65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2026 р. Справа № 916/4137/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІРМА “ЕРІДОН» (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, буд. 35; код ЄДРПОУ 43106699),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬДАР» (68242, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Успенівка, вул. Вузька, буд. 88; код ЄДРПОУ 45788123),
про стягнення 489976,32 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Пустовойтов Д.М., ордер серія АІ № 2045142 від 07.11.2025;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ФІРМА “ЕРІДОН» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬДАР» про стягнення заборгованості за Договором поставки від 22.04.2025 № 1361/25/17 в розмірі 489976,32 грн, з якої 360159,67 грн - сума основного боргу, 40638,25 грн - сума 36 % річних, 54184,34 грн - сума процентів за користування товарним кредитом, 34994,06 грн - сума пені. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7349,64 грн та витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 50000,00 грн позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 22.04.2025 № 1361/25/17.
Ухвалою суду від 20.10.2025 (суддя Шаратов Ю.А.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні.
Надалі на підставі розпорядженням керівника апарату Господарському суді Одеської області від 18.12.2025 № 412, відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відрахуванням наказом голови суду № 28-к від 16.12.2025 судді Шаратова Ю.В. зі штату суду, відповідно до Указу Президента України № 942/2025 від 13.12.2025 "Про призначення судді", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/4137/25, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято справу № 916/4137/25 до провадження судді Нікітенка С.В. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи постановлено почати спочатку та призначено підготовче засідання у справі на 03.02.2026 об 11:50 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 03.02.2026 об 11:50 год.
Ухвалою від 03.02.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 916/4137/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.03.2026 об 10:00 год.
У судовому засіданні 06.03.2026 судом оголошено перерву до 14:10 год. 18.03.2026.
16 березня 2026 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬДАР» надійшли додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 16.03.2026 суд протокольною ухвалою залишив додаткові пояснення (Вх. № 9083/26 від 16.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬДАР» без розгляду, з огляду на наступне.
29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов'язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частинами 5, 6 ст. 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.
Згідно з новою редакцією частин п'ятої - восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте саме в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, як зазначалось вище, особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС, не позбавлена права на подання документів до суду в паперовій формі, а також має можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС.
У зв'язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬДАР» електронного кабінету в ЄСІТС, суд дійшов висновку про залишення додаткових пояснень (вх. суду№ 9083/26 від 16.03.2026) ТОВ “ПІВДЕНЬДАР» без розгляду.
18 березня 2026 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІРМА “ЕРІДОН» надійшли додаткові пояснення у справі.
Вказані додаткові пояснення з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У судовому 18.03.2026 позивач виступив зі вступним словом, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
У судовому 18.03.2026 відповідач виступив зі вступним словом, в якому позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні 18.03.2026 судом оголошено перерву до 10:00 год. 09.04.2026.
Представник відповідача у судове засідання 09.04.2026 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні 09.04.2026 позовні підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні 09.04.2026 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представнику позивача про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 22 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (надалі - постачальник або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬДАР» (надалі - покупець або відповідач) був укладений договір поставки № 1361/25/21 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - “Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.
Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за ним Договором, зазначаються в Додатках, що є його невід'ємною частиною, якими визначають істотні умови поставки замовлених Товарів (п. 1.2. Договору).
Відповідно до умов п. 2.1. Договору ціна за одиницю Товару та його вартість в національній валюті України, а також її грошовий еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро в залежності від умов закупівлі Постачальником такого Товару), зазначається у Додатках до цього Договору, на дату їх формування, подалі “Контрактна Ціна».
Відповідно до умов пунктів 3.1., 3.3., 3.4. Договору оплата загальної вартості Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставку Товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі “Рахунку на оплату», сформованого Постачальником, з врахуванням умов підпунктів 3.1, та 3.2. Договору. Термін оплати “Рахунку на оплату» складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених “Рахунком на оплату», зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з “Курсу Міжбанку», встановленого на дату надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 2.3., 2.4., 3.2. та 3.5., цього Договору. Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за контрактними цінами, зазначеними в “Рахунку на оплату». У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару, встановлених “Рахунком на оплату», оформлення видаткової накладної здійснюється за контрактними цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2., та 3.3., цього Договору, в день надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за контрактними цінами, визначеними на дату формування таких видаткових накладних з дотриманням умов пункту 3.2. цього Договору.
За порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує причинені ним збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов нього Договору. Крім відповідальності, встановленої п. 6.1. цього Договору Покупець: за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення; за необґрунтовану відмову від отримання замовленого Товару, сплачує штраф в розмірі 10% (десять) відсотків від вартості такого Товару та відшкодовує всі понесені Постачальником витрати з придбання та доставки такого Товару 10 місця передачі Товару. В разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору. Покупець. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36% (тридцять шість процентів) річних, які нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені). Сторони домовились про те що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнених штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів). (п. 6.1., п. 6.2., п. 6.7., п. 6.8. Договору).
Пунктом 9.2. Договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2025 (в разі укладення Договору з паперовій формі) або з дати, вказаної в Договорі (у разі укладення Договору в формі електронного документа), а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії, цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Позивач зазначає, що на підставі додатку № 1361/25/17/1-ЗЗР від 05.05.2025 до Договору позивачем було поставлено відповідачу за видатковою накладною № 56546 від 09.05.2025 та № 59088 від 15.05.2025 (підписані та скріплені печаткою відповідача) товар на загальну суму 131567,04 грн. Згідно п. 3 вказаного додатку товар підлягає оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 116231,04 грн, відповідно до платіжного доручення № 6 від 08.05.2025 на суму 65831,04 грн, платіжного доручення № 15 від 01.09.2025 на суму 50400,00 грн. Непогашена сума заборгованості за додатком становить 15336,00 грн.
Також на підставі додатку № 1361/25/17/2-ЗЗР від 22.04.2025 до Договору позивачем було поставлено відповідачу за видатковою накладною № 59102 від 15.05.2025 (підписану та скріплену печаткою відповідача) товар на загальну суму 24222,72 грн. Згідно п. 3 вказаного додатку товар підлягає оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідач не здійснював оплати товару, у зв'язку з чим непогашена сума заборгованості за додатком становить 24222,72 грн.
Надалі, на підставі додатку № 1361/25/17/4-ЗЗР від 28.05.2025 до Договору позивачем було поставлено відповідачу за видатковою накладною № 66517 від 30.05.2025, № 68704 від 04.06.2025 та № 72705 від 11.06.2025 (підписані та скріплені печаткою відповідача) товар на загальну суму 257843,74 грн. Згідно п. 3 вказаного додатку товар підлягає оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідач не здійснював оплати товару, у зв'язку з чим непогашена сума заборгованості за додатком становить 257843,74 грн.
В подальшому, на підставі додатку № 1361/25/17/5-ЗЗР від 29.05.2025 до Договору позивачем було поставлено відповідачу за видатковою накладною № 66531 від 30.05.2025 (підписану та скріплену печаткою відповідача) товар на загальну суму 16549,63 грн. Згідно п. 3 вказаного додатку товар підлягає оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідач не здійснював оплати товару, у зв'язку з чим непогашена сума заборгованості за додатком становить 16549,63 грн.
Також, на підставі додатку № 1361/25/17/6-ЗЗР від 02.06.2025 до Договору позивачем було поставлено відповідачу за видатковою накладною № 68711 від 04.06.2025 (підписану та скріплену печаткою відповідача) товар на загальну суму 10304,06 грн. Згідно п. 3 вказаного додатку товар підлягає оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідач не здійснював оплати товару, у зв'язку з чим непогашена сума заборгованості за додатком становить 10304,06 грн.
На підставі додатку № 1361/25/17/3-МД/П від 28.05.2025 до Договору позивачем було поставлено відповідачу за видатковою накладною № 66504 від 30.05.2025 та № 68694 від 04.06.2025 (підписані та скріплені печаткою відповідача) товар на загальну суму 35903,52 грн. Згідно п. 3 вказаного додатку товар підлягає оплаті наступним чином: 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує не пізніше 28 (двадцять вісім) календарних днів з моменту отримання Товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідач не здійснював оплати товару, у зв'язку з чим непогашена сума заборгованості за додатком становить 35903,52 грн.
