Справа № 375/802/26
Провадження № 3/375/517/26
20 квітня 2026 рокуселище Рокитне Білоцерківського району Київської області
Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Антипенко В. П., розглянувши матеріали, які надійшли від Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного сержанта автомобільного взводу-командира відділення, військове звання старший сержант, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Старший сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, виконуючи обов'язки командира автомобільного взводу військової частини НОМЕР_1 , дислокованої поблизу АДРЕСА_1 , являючись при цьому військовою службовою особою, достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентують його діяльність, недбало ставлячись до служби в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов'язків, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у випадку неякісного складання документів щодо безпосередньої участі підлеглих військовослужбовців у виконанні бойового (спеціального) завдання, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення вказаних вище вимог нормативно-правових актів, точних відомостей про особовий склад, що є у підрозділі за штатом, списком і в наявності не знав, під час складання рапортів про участь кожного військовослужбовця у виконанні бойових (спеціальних) завдань за липень 2025 року допустив внесення до них недостовірних даних про виконання таких завдань військовослужбовцями у періоди перебування їх у відпустці за сімейними обставинами, внаслідок чого на підставі поданих командиру військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 таких рапортів видано відповідні накази про виплату додаткової винагороди та допущено переплату додаткової винагороди, а саме:
- водію автомобільного взводу військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_2 за період перебування його у відпустці за сімейними обставинами, а саме за 14.07.2025 на підставі поданого командиру військової частини НОМЕР_1 рапорта від 01.08.2025 вх. № 4320 зайво нараховано та витрачено бюджетних коштів разом з податками у розмірі 1354,84 грн., чим вчинив в умовах особливого періоду недбале ставлення військової службової особи до військової служби, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, розкаявся. Пояснив, що шкода, заподіяна правопорушенням відшкодована повністю.
Крім того, ОСОБА_1 подав до суду клопотання про об'єднання матеріалів справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ці дані встановлюються:
протоколом про адміністративне правопорушення;
поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.
Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Щодо об'єднання матеріалів провадження, суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Суд звертає увагу на те, що оскільки справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 розглядаються різними суддями, об'єднання цих справ у одне провадження буде суперечити приписам ст. 36 КУпАП.
А тому у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Адміністративним правопорушенням, в розумінні частини 2 статті 172-15 КУпАП, є недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП, встановлена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення № 15 від 26.03.2026, з якого вбачається, що відповідно до наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.01.2024 № 13-РС старшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період, призначено на посаду головного сержанта - командира автомобільного відділення автомобільного взводу цієї ж військової частини, дислокованої поблизу АДРЕСА_1 .
В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 з 25.04.2025 старшого сержанта ОСОБА_1 допущено до виконання обов'язків за посадою командира автомобільного взводу.
Старший сержант ОСОБА_1 , як військовослужбовець Збройних Сил України, під час виконання обов'язків командира автомобільного взводу та начальника позаштатної автомобільної служби військової частини НОМЕР_1 повинен керуватися вимогами ст.ст. 4, 9, 11, 16, 58, 59, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п.3.1.1., 3.1.9 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, вживати заходів, завжди мати точні відомості про особовий склад, що є у підрозділі за штатом, списком і в наявності, не допускати випадків нестач, керувати господарством батальйону; про всі виявлені недоліки письмово доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Крім того, відповідно до ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старший сержант ОСОБА_1 є прямим начальником для військовослужбовців автомобільного взводу.
Таким чином, старший сержант ОСОБА_3 з 27.01.2024 виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов'язки, а відтак, відповідно до примітки 1 ст. 425 КК України та примітки до ст. 172-13 КУпАП є військовою службовою особою.
У свою чергу, відповідно до пунктів 1-1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям. особам рядового іначальницького складу, поліцейським та їх сім'ям піл час дії военного етапу», абз 16 пункту 2, пунктів 4, 9, 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується військовослужбовцям Збройних Сил України, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), у розмірі 30 000 гривень.
Разом з тим, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі, зокрема, рапорту командира підрозділу, про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних завдань.
