13.04.2026 м. Дніпро Справа № 908/2662/25(903/908/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Джепа Ю.А., Соп'яненко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.
та представників:
від скаржника (позивача): Розгон О.В. (в режимі відеоконференції);
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Дацюк В.М. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 (ухвалене суддею Юлдашевим О.О. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 02.03.2026) у справі № 908/2662/25 (903/908/25)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (м. Луцьк)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" (м. Запоріжжя)
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" (м.Луцьк)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна
у межах справи № 908/2662/25
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" (м. Запоріжжя),
У вересні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Волиньобленерго" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою, в якій просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" (далі по тексту - відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" (далі по тексту - відповідач-2).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, є фраудаторним.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.10.2025 справу було передано до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2662/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд".
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі №908/2662/25 (903/908/25):
- у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.05.2025 № 504 відмовлено;
- скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.09.2025 у справі № 903/873/25, а саме: арешт з автозаправного комплексу (АЗК) та автомобільної газозаправної станції (АГЗП) загальною площею 429,2 кв.м., з комплексом для обслуговування населення, що знаходяться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Сирники, вул. Ковельська, 93 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2732730607080).
Рішення обґрунтовано наступним:
- пунктом 5 мирової угоди передбачено, що, ураховуючи часткову сплату відповідачем вартості необлікованої електричної енергії на користь позивача у розмірі 185 000 грн та 35 301 грн 90 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу залишок вартості необлікованої електричної енергії у сумі 2 756 800 грн на підставі рішення комісії з розгляду актів (Акт від 26.04.2024 № 000428) про порушення ПРРЕЕ ПрАТ "Волиньобленерго", оформлене протоколом засідання № 1270 від 08.08.2024 на умовах розстрочки платежів, згідно з узгодженим між сторонами Графіком погашення заборгованості у такому порядку: до 06.07.2025 - 230 000 грн; до 06.08.2025 - 230 000 грн; до 06.09.2025 - 230 000 грн; до 06.10.2025 - 230 000 грн; до 06.11.2025 - 230 000 грн; до 06.12.2025 - 230 000 грн; до 06.01.2026 - 230 000 грн; до 06.02.2026 - 230 000 грн; до 06.03.2026 - 230 000 грн; до 06.04.2026 - 230 000 грн; до 06.05.2026 - 230 000 грн; до 06.06.2026 - 226 800 грн.;
- відповідачем-1 було здійснено ряд оплат в рамках виконання мирової угоди, а саме: 05.06.2025, 03.07.2025, 04.08.2025, 11.08.2025;
- із матеріалів справи № 908/2662/25(903/908/25) вбачається, що на момент звернення позивача до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту ініціювання ним процедури примусового виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою у справі №903/823/24, судові накази не видавались, виконавчі провадження для примусового виконання не відкривались;
- позивач не підтвердив та не спростував той факт, що станом на дату звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна ним з'ясовувався факт наявності чи відсутності, рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого за боржником, за рахунок якого можна було б задовольнити його грошові вимоги;
- як встановлено судом, спірний правочин у вигляді договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 21.05.2025 було вчинено відповідачами 21.05.2025, тобто до моменту виникнення у відповідача-1 зобов'язання із повернення суми коштів ПрАТ "Волиньобленерго", яких не існувало до 26.06.2025, тобто коли відбулось затвердження мирової угоду у справі № 903/823/24 про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію;
- крім того, посилання позивача на те, що відповідач-1 знав про реальність боргових зобов'язань (з моменту складення акту перевірки) оцінюються судом критично, оскільки здійснення 20.05.2025 авансової оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна і до ухвалення 21.05.2025 постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 903/971/24, сторони об'єктивно не могли знати наперед, яке саме рішення буде ухвалене апеляційним господарським судом;
- таким чином, суд першої інстанції виснував, що наявність заборгованості у відповідача-1 перед позивачем могла виникнути лише з 26.06.2025, тобто коли відбулось підписання мирової угоди. Разом з тим, суд першої інстанції взяв до уваги ту обставину, що з моменту ухвалення мирової угоди відповідач-1 систематично здійснював відповідні платежі. В той же час, майно було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" за договором купівлі-продажу 21.05.2025. Тобто, станом на дату переходу права власності (21.05.2025) у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, яка мала б бути погашена;
- за таких обставин твердження позивача про те, що відчуження відповідачем-1 нерухомості на користь відповідача-2 відбулася саме з метою невиконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за недовраховану електричну енергію, не ґрунтується на фактичних обставин справи в контексті підстав оспорюваного правочину. Адже жодних доказів наявності у відповідача-1 мети ухилитися від сплати заборгованості за недовраховану електричну енергію, й тим самим завдати шкоди позивачу як кредитору, матеріали справи не містять. Відтак, момент укладення спірного правочину у даному випадку не може вважатися ознакою фраудаторності цього правочину.
- щодо пов'язаності відповідачів як ознаки фраудаторності спірного правочину суд першої інстанції зазначив таке. Як убачається із матеріалів справи, засновниками ТОВ "Пітон Трейд" є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Засновником (кінцевим бенефіціарним власником) ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест" також є ОСОБА_2 , останній водночас є керівником юридичної особи. Вказані обставини дійсно свідчать про пов'язаність відповідача-1 та відповідача-2. Однак, сама лише пов'язаність відповідачів у даному конкретному випадку не є достатньою для кваліфікації спірного правочину як фраудаторного та визнання його недійсним, оскільки обставини, що дають змогу кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Волиньобленерго" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх № суду 49009 від 26.02.2026), в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі №908/2662/25 (903/908/25) повністю;
- ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.05.2025, серія та номер 504, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест", предметом якого є автозаправний комплекс та автомобільна газозаправна станція з комплексом для обслуговування населення, загальною площею 429,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2732730607080.
Апеляційна скарга, з урахуванням її доповнення, обґрунтована наступним:
- на момент укладення спірного правочину у відповідача-1 вже існували невиконані зобов'язання перед позивачем, підтверджені судовими рішеннями. Відчуження єдиного майнового активу в цих умовах свідчить про недобросовісність поведінки ТОВ "Пітон Трейд" як боржника, має ознаки фраудаторного правочину, та порушує права ПрАТ "Волиньобленерго" як кредитора;
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що відчуження зазначеного вище об'єкта відбулося в умовах наявності невиконаних зобов'язань перед позивачем та під час триваючого судового спору. Згадане нерухоме майно було єдиним активом ТОВ "Пітон Трейд", за рахунок якого могла бути забезпечена реальна сплата боргу. Внаслідок його відчуження виконання зобов'язань, підтверджених рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/823/24 та ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 про затвердження мирової угоди, стало фактично неможливим;
- позивачем встановлено, що ТОВ "Пітон Трейд" неодноразово змінювало своє місцезнаходження: спочатку - м. Луцьк, згодом - м. Харків, а пізніше - м. Запоріжжя. Така поведінка вказує на свідомі наміри ухилитися від виконання зобов'язань та унеможливити контроль з боку кредитора і органів примусового виконання судових рішень;
- додатковим підтвердженням фраудаторності спірного правочину є фактичний контроль відповідача-2 (ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест") та відповідача-1 (ТОВ "Пітон Трейд") з боку однієї і тієї ж особи - ОСОБА_2 . Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань: щодо ТОВ "Пітон Трейд": до 21.05.2025 директором і підписантом був ОСОБА_2 ; саме 21.05.2025 - у день укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, його повноваження як підписанта припинено, замість нього призначено ОСОБА_4 ; 28.05.2025 ОСОБА_2 вийшов із числа засновників товариства; 29.05.2025 новим власником та керівником став ОСОБА_5 . Щодо ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест" - з 13.10.2023 і на момент укладення спірного договору директором та одноосібним засновником (кінцевим бенефіціарним власником 100%) був саме ОСОБА_2 . Отже, на момент укладення договору 21.05.2025 ОСОБА_2 одночасно керував покупцем (ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест") і до цього часу мав статус директора та учасника продавця (ТОВ "Пітон Трейд"), що безумовно демонструє конфлікт інтересів та відсутність реальної економічної мети правочину. У день укладення договору він формально вийшов з управління продавця, що підтверджує штучність зміни корпоративної структури та очевидне намагання приховати пов'язаність сторін правочину. Наведені факти у сукупності доводять, що договір купівлі-продажу від 21.05.2025 був укладений між пов'язаними юридичними особами під контролем однієї особи, а його правовою метою було виведення єдиного майнового активу боржника з-під можливості звернення стягнення на користь кредитора. Це повністю відповідає ознакам фраудаторного правочину, визначеним у практиці Верховного Суду (постанови від 27.03.2019 у справі № 910/14063/18, від 16.06.2020 у справі № 910/8470/19, від 23.06.2021 у справі № 910/11368/20). Натомість, суд першої інстанції не надав належну оцінку доводам ПрАТ "Волиньобленерго", застосувавши формальний підхід до встановлення фактичних обставин справи;
- зобов'язання відповідача-1 виникло з факту безоблікового споживання електричної енергії, оформленого Актом від 26.04.2024 № 000428 та рішенням комісії від 08.08.2024, що стало підставою для формування грошової вимоги у сумі 2 941 824 грн 69 коп. та звернення позивача до суду. Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.11.2024 у справі № 903/823/24 вказану суму стягнуто з відповідача-1. Таким чином, станом на 21.05.2025 існувало судове рішення про стягнення значної грошової суми, що підтверджує наявність зобов'язання та майнового ризику для боржника. Мирова угода, затверджена 26.06.2025, визначила порядок виконання вже існуючого зобов'язання та не створила нового боргу. Ототожнення судом дати затвердження мирової угоди з моментом виникнення зобов'язання є неправильним застосуванням норм матеріального права та призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для оцінки правочину як такого, що вчинений на шкоду кредитору. Внаслідок такої правової помилки суд першої інстанції фактично виключив із правового аналізу період існування судового спору та ухвалення рішення про стягнення 2 941 824 грн 69 коп., що мало принципове значення для оцінки поведінки боржника та наслідків відчуження майна. Суд першої інстанції не застосував належним чином положення цивільного законодавства щодо добросовісності та заборони зловживання правом, обмежившись формальним встановленням відсутності оформленого боргу на дату укладення договору, хоча предметом дослідження у спорах про визнання правочину недійсним як фраудаторного, є не лише формальна дата підтвердження зобов'язання, а й реальність вимоги, поведінка боржника та наслідки правочину для можливості її виконання. Станом на 21.05.2025 відчужуваний об'єкт нерухомості був єдиним об'єктом нерухомого майна відповідача-1, що підтверджується даними державного реєстру. Відчуження такого активу в умовах існування судового спору щодо значної грошової вимоги об'єктивно впливає на можливість виконання судового рішення та підлягало оцінці в контексті добросовісності. Суд першої інстанції не здійснив належного аналізу у сукупності обставин пов'язаності відповідача-1 та відповідача-2 через одну і ту ж особу, синхронних корпоративних змін у день укладення договору та моменту вчинення правочину під час розгляду судових справ щодо спірного зобов'язання. Зазначені обставини мають істотне значення для встановлення правової мети правочину;
- посилання суду першої інстанції на відсутність відкритого виконавчого провадження як обставину, що виключає фраудаторність, не ґрунтується на нормах матеріального права та фактично підміняє оцінку правової природи правочину стадією примусового виконання. Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо моменту виникнення зобов'язання, правової природи мирової угоди та критеріїв оцінки правочину як такого, що вчинений на шкоду кредитору, що є самостійною підставою для скасування рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Соп'яненко О.Ю.
Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 2789/26 від 05.03.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.04.2026.
Від відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 3323/26 від 13.03.2026), в якому він просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований такими обставинами:
- скаржником не зазначено обґрунтування вимог апеляційної скарги, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права (апеляційна скарга по суті дублює позовну заяву);
- для з'ясування всіх обставин справи, зокрема підтвердження відсутності у спірному правочині ознак фраудаторного, необхідно навести послідовну хронологію подій у даній справі: - 01.06.2021 - укладення між ТОВ "Пітон Трейд" та ПрАТ "Волиньобленерго" договору з розподілу електричної енергії; - 22.06.2022 - укладення договору поворотної безвідсоткової позики між гр. ОСОБА_2 та ТОВ "Пітон Трейд" строком повернення до 01.04.2024; - 28.06.2022 - проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" загальних зборів, на яких прийнято рішення, зокрема: створити ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест"; - 25.07.2023 - укладення договору поворотної безвідсоткової позики між гр. ОСОБА_2 та ТОВ "Пітон Трейд " строком повернення до 01.04.2024; - 13.10.2023 - зміна складу засновників та директора ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест" (на гр. ОСОБА_2 ); - 01.04.2024 - виникнення зобов'язання у ТОВ "Пітон Трейд" перед ОСОБА_2 щодо повернення поворотної безвідсоткової позики на суму 13 747 974 грн 57 коп.; - 26.04.2024 - складання ПрАТ "Волиньобленерго" Акту № 000428 від 26.04.2024 про порушення ТОВ "Пітон Трейд" ПРРЕЕ; - 08.08.2024 - оформлення рішення комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПрАТ "Волиньобленерго", протокол № 1270 від 08.08.2024; - 15.11.2024 - звернення до суду з відповідним позовом до ПрАТ "Волиньобленерго" про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ ПрАТ "Волиньобленерго", оформлене протоколом засідання №1270 від 08.08.2024 (справа № 903/971/24); - 21.11.2024 - проголошення судом першої інстанції рішення у справі № 903/823/24 за позовом ПрАТ "Волиньобленерго" до ТОВ "Пітон Трейд" про стягнення 2 941 824 грн 69 коп. необлікованої електричної енергії, яким позов задоволено; - 05.02.2025 - визнання судом протиправним та скасування рішення комісії ПрАТ "Волиньобленерго" з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, оформлене протоколом засідання № 1270 від 08.08.2024 (справа № 903/971/24), на підставі якого ґрунтувалась вимога ПрАТ "Волиньобленерго" про стягнення із відповідачів-1,2 вартості необлікованої електричної енергії в сумі 2 941 824 грн. 69 коп.; - 20.05.2025 - проведення авансової оплати в сумі 7 830 000 грн 00 коп. за договором купівлі-продажу автозаправного комплексу (АЗК) та автомобільної газозаправної станції (АГЗП); - 21.05.2025 - державна реєстрації права власності за ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест", оформленої записами про право власності ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест" на підставі договору купівлі-продажу автозаправного комплексу (АЗК) та автомобільної газозаправної станції (АГЗП), частина з яких (13 747 974 грн 57 коп.) зарахована продавцем (ТОВ "Пітон Трейд") як зарахування зустрічних однорідних вимог від покупця (ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест"); - 21.05.2025 - Північно-західним апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Волинської області від 05.02.2025 у справі № 903/971/24 було скасовано (не майновий спір); - 26.06.2025 - ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду затверджено мирову угоду у справі № 903/823/24 за позовом ПрАТ "Волиньобленерго" до ТОВ "Пітон Трейд" про стягнення 2 941 824 грн 69 коп. необлікованої електричної енергії, якою сторони остаточно врегулювали всі фінансові питання; - 26.06.2025 - вказана ухвала набрала законної сили;
- критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, є відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості, тобто момент укладення договору. Разом з цим, як убачається з обставин даної справи, спірний правочин у вигляді договору купівлі-продажу автозаправного комплексу (АЗК) та автомобільної газозаправної станції (АГЗП) було вчинено відповідачами 21.05.2025, водночас встановлена позивачем сума заборгованості ТОВ "Пітон Трейд" у розмірі 2 941 824 грн. виникла лише 26.06.2025 на підставі затвердженої мирової угоди у справі № 903/823/24. Таким чином, момент укладення спірного правочину у даному випадку не може вважатися ознакою фраудаторності цього правочину;
- скаржник видозмінив для власної зручності обставини, які не відповідають дійсності, що є некоректним викладенням обставин справи. Оскільки в апеляційній скарзі скаржник вказав: "Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.11.2024 у справі № 903/823/24 вказану суму стягнуто з відповідача-1. Таким чином, станом на 21.05.2025 існувало судове рішення про стягнення значної грошової суми, що підтверджує наявність зобов'язання та майнового ризику для боржника.". Проте скаржник не зазначає про те, що дане рішення не набрало законної сили та було оскаржене відповідачем-1, що фактично, само по собі, нівелює твердження скаржника щодо наявності узгоджених грошових зобов'язань у ТОВ "Пітон Трейд";
- щодо спростування доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не здійснив належного аналізу у сукупності обставин пов'язаності відповідача-1 та відповідача-2 через одну і ту ж особу та твердження про те, що відповідач-1 (ТОВ "Пітон Трейд") здійснював фактичний контроль щодо відповідача-2 (ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест") з боку однієї фізичної особи, є безпідставним. Так, скаржник намагається поставити під сумнів правомірність правочину, посилаючись на фактичний контроль відповідача-1 (ТОВ "Пітон Трейд") та відповідача-2 (ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест") з боку однієї фізичної особи. Законодавство України не містить заборон на участь однієї фізичної особи у статутному капіталі чи органах управління декількох суб'єктів господарювання. Крім того, факт наявності взаємозв'язку між особами не є автоматичною підставою для визнання договору удаваним або таким, що укладений з метою ухилення від виконання зобов'язань;
- реальна економічна мета у спірному правочині полягає в тому, що зобов'язання ТОВ "Пітон Трейд" щодо повернення поворотної фінансової допомоги гр. ОСОБА_2 в сумі 13 747 974 грн., існували ще до виникнення будь-яких правовідносин із ПрАТ "Волиньобленерго". Ці зобов'язання сформувалися у 2022-2023 роках. Більше того, подальший вихід гр. ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ "Пітон Трейд" був пов'язаний з розбіжностями у баченні подальшого стратегічного розвитку бізнесу. Відчуження автозаправного комплексу (АЗК) та автомобільної газозаправної станції (АГЗП), що знаходяться за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Сирники, вул.Ковельська, 93, було господарськи обґрунтоване, спрямоване на зменшення фінансового навантаження товариства та забезпечення виконання попередньо взятих зобов'язань перед іншими кредиторами. Судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам відповідачів та встановлено що відовідачем-1 було здійснено ряд оплат в рамках виконання мирової угоди (у справі №903/823/24) після укладення спірного правочину, а саме: 05.06.2025; 03.07.2025; 04.08.2025; 11.08.2025.
У судове засідання 13.04.2026 з'явилися представники скаржника (позивача) та відповідача-2 (представники брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції); представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив.
При цьому судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Так, з приводу дотримання прав відповідача-1 під час апеляційного перегляду слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.
Судом було з'ясовано, що відповідач-1 має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв'язку з чим ухвала суду від 06.03.2026 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача-1, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 06.03.2026 була доставлена до Електронного кабінету відповідача-1 - 06.03.2026 до 17 години (арк.с. 44 в томі 2).
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
При цьому, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, судом встановлено, що ухвала суду від 06.03.2026 вважається врученою відповідачу 06.03.2026, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (арк.с. 44 в томі 2).
Так, ухвалою суду від 06.03.2026, з урахуванням вимог частини 4 статті 262 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано, зокрема, відповідачу подати відзив на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем-1 (06.03.2026), граничним строком для подання відзиву на апеляційну скаргу було 16.03.2026.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на апеляційну скаргу) воєнного стану, апеляційним господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час апеляційного перегляду справи та висловлення своєї правової позиції щодо вимог скаржника. У даному випадку додатково наданий майже один місяць апеляційний господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Запорізькій та Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача-1 та суду).
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на апеляційну скаргу або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 13.04.2026 строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача-1 не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд вважає, що відповідач-1 не скористався своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу та вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, оскільки згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційним господарським судом також враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 06.03.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
Представник скаржника (позивача) у судовому засіданні 13.04.2026 просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/2662/25 (903/908/25) повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.05.2025, серія та номер 504, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест", предметом якого є автозаправний комплекс та автомобільна газозаправна станція з комплексом для обслуговування населення, загальною площею 429,2 кв.м, розташовані за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Сирники, вул. Ковельська, 93, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2732730607080.
У судовому засіданні 13.04.2026 представник відповідача-2 просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/2662/25 (903/908/25) без змін, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідача-2.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 13.04.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Станом на 21.05.2025 Товариству з обмеженою відповідальності "Пітон Трейд" на праві власності належав наступний об'єкт нерухомого майна: автозаправний комплекс та автомобільну газозаправну станцію з комплексом для обслуговування населення, загальною площею 429,2 кв.м, розташовані за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Сирники, вул.Ковельська, 93, реєстраційний номер об'єкта 2732730607080.
21.05.2025 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" надано згоду на продаж автозаправного комплексу для ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест"; надано згоду директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" Дидюку Дмитру Івановичу на підписання договору купівлі-продажу. Вказані рішення оформлені протоколом № 02-25 від 21.05.2025.
Згідно з договором купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 21.05.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" (далі по тексту - відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" (далі по тексту - відповідач-2), нерухоме майно - автозаправний комплекс та автомобільна газозаправна станція з комплексом для обслуговування населення, загальною площею 429,2 кв.м, розташовані за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Сирники, вул. Ковельська, 93, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2732730607080, що належало на праві приватної власності ТОВ "Пітон Трейд", було відчужене на користь ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест".
Предметом позову у даній справі є визнання недійсним фраудаторного правочину, оформленого договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 21.05.2025. Як зазначає позивач, розуміючи наслідки невиконання зобов'язання щодо оплати боргу на підставі рішення комісії з розгляду актів (Акт від 26.04.2024 № 000428) про порушення ПРРЕЕ ПрАТ "Волиньобленерго", оформлене протоколом засідання № 1270 від 08.08.2024, а саме: реалізації майна під час тривалого судового процесу, ТОВ "Пітон Трейд" прийняло рішення про відчуження наявного майна шляхом продажу його у власність іншому Товариству - ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест".
Відмовляючи у задоволенні позову у даній справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що момент укладення спірного правочину не може вважатися ознакою його фраудаторності, оскільки спірний правочин було вчинено відповідачами 21.05.2025, тобто до моменту виникнення у відповідача-1 зобов'язання із повернення суми коштів ПрАТ "Волиньобленерго", яке виникло 26.06.2025, а саме: в момент затвердження апеляційним господарським судом мирової угоди у справі № 903/823/24 про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію.
Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і на захист яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.
За частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України.
Так, для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована.
Недійсність договору як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Оспорений правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці допускає кваліфікацію правочину як фраудаторного, зокрема, як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та зловживаючи правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України) і така практика є усталеною.
Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина 3 статті 13, частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України не суперечать частині 2 статті 58 Конституції України. У цьому Рішенні вказано: "Оцінюючи домірність припису частини 3 статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини 1 статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині 3 статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку.
Здійснюючи право власності, зокрема шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.
У зв'язку з тим, що частина 3 статті 13 та частина 3 статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
- особа (особи) "використала / використали право на зло";
- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати);
- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.
Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір.
Такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.
Проте у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній.
Поняття фраудаторності правочинів знайшло своє відображення в постановах Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 (пункт 155).
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій під час задоволення вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.
Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.
Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.
Відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.
Боржник і кредитор у справі про банкрутство зазвичай виступають як протилежні сторони процесу. Однак у випадку, якщо кредитор звертається до суду з вимогою про визнання недійсними угод боржника, укладених за три роки до порушення справи про банкрутство або у процедурі банкрутства (підозрілі правочини), зазначаючи про недобросовісність дій боржника, кредитор фактично діє в інтересах боржника, оскільки його недобросовісний орган управління вчинив дії з відчуження активів боржника на шкоду всім кредиторам неплатоспроможного боржника (частина 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).
Обмеживши строки процедури банкрутства, законодавець у той же час наділив кредитора боржника, як і арбітражного керуючого, спеціальними повноваженнями щодо визнання недійсними угод боржника, передбачивши при цьому настання спеціального наслідку визнання недійсними таких угод, відтак обов'язок кредитора, який отримав майно боржника, повернути його до складу ліквідаційної маси, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент учинення правочину (частина 3 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 наголосила, що у разі якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і відповідно до статей 3, 13 Цивільного кодексу України.
Разом з тим вчинення правочину на шкоду кредиторам, тобто фраудаторного правочину, не свідчить про те, що він має бути фіктивним чи удаваним.
Таким чином, Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд у кожній конкретній справі, виходячи із встановлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23, провадження № 12-22гс24).
Приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.
При цьому недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб.
Метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.
Практика Верховного Суду допускає кваліфікацію фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 Цивільного кодексу України) чи такого, що вчинений усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України).
Обидві підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину.
Тобто оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред'явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).
Кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав.
Натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України), не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав.
Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.
Очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 Цивільного кодексу України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України), не допускається.
Так, у постанові від 18.12.2024 у справі № 916/379/23 Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочин як фраудаторний і визначаючи правові підстави для визнання його недійсним, застосовувала норми пункту 6 частини 1 статті 3, частин 1 - 4 статті 13, частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
Отже, можна дійти висновку, що нормативна підстава для кваліфікації правочину як фраудаторного і визнання його недійсним за статтями 3, 13 Цивільного кодексу України (всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом) є достатньою.
При цьому слід наголосити, що оспорити такий правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25) виснувала, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
Водночас у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України) та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.
Слід звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25) відступила від свого висновку, сформульованого в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16, шляхом його такої конкретизації: позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
Таким чином, позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі 910/6654/24 (провадження № 12-28гс25) звернула увагу на те, що у разі звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору його стороною з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу), реституція застосовується лише між сторонами такого правочину. У разі звернення з таким позовом третьої особи (не сторони договору) з метою захисту прав та інтересів кредитора вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину є належним та ефективним способом захисту, оскільки кредитор зазвичай зацікавлений у поверненні йому грошових коштів, а не майна, яке в подальшому слід буде відчужувати для отримання цих коштів.
Як було зазначено вище, правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір.
Крім того, у постанові від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 Велика палата Верховного Суду також зазначила таке:
- учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій під час задоволення вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів (пункт 111 постанови);
- укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів (пункт 112 постанови);
- задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника (пункт 113 постанови);
- отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі (пункт 114 постанови);
- відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства (пункт 115 постанови);
- також необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорення фраудаторних правочинів (пункт 138 постанови);
- недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб (пункт 139 постанови);
- метою позаконкурсного оспорення є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (пункт 140 постанови);
- належним способом є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), і для повернення майна боржнику оспорення наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (пункт 141 постанови);
- отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість оспорення господарського договору як фраудаторного правочину поза провадженням про несплатоспроможність боржника (пункт 142 постанови);
- проте Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у разі звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору його стороною з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу), реституція застосовується лише між сторонами такого правочину (пункт 148 постанови);
- у разі звернення з таким позовом третьої особи (не сторони договору) з метою захисту прав та інтересів кредитора вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину є належним та ефективним способом захисту (пункт 149 постанови).
Аналізуючи все вищевикладене в контексті спірних у даній справі правовідносин, апеляційний господарський суд враховує наступне:
- 26.04.2024 ПрАТ "Волиньобленерго", за участі директора ТОВ "Пітон Трейд" Мельничука А.А., складено Акт про порушення № 000428, яким зафіксовано порушення ТОВ "Пітон Трейд" підпункту 3 пункту 8.4.2 підпункту 3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме: інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки;
- 08.08.2024 відповідно до протоколу № 1270 засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії ПрАТ "Волиньобленерго" комісія встановила, що ТОВ "Пітон Трейд" порушив підпункт 3 пункту 8.4.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії і вирішила провести розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії по порушенню; відповідно до розрахунку вартість необлікованої електричної енергії за період з квітня 2023 року по квітень 2024 року становить 2 941 824 грн 69 коп.;
- 25.09.2024 ПрАТ "Волиньобленерго" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ТОВ "Пітон Трейд" 2 941 824 грн 69 коп. вартості необлікованої електричної енергії;
- 21.11.2024 рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/823/24 позов було задоволено та стягнуто з ТОВ "Пітон Трейд" на користь ПрАТ "Волиньобленерго" 2 941 824 грн 69 коп. вартості необлікованої електричної енергії (рішення не набрало законної сили, оскільки було оскаржено ТОВ "Пітон Трейд"; провадження за апеляційною скаргою відкрито 13.01.2025);
- з 13.01.2025 по 26.06.2025 справа № 903/823/24 розглядалась Північно-західним апеляційним господарським судом, у зв'язку з оскарженням рішення суду першої інстанції ТОВ "Пітон Трейд";
- 26.06.2025 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду по справі №903/823/24 затверджено мирову угоду, укладену між ПрАТ "Волиньобленерго" та ТОВ "Пітон Трейд", відповідно до якої, ураховуючи часткову сплату ТОВ "Пітон Трейд" вартості необлікованої електричної енергії на користь ПрАТ "Волиньобленерго" у розмірі 185 000 грн та 35 301 грн 90 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, ТОВ "Пітон Трейд" зобов'язується сплатити на користь ПрАТ "Волиньобленерго" залишок вартості необлікованої електричної енергії у сумі 2 756 800 грн на підставі рішення комісії з розгляду актів (Акт від 26.04.2024 № 000428) про порушення ПРРЕЕ ПрАТ "Волиньобленерго", оформлене протоколом засідання № 1270 від 08.08.2024, на умовах розстрочки платежів, згідно з узгодженим між сторонами Графіком погашення заборгованості у такому порядку: до 06.07.2025 - 230 000 грн; до 06.08.2025 - 230 000 грн; до 06.09.2025 - 230 000 грн; до 06.10.2025 - 230 000 грн; до 06.11.2025 - 230 000 грн; до 06.12.2025 - 230 000 грн; до 06.01.2026 - 230 000 грн; до 06.02.2026 - 230 000 грн; до 06.03.2026 - 230 000 грн; до 06.04.2026 - 230 000 грн; до 06.05.2026 - 230 000 грн; до 06.06.2026 - 226 800 грн.;
- 05.02.2025 рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 903/971/24 було задоволено позов ТОВ "Пітон Трейд", а саме: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, оформлене протоколом засідання № 1270 від 08.08.2024 (рішення не набрало законної сили, оскільки 03.03.2025 було оскаржено ПрАТ "Волиньобленерго"; провадження за апеляційною скаргою відкрито 12.03.2025);
- з 12.03.2025 по 26.06.2025 справа № 903/971/24 розглядалась Північно-західним апеляційним господарським судом;
- 21.05.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду по справі №903/971/24 рішення Господарського суду Волинської області від 05.02.2025 у справі №903/971/24 скасовано; ухвалено нове рішення - в позові відмовити;
- 21.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" (відповідач-2) укладений договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, за яким нерухоме майно - автозаправний комплекс та автомобільна газозаправна станція з комплексом для обслуговування населення, загальною площею 429,2 кв.м, розташовані за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Сирники, вул. Ковельська, 93, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2732730607080, що належало на праві приватної власності ТОВ "Пітон Трейд", було відчужене на користь ТОВ "Логістик Транс Буд Інвест".
Для кваліфікації такого правочину як фраудаторного недостатньо ствердження про наявність зловживання правом і наявність права вимоги, а необхідним є дослідження, зокрема, створення переваг одного кредитора перед іншим чи створення "свого забезпеченого кредитора" для боржника; момент укладання договору (наприклад, після пред'явлення позову про стягнення коштів); статусу контрагента, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір. Пов'язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Зокрема між особами, які вчиняють фраудаторний правочин, можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини, навіть трудові чи "товариські".
До таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 03.07.2019 у справі №369/11268/16, від 02.07.2025 у справі № 761/16134/19, від 19.03.2026 у справі №910/3304/25.
Для кваліфікації правочину як фраудаторного його оцінка не може зводитися до формального встановлення окремих ознак, таких як лише пов'язаність сторін чи лише укладення договору у певний проміжок часу після виникнення основного зобов'язання. Правова кваліфікація має ґрунтуватися на комплексному аналізі всіх установлених обставин у їх сукупності. Вирішальним є з'ясування не лише умов укладення правочину, а і його кінцевої мети: чи був він спрямований на ухилення від виконання зобов'язання зі сплати боргу. Саме така спрямованість дій сторін, підтверджена сукупністю об'єктивних даних, надає підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного. Про це Верховний Суд наголошував у постанові від 01.10.2025 у справі № 910/11845/24.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що грошове зобов'язання відповідача-1 перед позивачем виникло 26.06.2025 (в момент затвердження Північно-західним апеляційним господарським судом мирової угоди по справі № 903/823/24), оскільки вказане зобов'язання виникло не з судового рішення, а з факту порушення підпункту 3 пункту 8.4.2 підпункту 3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, та на підставі протоколу №1270 від 08.08.2024.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Колегія суддів наголошує, що для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо, щоб кредитору належало суб'єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги). Тому для застосування вказаного поняття необов'язково щоб існувало судове рішення про стягнення, зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника (аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 159/5846/23, від 30.07.2025 у справі № 766/2529/24).
Отже, апеляційним господарським судом визнаються обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині того, що зобов'язання відповідача-1 виникло з факту безоблікового споживання електричної енергії, оформленого Актом від 26.04.2024 №000428 та рішенням комісії від 08.08.2024, які стали підставою для формування грошової вимоги у сумі 2 941 824 грн 69 коп. та звернення позивача до суду.
Колегією суддів також враховано, що у даній справі відповідачами не доведено наявність у боржника (ТОВ "Пітон Трейд") іншого майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача.
Отже, після відчуження спірного нерухомого майна у відповідача-1 не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги позивача, підтверджені у подальшому судовим рішенням у справі № 903/823/24.
Крім того, суд першої інстанції вірно встановив обставини, які дозволяють дійти висновку, що відповідачі є пов'язаними особами. Вказані обставини також не заперечувались під час розгляду даної справи відповідачами.
При цьому у спорах щодо фраудаторності правочину не вимагається встановлення настільки тісного зв'язку між юридичними особами, як можливість однієї особи впливати на умови або економічні результати діяльності іншої чи діяльності осіб, яких вони представляють. У цій категорії спорів, для їх правильного вирішення, перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі справедливої процедури розпорядження майном боржника, що і було встановлено під час розгляду даної справи судом.
Отже, у даній справі пов'язаність юридичних осіб відповідача-1 та відповідача-2 між собою, в сукупності з усіма фактичними обставинами справи, дає підстави вважати про їх недобросовісність при вчинені правочину, що оспорюється.
Отже, сукупність наведених вище обставин та наявних у справі доказів в їх системному зв'язку, дозволяє прийти до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, зокрема позивача, оскільки відчуження належного ТОВ "Пітон Трейд" майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника.
Колегія суддів зазначає, що здійснення відповідачем-1 часткових оплат на виконання умов мирової угоди не спростовує наведених висновків, оскільки доказів повного погашення заборгованості відповідача-1 перед позивачем матеріали справи не містять.
Враховуючи все вищевикладене, доводи скаржника знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/2662/25 (903/908/25) слід скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів у рівних частках.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/2662/25 (903/908/25) - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі №908/2662/25 (903/908/25) - скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити.
4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 21.05.2025, серія та номер 504, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест", предметом якого є автозаправний комплекс та автомобільна газозаправна станція з комплексом для обслуговування населення, загальною площею 429,2 кв.м, розташовані за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Сирники, вул. Ковельська, 93, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2732730607080.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" 1 211 грн 20 коп. частину витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" 1 211 грн 20 коп. частину витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пітон Трейд" на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" 1 816 грн 80 коп. частину витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транс Буд Інвест" на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" 1 816 грн 80 коп. частину витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
9. Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
10. Матеріали справи № 908/2662/25 (903/908/25) повернути до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 20.04.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Ю.А. Джепа
Суддя О.Ю. Соп'яненко