Згідно умов пунктів 4 Додатків сторони передбачили та встановили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 5 (п'ять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 процентів, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.
Позивач вважає, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати поставленого товару, у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 360159,67 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором по сплаті вартості товару на суму 360159,67 грн, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 34994,06 грн, 36 % річних у розмірі 40638,25 грн та проценти за користування товарним кредитом у розмірі 54184,34 грн.
Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідач обов'язок по сплаті заборгованості не виконав.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши зміст договору поставки № 1361/25/17 від 22.04.2025, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу у період з 09.05.2025 по 11.06.2025 товар на загальну суму 476390,71 грн.
Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджено доданим до матеріалів справи видатковими накладними (т.1, а.с. 21-31), які підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень.
Строк та умови здійснення відповідачем оплати повної вартості поставленого товару визначені у Розділі 3 Договору та п. 3 Додатків до Договору.
Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення умов Договору, Додатків до Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України було здійснено частковий розрахунок з позивачем за поставлений товар у розмірі 116231,04 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу, а відповідач здійснив часткову оплату, в результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість на загальну суму 360159,67 грн.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 360159,67 грн, відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 360159,67 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми 36% річних у розмірі 40638,25 грн, нарахованої станом на 09.10.2025, суд дійшов до таких висновків.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Пунктом 6.7 Договору встановлено, в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору. Покупець. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36% (тридцять шість процентів) річних, які нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків сум 36 % річних (т. 1, а.с. 10-12), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які призвели до зайвого нарахування сум 36 % річних.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок 36% річних, який має наступний вигляд.
Розрахунок 36 % здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x Z x Д : 365 : 100,
Де С - сума заборгованості,
Z - відсоток річних, зазначений в договорі,
Д - кількість днів прострочення.
Так, за накладною № 59088 від 15.05.2025 сума заборгованості складає 15336,00 грн, кінцевим днем оплати є 15.06.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 16.06.2025 по 09.10.2025. Сума 36% річних становить 1754,61 грн.
За накладною № 59102 від 15.05.2025 сума заборгованості складає 24222,70 грн, кінцевим днем оплати є 15.06.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 16.06.2025 по 09.10.2025. Сума 36% річних 2771,34 грн.
За накладною № 66517 від 30.05.2025 сума заборгованості складає 101964,00 грн, кінцевим днем оплати є 30.06.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 01.07.2025 по 09.10.2025. Сума 36% річних 10157,29 грн.
За накладною № 68704 від 04.06.2025 сума заборгованості складає 41583,22 грн, кінцевим днем оплати є 04.07.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 05.07.2025 по 09.10.2025. Сума 36% річних 3978,32 грн.
За накладною № 72705 від 11.06.2025 сума заборгованості складає 114296,52 грн, кінцевим днем оплати є 11.07.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 12.07.2025 по 09.10.2025. Сума 36% річних 10145,77 грн.
За накладною № 66531 від 30.05.2025 сума заборгованості складає 16549,63 грн, кінцевим днем оплати є 30.06.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 01.07.2025 по 09.10.2025. Загальний розмір 36% річних за визначений період більший, ніж зазначено позивачем, однак, суд не може виходити за межі позовних вимог, і тому суд враховує розрахунок наданий позивачем, відповідно до якого сума 36% річних становить 1632,29 грн.
За накладною № 68711 від 04.06.2025 сума заборгованості складає 10304,06 грн, кінцевим днем оплати є 04.07.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 05.07.2025 по 09.10.2025. Загальний розмір 36 % річних за визначений період більший, ніж зазначено позивачем, однак, суд не може виходити за межі позовних вимог, і тому суд враховує розрахунок наданий позивачем, відповідно до якого сума 36% річних становить 965,48 грн.
За накладною № 66504 від 30.05.2025 сума заборгованості складає 17945,28 грн, кінцевим днем оплати є 27.06.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 28.06.2025 по 09.10.2025. За накладною № 68694 від 04.06.2025 сума заборгованості складає 17958,24 грн, кінцевим днем оплати є 02.07.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 03.07.2025 по 09.10.2025. Загальний розмір 36% річних за визначений період більший, ніж зазначено позивачем, однак, суд не може виходити за межі позовних вимог, і тому суд враховує розрахунок наданий позивачем, відповідно до якого сума 36% річних за накладними № 66504 та № 68694 становить 3505,76 грн.
Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальний розмір 36 % річних становить 34910,86 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума 36 % річних лише у розмірі 34910,86 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення 36 % річних заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми процентів за користування товарним кредитом у розмірі 54184,34 грн, нарахованої станом на 09.10.2025, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного. Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до умов пунктів 4 та 5 Додатків до Договору сторони встановили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 процентів, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків сум процентів (48 %) за користування товарним кредитом (т. 1, а.с. 12-14), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які призвели до зайвого нарахування сум процентів за користування товарним кредитом.
Відповідно до п. 4 Додатків, у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 5 (П'ять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % (Сорок вісім відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.
Тобто, з урахуванням 30-денного строку на оплату товару, проценти за користування товарним кредитом починають нараховуватись на 36-й день після отримання товару (30 днів на оплату, передбачені п. 3 Додатків та 5 днів прострочення зобов'язання щодо оплати товару, передбачені п. 4 Додатків).
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок 48% процентів за користування товарним кредитом, який має наступний вигляд.
Розрахунок 48 % здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x Z x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Z - відсоток річних, зазначений в договорі,
Д - кількість днів прострочення.
Так, за накладною № 59088 від 15.05.2025 сума заборгованості складає 15336,00 грн, період нарахування з 20.06.2025 по 09.10.2025. Сума 48% становить 2258,80 грн.
За накладною № 59102 від 15.05.2025 сума заборгованості складає 24222,70 грн, період нарахування з 20.06.2025 по 09.10.2025. Сума 48% становить 2771,34 грн.
За накладною № 66517 від 30.05.2025 сума заборгованості складає 101964,00 грн, період нарахування з 05.07.2025 по 09.10.2025. Сума 48% становить 13006,70 грн.
За накладною № 68704 від 04.06.2025 сума заборгованості складає 41583,22 грн, період нарахування з 10.07.2025 по 09.10.2025. Сума 48% становить 5031,00 грн.
За накладною № 72705 від 11.06.2025 сума заборгованості складає 114296,52 грн, період нарахування з 17.07.2025 по 09.10.2025. Сума 48% становить 12776,16 грн.
За накладною № 66531 від 30.05.2025 сума заборгованості складає 16549,63 грн, період нарахування з 05.07.2025 по 09.10.2025. Сума 48% становить 2111,10 грн.
За накладною № 68711 від 04.06.2025 сума заборгованості складає 10304,06 грн, період нарахування з 10.07.2025 по 09.10.2025. Сума 48% становить 1246,65 грн.
За накладною № 66504 від 30.05.2025 сума заборгованості складає 17945,28 грн, період нарахування з 03.07.2025 по 09.10.2025. Сума 48% становить 2336,33 грн.
За накладною № 68694 від 04.06.2025 сума заборгованості складає 17958,24 грн, період нарахування з 08.07.2025 по 09.10.2025. Сума 48% становить 2219,93 грн.
Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальний розмір процентів за користування товарним кредитом становить 44554,38 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума процентів за користування товарним кредитом лише у розмірі 44554,38 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення процентів заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 34994,06 грн, нарахованої станом на 09.10.2025, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2. Договору сторони встановили, що крім відповідальності, встановленої п. 6. 1. цього Договору Покупець:
1) за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення;
2) за необґрунтовану відмову від отримання замовленого Товару, сплачує штраф в розмірі 10% (десять) відсотків від вартості такого Товару та відшкодовує всі понесені Постачальником витрати з придбання та доставки такого Товару до місця передачі Товару.
Відповідно до умов п. 6.8. Договору, сторони домовились про те що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнених штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені за період з 01.07.2025 по 30.09.2025 (т. 1, а.с. 7-12), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, оскільки покупець мав сплатити вартість товару не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними. Тобто, за кожною окремою накладною період оплати визначається окремо, як і період нарахування пені.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок пені, який має наступний вигляд.
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де:
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
Так, за накладною № 59088 від 15.05.2025 сума заборгованості складає 15336,00 грн, кінцевим днем оплати є 15.06.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 16.06.2025 по 09.10.2025. Сума пені становить 1510,91 грн.
За накладною № 59102 від 15.05.2025 сума заборгованості складає 24222,70 грн, кінцевим днем оплати є 15.06.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 16.06.2025 по 09.10.2025. Сума пені становить 2386,44 грн.
За накладною № 66517 від 30.05.2025 сума заборгованості складає 101964,00 грн, кінцевим днем оплати є 30.06.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 01.07.2025 по 09.10.2025. Сума пені становить 8446,56 грн.
За накладною № 68704 від 04.06.2025 сума заборгованості складає 41583,22 грн, кінцевим днем оплати є 04.07.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 05.07.2025 по 09.10.2025. Сума пені становить 3425,77 грн.
За накладною № 72705 від 11.06.2025 сума заборгованості складає 114296,52 грн, кінцевим днем оплати є 11.07.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 12.07.2025 по 09.10.2025. Сума пені становить 8736,64 грн.
За накладною № 66531 від 30.05.2025 сума заборгованості складає 16549,63 грн, кінцевим днем оплати є 30.06.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 01.07.2025 по 09.10.2025. Загальний розмір пені за визначений період більший, ніж зазначено позивачем, однак, суд не може виходити за межі позовних вимог, і тому суд враховує розрахунок наданий позивачем, відповідно до якого сума пені становить 1405,59 грн.
За накладною № 68711 від 04.06.2025 сума заборгованості складає 10304,06 грн, кінцевим днем оплати є 04.07.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 05.07.2025 по 09.10.2025. Загальний розмір пені за визначений період більший, ніж зазначено позивачем, однак, суд не може виходити за межі позовних вимог, і тому суд враховує розрахунок наданий позивачем, відповідно до якого сума пені становить 831,38 грн.
За накладною № 66504 від 30.05.2025 сума заборгованості складає 17945,28 грн, кінцевим днем оплати є 27.06.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 28.06.2025 по 09.10.2025. Сума пені становить 1585,08 грн.
За накладною № 68694 від 04.06.2025 сума заборгованості складає 17958,24 грн, кінцевим днем оплати є 02.07.2025, відповідно, період нарахування пені має бути з 03.07.2025 по 09.10.2025. Сума пені становить 1509,97 грн.
Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальний розмір пені становить 29838,34 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені лише у розмірі 29838,34 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Також у Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:
- розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;
- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання;
- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;
- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником;
- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);
- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;
- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору.
Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій не є основним доходом позивача та не може впливати на його господарську діяльність.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Суд зазначає, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19.
Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені на 50 % від суми пені, яка була визнана судом обґрунтованою.
При цьому, суд вважає, що ним дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.
Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості товару у розмірі 14919,17 грн (29838,34-50%=14919,17).
При цьому, суд зазначає, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов'язання, у зв'язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру пені у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені, як відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за надані послуги.
Підсумовуючи усе вищевикладене, суд вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, що враховано судом при винесенні даного рішення.
Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.
Доводи відповідача, викладені ним в усних поясненнях в частині невизнання задоволених судом позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Суд також враховує, що при зверненні до суду з позовом позивач подав докази сплати 7349,64 грн судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Оскільки позов був поданий через підсистему Електронний суд, тому позивач мав би сплатити 5879,72 грн судового збору (489976,32 грн*1,5%*0,8=5879,72 грн).
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕНЬДАР» (68242, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Успенівка, вул. Вузька, буд. 88; код ЄДРПОУ 45788123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІРМА “ЕРІДОН» (08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, буд. 35; код ЄДРПОУ 43106699) суму основного боргу у розмірі 360159,67 грн, суму 36% річних у розмірі 34910,86 грн, суму процентів за користування товарним кредитом у розмірі 44554,38 грн, суму пені у розмірі 14919,17 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5633,56 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 20.04.2026.
Суддя Нікітенко С.В.