Рівненський апеляційний суд
Іменем України
16 квітня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/20419/25
Провадження № 11-кп/4815/460/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2026 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025041540000243 від 21.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, -
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2026 року частково задоволено клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 та продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 18 травня 2026 року, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 432 640 гривень з покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КупАП.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує, що прокурором не наведено встановлені досудовим розслідуванням фактичні обставини, які б підтверджували зв'язок ОСОБА_6 з особами, які брали участь у вчиненні злочину. Вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні, тому й підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні. Судом при визначенні розміру застави не було враховано майновий стан обвинуваченого, який не має у власності ні майна, ні грошових заощаджень, що унеможливлює внесення ним застави. Висновок суду про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 обґрунтовується здебільшого тяжкістю злочину.
Просить скасувати ухвалу суду від 20 березня 2026 року та постановити нову, якою застосувати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання: АДРЕСА_1 з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. У разі визнання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту недостатньо дієвим зменшити ОСОБА_6 розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Положенням ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення стосовно обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, продовження, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі продовження існування ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, за положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Прокурор в судовому засіданні підтвердив наявність в судах першої інстанції інших обвинувальних актів щодо ОСОБА_6 . Даний факт не заперечувався й обвинуваченим.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні щодо військовослужбовця Збройних Сил України особливо тяжкого злочину за попередньою змовою групою осіб із заволодінням майном, шляхом обману, в особливо великих розмірах, а в місцевих судах щодо ОСОБА_6 перебувають обвинувальні акти за обвинуваченням його у вчиненні умисних корисливих злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, крадіжок чужого майна в умовах воєнного стану та злочину проти здоров'я особи, що свідчить про наявність ризику продовження ОСОБА_6 злочинної діяльності та недотримання ним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні, судовий розгляд якого триває.
Ці обставини в сукупності свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити більш м'який запобіжний захід, тому місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Також при постановленні ухвали суд, з врахуванням вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який, на думку суду, достатньою мірою зможе гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 березня 2026 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025041540000243 від 21.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3