Провадження № 11-кп/824/1189/2026 Категорія: ч. 1 ст. 368 КК України
ЄУН: 756/15192/21 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
1 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
ОСОБА_7
прокурорів ОСОБА_8
ОСОБА_9 захисника ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали у кримінальному провадженні № 42021100000000085за обвинуваченням
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Магнітогорськ Челябінської області, рф, громадянина України, із вищою освітою, пенсіонера, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2024 року,
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2024 року ОСОБА_11 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 368 КК України та виправданий на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Цим же вироком скасований арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, вирішена доля речових доказів.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що він, будучи завідуючим патологоанатомічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 8» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ: 05497146, (далі - КНП «КМКЛ № 8»), відповідно до ст. 18 КК України та примітки ст. 364 КК України - службовою особою, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, 8 квітня 2021 року зранку, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлений, в коридорі другого поверху патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛ № 8», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 8, в присутності трьох невстановлених досудовим розслідуванням співробітників відділення, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог наказу № 179 адм від 23 липня 2020 року «Про затвердження тарифів на платні послуги, які надаються КНП «КМКЛ № 8», використовуючи своє службове становище, висловив незаконне прохання ОСОБА_13 про надання йому неправомірної вигоди в розмірі 4000 (чотирьох тисяч) гривень за збереження тіла померлої ОСОБА_14 в холодильній камері патологоанатомічного відділення з 7 по 13 квітня 2021 року, а також підготовку її до видачі, зокрема обмивання та переодягання для подальшого поховання, запевнивши ОСОБА_13 , що він, як завідувач патологоанатомічного відділення, організує вказані питання.
Такі дії ОСОБА_11 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 368 КК України, як такі, що виразилися в проханні надати службовій особі неправомірну вигоду для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Суд дійшов висновку, що прокурор не довів наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_11 об'єктивної сторони, яка виразилась в проханні надати службовій особі неправомірну вигоду для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, що є невід'ємною частиною складу кримінального правопорушення, а тому, дійшов висновку, що ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 368 КК України підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винуватим за ч. 1 ст. 368 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 2 роки.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржуваний вирок суду є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Так, як зазначає прокурор, під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, після оголошення прокурором обвинувального акту відносно ОСОБА_11 , судом визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, а саме дослідження письмових доказів, допит свідків, допит обвинуваченого.
У подальшому стороною обвинувачення заявлено клопотання про долучення до обвинувального акту документів, інших матеріалів, судових рішень та інших документів та матеріалів, у тому числі речових доказів, що мають значення для кримінального провадження, серед яких, зокрема, протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 3 березня 2021 року, 16 березня 2021 року, 3 квітня 2021 року та протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29 березня 2021 року, 7 квітня 2021 року. Разом з цим, в порушення судом вимог ч. 6 ст. 22, ч. 1 ст. 23 КПК України, без дослідження змісту вищевказаних протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, не зважаючи на клопотання сторони обвинувачення, відповідно до вироку суд визнав їх неналежними, оскільки вказані докази прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. При цьому, сторона обвинувачення вважала і вважає їх такими, які прямо стосуються обставин кримінального правопорушення та спростовують версію сторони захисту про те, що інкриміновані події були провокацією з боку свідка ОСОБА_13 , а також підтверджують версію сторони обвинувачення щодо злочинних намірів обвинуваченого ОСОБА_11 . Відмова судом безпосередньо в суді дослідити вищевказані матеріали негласних слідчих (розшукових) дій призвели до неможливості стороною обвинувачення у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також обов'язки доказування обставин кримінального правопорушення, визначені ч. 1 ст. 92 КПК України, а в подальшому перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення по справі.
Крім цього, під час подальшого судового розгляду, стороною обвинувачення заявлено клопотання про допит в суді свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Водночас, судом вкотре в порушення вимог ч. 6 ст. 22, ч. 1 ст. 23 КПК України, необґрунтовано відмовлено стороні обвинувачення у можливості реалізувати свої процесуальні права, а також обов'язки доказування обставин кримінального правопорушення, визначені ч. 1 ст. 92 КПК України, а саме у допиті безпосередньо в суді свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , мотивувавши це тим, що показання останніх не стосуються обставин, викладених в обвинувальному акті. При цьому підстави, з яких суд дійшов таких висновків, в обох вищенаведених випадках а ні в судовому засіданні, а ні у вирокусудом не наведено.
Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, то прокурор зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Так, в ході судового розгляду даного кримінального провадження судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення по справі.
Як результат такого порушення, судом систематично, необґрунтовано та безпідставно порушувались процесуальні права сторони обвинувачення при доказуванні обставин кримінального правопорушення, визначені ч. 1 ст. 92 КПК України, зокрема не дотримуючись принципу безпосереднього дослідження доказів, упереджено ставився до більшості доказів сторони обвинувачення.. При цьому стороні обвинувачення взагалі не зрозуміло, яким чином суд дійшов висновків про те, що показання вказаних свідків не стосуються обставин та подій, зазначених в обвинувальному акті, оскільки суд згідно з положеннями ч. 1 ст. 23 КПК України досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно. При цьому прокурор наголошував на тому, що показання цих свідків мають суттєве значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
На думку прокурора, що усі вищевказані факти безпідставних відмов судом в задоволенні клопотань прокурора дослідження письмових доказів та допиту свідків є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення по справі.
Крім того, на думку прокурора, факт порушення судом першої інстанції вимог ст. 94 КПК України належної оцінки сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, також є і істотним порушенням кримінального процесуального закону. Оскільки надання явно неправильної оцінки доказам перешкодило суду (стало причиною) ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення по справі.
Щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор вважає, що у вироку суд, посилаючись на показання свідка ОСОБА_13 , зазначив про те, що 8 квітня 2021 року свідок спілкувався з ОСОБА_11 щодо порядку отримання тіла ОСОБА_14 . При цьому, обвинувачений повідомив свідку, що це коштує 4000 грн. При цьому, суд зазначив, що свідок не розумів, за що має надати грошові кошти, не знав, що послуги офіційно платні та припустив, що вказані кошти ОСОБА_11 бере для себе, у зв'язку з чим звернувся до правоохоронних органів. До того ж, як зазначив у своєму вироку суд, під час допиту обвинуваченого ОСОБА_11 останній показав, що він, якщо і називав в розмові зі свідком вказану суму, то мав на увазі оплату за розтин тіла, якщо такий проводився, та його зберігання у холодильній камері, що передбачено наказом КНП «КМКЛ № 8» № 179 адм від 23 липня 2020 року. Водночас вищевказані факти та обставини не відповідають дійсності, оскільки під час допиту свідка ОСОБА_13 в суді останній чітко зазначив, що про жодні офіційні платежі розмови не йшло, про це не зазначав обвинувачений, як не зазначав і про розтин тіла, оскільки він не проводився. ОСОБА_11 жодного разу не казав свідку про необхідність здійснення оплати через касу закладу, у тому числі про тарифи послуг закладу щодо утримання тіла померлого в холодильній камері понад норму перебування.
Всупереч встановлених означених фактів та обставин, у своєму рішенні суд помилково зазначив, що, оцінюючи показання обвинуваченого, суд визнав їх логічними та послідовними та такими, що повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_17 , не суперечать показанням свідка ОСОБА_13 та доказам сторони обвинувачення, так як це не відповідає дійсності. При цьому, прокурор зазначає, що саме у зв'язку з наявністю цих фактів та протиріч, прокурор намагався їх з'ясувати під час допиту в суді свідка ОСОБА_17 , проте головуючим, в порушення положень ст. 22 КПК України, безпідставно знімались більшість питань.
Крім цього, під час розгляду справи суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Так, під час судового розгляду вказаного кримінального провадження сторона обвинувачення заявляла клопотання про дослідження протоколів про результати контролю за вчиненням злочину від 3 березня 2021 року, 16 березня 2021 року, 3 квітня 2021 року та протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29 березня 2021 року, 7 квітня 2021 року у повному обсязі, оскільки вони у повній мірі розкрили умисел та характер протиправних дій обвинуваченого, у тому числі підтвердили б факти, про які зазначав свідок ОСОБА_13 в частині необхідності надання неправомірної вигоди без всяких офіційних платежів за видачу тіл померлих у КНП «КМКЛ № 8».
Разом з цим, в порушення судом вимог ч. 6 ст. 22, ч. 1 ст. 23 КПК України, без безпосереднього дослідження змісту вищевказаних протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, не зважаючи на клопотання сторони обвинувачення, відповідно до вироку суд визнав їх неналежними, при цьому не зрозуміло, з яких причин та підстав суд дійшов таких висновків, оскільки вони, фактично, ним не досліджувались.
Відмова судом безпосередньо в суді дослідити вищевказані матеріали негласних слідчих (розшукових) дій у повному обсязі призвели до неможливості стороною обвинувачення у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також обов'язки доказування обставин кримінального правопорушення, визначені ч. 1 ст. 92 КПК України, а в подальшому перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення по справі, що у подальшому також призвело невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши за клопотанням сторін докази у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо наявності підстав для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів вважає їх непереконливими, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Водночас ст.17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Наведені положення кореспондуються з вимогами ст.. 22 КПК України, якою передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до положень ст.. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
При цьому, згідно зі ст.. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження дотримався наведених вимог закону, і висновки суду першої інстанції про визнання ОСОБА_11 невинуватим у вчиненні інкримінованого злочину та виправдання з підстав не надання стороною обвинувачення доказів того, що ОСОБА_11 було вчинено кримінальне правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується останній, підтверджуються доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені, детально викладені судом у вироку.
Згідно з вимогами ст. 92 КПК Україниобов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого, на переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що не висловлював незаконне прохання ОСОБА_13 про надання йому неправомірної вигоди в розмірі 4000 грн.Він працював завідуючим патологоанатомічним відділенням в КНП «КМКЛ № 8». В його посадові обов'язки входило забезпечення та організація роботи патологоанатомічного відділення, тобто розтин трупів для встановлення діагнозів, видача лікарських довідок про смерть та проведення гістологічних досліджень матеріалів, які надходили від людей, що оперувались в лікарні. У 2021 році лікарня була закрита на карантин, у зв'язку з чим доступ до приміщень був обмежений не тільки відвідувачам, а й лікарям. Лікарня була орієнтована на лікування COVID-19, а патологоанатомічне відділення - на зберігання та видачу тіл людей померлих від вказаної хвороби. Тіло померлої ОСОБА_14 привезли з лікарні, де працював брат ОСОБА_17 . Сам же ОСОБА_17 повідомив йому ( ОСОБА_11 ), що перевезення узгоджено, оскільки у лікарні брата не має місця.
13 квітні 2021 року до нього прийшов ОСОБА_13 з метою отримання тіла ОСОБА_14 для поховання. Він скерував ОСОБА_13 до приміщення, де знаходиться тіло, та куди необхідно віддати речі для перевдягання померлої. Супроводив ОСОБА_13 до вказаного приміщення, за його ( ОСОБА_11 ) проханням ОСОБА_17 , який проходив повз них по коридору. У подальшому ОСОБА_13 знову прийшов до його кабінету та повідомив, що віддав речі та грошові кошти, однак він ( ОСОБА_11 ) повідомив, що його це не стосується та не цікавить.
Він не пам'ятає, чи називав в розмові ОСОБА_13 суму 4000 грн. Однак, якщо ця сума і прозвучала, то вона включала в себе оплату за розтин тіла, якщо такий проводився, та зберігання тіла у холодильній камері. У будь-якому випадку кошти мали б бути сплачені офіційним платежем на користь лікарні, а не надані йому особисто. Будь-яких вказівок ОСОБА_17 на отримання грошових коштів від ОСОБА_13 він не надавав.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_11 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, послася на показання свідків та документи у провадженні.
