Рівненський апеляційний суд
Іменем України
16 квітня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/1721/26
Провадження № 11-сс/4815/127/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року про продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42025182490000609 від 15.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 426-1 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГУНП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 та продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 26 квітня 2026 рокубез визначення розміру застави.
Не погодившись з рішенням суду, захисник ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що слідчий у клопотанні покликається на ті самі ризики, що й були при обранні запобіжного заходу щодо підозрюваного 2 місяці тому.
Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_5 має місце фактичного проживання, що підтверджується договором безоплатного користування майном, має наречену, дає покази та вчасно з'являвся за викликами до слідчого, що свідчить про відсутність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Відсутні й підстави вважати, що ОСОБА_5 може впливати на свідків, оскільки матеріали провадження не містять заяв від свідків про погрози чи тиск на них з боку підозрюваного. Крім того, свідки перебувають на службі в ЗСУ, яка пов'язана з певними обмеженнями у спілкуванні, пересуванні та постійною зміною місця дислокації. Наявні у справі докази не свідчать про беззаперечну причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому правопорушень.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 23 березня 2026 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До початку апеляційного розгляду прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 подано клопотання про розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року за його відсутності у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях. Прокурор просив відмовити в задоволенні вказаної апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та захисника на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 інкримінується те, що у порушення вимог ст. ст. 3, 27, 29 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 13-14.11.2025 (точніше досудовим розслідування не встановлено), перебуваючи в наметовому містечку військової частини НОМЕР_1 , що поблизу АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з мотивів порушення військовослужбовцем внутрішнього порядку, наніс старшому солдату ОСОБА_10 кулаками рук, ногами та іншими невстановленими слідством тупими предметами не менше 7 ударів у голову та численні удари руками, ногами та невстановленим слідством тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею в область грудей, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді внутрішньої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів в речовину головного мозку та під його оболонки, перелому кісток носа, чисельних зовнішніх ушкоджень в ділянці голови з крововиливами в підлягаючі м'які тканини, синець та садно у правій завушній ділянці, синець в лівій скроневій ділянці, синець із садном в лобній ділянці справа, садно в ділянці правої брови, синці на повіках обох очей та в ділянці спинки носа, осаднення у правій підочній ділянці, закритої тупої травми грудей у вигляді забою легень, переломів 7-го лівого та 3-го правого ребер, просторих плямистих синців на правій та лівій передньо-бокових поверхнях грудей, синців на передній поверхні грудей в проекції рукоятки грудини та у лівій підключичній ділянці, які в своєму клінічному перебігу супроводжувалися розвитком загрозливих явищ для життя (набряком і компресією головного мозку з розвитком коматозного стану, важкою дихальною недостатністю) та за критерієм небезпеки для життя є тяжкими тілесними ушкодженнями, що призвели до смерті ОСОБА_10 о 16 год. 55 хв. 22.11.2025 у реанімаційному відділенні комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка».
Крім того, ОСОБА_11 підозрюється в тому, що обіймаючи посаду командира 1-ї роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , будучи військовою службовою особою та начальником за військовим званням по відношенню до військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 солдатів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , порушив вимоги ст. ст. 3, 27, 29 Конституції України, ст. ст. 6, 11,16, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 49, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на застосування фізичного та психологічного насильства до підлеглих військовослужбовців, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, близько 23 год. 14.11.2025 (точніше досудовим розслідування не встановлено), перебуваючи в наметовому містечку військової частини НОМЕР_1 , що поблизу АДРЕСА_1 , з метою примушування солдатів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до надання ними неправдивих показань, що нібито вони спричинили тілесні старшому солдату ОСОБА_10 , застосував насильство до підлеглих.
Зокрема, ОСОБА_5 кулаками рук та дерев'яною палицею (битою) задав не менше трьох ударів солдату ОСОБА_13 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на задньо-зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча, з розповсюдженням на зовнішню поверхню лівого ліктьового суглобу та на верхню і середню третини лівого передпліччя, крововиливу на зовнішній поверхні правого колінного суглобу, крововиливу у тильній поверхні 3-го пальця правої кисті із розповсюдженням на головку 3-ї п'ясткової кисті, які в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Також ОСОБА_5 кулаками рук та дерев'яною палицею (битою) завдав не менше п'яти ударів солдату ОСОБА_12 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани в потиличній ділянці голови зліва, крововиливу на зовнішній поверхні нижньої третини лівого плеча з розповсюдженням на зовнішню поверхню ліктьового суглобу, крововиливу на тильній поверхні правої кисті в проекції 2-3 п'ясткових кісток, крововиливу на задній поверхні нижньої третини лівого стегна, які в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.
26 січня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.5 ст. 426-1 КК України.
Вимогами ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується доказами, зібраними органом досудового розслідування, в даному кримінальному провадженні.
Також, колегія суддів вважає доведеним існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки в разі доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років за ч. 1 ст. 121 КК України та позбавлення волі на строк до 12 років за ч. 5 ст. 426-1 КК України . І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування доведеним є ризик незаконного впливу на свідків, показання яких на даний час недосліджені судом. Разом з цим, підозрюваному відомі анкетні дані та місця проходження служби свідків, що свідчить про наявність обгрунтованої підозри в можливому впливі ОСОБА_5 на свідків з метою зміни їх показань.
Крім того, органом досудового розслідування отримано відомості про те, що до правоохоронних органів раніше також надходили письмові звернення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 щодо незаконного застосування стосовно них фізичного насильства з боку їх командира - підозрюваного ОСОБА_5 . Наведені обставини свідчать про те, що протиправна діяльність підозрюваного має умисний та систематичний характер, завжди пов'язана зі спричиненням насильства відносно підлеглих військовослужбовців, а тому свідчить про підвищену суспільну небезпеку підозрюваного.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 просив застосувати щодо ОСОБА_5 будь-який інший більш м'який запобіжний захід, однак з огляду на вищезазначені обставини, апеляційний суд вважає, що підстави для застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу відсутні, оскільки вони не зможуть гарантувати належне виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого з'ясовано всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2026 року про продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42025182490000609 від 15.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 426-1 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3