Іменем України
06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 1309/9120/12
провадження № 61-3857ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , за участі: начальниці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабини Юлії Василівни, державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Мельника Юрія Романовича, Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 ,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою та просив:
- визнати дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) (далі - Шевченківський ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельника Ю. Р., (інших посадових осіб) у виконанні доленосного рішення суду у справі № 1309/9120/12 щодо забезпечення відновлення порушених прав стягувача про контакт з дитиною, в межах ВП НОМЕР_1, - неправомірними; а з огляду на тривале ігнорування заходів, що передбачені рішенням Верховного Суду у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339св22) від 08 березня 2023 року та Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24) від 19 вересня 2024 року, - така бездіяльність може умисно і «легковажно» приховати реальну потребу цільової підтримки дитини, яка вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків;
- скасувати вимогу державного виконавця Шевченківський ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельника Ю. Р. від 15 жовтня 2024/ В-12 № 88528 в межах ВП № НОМЕР_2, як неспівмірну з засадами виконавчого провадження та передчасну заходам, що передбачені рішенням Верховного Суду у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339св22) від 08 березня 2023 року та Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24) від 19 вересня 2024 року, що ігнорує найкращі інтереси дитини та очевидне відчуження;
- зобов'язати державного виконавця Мельника Ю. Р. (іншу посадову особу) негайно усунути вказані порушення шляхом негайного виконання рішення суду в межах ВП НОМЕР_1 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків, потребує цільової підтримки;
- визнати дії/бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Західне МРУ МЮ) в особі начальника управління (іншої посадової особи) щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ Управління заходів, такими, що можуть мати ознаки «легковажності» з огляду на тривале ігнорування заходів, що передбачені рішенням Верховного Суду у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339св22) від 08 березня 2023 року та Львівського апеляційного суду у справі № 1309/9120/12 (провадження № 22-ц/811/674/24) від 19 вересня 2024 року;
- зобов'язати Західне МРУ МЮ в особі начальника управління (інших посадових осіб) негайно вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12 з метою виправлення «легковажності та недоліків» в роботі державних виконавців (інших посадових осіб) щодо реальної потреби цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки, утворити виконавчу групу в порядку статті 25 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження»;
- у дотримання найкращих інтересів дитини, яка «вочевидь проявляє ознаки відчуження одного з батьків та потребує цільової підтримки» дослідити інші фактори 10 річного примусового виконання доленосного та значущого рішення у справі № 1309/9120/12.
Скаргу мотивував тим, що постановою від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 Верховний Суд зобов'язав Західне МРУ МЮ вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком. Як вбачається з дубліката виконавчого листа від 16 квітня 2016 року, виданого на виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12, з витягу з протоколу № 17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13 вересня 2012 року спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою та усунення перешкод йому в цьому, а саме: щотижнево з 18.00 год п'ятниці до 21.00 год суботи за місцем проживання батька ( АДРЕСА_1 ); щотижнево з 18.00 год до 21.00 год середи спільна прогулянка з батьком; 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком. 03 листопада 2022 року державний виконавець Мельник Ю. Р. відкрив виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа № НОМЕР_2. Зазначав, що він як стягувач у виконавчому провадженні має право вимагати виконання цього виконавчого листа. Проте, легковажна некомпетентність дій/бездіяльності державного виконавця Мельника Ю. Р. та Західного МРУ МЮ позбавляє його можливості реалізації прав батька щодо участі у вихованні та спілкуванні з донькою. Звертає увагу, що ні в п'ятницю 15 листопада 2024 року, ні в середу 20 листопада 2024 року державний виконавець Шевченківський ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельник Ю. Р. заходи примусового виконання рішення № 1309/9120/12 в межах ВП № НОМЕР_2 не вчиняв.Вказував, що за 10 років виконавчих дій рішення жодного разу не виконано, всі виконавчі дії виконавець зводить до «повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитись із заявником». Наголошує, що заходи примусового виконання рішення № 1309/9120/12 в межах ВП № НОМЕР_2, згідно з виконавчим листом не вчинено та стратегію виконання не розроблено.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою від 20 серпня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив за безпідставністю.
Ухвалу мотивував тим, що заявник вже звертався до суду з аналогічною скаргою. Зокрема, вимоги цієї скарги є аналогічними із вимогами скарги, яка була подана ОСОБА_1 до Залізничного районного суду м. Львова 21 жовтня 2024 року та за результатами її розгляду Залізничний районний суд м. Львова постановив ухвалу від 04 листопада 2024 року про часткове задоволення його вимог.
