вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа№ 910/12457/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Долженко Ю.В. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 (повний текст складено 19.02.2026)
у справі № 910/12457/25 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм"
про стягнення неустойки у розмірі 4 036 431,58 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У жовтні 2025 року Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" (далі - Товариство) 4 036 431,58 грн штрафних санкцій, з яких 2 490 733,14 грн пені та 1 545 698,44 грн штрафу.
На обґрунтування заявлених вимог Підприємство посилається на те, що Товариство частково та з простроченням виконало свої зобов'язання за договором про закупівлю №09/266-08/2024 від 21.08.2024 з поставки лікарського засобу ІРНІЗЕТ (Іринотекан 100 мг у кількості 34 517 флаконів та Іринотекан 300 мг у кількості 22 557 флаконів).
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на позов, у якому підтверджує, що відповідно до умов договору про закупівлю №09/266-08/2024 від 21.08.2024 лікарські засоби Іринотекан 100 мг у кількості 34 517 флаконів та Іринотекан 300 мг у кількості 22 557 флаконів мали бути поставлені до 01.04.2025, однак фактично були поставлені лікарські засоби Іринотекан 300 мг у кількості 21 490 флаконів - 30.07.2025, Іринотекан 100 мг у кількості 34 516 флаконів - 05.08.2025.
Товариство повідомляє, що у відповідних торгах взяли участь лише два учасники і Товариство з самого початку запропонувало поставити препарат на 10 млн. грн дешевше, ніж інший учасник торгів. Відповідач вважає, що таким чином суттєво зекономив Державному бюджету України близько 10 млн. грн, запропонувавши вартість з невеликою націнкою, не закладаючи до вартості ризики сплати штрафних санкцій.
Відповідач вказує на те, що протягом 2024 року на торги вийшли тільки два товариства, а вже протягом 2025 року на торги (UA-2025-08-27-010534-a, UA-2025-08-13-011676-a) вийшло з пропозицією лише Товариство, що, на його (відповідача) думку, підтверджує високий рівень ризиковості таких закупівель.
Товариство вважає, що за умови стягнення з нього явно непомірних штрафних санкцій ринок закупівлі такого препарату або припинить існування, або вартість поставки зросте з урахуванням фактично невідворотних штрафних санкцій, що автоматично збільшить витрати бюджету на закупівлю критично важливих медичних препаратів.
Відповідач також зауважує, що за умовами договору він поставляє вказаний препарат за ціною 204,03 грн за ампулу 100 мл та 530,89 грн за ампулу 300 мл, в той час як в роздрібних мережах зазначений препарат коштує 1 950,00 грн за ампулу 100 мл та 3 555,0 грн за ампулу 300 мл.
За доводами Товариства препарат має складний та довготривалий процес виготовлення і виготовляється тільки за попереднім замовленням, що суттєво впливає на терміни поставки. Відповідач зазначає, що станом на 24.03.2025 замовлена партія товару була виготовлена, але з урахуванням доставки з Індії до України та подальшого лабораторного контролю якості ввезеного препарату, без якої його передача неможлива, виникли обставини, за яких поставити товар до 01.04.2025 було фізично неможливо.
На думку відповідача, продовження строку поставки до 10.06.2025 жодним чином не порушувало прав Підприємства, не завдавало жодних перешкод в реалізації виконання ним основної діяльності.
Відповідач вважає, що його інтереси та обставини, в яких він опинився, заслуговують на увагу. Товариство просить врахувати причини затримки у виконанні зобов'язання, специфіку таких причин та відсутність наслідків від порушення зобов'язання.
Товариство у відзиві просить з метою дотримання балансу інтересу сторін та принципу справедливості та чесності зменшити розмір позовних вимог Підприємства до Товариства про стягнення пені та штрафу.
Підприємство надало відповідь на відзив, у якій вважає свої позовні вимоги про стягнення з Товариства неустойки законними та обґрунтованими, а вимоги відповідача про зменшення розміру неустойки є безпідставними. Позивач підтримує свою позовну заяву та просить суд задовольнити її в повному обсязі.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 позов Підприємства задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства пеню у розмірі 2 241 659,83 грн, штраф у розмірі 1 391 128,60 грн та судовий збір у розмірі 24 218,59 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Повернуто Підприємству з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 24 218,59 грн, сплачений за платіжною інструкцією №11542 від 23.09.2025.
Суд встановив, що Товариство обумовлений укладеним з Підприємством договором товар поставило не у повному обсязі та з простроченням, а тому дійшов висновку, що вимоги Підприємства про стягнення з Товариства пені та штрафу за такі порушення зобов'язання є обґрунтованим.
З огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру неустойки, яка нарахована відповідачу за прострочення ним виконання зобов'язань, у зв'язку з чим вважав за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 10%.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Підприємства та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2026, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині, якою відмовлено Підприємству, а позов задовольнити повністю.
На думку скаржника, суд першої інстанції порушив норми процесуального та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Апелянт вважає, з моменту укладення договору до фактичної поставки лікарського засобу відповідач не вчинив жодних дій для пришвидшення процесу, тому така пасивна поведінка відповідача, у межах судової справи 910/12457/25, повинна була трактуватися судом першої інстанції на користь Підприємства, чого зроблено не було.
Підприємство просило здійснювати розгляд його апеляційної скарги без виклику сторін.
Позиції учасників справи.
Товариство відзив на апеляційну скаргу не надало.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Підприємства по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12457/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 до надходження матеріалів справи №910/12457/25.
05.03.2026 матеріали справи №910/12457/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/12457/25. Розгляд справи призначено на 08.04.2026.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства та узагальнення її доводів.
Також не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2026, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з Товариства на користь Підприємства 2 241 659,83 грн пені та 1 391 128,60 грн штрафу та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені та штрафів, що підлягають стягненню.
Скаржник вважає рішення суду в частині розміру зменшення неустойки незаконним та необґрунтованим через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права (ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України).
На думку апелянта, суд першої інстанції врахував не всі обставини для зменшення розміру штрафних санкцій.
Позиції учасників справи.
Підприємство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило апеляційну скаргу розглядати без участі сторін; апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення; апеляційну скаргу Підприємства задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 по справі №910/12457/25 в частині відмови Підприємству, а позов задовольнити повністю.
Підприємство не погоджується з доводами та вимогами Товариства та наводить власні доводи на їх спростування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Товариства по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 05.03.2026 апеляційну скаргу Товариства передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/12457/25. Постановлено здійснювати розгляд апеляційних скарг Товариства та Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/12457/25 в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи призначено на 08.04.2026.
07.04.2026 Підприємство сформувало у системі «Електронний суд» заяву, у якій просило здійснювати розгляд апеляційних скарг без участі його представника.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
21.08.2024 за результатами проведення процедури закупівлі Підприємство (замовник) та Товариство (постачальник) уклали договір про закупівлю №09/266-08/2024 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020. Поставка продукції здійснюється на умовах DAP або DDP (якщо постачальник є резидентом України - поставка продукції здійснюється на умовах DDP) - склад замовника (на території України).
Право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної або акта приймання продукції згідно з розділом 6 цього договору (п. 2.4 договору).
Згідно п. 3.1 договору валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна договору та ціна за одиницю продукції вказується у специфікації (додаток №1).
Якщо інше не передбачено цим договором, за загальним правилом, оплата продукції за цим договором здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати. Попередня оплата за цим договором здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умови дотримання постачальником вимог, визначених у п. 3.5-3.9 цього договору. Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку замовника, відкритого в органі Казначейства. Попередня оплата за цим договором здійснюється на строк, вказаний у п. 6 специфікації (додаток №1). У випадку здійснення фінансового моніторингу банком замовника, постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів, надати замовнику інформацію та документи, що зазначені в запиті банку замовника (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний у специфікації (додаток №1).
Вказані у специфікації (додаток №1) та/або заявках на поставку продукції строки поставки продукції можуть бути змінені за мотивованим зверненням постачальника та/або рішенням замовника за наявності документально підтверджених об'єктивних обставин та/або у разі здійснення замовником попередньої оплати, та/або у випадку, коли дія цього договору може бути продовжена відповідно до законодавства у сфері публічних закупівель, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін (п. 4.2 договору).
Після здійснення перевірки продукції, у разі відсутності зауважень замовника до продукції, замовник підписує видаткову накладну та/або акт приймання продукції, що підтверджує перехід права власності на продукцію від постачальника до замовника, та повертає належні екземпляри постачальнику (п. 6.4.2 договору).
Пунктом 8.2 договору передбачено, що за кожне порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції за кожен день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).
У разі непередачі постачальником в повному обсязі продукції, закупленої за кошти державного бюджету 2024 та/або 2025, та/або 2026 років постачальник сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від ціни непоставленої продукції. При цьому постачальник не звільняється від зобов'язань щодо сплати пені та штрафу, передбачених цим договором, відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) продукції, а також повернення на рахунок замовника суми попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахованої замовником постачальнику, протягом 10 робочих днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику, у тому числі шляхом стягнення згідно з вимогою замовника платежу за банківською гарантією забезпечення попередньої оплати на суму попередньої оплати (п. 8.3.5 договору).
