Рівненський апеляційний суд
Іменем України
16 квітня 2026 року м. Рівне
Справа № 572/7083/25
Провадження № 11-сс/4815/107/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою представника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 17 березня 2026 року про повернення скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого на постанову Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 26 вересня 2025 року №2, -
Ухвалою слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 17 березня 2026 року скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на постанову Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 26 вересня 2025 року №2 повернуто скаржнику.
Не погодившись з ухвалою суду адвокат ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції неправильно визначив правову природу спору та дійшов помилкового висновку про адміністративну юрисдикцію спору, що призвело до постановлення ухвали з істотним порушенням норм процесуального права. Постанова Комісії, яка встановлює або спростовує факт неналежних умов утримання, безпосередньо стосується прав засудженого, а тому підлягає перевірці саме в кримінальному процесі, що забезпечує ефективний захист прав людини та конституційних гарантій.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 17 березня 2026 року та постановити нову, якою визнати, що скарга на постанову Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Також просить здійснити розгляд справи за її відсутності та відсутності засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 115-1 КВК України, комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань встановлює факт та/або строк тримання в неналежних умовах в установі виконання покарань на підставі цього Кодексу та положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Засуджений, член його сім'ї або близький родич, захисник мають право звернутися із заявою про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань.
Зазначеною нормою закону передбачена процедура розгляду скарги та право засудженого у разі незгоди з рішенням Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань оскаржити таке рішення до суду в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно п. 25 Положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31грудня 2024р. № 1549, особа, взята під варту, або засуджений у разі незгоди з рішенням Комісії має право оскаржити це рішення до суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Статтею 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Положення ч. 1 ст. 206 КПК України поширюються на правовідносини із захисту прав осіб, щодо яких застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою (позбавлення свободи за відсутності судового рішення), застосування насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі, у яких особа, яка здійснює поновлення порушеного права це слідчий суддя як суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (ст. 3 КПК України).
Право засудженого оскаржити під час виконання вироку рішення комісії в порядку, передбаченому КПК України, як це встановлено ст. 115-1 КВК України та п. 25 Постанови КМУ №1549, кореспондується з правом засудженого на оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб установи виконання покарань в порядку ст. 537 КПК України.
Так. згідно п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
Відповідно до ч. 9 ст. 539 КПК України розгляд справ щодо питань, визначених у п. 13-1 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що скаржник ОСОБА_5 з метою захисту порушених прав засудженого ОСОБА_6 вправі звернутись з дотриманням правил предметної юрисдикції, визначених ст. 20 КАС України, до місцевого адміністративного суду.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 17 березня 2026 року про повернення скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого на постанову Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 26 вересня 2025 року №2 є законною та обгрунтованою, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак і для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не спростовують висновків місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 17 березня 2026 року про повернення скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого на постанову Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 26 вересня 2025 року №2 залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3