вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа№ 910/96/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колесника Р.М.
суддів: Тищенко А.І.
Сковородіної О.М.
при секретарі судового засідання: Михайлішині В.В.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Голуб В.О.
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2026
у справі № 910/96/26 (суддя - Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандстатус груп»
прo стягнення 250091,80 гривень
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Агентство екологічних досліджень» (надалі також позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Грандстатус груп» (надалі також відповідач) про стягнення 250091,80 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо виконання комплексу робіт по поновленню дорожньої розмітки згідно з договором № 240925/С/П-ГРАНДСТАТУС від 24.09.2025.
Крім того, позивач після пред'явлення позову звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх відкритих та що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних, депозитарних установах і (або) в електронних гаманцях, і (або) які зберігаються в індивідуальному банківському сейфі, на грошові кошти на рахунках, що належить ТОВ «Гранд статус Груп» і виявлених державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали, в межах ціни позову в розмірі 250091,80 гривень.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у задоволенні заяви ТОВ «Агентство екологічних досліджень» про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована наступним:
-дії ТОВ «Грандстатус груп», пов'язані з невиконанням своїх обов'язків перед ТОВ «Агентство екологічних досліджень» за договором підряду не свідчать про неможливість виконання рішення суду за поданим позовом та не є підставою, передбаченою законом, для вжиття заходів забезпечення позову;
- позивач не надав суду ні обґрунтованих припущень щодо неможливості виконання судового рішення в майбутньому, ні доказів у розумінні ст. 73-79 ГПК України, з якими пов'язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову, зокрема, доказів вчинення відповідачем дій чи хоча б наявності у відповідача наміру виведення коштів чи їх реалізацію;
- саме лише посилання позивача на інформацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не доводить обставин щодо неможливості виконання відповідачем судового рішення у разі задоволення позову.
Короткий зміст апеляційної скарги та заперечень на неї
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає про те, що ТОВ «Грандстатус груп» отримавши авансовий платіж у сумі 54707,55 гривень та невиконавши у встановлений договором строк своїх зобов'язань за договором підряду ігнорує претензії позивача. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що розмір статутного капіталу відповідача становить лише 5000,00 гривень, а також на те, що у ТОВ «Грандстатус груп» відсутні зареєстровані речові права на рухоме чи нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, положення ст. 136 ГПК України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73, 74, 76 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову припущенням є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.11.2024 у справі № 925/740/24).
В контексті вищевикладеного, аналізуючи зміст заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів констатує те, що позивачем не було надано до суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (зокрема реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Суд першої інстанції дійшов правомірних та обґрунтованих висновків про те, що сам факт невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором підряду, наявність у товариства незначного розміру статутного капіталу, а також відсутність у його власності об'єктів рухомого чи нерухомого майна не є безпосередньо підставою, передбаченою законом, для вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи що дані доводи не можуть класифікуватись судом, як достатньо обґрунтованими в контексті положень статті 73, 74, 76 ГПК України та є за своєю суттю аргументами та доводами щодо класифікації відповідача, як суб'єкта із низьким рівнем платоспроможності, у власності якого відсутні ліквідні активи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що обрання контрагента у процесі здійснення господарської діяльності та вступ із ним у договірні правовідносини ґрунтуються на засадах вільного волевиявлення, юридичної рівності та майнової самостійності, а отже є підприємницькими ризиками самого позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.
Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/96/26 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено і підписано 21.04.2026
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Судді А.І. Тищенко
О.М. Сковородіна