Так, згідно з даними Статуту КНП «КМКЛ № 8» вказана установа є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, бюджетною неприбутковою установою, заснованою на комунальній власності територіальної громади міста Києва, підпорядкованою Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Вказаний статут визначає мету, предмет та принципи діяльності установи (ас. 25-31 т. 2).
За змістом витягу з наказу КНП «КМКЛ № 8» № 54-к ОСОБА_11 зараховано на посаду завідувача патологоанатомічного відділення з 27 лютого 1989 року (ас. 22 т. 3).
Відповідно до Положення про патологоанатомічне відділення, яке затверджено наказом КНП «КМКЛ № 8» від 10 серпня 2020 року № 58, серед іншого передбачено, що завідувач відділення організовує профільну та адміністративно-господарську діяльність відділення (ас. 71-75 т.3).
За змістом Посадової інструкції завідувача патологоанатомічного відділення, яка затверджена директором КНП «КМКЛ № 8» ОСОБА_25 від 10 серпня 2020 року, нею визначаються завдання, права та обов'язки такої особи (ас. 26-31 т.3).
При цьому, наказом КНП «КМКЛ № 8» № 179 адм від 23 липня 2020 року затверджено тарифи на платні послуги, які надаються вказаною установою. Зокрема, за змістом додатку до наказу вартість патологоанатомічного розтину І категорії складності становить 3222 грн. (без урахування ПДВ), вартість утримання тіла померлого в холодильній камері понад норму перебування (1 доба) становить 195 грн. (без урахування ПДВ) (ас. 31-33 т.4).
З показань допитаного 8 травня 2024 року в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 встановлено, що раніше ОСОБА_11 він не знав. У квітні 2021 року, десь за день до подій, зателефонував йому його товариш, повідомив, що померла тітка ( ОСОБА_14 ), що товариш перехворів, та попросив забрати тіло тітки з моргу для організації поховання. При цьому ОСОБА_14 померла в іншій лікарні, після чого була перевезена до КНП «КМКЛ № 8». Він ( ОСОБА_13 ) на наступний день десь зранку приїхав у морг, де побачив санітарку, якій він повідомив, для чого приїхав, намагався з'ясувати, яка процедура, як одяг передати. Був «ковід», все було закрито. Санітарка провела його коридором, потім по сходах на гору до лікаря - до ОСОБА_11 . Він зайшов до кабінету лікаря, назвав своє прізвище та повідомив, що він хотів би дізнатись, що потрібно, щоб забрати тіло, які речі, які документи. Лікар запитав, коли вони будуть забирати тіло, за довіреність запитав. Він ( ОСОБА_13 ) повідомив, що поховання буде в Київській області, це буде не сьогодні-завтра, а на наступному тижні. Лікар нікого не шукав, не телефонував нікому. Лікар вийшов з ним швидко у коридор, де стояло два-три працівника лікарні. ОСОБА_11 покликав їх, повідомив, що це з приводу ОСОБА_26 , та у присутності цих працівників сказав, що це коштує 4000 грн., що це стосується «ковідних», що не можна прощатися з тілом, одразу треба забирати закрите тіло. Після цього ОСОБА_11 дав вказівку працівникам надати йому ( ОСОБА_13 ) роз'яснення щодо порядку отримання тіла та пішов. Один із працівників, як потім з'ясувалось - ОСОБА_17 , сказав, що необхідно взяти речі для померлої, який саме одяг, та інше. Все досить швидко відбулось. Він зателефонував знайомому та повідомив, що треба знати точно, коли забирати, і все, про що йому повідомили, що треба день у день приїхати, що треба заплатити гроші. Знайомий сказав, що, на скільки йому відомо, то все повинно бути безкоштовно. Тоді він ( ОСОБА_13 ) звернувся у правоохоронні органи. Десь через 3 дні, коли треба було забрати тіло ОСОБА_26 , під апаратуру, яку дали йому працівники, він поїхав до лікарня, але точно не пам'ятає деталей, чи він до лікаря заходив, чи зустрів помічника спочатку. Гроші він передавав помічнику, як і речі померлої. Ці події були 8 та 13 квітня 2021 року. Під час досудового розслідування він давав показання працівникам правоохоронних органів. Тиску на нього не було з їхнього боку. Йому було неприємно, що потім всю цю ситуацію він бачив на 1+1. Він не може пояснити, як сприймав, кому він передавав гроші. Гроші він передав помічнику. Як вже потім було, не знає. Він не мав уявлення, що далі повинно було відбуватись з цими грошима. У той день 13 квітня 2021 року до ОСОБА_11 в кабінет він заходив один раз, як йому здається. Він з кимось говорив по телефону, але з ким, не пам'ятає.
Він ( ОСОБА_13 ) не знав, що послуги одягання, зберігання та омивання тіла можуть бути платними, він припустив, що лікарі їх привласнять, а тому звернувся до правоохоронних органів.
8 квітня 2021 року він не знав, що було зроблено з тілом ОСОБА_26 , чи робили розтин тіла. Він подробиць не знав. Знав тільки, що вона померла, коли перебувала в іншій лікарні. Він вважав, що морг повинен був видати тільки тіло. Не знав, що треба одяг для померлої, та інше. 13 квітня 2021 року він передав, як він вважав, помічнику ОСОБА_11 ,- ОСОБА_17 речі для померлої ОСОБА_14 та грошові кошти в розмірі 4000 грн. Йому ( ОСОБА_13 ) невідомо, кому адресувались грошові кошти та за які послуги. У цей же день забрали тіло та поховали. Він більше нічого не платив, і знайомий його, ніби, теж не платив. Він не знав, що за зберігання тіла треба платити. Він ( ОСОБА_13 ) займався всім сам, знайомий тільки попрощався. Що було до 7 квітня, як перевозилось тіло ОСОБА_26 та ким, йому невідомо.
Відповідаючи на запитання захисника, ОСОБА_13 , показав, що, як він зрозумів, гроші за те, що тіло омивають, одягають, зберігалось тіло, що не можна підходити до тіла із-за хвороби. На той час, передаючи гроші, він думав, що гроші не підуть у касу, а їх заберуть собі. Він не бачив прейскурант. Про те, що є перелік платних послуг, тарифи, він не знав. 8 квітня 2021 року у моргу він не бачив стенди, на яких була інформація про вказані послуги.
Він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але це було давно, у 2001 році. Він у 2000 роках брав участь у подібних заходах, звертався з заявами, це - його громадянська позицію. Він звернувся до ДСР, так як це новий орган, це його була позиція.
За змістом заяви ОСОБА_13 від 12 квітня 2021 року він, будучи представником за довіреністю ОСОБА_27 , який у свою чергу, є близьким родичем померлої ОСОБА_14 , 8 квітня 2021 року приїхав до патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛ № 8», що за адресою: м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 8, з метою з'ясування процедури зберігання тіла ОСОБА_14 та його видачі для подальшого поховання. На другому поверсі, поблизу кабінету завідуючого відділенням, ОСОБА_11 у присутності трьох співробітників відділення за зберігання та видачу тіла ОСОБА_14 для подальшого поховання - висловив вимогу надати йому грошові кошти в розмірі 4000 грн., на що він вказав, що грошові кошти може привезти 12 квітня 2021 року (ас. 77-78 том 2).
Відповідно до даних витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування 2 лютого 2021 року зареєстровано кримінальне провадження за № 42021100000000085 з правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно з даними цього ж витягу 12 квітня 2021 року за заявою ОСОБА_13 внесено відомості про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 368 КК України (ас. 1-4 том 2).
За змістом протоколу використання заздалегідь ідентифікованих засобів з фототаблицями 13 квітня 2021 року у період часу з 07.00 год. по 07.20 год. ОСОБА_13 , якого постановою прокурора від 12 квітня 2021 року залучено до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, з метою здійснення контролю за вчиненням злочину у присутності двох понятих після огляду вручено грошові кошти в сумі 5000 грн. купюрами номіналом 200 грн. у кількості 25 шт. з серією на номером: УТ9853433, ХЄ2250802, КИ0448810, СД8079918,ТД0787964, ТВ0820286, ХИ8579317, ТД5376461, СГ5297262, КМ5204365, ГВ0177779, УБ4051844, ПГ5904174, УР5067727, КЕ4434153, УБ9314167, УН1603885, УС0723164, УЛ5073436, ТЖ5550475, КК7970162, ЕВ0389383, ПЄ6616702, ТЕ4918566, УБ1345944 (ас. 92-102 т. 2; ас. 33-36 т. 5).
Згідно з даними відеозапису подій від 13 квітня 2021 року 13 квітня 2021 року у період часу з 08.44 год. ОСОБА_13 приходить до кабінету ОСОБА_11 та повідомляє, що він прийшов з приводу ОСОБА_26 забирати тіло, показує ОСОБА_11 пакет, на що ОСОБА_11 говорить, що будь ласка, і наголошує, що не сюди ж. ОСОБА_11 пояснює ОСОБА_13 , куди йому треба звернутись, як пройти до патологоанатомічного відділення, що треба подзвонити в дзвоник, що до нього вийде співробітник, якому щоб ОСОБА_13 сказав на коли, віддав речі. ОСОБА_13 знову говорить, що зараз же треба забирати, щоб вона ж була.. на що ОСОБА_11 відповідає, щоб ОСОБА_13 про це все сказав хлопцям. ОСОБА_13 знову починає говорити, щоб гроб був там, все, щоб добре, на що ОСОБА_11 говорить, що він цим не займається. ОСОБА_13 знову говорить, що у четвер там ОСОБА_11 покликав якогось санітара, на що ОСОБА_11 відповідає, щоб ОСОБА_13 і йшов до нього. ОСОБА_13 наголошує, що не пам'ятає, що це було у четвер, після чого ОСОБА_11 та ОСОБА_13 виходять у коридор, де ОСОБА_11 пояснює та показує ОСОБА_13 , куди останньому слід пройти. У цей час повз них проходить ОСОБА_17 , на якого показує ОСОБА_11 , і говорить, що ось Вас проведуть. ОСОБА_13 починає запитувати по оплаті, на що ОСОБА_11 його перебиває та говорить, що там все вирішите. ОСОБА_13 запитує: «З Вами?», на що ОСОБА_11 категорично відмовляє і повертається до кабінету, а ОСОБА_13 йде за ОСОБА_17 .
На першому поверсі о 08.51 год. між ОСОБА_17 та ОСОБА_13 відбувається короткочасна розмова, на відео фіксується ще один відвідувач, який сидить на лавці у масці, та ОСОБА_17 досить гучно говорить ОСОБА_13 , що за збереження та підготовку 4000 грн. Після цього ОСОБА_13 , перерахувавши під відеозапис, передає ОСОБА_17 грошові кошти в сумі 4000 грн. та пакет з одягом для померлої. ОСОБА_17 з'ясовує, на коли треба підготувати тіло, та між ним і ОСОБА_13 відбувається розмова, яка стосується омивання померлої, одягу та інших обставин. Після цього ОСОБА_13 знову йде до кабінету ОСОБА_11 , де на вході зустрічає ОСОБА_17 . Останній повідомляє, шо дав розпорядження для підготовки та видачі тіла. ОСОБА_17 наголошує, що ОСОБА_11 даним питанням не займається. ОСОБА_13 невеликий час очікує, а потім заходить до кабінету ОСОБА_11 та повідомляє останнього, що віддав пакет, на що ОСОБА_11 його перебиває, та каже, що добре, добре. ОСОБА_13 намагається пояснити, що він переймається, на що ОСОБА_11 говорить, щоб ОСОБА_13 не хвилювався. ОСОБА_13 зазначає, що віддав 4000 грн., на що ОСОБА_11 , перебиваючи, говорить, що його це не цікавить. ОСОБА_13 дякує та виходить з кабінету. Після цього відбувається телефонна розмова ОСОБА_28 з невідомою особою, під час якої ОСОБА_13 каже: «Ну он избегает меня полностью! Избегает меня полностью!» (ас. 21 т.6).
Зміст протоколів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-відеоконтролю особи від 13 квітня 2021 року, частково відтворює зафіксовані на відеозаписі події, без зазначення всіх обставин, що стосується спілкування ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13 (ас. 89-91, 92-94 т.5).
За змістом протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 13 квітня 2021 року, у цей день в період часу з 09.00 год. по 12 годза адресою: м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 8, затриманий ОСОБА_11 на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України. Коштів, які були предметом неправомірної вигоди, у нього вилучено не було (ас. 115-118 т. 2).
За даними протоколу обшуку від 13 квітня 2021 року у цей день у період часу з 12.55 год. по 16 год. проведений обшук в кабінеті завідуючого патологоанатомічного відділення ОСОБА_11 , який знаходиться на другому поверсі КНП «КМКЛ № 8», що за адресою: м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 8. У ході обшуку виявлено та вилучено: документи, мобільні телефони, грошові кошти номіналами 50, 100, 200, 500 та 1000 грн. При цьому, в кабінеті останнього не виявлено грошових коштів, які вручались ОСОБА_13 як предмет неправомірної вигоди (ас. 109-113 т.2).
За показаннями допитаного у судовому засіданні 2 травня 2024 року свідка ОСОБА_17 він працював лікарем-патологоанатомом у КНП «КМКЛ № 8», де його керівником був ОСОБА_11 , з яким були професійні відносини. ОСОБА_11 жодних вказівок йому на отримання грошових коштів від відвідувачів - родичів або інших осіб, пов'язаних з померлими патологоанатомічного відділення не було. ОСОБА_11 не приймав участі у прийманні тіл, омиванні, це робили санітарки. Обвинувачений не надавав будь-яких вказівок по таким питанням. Такого не було, що відходило від стандартної процедури за вказівками ОСОБА_11 ОСОБА_13 він вперше побачив, коли його ( ОСОБА_17 ) затримали. До цього він не знав ні ці прізвища, ні ОСОБА_29 . Вперше зустрівся з ОСОБА_13 там, де санітари видають свідоцтво про смерть. Одного разу йому зателефонувала невідома особа, яка повідомила про поміщення тіла померлої в іншому медичному закладі ОСОБА_14 до їх відділення, щоб він ( ОСОБА_17 ) прийняв це тіло. Вказана особа зауважила, що ОСОБА_11 поінформований про даний факт, що було, як з'ясувалось, неправдою. Він ( ОСОБА_17 ) приймав тіло. На наступний день був вже ОСОБА_13 . Через декілька днів ОСОБА_11 в коридорі попросив його провести ОСОБА_13 до місця, де останній може забрати тіло ОСОБА_14 . ОСОБА_11 не повідомляв йому про необхідність отримати грошові кошти від ОСОБА_13 . У подальшому у приміщенні моргу він взяв у ОСОБА_13 4000 грн. Гроші взяв лише для себе, за власним умислом. Він розуміє, що вчинив помилкові дії. ОСОБА_11 віддавати вказані кошти не планував. Після отримання грошей він повернувся до свого робочого місця, що поблизу з кабінетом ОСОБА_11 . Біля кабінету зустрів ОСОБА_13 , поведінка якого здавалась йому дивною, оскільки він ( ОСОБА_17 ) не розумів, навіщо ОСОБА_13 знову прийшов до кабінету. Коли його затримали, то гроші були вилучені. Його ( ОСОБА_17 ) робоче місце в кабінеті лікаря. Він не знаходився в кабінеті ОСОБА_11 . Такого не було, щоб ОСОБА_11 просив ОСОБА_13 , надати неправомірну вигоду.
За вказані дії він був засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва, який ним не оскаржувався. Йому було відомо, що такі випадки були, приймались і в лікарні № 4 на Солом'янській.
Про випадки, що ОСОБА_11 брав гроші, йому невідомо.
Згідно з вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року, який набрав законної сили, згідно з яким ОСОБА_17 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, а саме, у тому, що ОСОБА_17 , будучи працівником КНП «КМКЛ № 8», не являючись при цьому службовою особою даного підприємства (в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України та примітки 1 до ст. 364 КК України), 7 квітня 2021 року приблизно о 20:00 прийняв на зберігання до холодильної камери патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛП №8», яке розташоване за адресою: вул. Юрія Кондратюка, 8, м. Київ від особи, яка здійснювала перевезення тіла померлої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Оболонським районним в м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції померла від короновірусної хвороби COVID-19.
У подальшому, 8 квітня 2021 року з ранку точний час у ході досудового розслідування не встановлено ОСОБА_17 , перебуваючи в кабінеті завідуючого патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛ №8» ОСОБИ №1 (досудове розслідування відносно якого здійснюється в окремому кримінальному провадженні № 42021100000000085 від 2 лютого 2021 року, далі за текстом - ОСОБА № 1), за вищевказаною адресою, познайомився із раніше невідомим йому громадянином, який назвався ОСОБА_13 - представником ОСОБА_27 за довіреністю від 8 квітня 2021 року, серія НРА 022015, який у зв'язку з тяжким емоційним станом та жалобою не міг вирішувати питання, пов'язані з організацією поховання його родички ОСОБА_14 .
Після того, 13 квітня 2021 року о 08:49 ОСОБА_17 , проходячи по коридору другого поверху, біля службового кабінету завідуючого патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛ №8», за вищевказаною адресою, почув розмову між ОСОБОЮ №1 та ОСОБА_13 з приводу видачі тіла померлої ОСОБА_14 , підготовки її для поховання та до кого з цих питань із працівників патологоанатомічного відділення необхідного звернутись. В цей час, завідувач патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛ № 8» ОСОБА № 1, побачивши лікаря-патологоанатома ОСОБА_17 запропонував ОСОБА_13 пройти з останнім для узгодження усіх вищевказаних питань.
Надалі, ОСОБА_17 забрав ОСОБА_13 та провів його до окремого приміщення на першому поверсі патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛ №8», де зазвичай проходить процедура щодо оформлення документів та видачі тіл померлих для поховання або кремації.
В цей час, у ОСОБА_17 , який був обізнаний про незаконні випадки отримання невстановленими працівниками вищевказаного патологоанатомічного відділення та фізичною особою-підприємцем, який на договірних відносних працював з КНП «КМКЛ № 8» (досудове розслідування відносно яких здійснюється в окремому кримінальному провадженні № 42021100000000085 від 2 лютого 2021 року), грошових коштів з родичів померлих за видачу тіл, виник раптовий злочинний умисел, направлений на прохання та одержання працівником підприємства, який не є службовою особою, неправомірної вигоди у сумі 4000 (чотирьох тисяч) гривень від ОСОБА_13 , за підготовку та видачу тіла померлої ОСОБА_14 .
Так, ОСОБА_17 , знаходячись на першому поверсі окремого приміщення патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛ № 8», яке розташоване за адресою: вул. Юрія Кондратюка, 8, м. Київ о 08:51, отримав від ОСОБА_13 одяг для переодягання померлої ОСОБА_14 та з метою отримання неправомірної вигоди для себе, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог наказу № 179 адм від 23 липня 2020 року «Про затвердження тарифів на платні послуги, які надаються КНП «КМКЛ № 8», висловив прохання ОСОБА_13 про надання йому неправомірної вигоди в розмірі 4000 (чотирьох тисяч) гривень за збереження тіла померлої ОСОБА_14 в холодильній камері патологоанатомічного відділення з 7 по 13 квітня 2021 року, а також підготовку її до видачі, зокрема, обмивання та переодягання для подальшого поховання.
У подальшому, о 08:52 того ж дня ОСОБА_17 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди, будучи працівником підприємства, який не є службовою особою одержав для себе від ОСОБА_13 , який діяв під контролем правоохоронних органів, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) гривень та використовуючи своє становище на підприємстві надав вказівку середньому і молодшому персоналу патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛ № 8» на підготовку та видачу тіла померлої ОСОБА_14 .
Після того, о 09:05 ОСОБА_17 було затримано в приміщенні патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛ № 8» та в ході проведення обшуку його особистих речей, виявлено та вилучено зазначені грошові кошти в розмірі 4000 (чотирьох тисяч) гривень.
Такі дії ОСОБА_17 , які виразились в одержанні працівником підприємства, який не є службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення будь-яких дій з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, в інтересах того, хто надає таку вигоду, сторона обвинувачення кваліфікувала за ч. 3 ст. 354 КК України» (ас. 14-20 т. 6).
Протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 3 березня 2021 року, 16 березня 2021 року, 3 квітня 2021 року та протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29 березня 2021 року, 7 квітня 2021 року, надані прокурором, судом визнано неналежними доказами, оскільки вказані докази прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 у межах висунутого йому обвинувачення за ч. 1 ст. 368 КК України, а стосуються інших обставин та виділених проваджень (ас. 37-38, 39-40, 41, 42-44, 45-50, 51-65, 66-80, 81-87 том 5).
Оцінюючи сукупність зібраних стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_17 ; заяву ОСОБА_13 від 12 квітня 2021 року; витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування за № 42021100000000085; протокол використання заздалегідь ідентифікованих засобів із фото-таблицями від 13 квітня 2021 року; протокол обшуку від 13 квітня 2021 року; протоколи, складені за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-відеоконтролю особи від 13 квітня 2021 року; протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 13 квітня 2021 року, суд дійшов висновку, що останні доводять лише те, що 13 квітня 2021 року ОСОБА_17 отримав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 4000 грн., що також зафіксовано вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року.
Окрім того, на підставі наданих стороною обвинувачення та досліджених судом доказів щодо наявності в обвинуваченого ОСОБА_11 об'єктивної сторони, яка виразилась у проханні надати службовій особі неправомірну вигоду для себе, суд дійшов висновку, що за результатами судового розгляду не було доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, зокрема, об'єктивна сторона кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Так, суд вказав, що доказуючи наявність у діях ОСОБА_11 прохання надати службовій особі неправомірну вигоду, прокурор наголошував на тому, що наявність вказаного факту підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13 та матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій. Окрім того, прокурор вказував на те, що ОСОБА_17 після отримання грошових коштів від ОСОБА_13 відразу ж повернувся до кабінету ОСОБА_11 , що також підтверджує участь останнього у отриманні неправомірної вигоди.
Разом з тим, суд врахував, що свідок ОСОБА_13 в суді показав, що 8 квітня 2021 року він спілкувався з ОСОБА_11 щодо порядку отримання тіла ОСОБА_14 . ОСОБА_11 повідомив йому, що це коштує 4000 грн., після чого дав вказівку іншим працівникам лікарні роз'яснити свідку, що необхідно зробити для отримання тіла для поховання. Свідок не розумів, за що має надати грошові кошти, не знав, що послуги офіційно платні, та припустив, що вказані кошти ОСОБА_11 бере для себе, тому одразу ж звернувся до правоохоронних органів.
Водночас, ОСОБА_11 показав, що він, якщо і називав в розмові зі свідком вказану суму, то мав на увазі оплату за розтин тіла (якщо такий проводився) та зберігання тіла у холодильній камері, що передбачено наказом КНП «КМКЛ № 8» № 179 адм від 23 липня 2020 року. Прохання до свідка щодо надання неправомірної вимоги він не озвучував.
Суд визнав показання обвинуваченого правдивими, оскільки вони є логічними, послідовними та такими, що повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_17 , не суперечать показанням свідка ОСОБА_13 та доказам сторони обвинувачення.
Даними додатку до наказу КНП «КМКЛ № 8» № 179 адм від 23 липня 2020 року підтверджується, що вартість патологоанатомічного розтину І категорії складності становить 3222 грн. (без урахування ПДВ), вартість утримання тіла померлого в холодильній камері понад норму перебування (1 доба) становить 195 грн. (без урахування ПДВ).
Враховуючи вказані вартісні показники, з урахуванням перебування тіла ОСОБА_14 в КНП «КМКЛ № 8» з 7 по 13 квітня 2021 року, суд зважив на позицію сторони захисту про те, що висловлена ОСОБА_11 вартість 4000 грн. включала в себе офіційну оплату за розтин тіла (якщо такий проводився) та його зберігання у холодильній камері протягом декількох днів.
При цьому, суд врахував, що будь-яких інших доказів, окрім показань свідка ОСОБА_13 , які б вказували на наявність прохання ОСОБА_11 надати неправомірну вигоду - матеріали кримінального провадження не містять, як і не містять матеріали негласних слідчих (розшукових) дій.
Щодо показань свідка ОСОБА_13 про надання грошових коштів в розмірі 4000 грн. та їх отримання ОСОБА_17 , то судом враховано, що свідок ОСОБА_17 показав, що у приміщенні моргу він взяв у ОСОБА_13 4000 грн. лише для себе; ОСОБА_11 віддавати вказані кошти не планував, останній також не давав йому жодних вказівок щодо їх отримання.
При цьому суд акцентував увагу, що з відеозапису аудіо-відео контролю особи від 13 квітня 2021 року убачається, що під час спілкування ОСОБА_11 та ОСОБА_13 в коридорі ОСОБА_17 повз них проходив випадково. Після чого ОСОБА_11 запропонував ОСОБА_13 прослідувати за ОСОБА_17 . У подальшому на першому поверсі патологоанатомічного відділення ОСОБА_13 передав ОСОБА_17 4000 грн., і вказаний відеозапис не містить вказівок ОСОБА_17 з боку ОСОБА_11 про отримання грошових коштів від ОСОБА_13 під час їх випадкової зустрічі в коридорному приміщенні.
Також судом враховано, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року встановлено, що 13 квітня 2021 року саме у ОСОБА_17 , який перебував на першому поверсі патологоанатомічного відділення КНП «КМКЛ № 8», виник раптовий злочинний умисел, направлений на прохання та одержання працівником підприємства, який не є службовою особою, неправомірної вигоди у сумі 4000 гривень від ОСОБА_13 за підготовку та видачу тіла померлої ОСОБА_14 . При цьому судом наголошено, що, хоча вказаний вирок не має преюдиційного значення для даного кримінального провадження, однак один і той же орган обвинувачення в різних провадженнях намагався встановити одні і ті ж обставини, водночас надаючи їм різну кримінально-правову оцінку.
Перевіряючи доводи прокурора про те, що ОСОБА_17 після отримання грошових коштів від ОСОБА_13 відразу ж повернувся до кабінету ОСОБА_11 , що, на переконання сторони обвинувачення, підтверджує участь останнього в отриманні неправомірної вигоди, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, з огляду на показання свідка ОСОБА_17 про те, що його кабінет знаходився поруч з кабінетом ОСОБА_11 , та дані відеозапису від 13 квітня 2021 року, якими зафіксовано, що після отримання ОСОБА_17 грошових коштів ОСОБА_13 піднімається на другий поверх патологоанатомічного відділення, де зустрічає ОСОБА_17 , і останній повідомляє, що ОСОБА_11 питаннями видачі тіла ОСОБА_14 не займається, а він, у свою чергу, вже надав відповідні розпорядження іншим працівникам відділення, а також після того, як ОСОБА_13 зайшов до кабінету ОСОБА_11 та повідомив йому, що віддав пакет та грошові кошти в сумі 4000 грн., ОСОБА_11 промовив: «Меня это не интересует!». Після чого, ОСОБА_13 , виходячи з патологоанатомічного відділення, розмовляючи по телефону, промовляє: «Ну он избегает меня полностью! Избегает меня полностью!».
Також судом враховано, що під час проведення обшуку в кабінеті ОСОБА_11 не виявлено грошових коштів, які були вручено ОСОБА_13 для здійснення контролю за вчиненням злочину.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність переконливих підстав вважати, що ОСОБА_11 не був поінформований про отримання ОСОБА_17 неправомірної вигоди від ОСОБА_13 . Тобто, ОСОБА_17 діяв за власною ініціативою та отримав неправомірну вигоду на свою користь.
Оцінюючи та аналізуючи досліджені у справі докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 368 КК України підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки прокурор не довів наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_11 об'єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення, яка виразилась у проханні надати службовій особі неправомірну вигоду для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, що є невід'ємною частиною складу кримінального правопорушення.
З таким рішенням суду першої інстанції погоджується й колегія суддів та вважає непереконливими доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі та підтримані під час апеляційного розгляду.
Так, що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що судом задоволено клопотання прокурора про допит свідків частково, що, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Як встановлено з технічного засобу фіксації судового засідання від 23 серпня 2023 року, прокурор заявив клопотання про допит свідків, які, як зазначив прокурор на запитання суду, можуть дати показання, що підтверджують обставини інкримінованого ОСОБА_11 кримінального правопорушення. На запитання головуючого, які саме обставини кожний із свідків може підтвердити, прокурор зазначив, що ОСОБА_13 - заявник, ОСОБА_27 - видав довіреність на пацієнта ОСОБА_26 , це його родичка; ОСОБА_16 - заявник, громадська організація «Нон-стоп», з чого взагалі почалось це кримінальне провадження; ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - головний лікар, у сторони обвинувачення є питання, яким чином були організовані взаємовідносини та взаємодія між лікарнею та ФОПами, які надавали ритуальні послуги, з посадовими особами лікарні, оскільки усі ФОПи знаходились поза межами лікарні та не могли зайти на територію лікарні, тим більше, у період карантину. Крім того, у деяких осіб не було договорів з лікарнею, перебували у кабінеті ОСОБА_11 , виступали як працівники закладу. Є питання по наданню послуг: платних, безоплатних, що було дозволено, що не було дозволено, тобто з приводу організації взагалі цієї роботи; ОСОБА_19 - патологоанатом, який в кабінеті ОСОБА_11 зберігав гроші невідомого походження, до цього епізоду; ОСОБА_30 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 - є заявниками і свідками в іншому кримінальному провадженні.
Сторона захисту частково підтримала вказане клопотання, частково заперечувала, посилаючись на необґрунтованість вказаного клопотання в частині допиту свідків, які не мають відношення до обставин, які є предметом даного кримінального провадження.
Головуючий, частково задовольнивши клопотання прокурора про допит свідків, обґрунтував прийняте рішення тим, що частина свідків не може дати показання по даному епізоду.
На заперечення прокурора головуючий запропонував прокурору надати протоколи допиту вказаних свідків, в яких зазначені свідки можуть повідомити щось по обставинах кримінального провадження відносно ОСОБА_11 , та надати належне обґрунтування необхідності допиту вказаних свідків саме у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_31 , підкресливши, що у разі зазначення у показаннях вказаних свідків обставин, які мають значення для вказаного кримінального провадження, то такі свідки будуть викликані та допитані в суді.
Прокурор наголосив, що йому зрозуміло це, однак, у подальшому протягом судового розгляду прокурором таких даних суду надано не було.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
Допит свідків, які не володіють інформацією про обставини справи, на думку колегії суддів, не має процесуальної мети, оскільки такі показання не вважаються належними доказами.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні клопотання прокурора, з урахуванням подальшої процесуальної поведінки прокурора у цьому питанні, не допущено.
Також, на думку колегії суддів, є необґрунтованими доводи прокурора щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження у тій частині, що суд у вироку послався на те, що згідно з показаннями свідка ОСОБА_13 свідок не розумів, за що має надати грошові кошти, не знав, що послуги офіційно платні, та припустив, що вказані кошти ОСОБА_11 бере для себе, у зв'язку з чим звернувся до правоохоронних органів, що, на думку прокурора, не відповідає дійсності, оскільки під час допиту свідка ОСОБА_13 в суді останній чітко зазначив, що про жодні офіційні платежі розмови не йшло, про це не зазначав обвинувачений, як не зазначав і про розтин тіла, оскільки він не проводився, що обвинувачений жодного разу не казав свідку про необхідність здійснення оплати через касу закладу, у тому числі про тарифи послуг закладу щодо утримання тіла померлого в холодильній камері понад норму перебування.
Колегія суддів наголошує та звертає увагу, що, наряду з наведеними прокурором показаннями свідка, останній згідно з аудіозаписом судового засідання вказав про те, що, як він зрозумів, гроші передавались за те, що тіло омивають, одягають, що зберігалось тіло, що не можна підходити до тіла із-за хвороби, що спростовує доводи прокурора у цій частині. Також колегія суддів враховує, що вказаний свідок, відповідаючи на запитання захисника, повідомив, що він не бачив наявність прейскуранта у морзі, оскільки такі показання свідка спростовуються даними, встановленими під час судового розгляду.
Окрім того, колегія суддів вважає непереконливими доводи прокурора у тій частині, що у зв'язку з наявністю протиріч прокурор намагався під час допиту в суді свідка ОСОБА_17 усунути їх шляхом задавання питань свідку, однак, головуючим, в порушення положень ст. 22 КПК України, безпідставно знімались більшість питань, оскільки такі доводи прокурора спростовуються технічним записом судового засідання, за змістом якого головуючим при знятті запитань як прокурора, так і сторони захисту, обґрунтовувалось прийняття такого рішення з зазначенням того, що поставлені питання виходять за межі обставин висунутого ОСОБА_11 обвинувачення.
Також, даними, які містяться на технічному засобі фіксування кримінального провадження від 23 серпня 2023 року, спростовуються доводи прокурора про те, що суд без безпосереднього дослідження змісту протоколів негласних слідчих (розшукових) дій визнав їх неналежними, оскільки головуючий неодноразово запитував у прокурора, чи є будь-які ще дані по НСРД, які стосуються епізоду, який є предметом розгляду, на що прокурор вказав, що відсутні такі дані по НСРД, а тому, з огляду на те, що відповідно до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, і прокурором не змінювалось обвинувачення, не висувалось додаткове обвинувачення, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції діяв в межах вимог і повноважень, передбачених КПК України.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів не вбачає будь-яких порушень кримінального процесуального закону з боку суду, які є безумовною підставою для скасування вироку, про які зазначав в прокурор в апеляційній скарзі, а, відтак, у цій частині апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Згідно з вимогами ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого, на переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Оскільки стороною обвинувачення не доведені обставини висунутого ОСОБА_11 обвинувачення, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виправдання ОСОБА_11 на підставі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи у подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення, всупереч вимог ст. 91, ст. 92 КПК України, не було надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а відтак, за відсутності інших доказів, які б підтверджували висунуте обвинувачення, на підставі сукупності правильно оцінених доказів з точки зору достатності, належності та допустимості, всупереч доводів апеляційної скарги прокурора, правильно вказав про те, що пред'явлене ОСОБА_11 обвинувачення свого підтвердження не знайшло, у зв'язку з чим виправдав його з наведенням відповідного обґрунтування прийнятого рішення, яке відповідає вимогам ст. 62 Конституції України, згідно з якою ніхто не зобов'язаний доводи свою невинуватість у вчиненні злочину, та обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, та на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Будь-яких процесуальних порушень при дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 - залишити без задоволення.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2024 року щодо ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 368 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4