Відмовляючи у задоволенні клопотання Західного МРУ МЮ про закриття провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що мотивом відмови у задоволенні скарги є тотожність вимог, що вже були розглянуті судом.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою від 24 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року скасував та постановив нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельника Ю. Р. у виконанні 15 та 20 листопада 2024 року рішення суду у справі № 1309/9120/12 неправомірною.
Зобов'язав державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельника Ю. Р. (іншу посадову особу) усунути вказані порушення у виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12, шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП № НОМЕР_2 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини.
У задоволенні решти вимог скарги відмовив.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову таким.
Суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні скарги за безпідставністю з наведених підстав.
Так, звертаючись до суду зі скаргою 21 жовтня 2024 року, за результатами її розгляду Залізничний районний суд м. Львова постановив ухвалу від 04 листопада 2024 року про часткове її задоволення, ОСОБА_1 посилався зокрема на те, що 16 та 18 жовтня 2024 року державний виконавець Мельник Ю. Р. жодних заходів примусового виконання рішення № 1309/9120/12 в межах ВП № НОМЕР_2 не вчинив, а в свою чергу Західне МРУ МЮ не розробило стратегію виконання рішення, згідно з постановою Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12.
Однак, у цій скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що державний виконавець Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельник Ю. Р. не вчиняв заходи примусового виконання рішення № 1309/9120/12 в межах ВП НОМЕР_1, зокрема 15 та 20 листопада 2024 року.
Відтак, вважав висновки місцевого суду про те, що заявник вже звертався до суду з аналогічною скаргою помилковими і такими, що не могли бути підставою для відмови у задоволенні скарги по суті.
Суд апеляційної інстанції встановив відсутність будь-яких доказів того, що державний виконавець Мельник Ю. Р. чи будь-яка інша посадова особа 15 та 20 листопада 2024 року вживали заходи для примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а також доказів неможливості виконання судового рішення в цій частині.
Тому апеляційний суд вважав, що вимоги заявника в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельника Ю. Р. у виконанні 15 та 20 листопада 2024 року рішення суду у справі № 1309/9120/12 і зобов'язання державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельника Ю. Р. (іншу посадову особу) усунути вказані порушення у виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12 шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП № НОМЕР_2 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету найкращим інтересам неповнолітньої дитини підлягають задоволенню.
У частині скарги пробездіяльність Західного МРУ МЮ (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття належних заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, з виконання завдань, що визначені законодавством про виконавче провадження, з врахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та правової визначеності з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, з обов'язковим залученням спеціаліста від дитячої психології, суд апеляційної інстанції відмовив, оскільки наявні судові рішення про зобов'язання Західного МРУ МЮ вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, ухвалення повторних рішень з цього приводу не потребується, зокрема постанова Верховного Суду від 08 березня 2023 року та постанова Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року.
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги про зобов'язання Західного МРУ МЮ в особі начальника управління з метою виправлення недоліків у роботі державних виконавців утворити виконавчу групу, то колегія суддів зазначила наступне.
Відповідно до пунктів 1-3 Розділу IV Інструкції з організації примусового виконання, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, за наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби.
Особа, яка приймає рішення про утворення виконавчої групи, виносить про це вмотивовану постанову.
Такі повноваження особи, яка утворює виконавчу групу є дискреційними і їх вона може здійснити за наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», але не за бажанням чи клопотанням сторони виконавчого провадження.
Узагальнені доводи касаційної скарги
23 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, просив ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року в частинібездіяльності Західного МРУ МЮ (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття належних заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, з виконання завдань, що визначені законодавством про виконавче провадження, з врахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та правової визначеності з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, з обов'язковим залучення спеціаліста від дитячої психології скасувати (змінити), не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження зазначив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 ЦПК України).
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п'ята статті 394 ЦПК України).
За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскаржених судових рішень Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм права.
Позиція Верховного Суду
Судові рішення аналізуються лише в оскарженій частині, а саме - в частинібездіяльності Західного МРУ МЮ (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття належних заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12.
Частина перша статті 4 ЦПК України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У межах справи № 1309/9120/12 ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із скаргами на дії/бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб виконавчої служби щодо виконання рішення суду у цій справі.
Зокрема, у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність заступника начальника Сихівського відділу державної виконавчої служби Західного МРУ МЮ (м. Львів).
Ухвалою від 05 січня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова в задоволенні скарги відмовив.
Постановою від 21 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 05 січня 2022 року скасував, постановив нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав неправомірною бездіяльність Західного МРУ МЮ щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою.