Виплата додаткової винагороди особовому складу військової частини здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, які видаються до 5 числа поточного місяця за минулий місяць, на підставі рапортів командирів підрозділів.
Разом з тим, старший сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, виконуючи обов'язки командира автомобільного взводу військової частини НОМЕР_1 , дислокованої поблизу АДРЕСА_1 , являючись при цьому військовою службовою особою, достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентують його діяльність, недбало ставлячись до служби в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов'язків, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у випадку неякісного складання документів щодо безпосередньої участі підлеглих
військовослужбовців у виконанні бойового (спеціального) завдання, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення вказаних вище вимог нормативно-правових актів, точних відомостей про особовий склад, що є у підрозділі за штатом, списком і в наявності не знав, під час складання рапортів про участь кожного військовослужбовця у виконанні бойових (спеціальних) завдань за липень та серпень 2025 року допустив внесення до них недостовірних даних про виконання таких завдані» військовослужбовцями у періоди перебування їх у відпустці за сімейними обставинами внаслідок чого на підставі поданих командиру військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_4 таких рапортів видано відповідні накази про виплат)' додаткової винагороди та допущено переплату додаткової винагороди, а саме:
- водію автомобільного взводу військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_2 за період перебування його у відпустці за сімейними обставинами, а саме за 14.07.2025 на підставі поданого командиру військової частини НОМЕР_1 рапорта від 01.08.2025 вх. № 4320 зайво нараховано та витрачено бюджетних коштів разом з податками у розмірі 1354,84 гри.;
- старшому водію автомобільного взводу військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_5 за період перебування її у відпустці за сімейними обставинами, а саме за 06.08.2025 на підставі поданого командиру військової частини НОМЕР_1 рапорта від 01.09.2025 вх. № 4974 зайво нараховано та витрачено бюджетних коштів разом з податками у розмірі 1354,84 грн, а всього у розмірі 2709, 88 гри., чим військовій частині НОМЕР_1 заподіяно шкоду у зазначеному розмірі.
Відповідно до п. 2 примітки до ст. 425 КК України, істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто станом на 2025 рік становила 378 500 гри.
Таким чином, внаслідок недбалого ставлення ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, як військовою службовою особою до служби, військовій частити НОМЕР_1 заподіяно шкоду на загальну суму 2709, 88 грн, що не перевищує у в двісті п'ятдесят і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян, а отже не становить істотної шкоди;
поясненнями ОСОБА_1 , який повністю визнав свою вину;
витягом з ЄРДР від 20.02.2026, відповідно до якого було відкрито кримінальне провадження за № 42026112360000006, відкритого за фактом недбалого ставлення військовослужбовців до своїх посадових обов'язків, що заподіяло шкоду військовій частині НОМЕР_1 на загальну суму 814000 грн;
постановою про закриття кримінального провадження у частині від 24.03.2026, з якої вбачається, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42026112360000006 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, відносно ОСОБА_1 акрите, у зв'язку із відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення;
рапортом та витягом з наказу по стройовій частині, з яких вбачається факт перебування ОСОБА_2 у відпустці з 14.07.2025 по 18.07.2025 та 2 доби на дорогу по 20.07.2025;
рапортом ОСОБА_1 відповідно до якого він клопоче перед вищим командуванням про виплату додаткової винагороди ст. солдату ОСОБА_2 за виконання завдань у період, зокрема, з 01.07.2025 по 14.07.2025. Даний факт свідчить про те, що 14.07.2025 ОСОБА_2 перебував у відпустці і не міг виконувати свої завдання, які дають право на виплату додаткової винагороди;
витягом із наказу (по стройовій частині) від 05.08.2025 № 223, відповідно до якого ОСОБА_2 включено до списку осіб, яким виплачується зазначена додаткова винагорода;
довідкою про розрахунок зайвої виплати, з якої вбачається, що ст. солдату ОСОБА_2 зайво виплачено додаткову винагороду у сумі 1354,84 грн
витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2025 № 65, відповідно до якого старшого сержанта ОСОБА_1 було призначено на посаду командира автомобільного взводу;
функціональними обов'язками головного сержанта-командира відділення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 за своєю посадою виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції;
військовим квитком ОСОБА_1 .
Наведені вище судом докази є належними та такими, що поза розумним сумнівом доводять наявність події адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а тому приймаються судом до уваги.
За таких обставин суддя вважає доведеним факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Водночас вина ОСОБА_1 у зайвій виплаті додаткової винагороди ст. солдату ОСОБА_5 , матеріалами справи не підтверджено.
Так, судом також досліджено:
витяг з наказу по стройовій частині, з якого вбачається факт перебування старшого солдата ОСОБА_5 у відпустці з 06.08.2025 по 15.08.2025;
рапорт старшого сержанта ОСОБА_6 відповідно до якого він клопоче перед вищим командуванням про виплату додаткової винагороди ст. солдату ОСОБА_5 за виконання завдань у період, зокрема, з 01.08.2025 по 06.08.2025. Даний факт свідчить про те, що 06.08.2025 ОСОБА_5 перебувала у відпустці і не могла виконувати свої завдання, які дають право на виплату додаткової винагороди;
витягом із наказу (по стройовій частині) від 05.09.2025 № 255, відповідно до якого ОСОБА_5 включено до списку осіб, яким виплачується зазначена додаткова винагорода;
З огляду на те, що рапорт про виплату додаткової винагороди подавався не ОСОБА_1 , а іншою особою, у суду відсутні підстави вважати ОСОБА_1 винуватим у здійсненні зазначених виплат.
Об'єктом правопорушень, передбачених ч. 2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби. При цьому кваліфікуючою ознакою правопорушень є їх вчинення в умовах особливого періоду.
У статті 1 Закону України № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» надано роз'яснення терміну особливий період, яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України № 343-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Крім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на час вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-15 КУпАП, є військова службова особа.
Військовослужбовець набуває статусу військової службової особи внаслідок призначення на посаду, яка покладає на нього обов'язки командира (начальника) або інші обов'язки, передбачені у примітці 1 до ст. 425 КК, або внаслідок отримання спеціального доручення повноважного командування, пов'язаного з виконанням таких функцій.
Отже, ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП.
Вирішуючи питання про визначення виду і розміру адміністративного стягнення, яке слід застосувати до правопорушника, суддя дійшов до таких висновків.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Санкцією статті ч.2 ст.172-15 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб..
Обставинами, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 згідно зі статтею 34 КУпАП, є відшкодування заподіяної шкоди та щире розкаяння винного.
Обставин, що згідно зі статтею 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя не встановив.
Враховуючи особу правопорушника, який не притягувався до адміністративної відповідальності, є учасником бойових дій, позитивно характеризується за місцем служби, ступінь його вини, наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, непідтвердження факту вини у зайвих виплатах по одному із епізодів, суддя вважає, що ОСОБА_1 має бути призначене стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 172-15 КУпАП України, а саме: у виді штрафу. На переконання судді саме таке стягнення є найбільш доцільним та достатнім для виховання особи, її виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень, оскільки фінансовий тягар виховує особу правопорушника в дусі поваги до законів України та подальшої поведінки у суспільстві, і в більшій мірі є чинником запобігання вчиненню нових правопорушень. Застосування до правопорушника покарання у виді адміністративного арешту є занадто суровим для нього покаранням.
На підставі п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір» правопорушника, який є військовослужбовцем від сплати судового збору слід звільнити.
Керуючись ст.ст.7, 23, 33, 36, ч.3 ст. 172-20, 268, 283-284, 287 КУпАП, суддя-
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про об'єднання матеріалів справ про адміністративні правопорушення.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати донього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень) грн.
Штраф підлягає стягненню на користь держави (рахунок отримувача: UA638999980313070106000010842; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; код класифікації доходів бюджету:21081100), реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника НОМЕР_2 .
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно із ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.
Суддя В. П. Антипенко
Дата набрання постановою законної сили "____"___________2026 р.
Строк пред'явлення постанови до виконання "____"________2026 р.