11.03.2026 Справа №607/21065/25 Провадження №2/607/723/2026
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс», позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначено, що 04 липня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 100915174 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідачка отримала 6 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитний Договір № 100915174 від 04 липня 2021 року було укладено строком на 20 днів.
ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит на потрібну їй суму. Відповідачка зі свого боку не виконала умов Кредитного договору. Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
13 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 10Т, на підставі якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит №100915174 від 04 липня 2021 року.
Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою, становить 26 056,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 415,00 грн; заборгованість за відсотками - 19 501,16 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 1 140,00 грн.
Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» наділено правом грошової вимоги до ОСОБА_2 .
Оскільки на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів, тому позивач змушений був звернутися в суд з даним позовом.
З огляду на вищевикладене, ТОВ «Діджи Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 26 056,16 грн, та судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/21065/25; призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
На запит суду від 15 жовтня 2025 року Тернопільська територіальна громада 16 жовтня 2025 року повідомила, що саме громадянка ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
19 грудня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності. У цьому клопотанні відповідачка вказала, що вона змінила прізвище після укладення шлюбу та з 06 лютого 2022 року постійно перебуває за межами України, а тому не здійснювала жодних платежів, не підписувала додаткових угод, не вчиняла дій, які могли б свідчити про визнавання боргу або переривання строку позовної давності.
23 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника ТОВ «Діджи Фінанс». На обґрунтування своїх доводів представник позивача стверджує, що договір про споживчий кредит № 100915174 від 04 липня 2021 року з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між відповідачем та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://miloan.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону та електронної пошти, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено. Також представник ТОВ «Діджи Фінанс» повідомив суд, що позивач не володіє та не може володіти інформацією про повні реквізити банківської картки на яку були перераховані кредитні кошти за договором про споживчий кредит № 100915174 від 04 липня 2021 року з тих причин, що інформація даного характеру - є банківською таємницею, яка має розкриватися у порядку передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність»; заявив клопотання про витребування вказаної інформації, оскільки вона ставиться під сумнів відповідачкою. Щодо доводів клопотання ОСОБА_1 про застосування правових наслідків спливу строків позовної давності як підстави для відмови у задоволенні позову, представник позивача вказує, що з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.
23 грудня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 у якому відповідачка заперечує щодо задоволення клопотання про витребування доказів та просить застосувати строк позовної давності.
Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року клопотання ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено; витребувано від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «А-БАНК» докази, а саме: інформацію чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 04.07.2021-09.07.2021 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 04.07.2021 - 09.07.2021; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи).
23 лютого 2026 року на адресу суду, на виконання ухвали суду від 03 лютого 2026 року, від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «А-БАНК» надійшла запитувана інформація стосовно карткового рахунку ОСОБА_1 .
У судове засідання представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» не з'явився, однак надіслав заяву, у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного рішення не заперечує.
У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з'явилася, однак у своїх клопотаннях просила розгляд справи проводити за її відсутності на підставі наявних матеріалів справи, відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
04 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із Анкетою-заявою на кредит №100915174 щодо отримання кредитних коштів в сумі 6 000,00 грн, строком на 20 днів, вказавши свої особисті дані (ідентифікаційний номер, дата народження, адреса реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону позичальника, паспортні дані) та щомісячний дохід.
04 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100915174 (далі - Договір), за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 6 000,00 грн, строком на 20 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії і процентів за користування кредитом - 24 липня 2021 року.
Як передбачено п. 1.5. Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4 120,00 грн в грошовому виразі та 1,441,791.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10 140,00 грн.
Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2 Договору, комісія за надання кредиту 1 140,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом: 3 000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6. Договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктами 1.7 Договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,.2.3 цього Договору.
Відповідно до пункту 2.3.1.1. Договору, сторони передбачили можливість його пролонгації на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Пункт 2.3.1.2 Договору, Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Відповідно до п. 6.1 Договору про споживчий кредит, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншим чином засобами зв'язку вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті товариства. Після укладення цей договір розміщується в особистому кабінеті позичальника, згідно п. 6.2 Договору.
За змістом п. 6.3 Договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком розрахунків) та підтверджує, зокрема, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
Як вбачається з Додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 100915174 від 04 липня 2021 року, який є графіком платежів. У Додатку № 1 до Договору про споживчий кредит №100915174 від 04 липня 2021 року вказано, що у випадку продовження строку кредитування відповідно, Позичальник доручає Кредитодавцю самостійно оновити Графік платежів/скласти його у новій редакції та розмістити дані графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Зміст та форма такого оновленого графіку платежів може відрізнятись від наведеного в цьому додатку.
Із платіжного доручення № 29514542 від 04 липня 2021 року вбачається перерахування платником ТОВ «Мілоан» 6 000,00 грн отримувачу - ОСОБА_1 , банк отримувача: 432335, кредит рахунку № НОМЕР_3 , призначення платежу: кошти згідно договору 100915174.
За змістом листа АТ «А-БАНК» № 20.1.0.0.0./7-20260210/0142 від 12 лютого 2026 року, повідомлено що на ім'я ОСОБА_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 на яку 04 липня 2021 року зараховані кошти у розмірі 6 000,00 грн. Фінансовим номером на який відправлялася інформація є НОМЕР_5 .
За змістом додатку № 2 до договору про споживчий кредит № 100915174 від 04 липня 2021 року, який є паспортом споживчого кредиту № 100915174, він містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів. Також зазначено, що паспорт підписано електронним підписом одноразовим ідентифікаторо м.
Як вбачається з наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100915174, за період 04 липня 2021 року по 06 жовтня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 26 056,16 грн, з яких: 5 415,00 грн - заборгованість по тілу, 19 501,16 грн - заборгованість по відсоткам, заборгованість за комісією - 1 140,00 грн. Відповідачкою неодноразово вносилися кошти на погашення заборгованості та сплати комісії за пролонгацію.
13 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 10Т, згідно з яким відступлене останньому право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 100915174 від 04 липня 2021 року.
Відповідно до Витягу з Додатку до договору факторингу № 10Т від 13 жовтня 2021 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 26 056,16 грн.
За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 100915174 від 04 липня 2021 року.
Згідно із вимогою від 25 липня 2025 року, ТОВ «Діджи Фінанс» повідомляло ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про наявність кредитної заборгованості, що становить 26 056,16 грн, та рекомендувала сплатити борг на користь ТОВ «Діджи Фінанс», прикріпивши до цієї вимоги відповідні реквізити для сплати.
Невиконання ОСОБА_1 договірних зобов'язань і стало причиною звернення позивача за захистом своїх прав до суду.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У даній справі встановлено, що Договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого ТОВ «Мілоан» здійснив до ОСОБА_1 за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді верифікаційних дзвінків, який відповідачка використала для підтвердження.
Без здійснення вказаних дій ОСОБА_1 кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Волевиявлення позичальника на укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.
Без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, кредитний договір (анкета - заява на кредит ) не міг би бути укладеним.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.
ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів на спростування доводів позивача, які б свідчили про неотримання нею коштів у кредит. Позиція відповідачки щодо відсутності сплати коштів після її виїзду 06 лютого 2022 року за межі України, узгоджується і з розрахунком з якого вбачається, що кошти нараховувалися лише в межах строку дії пролонгованого договору до 06 жовтня 2021 року так само і сплати позичальником мали місце лише 24 липня 2021 року та 31 липня 2021 року.
Також про виникнення зобов'язання відповідача перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_1 на належний їй банківський рахунок і позичальник тим самим не заперечував умов договору та не надав доказів на спростування факту отримання ним зазначених коштів.
Щодо вимоги позивача про стягнення комісії за договором № 100915174 від 04 липня 2021 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 100915174 від 04 липня 2021 року за комісії становить 1 140,00 грн.
Однак, на думку суду, відсутні законні підстави для стягнення із відповідачки заборгованості за комісіями, яка нарахована за оформлення кредиту та вже сплачена за його пролонгацію, з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Також Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (справа № 204/224/21 від 06 листопада 2023 року).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Виходячи з вищезазначеного, положення Договору про споживчий кредит № 100915174 від 04 липня 2021 року про сплату позичальником на користь кредитора комісій за надання кредиту та за продовження строку кредитування, суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення Договору.
Відтак, сплата відповідачкою комісії за пролонгацію 24 липня 2021 року на суму 300,00 грн, 31 липня 2021 року - 285,00 грн, що разом складає 585,00 грн, є безпідставним платежем з таким призначенням, а тому суд зарахує ці кошти в рахунок заборгованості по процентах.
Отже, до стягнення з ОСОБА_1 на користь нового кредитора - позивача підлягають тільки 5 415,00 грн - тіло кредиту, та 18 916,16 грн (19 501,16 грн - 585,00 грн) - проценти, загальний розмір - 24 331,16 грн.
Що стосується, заяви відповідачки про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Так Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 28 березня 2018 року, по справі № 444/9519/12, вказала, що :
«60. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
61. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.
62. Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
63. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції.»
Таким чином, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за кредитним договором визначається за кожним черговим платежем з моменту його прострочення, а не з моменту спливу строку кредитного договору.
Разом з тим, частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Сторони уклали Договір строком до 24 липня 2021 року, який пролонгувався та діяв до 06 жовтня 2021 року.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року.
Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.
Відповідно Закону України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено.
Отже, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану.
04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX. Цей Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Саме з 04 вересня 2025 року на позивачів поширюється загальний строк позовної давності, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а саме 3 роки від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а також спеціальний - 1 рік (наприклад, про стягнення штрафу, пені) та 4 роки - щодо вимог про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Таким чином, з урахуванням наведених вище правових норм, строк позовної давності позивачем не було пропущено.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов'язків з доказування (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти, отримані нею на підставі Договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100915174 від 04 липня 2021 року в розмірі 24 331,16 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5 415,00 грн, заборгованість за відсотками - 18 916,16 грн.
В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 262,02 грн (24 331,16 * 2 422,40 : 26 056,16), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141, 223, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №100915174 від 04 липня 2021 року у сумі 24 331 (двадцять чотири тисячі триста тридцять один),16 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2 262 (дві тисячі двісті шістдесят дві),02 грн.
В решті вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ: 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя О. Я. Герчаківська