Постановою від 08 березня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року скасував у частині відмови у задоволенні скарги на бездіяльність Західного МРУ МЮ та зобов'язання вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду. Скаргу ОСОБА_1 в цій частині задовольнив частково. Зобов'язав Західне МРУ МЮ вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком. В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року залишив без змін.
Крім цього, постановою від 17 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельника Ю. Р. щодо вжиття дієвих заходів із залучення органу опіки і піклування, спеціаліста у сфері дитячої психології, розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду про контакт дитини з батьком в межах виконання рішення суду у ВП № НОМЕР_2 та виконання судового рішення в межах ВП № НОМЕР_2 у розумні строки в цілому та зобов'язав державного виконавця Мельника Ю. Р. усунути вказані порушення шляхом якнайшвидшого виконання рішення суду в межах ВП № НОМЕР_2 із забезпеченням прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та із наданням пріоритету інтересам неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнав бездіяльність першої заступниці начальника Західного МРУ МЮ, представниці Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Бабини Ю. В. щодо контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12 та в межах ВП № НОМЕР_2.
Зобов'язав Західне МРУ МЮ в особі першої заступниці Бабини Ю. В. та інших посадових осіб, до повноважень яких належить вчинення відповідних дій, вчинити всі необхідні дії для належного контролю за виконанням покладених на підпорядкований підрозділ управління завдань та вимог законодавства про виконавче провадження при виконанні рішення суду у справі № 1309/9120/12.
У задоволенні решти скарги відмовив.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за наявності судових рішень про визнання неправомірною бездіяльності Західного МРУ МЮ щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова у справі № 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою та зобов'язання Західного МРУ МЮ вжити заходів щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, ухвалення повторних рішень з цього приводу не потребується.
Крім того, постановою від 26 січня 2026 року у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-13987св25) за аналогічною скаргою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Західного МРУ МЮ в особі начальника Бабини Ю. В., державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) Мельника Ю. Р., Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 , тобто у цій же справі, Верховний Судкасаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 травня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Західного МРУ МЮ (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття належних заходів з розробки Комплексної стратегіїпримусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком - без змін.
Постанову мотивував тим, що «… за встановленими у цій справі обставинами, на виконання постанови Верховного Суду 08 березня 2023 року, 27 грудня 2024 року начальником Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ Мін'юсту розроблено Комплексну стратегію примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12, за якою визначено, що єдиним дієвим заходом, спрямованим на виконання виконавчого документа є залучення спеціаліста психолога, який безумовно забезпечить підтримку дитини у стресових ситуаціях, проаналізує потребу в необхідності встановлення контакту з батьком ….
Таким чином, судом апеляційної інстанції при ухвалені 21 жовтня 2025 року рішення у цій справі обґрунтовано враховано розроблену Комплексну стратегію примусового виконання рішення від 27 грудня 2024 року.
Отже, доводи стягувача про бездіяльність ЗМУ Мін'юсту щодо невжиття заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення про встановлення контакту батька з дитиною є необґрунтованими. Органами примусового виконання розроблено комплексну стратегію виконання судового рішення у цій справі, яка відповідала особливостям спірних сімейних правовідносин та була спрямована на забезпечення найкращих інтересів дитини. Ця стратегія включає поетапність виконавчих дій, залучення відповідних спеціалістів, оцінку психоемоційного стану дитини, а також створення умов для поступового та безпечного відновлення контакту дитини з батьком.
Доказів того, що розроблена Комплексна стратегія примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 буде неефективною у разі її добросовісного виконання усіма заінтересованими особами, матеріали справи не містять. Крім того, ця Комплексна стратегія може бути змінена та доповнена з урахуванням обставин, які виникнуть, та думки заінтересованих осіб.
З огляду на викладене, за встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності ЗМУ Мінюсту (в особі відповідних посадових осіб) щодо вжиття в оспорюваний період належних заходів з розробки Комплексної стратегії примусового виконання рішення суду від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12».
Таким чином, судовими рішеннями у цій же (№ 1309/9120/12) справі, які набрали законної сили, і за участі тих же осіб, встановлено, що комплексну стратегію примусового виконання рішення суду у справі № 1309/9120/12 розроблено.
Доводи, якими ОСОБА_1 мотивує касаційну скаргу, не можуть слугувати підставами для скасування оскаржених судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на незгоді з висновками судів попередніх інстанцій та відносяться до переоцінки доказів, а в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , за участі: начальниці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бабини Юлії Василівни, державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Мельника Юрія Романовича, Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська