Справа № 466/2232/26
Провадження № 2/466/2288/26
21 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.
представника відповідача Короїда Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
19.03.2026 позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 20.06.2025-100000895 від 23.06.2025 у розмірі 34500 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 23.06.2025 між ТзОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №20.06.2025-100000895.
Згідно умов договору Кредитор зобов'язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Товариство свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі.
Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 34500 та складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн, по процентам в розмірі 14880 грн, додаткової комісії у розмірі 2160 грн та неустойки у розмірі 5460, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
07.04.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідача позовні вимоги визнає частково, зокрема в частині стягнення тілу кредиту. Що стосується стягнення процентів за користування кредитом то зазначає, що такі нараховані неправомірно та є явно завищеними.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, надав пояснення аналогічні відзиву на позовну заяву.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 23.06.2025 між ТзОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №20.06.2025-100000895.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 4500 грн, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів.
Відповідно до умов кредитного договору №20.06.2025-100000895 від 23.06.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:
1. Дата надання/видачі кредиту - 26/03/2025;
2. Сума Кредиту: 12000 грн;
3. Строк, на який надається Кредит - 217 днів з дати його надання;
4. Дата повернення (виплати) кредиту - 25.01.2026;
Товариство свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі.
Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 34500 та складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн, по процентам в розмірі 14880 грн, додаткової комісії у розмірі 2160 грн та неустойки у розмірі 5460, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за вказаним вище кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Однак в порушення зазначених вище норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та допустив заборгованість у розмірі 34500 та складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн, по процентам в розмірі 14880 грн, додаткової комісії у розмірі 2160 грн та неустойки у розмірі 5460.
Оскільки представник відповідача визнає позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, то суд не надає детальної оцінки даному питанню та приймає в цій частині визнання позову відповідачем, що не суперечить інтересам сторін у даній справі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає наступне.
Згідно ст.549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на вищевказане, вимога про стягнення заборгованості за пенею/неустойкою за договором у розмірі 5460 грн не підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача додаткової комісії суд зазначає наступне.
Згідно ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується заборгованості по відсотках суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 14880 грн, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 12000 гривень.
Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню в заявленому розмірі не підлягають.
На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за договором, яка підлягає стягненню з відповідача становить 18000 грн, що складається з 12000 грн основної заборгованості за тілом кредиту та 6000 грн заборгованості за відсотками. Така сума на думку суду буде справедливою та повною мірою забезпечить належне виконання зобов'язання відповідачем.
Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1388,97 грн, що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог (52,17%).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за договором №20.06.2025-100000895 від 23.06.2025 року в розмірі 18000 грн (вісімнадцять тисяч гривень).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 1388,97 грн (одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень 97 коп.) судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О. І. Баєва