Відповідно до п. 8.4 договору у разі застосування пені / штрафу постачальник зобов'язаний сплатити суму пені / штрафу протягом 30 календарних днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені / штрафу не звільняє постачальника від виконання умов цього договору.
Керуючись ст. 259 ЦК України, сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення штрафу та / або пені тривалістю у три роки (п. 8.7 договору).
Згідно з п. 10.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє протягом строку, вказаного у специфікації (додаток №1), а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у т.ч. в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
У специфікації від 21.08.2024, з урахуванням додаткової угоди №1 від 14.03.2024 до договору про закупівлю №09/266-08/2024 від 21.08.2024, сторони погодили постачання Товариством Підприємству фармацевтичної продукції - ІРНІЗЕТ Іринотекан:
1) ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 34 517 флаконів за ціною 204,03 грн/шт. загальною вартістю 7 042 503,51 грн без ПДВ;
2) ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 22 557 флаконів за ціною 530,89 грн/шт. загальною вартістю 11 975 285,73 грн без ПДВ;
3) ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 27 180 флаконів за ціною 204,03 грн/шт. загальною вартістю 5 545 535,40 грн без ПДВ;
4) ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 18 445 флаконів за ціною 530,89 грн/шт. загальною вартістю 9 792 266,05 грн без ПДВ;
5) ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 65 400 флаконів за ціною 204,03 грн/шт. загальною вартістю 13 343 562,00 грн без ПДВ;
6) ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 40 750 флаконів за ціною 530,89 грн/шт. загальною вартістю 21 633 767,50 грн без ПДВ.
У п. 4 Специфікації від 21.08.2024, з урахуванням додаткової угоди №4 від 29.07.2024 до договору, визначено наступні строки поставки партій товару:
- партія №1: ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 34 517 флаконів та ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 22 557 флаконів у строк до 01.04.2025 включно;
- партія №2: ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 35 386 флаконів та ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 25 965 флаконів у строк до 03.11.2025 включно;
- партія №3: ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 65 400 флаконів та ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 40 750 флаконів у строк до 20.05.2026 включно.
30.07.2025 за видатковою накладною №45908 Товариство здійснило поставку першої партії товару частково, поставивши Підприємству продукцію ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 21 490 флаконів загальною вартістю 12 207 443,93 грн з ПДВ (11 408 826,10 грн без ПДВ).
Листом вих. №1282 від 04.08.2025 Товариство повідомило Підприємству, що в рамках поставки партії товару №1 не може виконати постачання ІРНІЗЕТ (Іринотекан 300 мг) у кількості 1 067 флаконів та ІРНІЗЕТ (Іринотекан 100 мг) у кількості 21 флакон. Задля уникнення сторонами порушень бюджетного законодавства, які у разі виникнення можуть мати негативний вплив на виконання сторонами зобов'язань за договором, а також задля забезпечення постачання товару Товариство просило розглянути можливість продовження строку здійснення попередньої оплати за договором за обсяг продукції, закупленої за кошти державного бюджету 2024 року до 08.08.2025.
У листі вих. №1286 від 05.08.2025 Товариство зазначило, що 28.07.2025 поставило лікарський засіб ІРНІЗЕТ (Іринотекан 300 мг) у кількості 21 490 флаконів, а 05.08.2025 - лікарський засіб ІРНІЗЕТ (Іринотекан 100 мг) у кількості 34 516 флаконів.
У цьому листі Товариство повідомило, що у раніше направленому листі за вих. №1282 від 04.08.2025 була допущена помилка, у зв'язку з чим просило вважати правильною наступну інформацію щодо неможливості здійснення поставки лікарського засобу ІРНІЗЕТ: Товариство не може виконати постачання лікарського засобу ІРНІЗЕТ (Іринотекан 300 мг) у кількості 1 067 флаконів та ІРНІЗЕТ (Іринотекан 100 мг) у кількості 1 флакон. Товариство зобов'язалося повернути надлишково сплачені кошти у сумі 606 327,66 грн з ПДВ за недопоставлену продукцію (ІРНІЗЕТ (Іринотекан 300 мг) у кількості 1 067 флаконів та ІРНІЗЕТ (Іринотекан 100 мг) у кількості 1 флакон), закуплену за кошти державного бюджету 2024 року.
05.08.2026 за видатковою накладною №46185 Товариство здійснило поставку першої партії товару частково, поставило Підприємству продукцію ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 34 516 флаконів загальною вартістю 7 535 260,44 грн з ПДВ (7 042 299,48 без ПДВ).
