальної поведінки сторони, зокрема, відповідна зміна може стосуватися лише:
- предмета або підстави позову;
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог.
Аналіз першої складової можливості подання заяви про зміну позовних вимог, визначених у частині 1 статті 47 КАС України, свідчить, що законодавець у зазначеній нормі не передбачив права позивача на зміну одночасно як предмета так і підстави позову з огляду на те, що така зміна фактично свідчить про появу нових вимог із іншим, додатковим предметом та самостійною підставою. Подання заяви із новим предметом і відповідно підставою позову, по своїй суті, не може бути заявою про зміну того предмету і підстави позову, провадження за яким вже перебуває на розгляді у суді.
Так, підстава адміністративного позову обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена.
Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими (в межах одного предмета); доповнення фактичних чи правових підстав новими (в межах одного предмета); вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав (в межах одного предмета).
Предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити своїх інтересів.
Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими (в основі яких знаходяться первинні підстави позову); доповнення позовних вимог новими (в основі яких знаходяться первинні підстави позову); вилучення із позовних вимог; пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (в основі яких знаходяться первинні підстави позову).
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/19197/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач первісно звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невидання відповідних наказів та невчинення дій щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої в розмірах та у відповідності постанови КМУ від 28.02.2022 №168, за грудень 2024 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 видати відповідний наказ та вчинити дії щодо виплати додаткової винагороди, встановленої в розмірах та у відповідності постанови КМУ від 28.02.2022 №168, за грудень 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 , встановленої в розмірах та у відповідності постанови КМУ від 28.02.2022 №168, за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди військовослужбовцю, встановленої в розмірах та у відповідності постанови КМУ від 28.02.2022 №168, за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невидання відповідних наказів та не вчинення дій щодо нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцю, встановленої в розмірах та у відповідності постанови КМУ від 28.02.2022 №168, за грудень 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 видати відповідний наказ та виплатити додаткову винагороду військовослужбовцю за грудень 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в день звільнення 28.07.2025 всіх належних сум, а саме додаткової винагороди за час лікування та відпусток за станом здоров'я за періоди з 25.01.2025 по 31.01.2025 та з 01.02.2025 по 22.02.2025, яка була нарахована із запізненням на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2279 від 05.11.2025 року та виплачена лише 21.11.2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.07.2025 року по 21.11.2025 року (день фактичного розрахунку).
В ході розгляду заяви про збільшення позовних вимог, судом встановлено, що фактично позивачем подано заяву, в якій одночасно заявлено про збільшення позовних вимог, зміну підстав та предмету позову.
Враховуючи вказане, подана позивачем заява про збільшення позовних вимог фактично є заявами про одночасну зміну підстав та предмету позову у справі та збільшення позовних вимог, що згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України не допускається, оскільки свідчить про виникнення нового адміністративного позову, який має свій індивідуальний предмет та самостійні підстави, що є відмінними від предмету та підстав, визначених стороною позивача при зверненні до суду з первинним адміністративним позовом.
У даному випадку право позивача на доступ до суду в межах заявлених нових позовних вимог може бути реалізоване у спосіб подання ним нової позовної заяви, а не зміною предмету та одночасно підстав первинного позову, збільшення розміру позовних вимог.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для прийняття заяви про збільшення позовних вимог та про необхідність повернення такої заяви без прийняття до розгляду.
Керуючись статтями 47, 243, 248, 256, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Повернути позивачу заяву про збільшення позовних вимог у справі №240/24161/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Є.Ю. Романченко