Справа № 352/1115/24
Провадження № 1-кп/352/74/26
20 квітня 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 , перевіривши скаргу ОСОБА_2 , поданою в порядку ст. 206 КПК України,-
ОСОБА_2 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду із скаргою в порядку ст. 206 КПК України, в обґрунтування якої зазначив, що у провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 407 КК України. Раніше до обвинуваченого ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави. Застава внесена, після чого обвинувачений був звільнений. Застава станом на даний час не повернута, що свідчить про дію процесуальних обов'язків обвинуваченого. 2026 року обвинуваченого було зупинено працівниками поліції, після чого передано працівникам Військової служби правопорядку, які фактично затримали його та утримують без ухвали слідчого судді або суду. На даний час обвинувачений примусово переміщується до іншого регіону (м. Рівне), жодних процесуальних документів про затримання обвинуваченому не вручено, підстави затримання не повідомлено, доступ до захисника не забезпечено. В порядку ст. 206 КПК України просив перевірити підстави затримання та утримання, визнати дії працівників незаконними, зобов'язати негайно його звільнити.
Суд, перевіривши скаргу, дійшов наступного висновку.
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 18 ч. 1 вказаної статті слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ст. 206 КПК України загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини, зокрема: кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Водночас, ОСОБА_2 звернувся до суду, який здійснює розгляд об'єднаного кримінального провадження відносно нього, а не до слідчого судді.
Крім того, в поданій скарзі не зазначено, що ОСОБА_2 затриманий у рамках даного кримінального провадження, жодних доказів до скарги не надано.
При цьому, з системного аналізу ст. 206 КПК України встановлено, що дана норма регламентує відносини під час досудового розслідування, а відтак вирішення питань в порядку ст.206 КПК України здійснюється виключно слідчим суддею. Таким чином, у суду відсутні повноваження, визначені КПК України для розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не до слідчого судді та не в рамках кримінального провадження.
При цьому, суд звертає увагу ОСОБА_2 на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, працівниками поліції, військової служби правопорядку чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо неї (нього) протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за зверненням, яке подане в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч.4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою у порядку ст. 206 КПК України.
Керуючись ст.3, 26, 206, 372, 393 КПК України, суд,
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , що подана в порядку ст. 206 КПК України,- відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня отримання її копії.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області ОСОБА_1