Листом вих. №05/3075-08/2025 від 06.08.2025 Підприємство, посилаючись на невиконання Товариством станом на 06.08.2025 зобов'язання з поставки 1 флакону лікарського засобу ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг та 1 067 флаконів лікарського засобу ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг, повідомило Товариству про відмову від прийняття продукції за договором в зазначеній кількості.
Підприємство звернулося до Товариства з претензією вих. №05/3310-08/2025 від 20.08.2025, в якій:
- посилаючись на прострочення Товариством поставки продукції ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 34 516 флаконів за Договором у період з 02.04.2025 по 05.08.2025, а також не поставку такого товару у кількості 1 флакон, просило Товариство сплатити неустойку у загальному розмірі 1 476 997,65 грн;
- посилаючись на прострочення Товариством поставки продукції ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 21 490 флаконів за договором у період з 02.04.2025 по 05.08.2025, а також не поставку такого товару у кількості 1 067 флаконів, просило Товариство сплатити неустойку у загальному розмірі 2 559 433,93 грн.
У листі (вих. №1407) від 22.09.2025 Товариство зазначило, що 24.03.2025 повідомляло Підприємство про зміщення строків поставки лікарського препарату ІРНІЗЕТ (Іринотекан 100 мг), що зумовлено завантаженістю виробничої лінії та відсутністю в достатній кількості сировини на заводі виробника, а саме - компанії Юджіа Фарма Спешіелітіз Лімітед, Індія, що свідчить про відсутність в діях Товариства вини у несвоєчасній поставці лікарського препарату ІРНІЗЕТ (Іринотекан 100 мг).
Вважаючи, що Товариство допустило прострочення поставки товару ІРНІЗЕТ (Іринотекан 100 мг у кількості 34 517 флаконів та Іринотекан 300 мг у кількості 22 557 флаконів), у зв'язку з чим наявні правові підстави для нарахування 2 490 733,14 грн пені та 1 545 698,44 грн штрафу, Підприємство звернулося з позовом у справі, що розглядається.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд встановив, що Підприємство та Товариство уклали договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Суд встановив, що Товариство за договором взяло на себе зобов'язання з поставки Підприємству фармацевтичної продукції ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 34 517 флаконів загальною вартістю 7 042 503,51 грн без ПДВ та ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 22 557 флаконів загальною вартістю 11 975 285,73 грн без ПДВ.
Згідно зі специфікацією до договору Товариство було зобов'язане поставити Підприємству партію №1 продукції ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 34 517 флаконів та ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 22 557 флаконів у термін до 01.04.2025 включно.
Товариство за видатковими накладними №45908 від 30.07.2025 та №46185 від 05.08.2026 виконало своє зобов'язання за договором з поставки товару частково та з простроченням.
Так, Товариство 30.07.2025 поставило Підприємству продукцію ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг у кількості 21 490 флаконів загальною вартістю 12 207 443,93 грн з ПДВ (11 408 826,10 грн без ПДВ), а 05.08.2025 - родукцію ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг у кількості 34 516 флаконів загальною вартістю 7 535 260,44 грн з ПДВ (7 042 299,48 без ПДВ).
Товариство не поставило Підприємству у визначений специфікацією строк частину товару у кількості 1 флакон лікарського засобу ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг вартістю 218,31 грн з ПДВ та 1 067 флаконів лікарського засобу ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг вартістю 606 111,81 грн з ПДВ.
У відзиві на позов Товариство визнало, що за умовами договору лікарські засоби Іринотекан 100 мг у кількості 34 517 флаконів та Іринотекан 300 мг у кількості 22 557 флаконів мали бути поставлені до 01.04.2025, однак фактично поставлено лікарський засіб Іринотекан 300 мг у кількості 21 490 флаконів 30.07.2025, а лікарський засіб Іринотекан 100 мг у кількості 34 516 флаконів 05.08.2025.
Отже, суд встановив факт прострочення Товариством поставки Підприємству товару за договором, а також поставку товару не у повному обсязі.
Оскільки сторони у п. 8.2, 8.3.5 погодили нарахування штрафних санкцій (пеню та штраф) за порушення строків поставки товару та за непередачу постачальником в повному обсязі продукції, вимоги Підприємства про стягнення з Товариства пені та штрафу є обґрунтованими.
Так, за умовами п. 8.2 договору за кожне порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції за кожен день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Здійснивши перерахунок заявлених Підприємством до стягнення з Товариства пені та штрафу (7% від ціни продукції) за прострочення поставки продукції ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг (на підставі п. 8.2 договору), суд встановив таке.
Правомірним є нарахування Товариству пені у розмірі 949 442,76 грн за прострочення поставки продукції у кількості 34 516 флаконів загальною вартістю 7 535 260,44 грн з ПДВ та пені у розмірі 27,72 грн за прострочення поставки продукції у кількості 1 флакон загальною вартістю 218,31 грн з ПДВ.
Здійснивши перерахунок штрафу, суд дійшов висновку, що правомірним є стягнення з Товариства штрафу (7% від ціни продукції) у розмірі 527 468,23 грн за прострочення поставки продукції у кількості 34 516 флаконів загальною вартістю 7 535 260,44 грн з ПДВ та штрафу (7% від ціни продукції) у розмірі 15,28 грн за прострочення поставки продукції у кількості 1 флакон загальною вартістю 218,31 грн з ПДВ.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та штрафу (7% від ціни продукції) за прострочення поставки продукції ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг, суд встановив таке.
Правомірним є нарахування Товариству пені у розмірі 1 464 892,80 грн за прострочення поставки продукції у кількості 21 490 флаконів загальною вартістю 12 207 443,93 грн з ПДВ та пені у розмірі 76 369,86 грн за прострочення поставки продукції у кількості 1 067 флакон загальною вартістю 606 111,81 грн з ПДВ.
Правомірним є стягнення з відповідача штрафу (7% від ціни продукції) у розмірі 854 521,08 грн за прострочення поставки продукції у кількості 21 490 флаконів загальною вартістю 12 207 443,93 грн з ПДВ та штрафу (7% від ціни продукції) у розмірі 42 427,83 грн за прострочення поставки продукції у кількості 1 067 флакон загальною вартістю 606 111,81 грн з ПДВ.
Також, за умовами п. 8.3.5 договору у разі непередачі постачальником в повному обсязі продукції, закупленої за кошти державного бюджету 2024 та/або 2025, та/або 2026 років постачальником сплачується штраф у розмірі 20 відсотків від ціни непоставленої продукції. При цьому постачальник не звільняється від зобов'язань щодо сплати пені та штрафу передбачених цим Договором, відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) продукції, а також повернення на рахунок замовника суми попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахованої замовником постачальнику, протягом 10 робочих днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику, у тому числі шляхом стягнення згідно з вимогою замовника платежу за банківською гарантією забезпечення попередньої оплати на суму попередньої оплати.
Здійснивши перерахунок штрафу у розмірі 20% від ціни непоставленої продукції, суд дійшов висновку, що правомірним є стягнення з Товариства на користь Підприємства штрафу у розмірі 43,66 грн за непоставку 1 флакона ІРНІЗЕТ Іринотекан 100 мг та штрафу у розмірі 121 222,36 грн за непоставку 1 067 флаконів ІРНІЗЕТ Іринотекан 300 мг.
Зазначені обставини сторони у апеляційних скаргах не оскаржують.
В апеляційних скаргах Підприємство та Товариство висловлюють незгоду з рішенням суду про зменшення неустойки. Так, на думку Підприємства, у суду не було підстав для зменшення неустойки. Товариство, у свою чергу вважає, що неустойка могла бути зменшена у розмірі більшому, ніж 10%.
Так, під час вирішення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд першої інстанції врахував визнання Товариством порушення ним своїх зобов'язань та поставку Товариством Підприємству препаратів за ціною, майже у десять разів нижчою, ніж ринкова. З огляду на всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру неустойки, яка нарахована відповідачу за прострочення ним виконання зобов'язань, у зв'язку з чим суд вважав за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 10%.
Суд вирішив, що за таких обставин позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню частково, до стягнення з Товариства на користь Підприємства підлягають 2 241 659,83 грн пені та 1 391 128,60 грн штрафу; в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд неодноразово та послідовно наводив висновки, згідно з якими застосування у ст. 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24 та ін.). При цьому розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони, законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549-552 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність / відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24 та ін.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Колегія суддів з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи вважає правильними висновки місцевого суду про те, що у межах своїх дискреційних повноважень та з урахуванням ключових чинників, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду, наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру штрафу на 10%.
Колегія суддів вважає визначені судом першої інстанції підстави достатніми для зменшення розміру належного з відповідача на користь позивача штрафних санкцій з урахуванням ступеня виконання зобов'язання, характеру вчиненого правопорушення, відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором, а також того, щоб сума штрафних санкцій не становила джерела безпідставного збагачення кредитора.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого суду в частині, що стосується зменшення розміру штрафних санкцій.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг витрати за їх подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Медичні закупівлі України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/12457/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 у справі №910/12457/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційних скарг, покласти на скаржників.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.04.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак