вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа№ 911/2207/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Спаських Н.М.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 15.04.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційних скарг Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера», Бучанської міської ради та Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2025 (повний текст складено 18.11.2025)
у справі № 911/2207/21 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до: 1. Бучанської міської ради,
2. Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера»
3. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
4. Бородянської селищної ради
5. Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світлани Іванівни
6. Приватного підприємства «Фірма «Сомгіз»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України
про визнання незаконними та скасування рішень Бучанської міської ради, визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (позивач/АТ «Укрзалізниця») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Бучанської міської ради (відповідач 1), Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера» (відповідач 2/ПП «БК «Секера»), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (відповідач 3), Бородянської селищної ради (відповідач 4), Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світлани Іванівни (відповідач 5), Приватного підприємства «Фірма «Сомгіз» (відповідач 5), в якому в якому просило:
- визнати незаконними та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області, прийняте на вісімдесят першій сесії сьомого скликання 23.07.2020 № 5147-81-VII «Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для продажу права на неї на земельних торгах у формі аукціону вул. Заводська, б/н в м. Буча»;
- визнати незаконними та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області прийняте на сьомій сесії восьмого скликання 28.01.2021 № 440-7-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка визначена для продажу на земельних торгах (у формі аукціону)», «Про включення земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині землеоціночних робіт, до продажу на земельних торгах у формі аукціону»;
- визнати незаконним та скасувати рішення (запис) Відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 23.12.2020 про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Господарець О.О. Бородянської селищної ради Бородянського району, Київська область про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56631457 від 16.02.2021 09:21:42, номер запису про право власності/довірчої власності: 40565558 дата та час державної реєстрації: 11.02.2021 15:49:14 про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га за Бучанською територіальною громадою в особі Бучанської міської ради,
- визнати незаконним та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області прийняте на восьмій сесії восьмого скликання 25.02.2021 № 727-8-VІІІ «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку, встановлення стартової ціни та продаж земельної ділянки у власність кадастровий номер 3210800000:01:143:0005 вул. Заводська, б/н на земельних торгах у формі аукціону»;
- визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону, організованих Бучанською міською радою Київської області, виконавець земельних торгів - Приватне підприємство «Фірма «Сомгіз», дата проведення 25.06.2021, стосовно лоту № 68171 аукціону № 33824, протокол земельних торгів у формі аукціону з продажу земельних ділянок, серія та номер 465 виданий 25.06.2021;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005, площею 2,767га, укладений між Бучанською міською радою Київської області та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Секера», посвідчений 25.06.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світланою Іванівною, номер 492;
- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Білоконь С.І., Бучанського районного нотаріального округу, Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59150896 від 07.07.2021 р., номер запису про право власності/дочірньої власності: 42864630, дата, час державної реєстрації: 02:07:2021 17:32:06 про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га за ПП «Будівельна компанія «Секера».
У обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне:
- спірна земельна ділянка кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005 площею 2,767га знаходиться в межах земельної ділянки площею 2,9879 га, право постійного користування якою внесено державою до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», площа накладання на земельну ділянку позивача становить 2,7511 га;
- у межах земельної ділянки площею 2,9879 га розташовуються потужності вантажного двору залізничної станції Буча регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», зокрема низка рухомого та нерухомого майна АТ «Укрзалізниця», права на яке також внесено державою до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» та яке використовується АТ «Укрзалізниця» у своїй господарській діяльності;
- за таких обставин спірна земельна ділянка відноситься до земель залізничного транспорту, що перебуває у державній власності право на розпорядження якої у Бучанської міської ради було відсутнє та, відповідно, прийняті оскаржувані рішення, які спрямовані на оформлення права комунальної власності, підготовку до продажу та подальший продаж земельної ділянки державної власності, є незаконними;
- в свою чергу визнання незаконними спірних рішень Бучанської міської ради є належною підставою для визнання недійсними правочинів, які були вчинені на підставі вказаних рішень;
- оскільки відчуження відповідачем 1 земельної ділянки залізничного транспорту, яка на час укладення спірного договору купівлі-продажу перебувала у комунальній власності Бучанської територіальної громади в особі Бучанської міської ради, відбулось за відсутності у відповідача 1 права на таке відчуження, договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між Бучанською міською радою та ПП «БК «Секера» за результатом проведених земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки, суперечить, зокрема, положенням ЦК України, ЗК України, Закону України «Про залізничний транспорт» та інтересам держави, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України;
- з метою ефективного захисту порушеного права позивача проведена державна реєстрація щодо спірної земельної ділянки права комунальної власності за Бучанською територіальною громадою, права приватної власності за ПП «БК «Секера» та державна реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі мають бути скасовані.
Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту (ч. 1 ст. 23 Закону України «Про транспорт»). Аналогічна правова норма міститься у статті 68 ЗК України.
Водночас спірна земельна ділянка під жодну з перелічених категорій не підпадає та в матеріалах справи відсутні документи, на підтвердження того, що спірна земельна ділянка була надана позивачу у користування.
- АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» у 2018 році зверталася до Бучанської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 55 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, яка знаходиться за адресою: м. Буча, Київська область.
До цього звернення також було долучено схему розміщення земельних ділянок ДТГО «Південно-Західна залізниця» на території м. Буча Київської області, загальною площею 53,0604 га.
При цьому спірна земельна ділянка на даній схемі відсутня, позивач не вказав її, як таку, що заходиться в державній власності та відноситься до земель транспорту;
- факт віднесення спірної земельної ділянки до земель державної власності спростовується і проектом землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Буча, розробленого ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (2004р.), адже згідно Плану меж Бучанської селищної ради, долученого до проекту землеустрою, окремо визначено землі державної власності, зокрема, землі транспорту - землі Південно-Західної залізниці. Проте, спірна земельна ділянка, у плані меж Бучанської селищної ради виділена синім кольором та підписана, як землі житлової і громадської забудови (під номером 2.9). Тобто, під час встановлення і зміни меж селища Буча спірна земельна ділянка також не перебувала в державній власності та не відносилась до земель транспорту;
- згідно плану зонування (зонінг) міста Буча, 2015 рік, земельна ділянка 3210800000:01:143:0005, площею 2,7670 га, знаходиться в комунально-складській зоні та належить територіальній громаді міста Буча. Згідно Плану меж смуги відведення лінії Київ-Коростень 1984 р. (План границ полосы отвода линии Киев-Коростень Юга-Запаной жел.дор от км.6+000 до 40+980 Киево-Святошинский район Киевской области, 1987, г. Киев) оскаржувана позивачем земельна ділянка як земля під державними залізницями - відсутня;
- посилання позивача на технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», яким позивач обґрунтовує наявність права користування земельною ділянкою площею 2,9879 га не може братися судом до уваги оскільки під час проведення інвентаризації земель у 2010 році установлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не здійснювалося та у складі техзвіту відсутні будь-які документи, що посвідчують право ДТГО «Південно-Західна залізниця» на земельну ділянку площею 2,9879 га.
Вказаний техзвіт Бучанською міською радою не затверджувався, відомості про визначення та присвоєння на підставі даних техзвіту кадастрового номеру земельній ділянці площею саме 2,9879га та проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному реєстрі земель, як це станом на 2010 рік було передбачено ст. 202 Земельного кодексу України та Тимчасовим порядком № 174 відсутні, отже земельна ділянка площею 2,9879 га не існує як об'єкт цивільних прав;
- право власності на під'їзні залізничні колії може бути підтверджено документами, які підтверджують факт її зведення та введення в експлуатацію, а також технічною документацією. Невід'ємною умовою визнання існування права власності на колію є наявність будь-яких речових прав на земельну ділянку (оренда, власність, постійне користування), на якій під'їзна колія розміщена. Проте, матеріали справи не містять доказів, які дали б можливість ідентифікувати цей об'єкт, а також підтвердити його належність позивачу.
В свою чергу Зведений перелік майна ДТГО «Південно-Західна залізниця», що закріплюється за АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання таким доказом бути не може оскільки він доводить лише те, що через місто Буча проходить частина залізничної колії (верхня будова колії, без зазначення площі). І в жодному разі не підтверджує, що залізничні колії, про які зазначає позивач, є об'єктом цивільного обороту, більш того, що спірна земельна ділянка належить позивачу.
Для ідентифікації та визнання під'їзної колії об'єктом цивільного обороту необхідна наявність ряду документів, зокрема: Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. В іншому випадку, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України згідно якої до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), позивач є власником даного обладнання;
- згідно висновку судового експерта, станом на 06.10.2023 в межах земельної ділянки 32108000:01:143:0005, розташовані два об'єкти у вигляді колій, які, зі слів в.о. заступника начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ОСОБА_1 , є підвищеною колією № 12 (довжина колії в межах земельної ділянки з к.н.32108000:01:143:0005 становить 246 м) та вивантажувальною колією № 13 залізничної станції Буча (довжина рейки ближчої до паркану в межах земельної ділянки з к.н. 32108000:01:143:0005 становить 143 м, довжина іншої рейки - 151 м. Це підтверджує відсутність такого об'єкту речового права як залізнична колія, а саме - підвищена колія № 12 та вивантажувальна колія № 13 на території спірної земельної ділянки;
- позивач посилається на Зведений перелік майна ДТГО «Південно-Західна залізниця», що вноситься до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» від 18.08.2015, згідно якого майно, знаходиться на земельній ділянці за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1, а саме: гараж для автонавантажувачів ст. Буча, вантажний двір, товарна контора, ст. Буча, вантажний двір; туалет, ст. Буча, вантажний двір; вантажний склад, ст. Буча, вантажний двір; контейнерна площадка, ст. Буча, вантажний двір; будівля пон. Тр-й, ст. Буча, вантажний двір; отвалочна площадка, ст. Буча, вантажний двір. Проте, зведені переліки майна/земельних ділянок не є належними та допустимими доказами, оскільки інформація, яка в них зазначена є суперечливою.
- також позивач посилається на інвентарні картки № 1172; № 1168; № 1169 за якими начебто обліковується нерухоме майно та яке було введено в експлуатацію в 2011 роках. Однак, позивач не долучає жодного доказу на підтвердження самого будівництва «вантажного двору», тобто доказів які б підтвердили виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття (введення) в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Фактично об'єкти, про які зазначає позивач у своєму позові є самочинним будівництвом;
- подання позивачем позову є намаганням «легалізувати» дані об'єкти та надати їм статусу «об'єктів нерухомого майна», оскільки «інвентарна картка» та «зведений перелік», тобто внутрішні документи позивача, не можуть вважатися документами, що підтверджують право власності на нерухоме майно;
- крім того, експерт у висновку не зміг надати відповідь на питання № 2: «Які об'єкти нерухомого майна перебувають в межах земельної ділянки з к.н. 3210800000:01:143:0005, розташованої за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, загальною площею 2,7670 га?», оскільки наявність чи відсутність об'єктів нерухомого майна в певному місці визначається не земельно-технічною експертизою, а правовстановлюючими документами на такі об'єкти.
Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, пославшись на наступне:
- в позовній заяві позивач обґрунтував позовні вимоги посиланням на те, що спірна земельна ділянка перебуває в межах земельної ділянки площею 61,4372 га з кадастровим номером 321800000:01:106:0069, яка належить позивачу, хоча в подальшому, не змінюючи підстави позову, позивач став обґрунтовувати свої вимоги земельною ділянкою площею 2,9879 га без кадастрового номеру та без будь-яких правовстановлюючих документів. Оскільки у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, суду належить виходити з тих підстав, що викладено в позові;
- як вбачається з офіційної відповіді ГУ ДЗК у Київській області від 21.09.2021 № 18-10- 0.221-11015/2-21, інформація про земельну ділянку площею 61,4372 га в ДЗК відсутня; - документація із землеустрою, на підставі якої була сформована ця земельна ділянка, відсутня; - договорів оренди або державних актів на цю ділянку не видавалося; - внесення до ДЗК кадастрового номеру 3210800000:01:106:0069 було здійснено внаслідок технічної помилки, яку було виправлено та перенесено інформацію про ділянку з цим кадастровим номером до архівного шару ДЗК.
З огляду на це, позивач чи його правопопередники не були власниками або користувачами земельної ділянки площею 61,4372 га з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069;
- земельна ділянка площею 2,9879 га не має кадастрового номеру, визначених меж, ніколи не формувалася, не реєструвалася, не передавалася у постійне користування та не існує, як об'єкт цивільних прав. Позивач має право користування земельними ділянками площею 32,6467 га та площею 1,1610 га. Саме ці ділянки було передано у постійне користування із присвоєнням їм кадастрових номерів, які не перетинаються з земельною ділянкою, придбаною ПП «БК «Секера»;
- як вбачається з експертного висновку виготовленого на замовлення саме позивача, експертом підтверджено доводи відповідачів про те, що земельної ділянки площею 2,9879 га, не існує ані як земельної ділянки в розумінні земельного законодавства, ані як об'єкту цивільних прав в розумінні цивільного законодавства, з огляду на що логічним є висновок експерта у відповідь на поставлене судом питання № 1 про неможливість надати на нього відповідь, адже визначити чи має місце накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташованої за адресою: Київська область, м. Буча, вулиця Заводська, б/н, загальною площею 2,7670 га, на межі земельної ділянки вантажного двору станції Буча, розташованої за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, площею 2,9879га, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про формування земельної ділянки площею 2,9879га саме як об'єкту цивільних прав.
Таким чином, позиція позивача, що його право володіння земельною ділянкою площею 2,9879 га порушене внаслідок формування та подальшого продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, яка накладається на земельну ділянку площею 2,9879 га, є безпідставним, зважаючи на відсутність об'єкту цивільних прав «земельна ділянка площею 2,9879 га»;
- в даній справі відсутні будь-які докази перебування спірної земельної ділянки на землях залізничного транспорту, під залізничними коліями або в межах смуги відведення;
- розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 04.03.2019 № 111 АТ «Укрзалізниця» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки в м. Буча для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту орієнтовною площею 55га.
Отже, в 2019 році позивач звернувся до КОДА із клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки в м. Буча для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту орієнтовною площею 55 га і отримав такий дозвіл. Очевидно, що в разі, якби у нього станом на 2010 рік у користуванні перебувала земельна ділянка площею 61,4372 га, він би з таким клопотанням не звертався. Так само очевидно, що в разі, якби він мав правові підстави для оформлення у постійне користування земельної ділянки площею 61,4372 га, він не клопотав би про надання йому земельної ділянки площею лише 55 га.
На відміну від актів, звітів, технічних звітів та довідок, які позивач виготовляв сам або які виготовлялися на його замовлення протягом попередніх років, проект землеустрою щодо відведення йому у постійне користування земельної ділянки було затверджено, і рішенням уповноваженого органу він отримав цю ділянку у постійне користування. Проте, під час розроблення проекту землеустрою площа земельної ділянки була уточнена і остаточна площа була визначена у 32,6467 га (крім того, позивачу було окремо надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,161 га). Як вбачається з офіційної відповіді Київської облдержадміністрації від 17.08.2021, КОДА не виносила розпоряджень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування АТ «Українська залізниця» земельної ділянки площею 55 га. Таким чином, земельна ділянка, передана позивачу в межах м. Буча, повністю сформована, внесена до ДЗК та Публічної кадастрової карти і складає 32,6467 га. Як вбачається з Публічної кадастрової карти та Листа Бучанської міської ради від 30.07.21, інших земельних ділянок в м. Буча позивач не має.;
- спірна земельна ділянка площею 2,7670 га, кадастровий номер 3210800000:01:143:0005, придбана ПП «БК «Секера» у Бучанської міської ради за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2021, не тільки не входить до складу земельної ділянки позивача, але й навіть не межує та не перетинається з нею. Земельна ділянка згідно Генерального плану м.Буча та Плану зонування м. Буча станом на дату розроблення проекту землеустрою з її відведення мала цільове призначення 011.01 «землі під будівлями і спорудами промислових підприємств»;
- формування статутного капіталу здійснюється юридичною особою самостійно, внесення майна до статутного капіталу не має наслідком виникнення права власності чи права постійного користування на нього, якщо таке право не існувало раніше. Посилання позивача на власний статут не можуть братися судом до уваги, адже ані статут, ані постанова Кабінету Міністрів, якою цей статут затверджено, не можуть суперечити імперативним приписам ЗК України та законодавства про реєстрацію речових прав.
Ці документи, так само, як і внутрішні накази, акти тощо, є внутрішніми документами позивача, спрямовані на забезпечення обліку закріпленого за ним майна, проте, вони не можуть обмежувати права інших осіб чи органів місцевого самоврядування та не можуть встановлювати чи скасовувати права на земельні ділянки;
- посилання позивача на п. б) ч. 4 ст. 83 ЗК України, згідно якого до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту, не має відношення до предмету спору. Відповідачі не заперечують проти того, що позивачу належать на праві користування землі під залізницями. Проте, йдеться не про «землі, які АТ «УЗ» вважає своїми чи на яких вона поставила своє майно», а саме про «землі під залізницями» (звертаємо увагу на те, що законодавець в цій статті чітко відокремив землі під залізницями від земель «під об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту», тобто законодавець свідомо виокремив об'єкти залізничного транспорту з цієї норми, залишивши лише землі безпосередньо під залізницями. В свою чергу земля, придбана ПП «БК «Секера», не є землею під залізницями. Землі під залізницею в межах населеного пункту Буча передано у постійне користування АТ «Укрзалізниця», вони відносяться до земель транспорту, позначені на планах, на публічній кадастровій карті і на них не претендують інші особи, в т.ч. відповідачі у даній справі;
- посилання позивача на п. 2 постанови КМУ № 200 від 25.06.2014 «Про утворення ПАТ «Українська залізниця», яким, начебто, передбачено право передавати до статутного капіталу право постійного користування земельними ділянками, не має відношення до предмету спору. Законодавство дійсно допускає можливість внесення до статутного капіталу «УЗ» права постійного користування земельними ділянками, проте, за таких обов'язкових умов: - земельна ділянка має перебувати у постійному користуванні згідно вимог ЗК України (відсутність права постійного користування виключає можливість розпорядження цим правом, в т.ч. шляхом внесення до статутного капіталу); - вноситися може виключно право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1. Перелік майна, яке відповідає цим ознакам та право господарського відання на яке передається до статутного капіталу, наведене в цьому ж пункті: право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень (залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт);
- відповідно до ст. 23 Закону «Про транспорт», до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. Аналогічні приписи містить ст. 23 Закону «Про залізничний транспорт».
Право постійного користування земельними ділянками виникає в порядку, визначеному ЗК України, та підтверджується визначеними ЗК України правовстановлюючими документами. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Доки власник не зареєструє за собою право власності на нерухоме майно, він не може наділити іншу особу похідним від права власності речовим правом або передати таке право правонаступнику;
- позивачем не надано доказів перебування на земельній ділянці відповідача станом на дату її формування об'єктів нерухомого майна, адже об'єкт нерухомого майна отримує цей статус виключно у випадку, коли його збудовано, введено в експлуатацію, а право власності на нього зареєстровано у визначеному порядку.
До цього моменту будь-які будівлі та споруди, з правової точки зору є лише сукупністю будівельних матеріалів. Посилаючись на те, що на земельній ділянці розташовано «гараж», «товарну контору», «туалет», «вантажний склад» тощо, позивач не надав жодного правовстановлюючого документу на жоден з цих об'єктів.
Та обставина, що позивач включав ці «об'єкти» до внутрішніх інвентаризаційних документів чи здійснював їх обстеження та обміри, в т.ч. складаючи технічні паспорти, жодним чином не підтверджує його право власності на ці об'єкти, так само, як не надає цим «об'єктам» статусу об'єктів нерухомого майна.
Включення будь-яких об'єктів до статутного капіталу позивача жодним чином не змінює їх правовий статус, адже самовільно зведена споруда не стає об'єктом нерухомого майна у разі її включення до статутного капіталу.
Посилання позивача на приписи ст.ст. 321 та 393 ЦК України є безпідставним, адже ними врегульовано захист права власності та визнання незаконним правового акту, що порушує право власності. Натомість, позивач не є та не може бути власником земельних ділянок, а щодо права власності на самовільно зведені споруди, ним не набуто право власності на них та не надано суду доказів такого набуття.
До того ж в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом ПП «БК «Секера» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від цього «майна» (справа № 911/2914/21).;
- посилання позивача на те, що на земельній ділянці розташовано залізничні колії та зроблений ним з цього висновок, що ці колії належать позивачу, відтак, і земельна ділянка під ними також належить йому, є безпідставними.
Третя особа зазначила про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель залізничного транспорту, перебуває у державній власності та Бучанська міська рада не вправі розпоряджатися землями залізничного транспорту, і, відповідно, договір купівлі-продажу такої земельної ділянки, суперечить актам цивільного законодавства.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Так, рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2022 у справі № 911/2207/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що у позивача відсутнє право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069 площею 61,4372 га, зазначивши, що:
- посилання позивача на «Положение о землях, предоставленных транспорту, утвердженных ЦИК СССР, СНК СССР 28.08.1925 г.» та Положення «Про землі, надані транспорту», затвердженого постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58, Ради народних комісарів СРСР № 50 від 07.02.1933, а також на Загальні засади землекористування і землеустрою, затверджених ЦВК СРСР 15.12.1928, якими не передбачалось реєстрації та видачі залізниці правовстановлюючих документів, суперечать нормам діючого на той час земельного кодексу, як акта вищої юридичної сили. Посилання на те, що позивач користується спірною земельною ділянкою з початку будівництва залізної дороги Київ-Ковель (в напрямку станцій Олевськ, Сарни) в 1899 році відповідно до указу Імператора Миколи ІІ від 09.04.1899, судами визнано таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки не є посиланням на акти цивільного законодавства України;
- за позивачем не було зареєстровано право власності чи право користування земельною ділянкою площею 2,7670 га, кадастровий номер 3210800000:01:143:0005, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н;
- позивач, заявляючи права на спірну земельну ділянку, посилається на внесення об'єктів рухомого та нерухомого майна, у тому числі залізничних колій, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до Зведеного переліку майна Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», що закріплюється за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання, складеного на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014, проведеної на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання закріплено верхню будову колії станції Буча за адресою: Київська область, м. Буча, ст. Буча (порядковий номер в Зведеному переліку 216).
Згідно з Інвентарною карткою № 22417 обліку основних засобів (бухгалтерський запис 01.01.1960) за регіональною філією «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» обліковується та експлуатується верхня будова колії станції Буча, рік побудови - 1960.
Відповідно до Схематичного плану станції Буча до складу станції входить вантажний двір з коліями №№ 12, 13, 14.
Документами, що можуть підтверджувати права на залізничні під'їзні колії можуть бути акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею порядку обслуговування залізничних під'їзних колій для новозбудованої залізничної колії, масштабний план, технічний паспорт, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд. Проте, позивачем не надано зазначених документів на підтвердження права на вказані залізничні під'їзні колії;
- посилання позивача на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яким встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема, права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку № 1, відхиляються, оскільки можливості внесення до статутного капіталу АТ «Українська залізниця» права постійного користування земельними ділянками передує законодавчо встановленні умови, а саме:- земельна ділянка має перебувати у постійному користуванні згідно вимог ЗК України (відсутність права постійного користування виключає можливість розпорядження цим правом, в тому числі шляхом внесення до статутного капіталу); - вноситися може виключно право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку № 1;
- наданий позивачем Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2019 щодо об'єкта - будівлі трансформаторної підстанції № 239, на підтвердження розташування на спірній земельній ділянці належного йому нерухомого майна, не до уваги не приймається, оскільки згідно з вказаним витягом будівля трансформаторної підстанції № 239 зареєстрована за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1-Ж, тоді як земельна ділянка площею 2,767 га з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 розташована за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н;
- Зведений перелік майна Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» та Інвентарні картки № 1172 від 29.11.2011 та № 1168 від 01.12.2011 та технічний паспорт на виробничий будинок № 1 не є належними та допустимими доказами належності права власності на майно, яке перебуває у користуванні АТ «Українська залізниця»;
- отже, виходячи з матеріалів справи в їх сукупності, позивачем не доведено, що надана відповідачем 1 земельна ділянка, належить до земель залізничного транспорту.
Постановою Верховного Суду від 21.01.2025 касаційну скаргу АТ «Українська залізниця» у справі за № 911/2207/21 задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 скасовано а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що :
- наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 909/277/16, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 10.04.2019 у справі № 466/413/15-ц, від 14.03.2019 у справі № 918/1373/16, якими обґрунтована касаційна скарга.;
- суди попередніх інстанцій вважали, що позивач не довів наявності у нього будь-якого права на спірну земельну ділянку. Так, суди акцентували увагу, що за АТ «Українська залізниця» не було зареєстровано право власності чи право користування земельною ділянкою площею 2,7670 га, кадастровий номер 3210800000:01:143:0005, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н. Однак, такі висновки є помилковими і не узгоджуються із наведеним вище висновком Верховного Суду щодо необхідності враховувати законодавчий статус земельної ділянки попри можливу відсутність документів на користування ділянкою;
- позивач вказував на те, що означена земельна ділянка відноситься до земель залізничного транспорту в силу вимог законодавства, в тому числі з огляду на розташування на ній нерухомого майна, яке належить залізниці в порядку правонаступництва, внаслідок реорганізації підприємства залізничного транспорту та створення, згідно із Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Акціонерного товариства «Українська залізниця», якому майно передано до статутного капіталу;
- колегія суддів вважає помилковим посилання судів на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/10126/18 та від 13.08.2019 у справі № 915/856/16 про те, що документами, що можуть підтверджувати права на залізничні під'їзні колії можуть бути акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею порядку обслуговування залізничних під'їзних колій для новозбудованої залізничної колії, масштабний план, технічний паспорт, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд. Вказаний висновок не містить вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватися право позивача на залізничні колії, а фактично вказано на можливі варіанти відповідних доказів. Саме на суд покладено обов'язок оцінювати у сукупності весь наданих сторонами доказів у контексті можливого встановлення та доведення прав на відповідне майно;
- таким чином, суди не надали всебічної, повної та, об'єктивної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи щодо можливої приналежності позивачу будівель та споруд, які, на його думку, розташовані на спірній земельній ділянці. Так, з рішень судів не вбачається сукупної оцінки доказів, на які посилається скаржник в обґрунтування підстави оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України;
- крім того, відхиляючи твердження позивача про те, що на спірній ділянці розташована будівля трансформаторної підстанції № 239, суди керувалися лише тими обставинами, що вказана будівля зареєстрована за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1-Ж, а спірна ділянка розташована за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, однак не надали оцінки доводам щодо фактичного місцярозташування вказаної будівлі саме на цій земельній ділянці. Подібним чином не надано оцінки твердженням про розташування виробничого будинку № 1 на спірній земельній ділянці;
- хоча суди послалися на відомості, наведені в Інвентарних картках №№ 1172, 1169, 1168 про те, що за регіональною філією «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» обліковується та експлуатується отвалочна площадка, контейнерна площадка, гараж, однак також не оцінили та не співставили їх із можливим розташуванням саме на спірній земельній ділянці та функціональним призначенням;
- подібним чином суди послалися, але не оцінили те, що відповідно до Зведеного переліку майна Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» внесено: гараж для автонавантажувачів ст. Буча вантажний двір; товарну контору ст. Буча вантажний двір; туалет ст. Буча вантажний двір; вантажний склад ст. Буча вантажний двір; контейнерну площадку ст. Буча вантажний двір, будівлю пон. тр-й п/с № 239 з 1 тр-м ст. Буча грузовий двір, отвалочну площадку, які знаходяться за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1 та м. Буча, вул. Заводська, 1Ж;
- таким чином, судам необхідно дослідити докази та надати оцінку обставинам щодо наявності/відсутності у Бучанської міської ради Київської області законних повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою, чи могла передаватися ця ділянка у приватну власність, а також щодо місцерозташування майна, яке позивач наводить у підтвердження наявності відповідних прав;
- щодо посилання скаржника на те, що рішення безпосередньо стосуються прав та обов'язків держави в особі Кабінету Міністрів України, як єдиного акціонера АТ «Укрзалізниця», то оцінка вказаного залежить від обставин, які будуть встановлені судами під час нового розгляду, у тому числі з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21 у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовлено повністю.
При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановив доведення позивачем достатньою мірою факту віднесення спірної земельної ділянки до складу загальної земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача з огляду на визначення законодавчо її правового статусу, як земельної ділянки залізничного транспорту.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виснував про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, зазначивши, що:
- вже усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143);
- оскаржувані рішення Бучанської міської ради від 23.07.2020 № 5147-81-VII, від 28.01.2021 № 440-7-VIII та від 25.02.2021 № 727-8-VІІІ №12/93 вичерпали свою дію виконанням, оскільки на підставі цих рішень, зокрема проведено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку, проведено земельні торги та укладено із відповідачем - ПП «БК «Секера» договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, внаслідок якого за вказаним відповідачем зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку, з огляду на що визнання вказаних рішень Бучанської міської ради недійсними не поновить порушене право або законний інтерес позивача;
- Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача;
- для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо наявності/відсутності між позивачем та відповідачами договірних відносин та як встановлено судом АТ «Укрзалізниця» не перебуває у договірних відносинах ані з Бучанською міської радою, ані з ПП «БК «Секера», що зумовлює речово-правовий характер спірних правовідносин та використання відповідних способів захисту порушеного права;
- позовні вимоги про визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005, площею 2,767 га, укладений між Бучанською міською радою та ПП «БК «Секера», посвідчений 25.06.2021 не є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки до відновлення прав позивача не призведе;
- оскільки правові наслідки визнання недійсним правочину стороною, якого позивач не є стосуватимуться тільки Бучанської міської ради, яка організувала продаж спірної земельної ділянки, як об'єкта комунальної власності та ПП «БК «Секера», як набувача спірної земельної ділянки, яке є останнім набувачем спірної земельної ділянки, за яким було зареєстровано право приватної власності, належним способом захисту порушених прав позивача слід вважати подання віндикаційного позову, а тому у задоволенні позову про визнання недійсними результатів торгів та договору купівлі-продажу слід відмовити.
При цьому суд першої інстанції послався на правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 згідно з якими належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 02.12.2025 Приватне підприємство «Будівельна компанія «Секера» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21 в частині зазначених у скарзі висновків, залишивши резолютивну частину рішення без змін.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 2 послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції додатково зауваживши на тому, що:
- як неодноразово виснував Верховний Суд, в разі обрання неправильного способу захисту, суд не повинен надавати правову оцінку доводам позивача по суті спору, визначати їх обґрунтованість тощо, адже обрання неправильного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.
Суд першої інстанції, виконавши вимоги щодо стадійності розгляду та визначивши, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові (про це зазначив і відповідач до початку розгляду справи по суті, посилаючись на обов'язкові правові позиції ВС), тим не менше, з невідомою метою, протягом 6 місяців розглядав справу, залучив третю особу, неодноразово відкладав судове засідання, майже 1,5 місяці писав величезне за обсягом рішення, в якому надав правову оцінку доводам сторін та наданим ними доказам, хоча, ця правова оцінка апріорі не могла вплинути на зміст резолютивної частини Рішення, який був заздалегідь ним визначений - відмова в позові повністю внаслідок обрання неправильного способу захисту.
Натомість, суд першої інстанції не повинен був досліджувати всі ці доводи позивача та заперечення відповідачів, а мав обмежитися лише їх викладенням та розділом рішення, який ним названо «Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права».
Така незрозуміла позиція суду, яка не має жодної процесуальної логіки та суперечить принципу процесуальної економії, змушує відповідача подавати апеляційну скаргу, оскільки повністю погоджуючись з резолютивною частиною рішення та висновками суду про неправильне обрання позивачем способу захисту, як самостійну підставу для відмови в задоволенні позову, ПП «БК «Секера» не може погодитися з мотивувальною частиною рішення в частині висновків суду по суті спору, вважає ці висновки необґрунтованими, такими, що суперечать матеріалам справи та такими, що є наслідком неправильного застосування норм матеріального права та обов'язкових правових позицій Верховного Суду;
- судом першої інстанції залишено поза увагою те, що 09.04.2025 Велика Палата Верховного Суду винесла постанову у справі № 723/3691/13-ц за позовом АТ «Українська залізниця», якою скасувала всі ухвалені у справі рішення за виключними обставинами (у зв'язку із винесенням ЄСПЛ рішення від 24.10.2024 у справі «Дроздик та Мікула проти України» (Case of Drozdyk and Mikula v. Ukraine, яке набуло статусу остаточного 24.01.2025), ухваленого за результатами розгляду заяв № 27849/15 та № 33358/15, яким ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. У вказаній справі національні суди визнали незаконним рішення сільської ради про передачу у власність заявниці земельних ділянок, а також недійсними державні акти, які посвідчують таке право, в тій частині земельних ділянок, що накладаються на землі залізничного транспорту у віданні Акціонерного товариства «Українська залізниця»;
- відмовляючи в позові в зв'язку з обранням неналежного способу захисту, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що АТ «Укрзалізниця» цим позовом вийшла за межі своїх повноважень, оскільки законодавство не передбачає права постійного користувача землею на звернення з похідними позовними вимогами на користь держави.
Відповідач 2 вказав, що необхідним є виправлення таких необґрунтованих та помилкових висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення:
- «Отже за АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання закріплено верхню будову колії станції Буча, з огляду на, що суд відхиляє твердження відповідачів про те, що позивачем не надано документів на підтвердження права на залізничні під'їзні колії.»;
- «Адже з огляду на характер вказаних будівель та споруд у сукупності із доказами наданими позивачем та отриманими під час розгляду цієї справи, зокрема експертним висновком, суд виходить із факту доведення позивачем достатньою мірою факту віднесення спірної земельної ділянки до складу загальної земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача з огляду на визначення законодавчо її правового статусу, як земельної ділянки залізничного транспорту.»;
- «Вказані докази у сукупності в достатній мірі підтверджують факт розташування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що було внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця». … Судом відхиляються твердження відповідачів про недоведеність характеристики ідентифікованих будівель і споруд, що розташовані на спірній земельній ділянці, як об'єктів нерухомого майна, про наявність ознак самочинного будівництва, що на думку відповідачів свідчить про відсутність у позивача жодних прав щодо вказаного майна. Відповідно до ч. 1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Як вбачається із фото вказаних будівель та споруд, що містяться у висновку судової експертизи частина вказаних будівель вочевидь відповідає ознакам нерухомого майна, а той факт, що у правопопередника позивача були відсутні правовстановлюючі документи щодо частини такого майна не свідчить про ознаки його самочинного будівництва та не свідчить про відсутність у позивача прав щодо вказаних об'єктів, з огляду на особливий порядок створення АТ «Укрзалізниця» та формування його статутного капіталу, що описаний вище.».
- про те, що право позивача на володіння земельною ділянкою, розташованою за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, площею 2,9879 га, порушене внаслідок формування та подальшого продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, яка накладається на земельну ділянку площею 2,9879га;
- про те, що земельна ділянка ПП «БК Секера» перебуває в межах смуги відведення залізничних колій.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 справа № 911/2207/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 911/2207/21 призначено до розгляду на 28.01.2026 о 10:20 год., витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2207/21.
Окрім цього, не погоджуючись рішенням, 03.12.2025 Бучанська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21 шляхом викладення його в редакції висновків цієї апеляційної скарги та залишити резолютивну частину рішення без змін.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 1 послався на ті ж самі обставини, що і під час розгляду справи в суді першої інстанції, зазначивши, що:
- надаючи ділянці площею 2,9879 га статус «земельної ділянки», суд першої інстанції, не маючи спеціальних знань, фактично наділив себе повноваженнями експерта та встановив ті обставини, які експерт під час експертного дослідження встановити не зміг. Вважаємо, що такі висновки суду є досить суперечливими та виходять за межі повноважень суду, у зв'яку з чим є безпідставними та необґрунтованими;
- помилковими є висновки суду першої інстанції про віднесення спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту;
- помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що на спірній земельній ділянці розташовані колії №№ 12, 13 та 14, які відносяться до станційних колій загального користування та перебувають у власності АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання, а також об'єкти нерухомого майна, що було внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця»;
- посилання позивача на те, що АТ «Укрзалізниця» набуло право власності на майно залізничного транспорту з підстав правонаступництва внаслідок реорганізації є безпідставним.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви,картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 03.12.2025 апеляційна скарга Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, апеляційні скарги Бучанської міської ради та Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера» об'єднані в одне провадження для спільного розгляду у справі № 911/2207/21, справу № 911/2207/21 призначено до розгляду на 28.01.2026 о 10:20 год.
Окрім цього, не погоджуючись із зазначеним рішенням, 08.12.2025 Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21.
У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що Господарський суд Київської області дійшов правильних висновків встановивши відсутність у Бучанської міської ради повноважень на розпорядження землями залізничного транспорту, зокрема спірною земельною ділянкою, проте дійшов помилкового висновку щодо обрання позивачем неналежного спору захисту, так як:
- оскільки АТ «Укрзалізниця» не є стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу, заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину (застосування реституції) виходить за межі прав та інтересів АТ «Укрзалізниця», адже повернення отриманого за договором стосується прав та інтересів сторін за договором Бучанської міської ради та ПП «БК «Секера»;
- вимога про витребування земельної ділянки від ПП «БК «Секера» ділянки площею 2,767 га (кадастровий номер 3210800000:01:143:0005) не буде ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки межі земельної ділянки площею 2,767 га (кадастровий номер 3210800000:01:143:0005) не у повному обсязі знаходиться у межах земельної ділянки АТ «Укрзалізниця» (площа накладення 2,7511 га). Відповідно, у позивача відсутні правові підстави витребування усієї земельної ділянки площею 2,767 га (кадастровий номер 3210800000:01:143:0005) як новоствореного об'єкту цивільних прав, а наявні щодо лише площі накладення меж 2,7511 га;
- витребування частини земельної ділянки площею 2,7511 га у межах земельної ділянки площі 2,767 га (кадастровий номер 3210800000:01:143:0005) також не буде ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки таке витребування юридично не можливе у зв'язку з тим, що сама по собі площа накладення меж земельних ділянок 2,7511 га не є окремим об'єктом, який може бути витребувано за рішенням суду;
- не може бути витребувано право постійного користування земельною ділянкою (її частиною площею 2,7511 га), оскільки право постійного та безстрокового користування земельною ділянкою виникло в АТ «Укрзалізниця» в силу закону і на даний час законом не припинялося;
- разом з тим, саме по собі «право постійного користування» не може бути об'єктом витребування в силу того, що не є об'єктом матеріального світу, а його виникнення та існування в частині земельної ділянки АТ «Укрзалізниця» визначається виключно законом та, відповідно, може бути припинено лише законом;
- окрім того, залишиться не вирішеним питання законності рішень Бучанської міської ради та державної реєстрації усієї земельної ділянки площею 2,767 га (кадастровий номер 3210800000:01:143:0005), а сама земельна ділянка не припинить свого існування як об'єкт цивільних прав;
- висновки суду першої інстанції фактично, зводяться до того, що ефективним способом захисту прав позивача є витребування від ПП «БК «Секера» частини земної поверхні площею 2,7511 га, однак такий спосіб захисту не може бути реалізовано на практиці;
- для ідентифікації земельної ділянки як окремого об'єкта цивільного права, який можливо витребувати, обов'язковою умовою є наявність певних характеристик такого об'єкта, зокрема й наявність кадастрового номеру (ст. 79-1 ЗК України, ст. 15, 16, 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр»);
- задля практичної реалізації запропонованого судом першої інстанції способу захисту, необхідним є зменшення площі земельної ділянки з 2,767 га (кадастровий номер 3210800000:01:143:0005) шляхом поділу на дві земельні ділянки, одна з яких повинна відповідати площі 2,7511 га, що можливе лише шляхом формування і державної реєстрації нової земельної ділянки з площею 2,7511 га за загальним правилом, встановленим для поділу земельних ділянок, що в свою чергу передбачає присвоєння й іншого кадастрового номеру;
- отже, у розрізі даної справи, заявлення позивачем віндикаційного позову про витребування земельної ділянки з площею 2,7511 га не зможе призвести до ефективного поновлення порушених прав позивача, оскільки відсутній самостійний об'єкт цивільних прав, який слід витребувати.
Крім того у апеляційній скарзі позивач виклав доводи щодо підставності його позовних вимог.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви,картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 08.12.2025 апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21 залишено без розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, апеляційні скарги Бучанської міської ради, Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера», Акціонерного товариства «Українська залізниця» об'єднані в одне провадження для спільного розгляду у справі № 911/2207/21, справу № 911/2207/21 призначено до розгляду на 28.01.2026 о 10:20 год.
17.12.2025 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач 2 проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечив, пославшись на те, що судом першої інстанції було дотримано хронологічно останні правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Об'єднаної Палати Касаційного господарського Суду щодо визначення належного способу захисту у даній категорії справ та правомірно відмовлено в позові з посиланням на неправильно обраний спосіб захисту.
19.12.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача 1, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги відповідача 1 заперечив, пославшись на те, що усі викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача 1 фактично зводяться до незгоди із особливостями утворення АТ «Укрзалізниця» та формування статутного капіталу товариства згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», що не може бути підставою для оскарження (як і скасування) судового рішення, зауваживши на тому, що суд першої інстанції дійшовши в цілому правильних висновків щодо наявності порушених прав АТ «Укрзалізниця» та незаконності рішень Бучанської міської ради дійшов помилкового висновку про неефективність обраного АТ «Укрзалізниця» способу захисту порушених прав.
23.12.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача 2, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги відповідача 2 заперечив, пославшись на те, що усі викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача 2 фактично зводяться до незгоди із особливостями утворення АТ «Укрзалізниця» та формування статутного капіталу товариства згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», що не може бути підставою для оскарження (як і скасування) судового рішення, зауваживши на тому, що суд першої інстанції дійшовши в цілому правильних висновків щодо наявності порушених прав АТ «Укрзалізниця» та незаконності рішень Бучанської міської ради дійшов помилкового висновку про неефективність обраного АТ «Укрзалізниця» способу захисту порушених прав
24.12.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
06.01.2026 до суду від відповідача 2 надійшла відповідь на відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача 2, в якій відповідач 2 зазначив про те, що позивачем не спростовано доводи відповідача 2, наведені у апеляційній скарзі, натомість повторено власні доводи.
27.01.2026 до суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому третя особа підтримала доводи апеляційної скарги позивача та просила її задовольнити, а також заперечила проти задоволення апеляційних скарг відповідача 1 та відповідача 2.
Крім того третя особа просила визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити вказаний строк.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному у період з 19.01.2026 по 06.02.2026 судове засідання у призначений час (28.01.2026) не відбулось, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026, з урахуванням ухвали про виправлення описок від 12.02.2026, розгляд апеляційних скарг Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера», Бучанської міської ради, Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21 призначено на 04.03.2026 о 10:00 год.
03.03.2026 до суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, в якому заявник просить провести судове засідання 04.03.2006 без участі представника третьої особи та повідомити третю особу про дату та час наступного судового засідання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 розгляд апеляційних скарг Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера», Бучанської міської ради, Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21 відкладено на 24.03.2026 о 10:30 год.
19.03.2026 до суду від відповідача 4 надійшло клопотання, в якому заявник просив провести судове засідання у справі №911/2207/21, призначене 24.03.2026 о 10:30 без участі представника відповідача 4 та повідомити йому про дату та час наступного судового засідання у встановленому законодавством порядку.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 № 09.1-08/964/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2207/21 у зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 16.03.2026 по 27.03.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 справа № 911/2207/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Спаських Н.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 справу № 911/2207/21 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Спаських Н.М.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційних скарг Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера», Бучанської міської ради, Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2022 у справі № 911/2207/21 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 24.03.2026 о 10:00 год.
23.03.2026 до суду від відповідача 2 надійшла заява, в якій відповідач 2 просив врахувати при розгляді справи правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 902/743/18.
23.03.2026 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 911/2207/21 з огляду на перебування представника відповідача 1 Галдецької Юлії Василівни у щорічній відпустці з 23.03.2026 по 27.03.2026 та зайнятість іншої частини уповноважених представників Бучанської міської ради у судових засіданнях, призначених на 24.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 клопотання Бучанської міської ради про відкладення розгляду справи № 911/2207/21 задоволено, розгляд справи № 911/2207/21 відкладено на 15.04.2026 о 10:20 год.
02.04.2026 до суду від відповідача 4 надійшло клопотання, в якому заявник просив провести судове засідання у справі №911/2207/21, призначене 15.04.2026 о 10:20, без участі представника відповідача 4 та повідомити йому про дату та час наступного судового засідання у встановленому законодавством порядку.
Щодо клопотання третьої особи про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає таке.
Вказане клопотання обґрунтовано порядком надходження процесуальних документів до третьої особи та Міністерства юстиції України, як представника третьої особи.
Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).
Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом
Стаття 13 ГПК України встановлює, що:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
- суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.
Враховуючи те, що апеляційний перегляд справи № 911/2207/21 відбувається під час воєнного стану, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити позивачу третій особі для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Станом на 15.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідачі 3, 4, 5, 6 представників в судове засідання не направили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів 3, 4, 5, 6 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представники позивача та третьої особи апеляційну скаргу позивача підтримали у повному обсязі, проти задоволення апеляційних скарг відповідача 1 та відповідача 2 заперечили, представники відповідача 1 та відповідача 2 свої апеляційній скарги підтримали, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечили.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзивів інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, відповідача 2, третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню або зміні, з наступних підстав.
Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 23.07.2020 № 5147-81-VII «Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права на неї на земельних торгах у формі аукціону вулиці вул. Заводська, б/н, в м. Буча» (а.с. 19-20 т. 1), зокрема:
1) Включено земельну ділянку, що розташована по вулиці Заводська, б/н, в м. Буча, орієнтовною площею 3,0000 га з цільовим призначенням (11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, для продажу права на неї на земельних торгах у формі аукціону;
2) Надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Буча по вулиці вул. Заводська, б/н, орієнтовною площею 3,0000 га з цільовим призначенням (11.02) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка визначена для продажу права на неї на земельних торгах (у формі аукціону) окремим лотом, без використання бюджетних коштів.
23.12.2020 Відділом у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності площею 2,7670га з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташованої за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, що підтверджується витягом від 23.12.2020 № НВ-5317337722020 з Державного земельного кадастру (критерій пошуку: кадастровий номер 3210800000:01:143:0005) (а.с. 25-30 т. 1).
Як вбачається з витягу від 23.12.2020 № НВ-5317337722020, Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ «Будпром Проект» на замовлення ПП «Фірма «Сомгіз» за договором № 041220/01-Р від 04.12.2020.
Копію вказаного проекту землеустрою долучено до матеріалів справи (а.с. 37-43 т. 1).
Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 28.01.2021 № 440-7-VIІI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка визначена для продажу на земельних торгах (у формі аукціону)» та «Про включення земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 до переліку земельних ділянок для підготовки лотів в частині землеоціночних робіт до продажу на земельних торгах у формі аукціону» (а.с. 21-22 т. 1), зокрема:
1) Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Заводська, б/н, в місто Буча, яка визначена для продажу на земельних торгах (у формі аукціону);
2) Вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
3) Доручено земельному відділу забезпечити подання необхідних документів для здійснення державної реєстрації речового права комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005;
5) Включено до переліку земельних ділянок для підготовки лотів в частині землеоціночних робіт до продажу на земельних торгах у формі аукціону земельну ділянку комунальної власності площею 2,7670га (кадастровий номер 3210800000:01:143:0005); код класифікації: 11.02; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: Київська область, місто Буча (в межах населеного пункту), вулиця Заводська, б/н.
11.02.2021 державним реєстратором Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області зареєстровано (номер запису 40565558) за Бучанською територіальною громадою в особі Бучанської міської ради право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га. Підстава для державної реєстрації: рішення № 440-7-VIІI Бучанської міської ради Київської області від 28.01.2021.
Наведене підтверджується Витягом № 244486436 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.02.2021 про об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 (а.с. 31-32 т.1).
Рішенням Бучанської міської ради Київської області від 25.02.2021 № 727-8-VIІI «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку, встановлення стартової ціни та продаж земельної ділянки у власність кадастровий номер 3210800000:01:143:0005 вул. Заводська б/н на земельних торгах у формі аукціону» (а.с. 23-24 т. 1), зокрема, вирішено продати на земельних торгах у формі аукціону земельну ділянку площею 2,7670га, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; КВЦПЗ: 11.02; вид використання земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: Київська обл., м. Буча (в межах населеного пункту), вул. Заводська, б/н, кадастровий номер 3210800000:01:143:0005.
25.06.2021 проведено земельні торги у формі аукціону № 33824, на яких було реалізовано земельну ділянку площею 2,7670га з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташовану за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н. Організатором земельних торгів є Бучанська міська рада, виконавцем земельних торгів - ПП «Фірма «Сомгіз». Наведене підтверджується інформацією, що міститься на офіційному сайті Держгеокадастру (http://torgy.land.gov.ua/) щодо лоту № 68171 (а.с. 35-36 т. 1).
Переможцем земельних торгів визначено учасника № 2 - ПП «БК «Секера», що підтверджується протоколом № 465 земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки від 25.06.2021 (а.с. 150-151 т. 1).
25.06.2021 між Бучанською міською територіальною громадою, від імені та в інтересах якої діє Бучанська міська рада, (продавець) та ПП «БК «Секера» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 145-149 т. 1), відповідно до п. 1.1 якого продавець, за результатом земельних торгів (аукціону) з продажу земельної ділянки (протокол № 465 від 25.06.2021) зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, і сплатити за неї грошові кошти в сумі та в порядку, що зазначені в розділі 2 цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору за цим договором відчужується земельна ділянка площею 2,7670га, кадастровий номер 3210800000:01:143:0005, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що продаж земельної ділянки, що відчужується за цим договором, відповідно до протоколу № 465 земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки від 25.06.2021 вчиняється за 9 690 000,00 гривень.
02.07.2021 Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світланою Іванівною зареєстровано (номер запису 42864630) за ПП «БК «Секера» право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 площею 2,767га.
Наведене підтверджується Інформаційною довідкою № 265883636 від 14.07.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га (а.с. 33-34 т. 1).
За твердженням позивача, на земельній ділянці площею 2,767 га, розташованій за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, розміщено вантажний двір. Вказана земельна ділянка входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069 площею 61,4372 га, яка надана у користування ДТГО «Південно-Західна залізниця», на підтвердження чого позивач посилається на Зведений перелік земельних ділянок ДТГО «Південно-Західна залізниця», право користування якими вноситься до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» (а.с. 64-69 т. 1).
Також на підтвердження того, що земельна ділянка за адресою: Київська область, м. Буча, вулиця Заводська (на якій розташовано вантажний двір станції Буча, МЧ Жмеринка) перебуває в користуванні АТ «Укрзалізниця», позивач посилається на Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця» в межах Бучанської міської ради Київської області (2010), затверджений начальником відділу земельних ресурсів Держкомзему в м. Буча (а.с. 48-63 т. 1).
Рішенням Бучанської міської ради від 23.09.2010 № 2007-71-У «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки» (а.с. 46 т. 1) надано дозвіл ДТГО «Південно-Західна залізниця» на проведення інвентаризації земельної ділянки по визначенню зовнішніх меж та площі земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд залізниці, що розташовані в межах міста Бучі.
Відповідно до зведеної таблиці площ земельних ділянок, що займають окремі підприємства Південно-Західної залізниці в межах Бучанської міської ради, яка міститься в Технічному звіті (2010) (а.с. 49 т.1), загальна площа зайнятих в межах Бучанської міської ради земельних ділянок складає 61,5132га, зокрема земельна ділянка площею 2,9879га.
Відповідно до виданої Відділом управління Держкомзему у місті Бучі Київської області довідки від 10.12.2010 № 03/106 (а.с. 47 т. 1) про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 61,4372га, ДТГО «Південно-Західна залізниця» надано у користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування будівель і споруд залізниці, що розташовані в межах м. Буча, якій присвоєно кадастровий номер: 321080000:01:106:0069.
Відповідно до Зведеного переліку земельних ділянок ДТГО «Південно-Західна залізниця», право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», складеного на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014, проведеної на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» внесено право постійного користування земельною ділянкою, розташованою в Київській області, м. Буча, напрямок Київ-Тетерів, площею 2,9879га (порядковий номер в Зведеному переліку 1869) (а.с. 65 т. 1).
Листом № Н-З/1289 від 07.05.2018 (а.с. 129 т. 2) Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулася до Бучанської міської ради, в якому просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ПАТ «Українська залізниця» орієнтованою площею 55га для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, яка знаходиться за адресою: м. Буча, Київська область.
Рішенням Бучанської міської ради від 31.05.2018 № 2123-40-VII «Про дозвіл на розробку документації із землеустрою» надано дозвіл АТ «Укрзалізниця» (а.с. 126 т. 2) на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування орієнтовною площею 55га для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, що розташована в межах міста Буча; вирішено, що межі земельної ділянки та площа будуть уточнені при формуванні проекту землеустрою.
Розпорядженням від 04.03.2019 № 111 Київської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування акціонерному товариству «Українська залізниця» (а.с. 230 т. 1) за результатом розгляду клопотання регіональної філії «Південно-західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 17.01.2019 № Н-З/109-Д надано акціонерному товариству «Українська залізниця» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту орієнтовною площею 55 га із земель державної власності, що розташована в місті Буча Київської області.
Проте, Київською обласною державною адміністрацією не приймалось розпоряджень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення в постійне користування Акціонерному товариству «Українська залізниця» земельної ділянки площею 55 га для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту, що розташовані в межах міста Буча Київської області, що підтверджується листом від 17.08.2021 Київської обласної державної адміністрації (а.с. 232 т. 1).
Бучанською міською радою не приймалося рішень щодо затвердження (погодження) Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористувань АТ «Українська залізниця» або ДТГО «Південно-Західна залізниця», в межах міста Буча щодо земельної ділянки площею 61,4372га, та не приймалось рішень щодо передачі в постійне користування АТ «Українська залізниця»№ земельної ділянки площею 61,4372 га, що підтверджується листом № 04-08/2/3499 від 30.07.2021 Бучанської міської ради (а.с. 231 т. 1).
На даний час в межах міста Буча Київської області сформовані та внесені до Державного земельного кадастру земельні ділянки АТ «Укрзалізниця» з кадастровим номером 3210800000:01:143:0004 площею 32,6467га та з кадастровим номером 3210800000:01:143:0003 площею 1,161га (тип власності - державна) з цільовим призначенням: «для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту» (код КВЦПЗ 12.01), що підтверджується наведеним вище листом № 04-08/2/3499 від 30.07.2021 Бучанської міської ради.
Відомості про зареєстроване право на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069 площею 61,4372га в Державному земельному кадастрі відсутні.
Як вбачається з листа від 21.09.2021 № 18-10-0.221-11015/2-21 (а.с. 158-159 т. 2) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу № 2 Управління у Бучанському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відсутня документація із землеустрою, на підставі якої сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069, та згідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, державні акти на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069 не видавались, у зв'язку з чим Державним кадастровим реєстратором сформовано повідомлення про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення № ЗВ-3220570142020 від 06.04.2020, за результатами розгляду якого земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:106:0069 перенесено до архівного шару Державного земельного кадастру.
Відповідно до висновків експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №20863/23-41 у цій справі (а.с. 31-64 т. 6) встановлено таке:
«Визначити чи має місце накладення меж земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:143:0005, розташованої за адресою: Київська область, м. Буча, вулиця Заводська, б/н, загальною площею 2,7670га на межі земельної ділянки вантажного двору станції Буча, розташованої за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, площею 2,9879га, яка згідно з технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця» в 2010 році ТОВ «Транспроект-1», внесена до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», відповідно до зведеного переліку земельних ділянок, затвердженого Міністром інфраструктури Пивоварським А.М. 18.08.2015 (порядковий номер у зведеному переліку 1869), не вбачається можливим, оскільки в матеріалах судової справи відсутні відомості про формування земельної ділянки 2,9879га саме як об'єкта цивільних прав.
При цьому, земельна ділянка кадастровий номер 3210800000:01:143:0005 частково розташована в межах ділянки площею 2,9879 га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1».
Площа земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 в межах ділянки площею 2,9879га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1», становить 2,7511га.
Розташування меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 відносно меж ділянки площею 2,9879га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1», схематично зображено на малюнку 9 у дослідницькій частині висновку.
Дослідження по питанню 2 не проводилось (вступна частина висновку).
Станом на 06.10.2023 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташовані: - гараж для автонавантажувачів ст. Буча вантажний двір; - туалет ст. Буча вантажний двір; - будівля пон. Тр-й п/с № 239 з 1 тр-м ст. Буча грузовий двір; - прожекторні щогли; - залізобетонний паркан. Територія, яка зі слів адвоката Гаркавенка І.Г., є контейнерною площадкою ст. Буча вантажний двір. Територія, яка зі слів в.о. заступника начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ОСОБА_1., є отвалочною площадкою.
Товарна контора ст. Буча вантажний двір та вантажний склад ст. Буча вантажний двір розташовані поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005.
Встановлення того, чи є ці об'єкти об'єктами нерухомого майна виходить за межі компетенції експертів при проведенні даної експертизи.
Станом на 06.10.2023 в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташовано два об'єкти у вигляді колій, які, зі слів в.о. заступника начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ОСОБА_1., є підвищеною колією №12 (довжина колії в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 становить 246 м) та вивантажувальною колією №13 залізничної станції Буча (довжина рейки ближчої до паркану в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 становить 143 м, довжина іншої рейки - 151 м).
Чи є вказані об'єкти підвищеною колією №12 та вивантажувальною колією №13 визначити не вбачається можливим, оскільки в матеріалах судової справи відсутні правовстановлюючі та технічні документи, за якими, при проведенні даного виду експертизи можливо ідентифікувати ці об'єкти саме як підвищена колія №12 та вивантажувальна колія №13».
Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить:
- визнати незаконними та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області, прийняте на вісімдесят першій сесії сьомого скликання 23.07.2020 № 5147-81-VII «Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для продажу права на неї на земельних торгах у формі аукціону вул. Заводська, б/н в м. Буча»;
- визнати незаконними та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області прийняте на сьомій сесії восьмого скликання 28.01.2021 № 440-7-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка визначена для продажу на земельних торгах (у формі аукціону)», «Про включення земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині землеоціночних робіт, до продажу на земельних торгах у формі аукціону»;
- визнати незаконним та скасувати рішення (запис) Відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 23.12.2020 про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Господарець О.О. Бородянської селищної ради Бородянського району, Київська область про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 56631457 від 16.02.2021 09:21:42, номер запису про право власності/довірчої власності: 40565558 дата та час державної реєстрації: 11.02.2021 15:49:14 про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га за Бучанською територіальною громадою в особі Бучанської міської ради,
- визнати незаконним та скасувати рішення Бучанської міської ради Київської області прийняте на восьмій сесії восьмого скликання 25.02.2021 № 727-8-VІІІ «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку, встановлення стартової ціни та продаж земельної ділянки у власність кадастровий номер 3210800000:01:143:0005 вул. Заводська, б/н на земельних торгах у формі аукціону»;
- визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону, організованих Бучанською міською радою Київської області, виконавець земельних торгів - Приватне підприємство «Фірма «Сомгіз», дата проведення 25.06.2021, стосовно лоту № 68171 аукціону № 33824, протокол земельних торгів у формі аукціону з продажу земельних ділянок, серія та номер 465 виданий 25.06.2021;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005, площею 2,767га, укладений між Бучанською міською радою Київської області та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Секера», посвідчений 25.06.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світланою Іванівною, номер 492;
- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Білоконь С.І., Бучанського районного нотаріального округу, Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59150896 від 07.07.2021 р., номер запису про право власності/дочірньої власності: 42864630, дата, час державної реєстрації: 02:07:2021 17:32:06 про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005 площею 2,767 га за ПП «Будівельна компанія «Секера».
Правові позиції учасників судового процесу детально викладені вище.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
У статті 41 Конституції України проголошується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями (пункт «б» частини четвертої статті 84 ЗК України).
Відповідно до статті 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту відповідно до ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.
До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина перша статті 23 Закону України «Про транспорт»).
Згідно із частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» (тут і надалі, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт». До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 909/277/16, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 10.04.2019 у справі № 466/413/15-ц, від 14.03.2019 у справі № 918/1373/16.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1991 № 356 «Про створення Державної адміністрації залізничного транспорту України» було створено Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізницю), передано у відання Укрзалізниці Донецьку, Львівську, Одеську, Південну, Південно-Західну, Придніпровську залізниці, а також усі інші розташовані на території України підприємства, установи й організації, що були підпорядковані Міністерству шляхів СРСР.
Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, було створено акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство).
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» до статутного капіталу Товариства вноситься, зокрема: право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту; право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.
Згідно частини 2,3 цієї статті внесення права користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, до статутного капіталу Товариства здійснюється відповідно до нормативної оцінки таких ділянок, а у разі її відсутності - відповідно до експертної оцінки. Внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу Товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.
Згідно абзацу другого частини 2 статті 5 цього Закону державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу Товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу Товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.
Згідно зі статтею 10 вказаного Закону магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю та закріплюються за Товариством на праві господарського відання. Товариство не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування, вносити до статутного (складеного) капіталу суб'єктів господарювання майно, зазначене в частині першій цієї статті, та вчиняти щодо нього інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна. Таке майно не підлягає приватизації, продажу під час провадження у справі про банкрутство, на нього не може бути звернене стягнення за рішенням суду, накладено арешт.
Абзацами першим, другим пункту 3 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» встановлено: «Земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, використовуються Товариством відповідно до їх цільового призначення. З дня припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту до дня оформлення Товариством прав на користування земельними ділянками, які перебували у постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та зазначених підприємств, Товариство зобов'язане використовувати згідно з цільовим призначенням відповідні земельні ділянки в розмірах та межах, у яких вони перебували в постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту або фактично використовувалися ними, і за які сплачувався земельний податок».
Пункт 5 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» частину другу статті 92 ЗК України доповнено пунктом «г» про те, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває, зокрема, публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 «Питання акціонерного товариства «Українська залізниця»» затверджено статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Отже, законом визначено, що АТ «Укрзалізниця» належать на праві постійного користування земельні ділянки, що відносяться до земель залізничного транспорту.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що АТ «Укрзалізниця» набуло право власності на майно залізничного транспорту з підстав правонаступництва внаслідок реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту відповідно до закону, що є окремою підставою виникнення прав та обов'язків згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України.
Приймаючи рішення про утворення АТ «Укрзалізниця» шляхом реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту та встановлюючи його правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків зазначених підприємств, держава тим самим фактично висловила своє волевиявлення щодо переходу до Товариства права власності на відповідне майно, передане державою до його статутного капіталу, у тому числі права самостійно виступати орендодавцем такого майна. Не вчинення позивачем дій щодо переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені при його створенні до статутного капіталу, не може бути підставою для висновку про відсутність переходу до нього відповідних речових прав від підприємств залізничного транспорту, які мають бути припиненими внаслідок такої реорганізації.
Наявність чи відсутність у позивача документів, які посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.
Позивач вказував на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель залізничного транспорту в силу вимог законодавства, в тому числі з огляду на розташування на ній нерухомого майна, яке належить залізниці в порядку правонаступництва, внаслідок реорганізації підприємства залізничного транспорту та створення, згідно із Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» АТ «Укрзалізниця», якому майно передано до статутного капіталу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Зведеного переліку земельних ділянок ДТГО «Південно-Західна залізниця», право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», складеного на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №200, наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», до статутного капіталу внесено право постійного користування земельними ділянками в Київській області, м. Буча, напрямок Київ-Тетерів, зокрема земельною ділянкою площею 2,9879 га (на якій розташовано вантажний двір станції Буча), що знаходиться в смузі відведення 3210800000*2 (порядковий номер в Зведеному переліку 1869), ринкова вартість права користування на землю станом на 31.07.2014 становить 5 449 630,00 гривень.
Технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця» в межах Бучанської міської ради (2010 рік), затвердженим начальником відділу земельних ресурсів Держкомзему в м. Буча, дозвіл на виготовлення якого надано рішенням Бучанської міської ради від 23.09.2010 № 2007-71-У «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки», визначено межі земельної ділянки площею 61,4372 га.
Земельна ділянка площею 61,4372 га включає в себе площу земельної ділянки вантажного двору станції Буча площею 2,9879 га за адресою: Київська область, місто Буча, вулиця Заводська, право користування якою внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Висновками судової земельно-технічної експертизи у цій справі підтверджується, що земельна ділянка кадастровий номер 3210800000:01:143:0005 частково розташована в межах ділянки площею 2,9879 га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1».
Площа земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 в межах ділянки площею 2,9879 га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1», становить 2,7511 га.
Розташування меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 відносно меж ділянки площею 2,9879 га, які визначені технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористувань ДТГО «Південно-Західна залізниця», розробленим в 2010 році ТОВ «Транспроект-1», схематично зображено на рисунку 9 у дослідницькій частині висновку.
Щодо залізничних колій, розташованих на спірній земельній ділянці, слід зазначити таке.
Відповідно до Зведеного переліку майна ДТГО «Південно-Західна залізниця», що закріплюється за АТ «Українська залізниця» на праві господарського відання (а.с. 70-72 т. 1), складеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №200, наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», за позивачем на праві господарського відання закріплено верхню будову колії станції Буча за адресою: Київська область, м. Буча, ст. Буча (порядковий номер в Зведеному переліку 216).
Відповідно до Інвентарної картки 22417 (а.с. 83-91 т. 1), бухгалтерський запис 01.01.1960, регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» обліковується та експлуатується верхня будова колії станції Буча, рік побудови 1960, до складу якої входить вантажний двір станції Буча (МЧ Жмеринка).
Відповідно до Схематичного плану з відомістю поздовжніх відстаней станції Буча, до складу станції входить вантажний двір з коліями №№ 12, 13, 14.
Відповідно до вказаної документації колії №№ 12, 13, 14 не є під'їзними коліями, а є станційними коліями загального користування. Колія № 12 - розвантажувальна (підвищена). Колія № 13 - розвантажувальна. Колія № 14 - ходова (для пропуску маневров, сост. і локомотивів).
Визначення терміну «станційні колії» та «під'їзні колії» міститься в наказі Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.10.2009 № 1014 «Про затвердження Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України»:
«станційні колії» - колії у межах станцій: головні, приймально-відправні, сортувальні, вантажно-вивантажувальні, витяжні, деповські (локомотивно-вагонних депо), з'єднувальні (що з'єднують окремі парки на станції, які ведуть до контейнерних пунктів, паливних складів, баз, сортувальних платформ, пунктів очищення, промивки, дезінфекції вагонів, ремонту рухомого складу та виконання інших операцій), а також інші колії, призначення яких визначається операціями, що проводяться на них;
«під'їзні колії» - колії, що призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій, установ (заводів, фабрик, шахт, кар'єрів, лісоторфорозробок, електричних станцій, тягових підстанцій тощо), зв'язані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать залізниці чи підприємству, організації, установі.
Аналогічне визначення під'їзних колій міститься й у ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт».
Висновками судової земельно-технічної експертизи у цій справі підтверджується, що станом на 06.10.2023 року в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005, розташовані два об'єкти у вигляді колій, які, зі слів в.о. заступника начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ОСОБА_1 , є підвищеною колією №12 (довжина колії в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 становить 246 м) та вивантажувальною колією №13 залізничної станції Буча (довжина рейки ближчої до паркану в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 становить 143 м, довжина іншої рейки - 151 м).
Отже за АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання закріплено верхню будову колії станції Буча, з огляду на, що суд першої інстанції цілком вірно відхилив твердження відповідачів про те, що позивачем не надано документів на підтвердження права на залізничні під'їзні колії.
Щодо іншого майна, розташованого на спірній земельній ділянці слід зазначити таке.
Відповідно до Зведеного переліку майна ДТГО «Південно-Західна залізниця», що вноситься до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», складеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №200, наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 № 301 та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», та рецензії Фонду державного майна України, затвердженого Міністром інфраструктури 18.08.2015, до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» внесено (порядковий номер в Зведеному переліку 52-55, 59, 143, 144 (а.с. 74 т. 1)): - гараж для автонавантажувачів ст. Буча вантажний двір; - товарну контору ст. Буча вантажний двір; - туалет ст. Буча вантажний двір; - вантажний склад ст. Буча вантажний двір; - контейнерну площадку ст. Буча вантажний двір; - будівлю пон.тр-й п/с №239 з 1 тр-м ст. Буча грузовий двір; - отвалочну площадку; які знаходяться які знаходяться за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1 та м. Буча, вул. Заводська, 1Ж (тр-й п/с № 239).
Згідно з Інвентарною карткою № 1172 (бухгалтерський запис 29.11.2011) (а.с. 96-97 т. 1) за регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» обліковується та експлуатується отвалочна площадка, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1-у, рік побудови 1991.
Згідно з Інвентарною карткою № 1168 (бухгалтерський запис 01.12.2011) (а.с. 98-99 т. 1) за регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» обліковується та експлуатується контейнерна площадка ст. Буча вантажний двір, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1-у, рік побудови 1973.
Згідно з Інвентарною карткою № 1169 (бухгалтерський запис 01.12.2011) (а.с. 100-101 т. 1)за регіональною філією «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» обліковується та експлуатується гараж, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, 1-у, рік побудови 1973.
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи, проведеної у цій справі зокрема встановлено, що в межах спірної земельної ділянки площею 2,767га розташовані: - гараж для автонавантажувачів ст. Буча вантажний двір; - туалет ст. Буча вантажний двір; - будівля пон. Тр-й п/с № 239 з 1 тр-м ст. Буча грузовий двір; - прожекторні щогли;- залізобетонний паркан. Територія, яка зі слів адвоката Гаркавенка І.Г., є контейнерною площадкою ст.Буча вантажний двір. Територія, яка зі слів в.о. заступника начальника Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ОСОБА_1., є отвалочною площадкою.
При цьому, право власності на будівлю трансформаторної підстанції № 239, що розташована на спірній земельній ділянці зареєстрована на праві власності за позивачем.
Колегія суддів зауважує на тому, що у постанові від 21.01.2025 у цій справі № 911/2207/21 Верховний Суд, серед іншого, зазначив про те, що посилання судів на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/10126/18 та від 13.08.2019 у справі № 915/856/16 про те, що документами, що можуть підтверджувати права на залізничні під'їзні колії можуть бути акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею порядку обслуговування залізничних під'їзних колій для новозбудованої залізничної колії, масштабний план, технічний паспорт, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд є помилковими, оскільки вказаний висновок не містить вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватися право позивача на залізничні колії, а фактично вказано на можливі варіанти відповідних доказів, і саме на суд покладено обов'язок оцінювати у сукупності весь наданих сторонами доказів у контексті можливого встановлення та доведення прав на відповідне майно.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).
За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що у спірному випадку, дослідивши вищевказані докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказані докази у сукупності в достатній мірі підтверджують факт розташування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що було внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Той факт, що будівля трансформаторної підстанції № 239, право власності на яку оформлено за позивачем у встановленому законом порядку, зареєстрована за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Заводська, 1-Ж, а спірна ділянка розташована за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, висновків суду не спростовують, адже факт розташування вказаної будівлі саме на спірній земельній ділянці доведено належним чином.
Наявність вказаних будівель та споруд на спірній земельній ділянці зумовлюють висновки суду про наявність у позивача охоронюваного інтересу щодо прав на земельну ділянку, на якій вказані об'єкти розташовані та, відповідно, віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель залізничного транспорту.
Суд першої інстанції вірно відхилив твердження відповідачів про недоведеність характеристики ідентифікованих будівель і споруд, що розташовані на спірній земельній ділянці, як об'єктів нерухомого майна, про наявність ознак самочинного будівництва, що на думку відповідачів свідчить про відсутність у позивача жодних прав щодо вказаного майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як вбачається із фото вказаних будівель та споруд, що містяться у висновку судової експертизи частина вказаних будівель вочевидь відповідає ознакам нерухомого майна, а той факт, що у правопопередника позивача були відсутні правовстановлюючі документи щодо частини такого майна не свідчить про ознаки його самочинного будівництва та не свідчить про відсутність у позивача прав щодо вказаних об'єктів, з огляду на особливий порядок створення АТ «Укрзалізниця» та формування його статутного капіталу, що описаний вище.
До того ж, відповідач Бучанська міська рада жодним чином не прокоментувала та не спростувала тверджень позивача про відсутність повноважень на здійснення розпорядження спірною земельною ділянкою з огляду на положення ч. 2 ст. 134 ЗК України (в редакціях чинних на дати прийняття Бучанською міською радою оскаржуваних рішень та укладення договору купівлі-продажу), відповідно до якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням внесення до статутного капіталу позивача будівель та споруд, що розташовані на спірній земельній ділянці суд першої інстанції правомірно виходив з презумпції права власності позивача на вказані будівлі.
Якщо ж виходити з позиції Бучанської міської ради про ознаки самочинного будівництва вказаних будівель то з огляду на очевидний факт їх перебування на спірній земельній ділянці до моменту визначення їх власника або до моменту вирішення питання про їх знесення у Бучанської міської ради були відсутні повноваження на здійснення розпорядження спірною земельною на аукціоні.
Як вбачається, Бучанська міська рада здійснюючи оформлення на спірну земельні ділянку у комунальну власність та здійснюючи подальше відчуження спірної земельної ділянки на користь ПП «БК «Секера» не з'ясовувала обставин щодо приналежності права власності на вказані будівлі і споруди, не ініціювала вирішення питання про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, якщо існування таких будівель перешкоджало вільному користуванню та розпорядженню цією ділянкою, або про знесення самочинного будівництва, в порядку передбаченому ст. 376 ЦК України чи визнання права власності на будівлі за собою.
Невизначеність правого титулу будівель та споруд, розташованих на спірній земельній ділянці не могла бути проігнорована Бучанською міською радою, адже вона не стверджує, що вказані будівлі належать територіальній громаді, а тому подальше розпорядження вказаною земельною ділянкою мало відбуватися лише після правового визначення долі будівель та споруд, що на ній розташовані.
З огляду на викладене у сукупності, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідачів на те, що позивач не довів наявності у нього будь-якого права на спірну земельну ділянку оскільки за АТ «Укрзалізниця» не було зареєстровано право власності чи право користування земельною ділянкою площею 2,7670га, кадастровий номер 3210800000:01:143:0005, за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, б/н, вказавши, що:
- такі твердження є помилковими і не узгоджуються із наведеним вище висновком, про те що у цій справі необхідно враховувати законодавчий статус земельної ділянки попри можливу відсутність документів на користування ділянкою та відсутність у правопопередника позивача правовстановлюючих документів на будівлі і споруди, що на ній розташовані;
- адже з огляду на характер вказаних будівель та споруд у сукупності із доказами наданими позивачем та отриманими під час розгляду цієї справи, зокрема експертним висновком, суд виходить із факту доведення позивачем достатньою мірою факту віднесення спірної земельної ділянки до складу загальної земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача з огляду на визначення законодавчо її правового статусу, як земельної ділянки залізничного транспорту.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, слід зазначити таке.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішень Бучанської міської ради колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що позивач просить визнати незаконним та скасувати:
- рішення Бучанської міської ради Київської області від 23.07.2020 № 5147-81-VII «Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для продажу права на неї на земельних торгах у формі аукціону вул. Заводська, б/н в м. Буча»;
- рішення Бучанської міської ради Київської області від 28.01.2021 № 440-7-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка визначена для продажу на земельних торгах (у формі аукціону)», «Про включення земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 3210800000:01:143:0005 до переліку земельних ділянок для підготовки лотів, в частині землеоціночних робіт, до продажу на земельних торгах у формі аукціону»;
- рішення Бучанської міської ради Київської області від 25.02.2021 № 727-8-VІІІ «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку, встановлення стартової ціни та продаж земельної ділянки у власність кадастровий номер 3210800000:01:143:0005 вул. Заводська, б/н на земельних торгах у формі аукціону».
Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).
Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором [пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)].
Способами захисту суб'єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)].
Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними [постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)].
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Вже усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).
Оскаржувані рішення Бучанської міської ради від 23.07.2020 № 5147-81-VII, від 28.01.2021 № 440-7-VIII та від 25.02.2021 № 727-8-VІІІ №12/93 вичерпали свою дію виконанням, оскільки на підставі цих рішень, зокрема проведено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку, проведено земельні торги та укладено із відповідачем - ПП «БК «Секера» договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, внаслідок якого за вказаним відповідачем зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку.
З огляду на це, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що визнання вказаних рішень Бучанської міської ради недійсними не поновить порушене право або законний інтерес позивача.
Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним [див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)]. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони».
Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181)).
Отже, з огляду на те, що на час звернення з позовом до господарського суду оскаржувані рішення Бучанської міської ради від 23.07.2020 № 5147-81-VII, від 28.01.2021 № 440-7-VIII та від 25.02.2021 № 727-8-VІІІ №12/93 вже реалізовані та вичерпали свою дію виконанням, а саме шляхом укладення між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки, то визнання незаконним і скасування зазначених рішень не може забезпечити ефективного захисту прав та інтересів позивача.
За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішень Бучанської міської ради від 23.07.2020 № 5147-81-VII, від 28.01.2021 № 440-7-VIII та від 25.02.2021 № 727-8-VІІІ №12/93 з мотивів неефективності обраного позивачем способу захисту інтересів позивача.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним результатів земельних торгів та договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Так, в прохальній частині позивач, зокрема просить:
- визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону, організованих Бучанською міською радою Київської області, виконавець земельних торгів - Приватне підприємство «Фірма «Сомгіз», дата проведення 25.06.2021, стосовно лоту № 68171 аукціону № 33824, протокол земельних торгів у формі аукціону з продажу земельних ділянок, серія та номер 465 виданий 25.06.2021;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005, площею 2,767га, укладений між Бучанською міською радою Київської області та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Секера», посвідчений 25.06.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Білоконь Світланою Іванівною, номер 492,
Щодо вказаних позовних вимог слід зазначити таке.
Так, приписами ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) й настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
У пунктах 93-101 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 зазначено таке:
« 93.За статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
94. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
95.Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
96. Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
97. Як слідує з аналізу частини першої статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою передбачене лише для такої земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності. Оскільки право постійного користування земельною ділянкою приватної власності законом не передбачено, то наявність у відповідачки 2 права приватної власності на земельну ділянку є перешкодою для державної реєстрації права постійного користування АТ "Укрзалізниця".
98.Отже, позивачеві належить право на захист від порушень, пов'язаних із володінням земельною ділянкою.
99.Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 60).
100.З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об'єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
101.Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем».
Для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається, необхідним є встановлення обставин щодо наявності/відсутності між позивачем та відповідачами договірних відносин та як встановлено судом АТ «Укрзалізниця» не перебуває у договірних відносинах ані з Бучанською міської радою, ані з ПП «БК «Секера», що зумовлює речово-правовий характер спірних правовідносин та використання відповідних способів захисту порушеного права.
У пунктах 110, 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 вказано, що Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах один з одним, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту [аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
Як зазначалось, особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів місцевого самоврядування або документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право власності, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.
У пунктах 113-115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 викладено таке:
« 113.Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)].
114.У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
115.Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов».
Віндикаційний позов дозволяє в більшій мірі вирішити питання втручання у право особи на мирне володіння майном, забезпечує дотримання пропорційності та балансу інтересів, дослідження добросовісності набувача майна, що є важливим для розгляду подібних спорів (пункт 126 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що:
- позовні вимоги про визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3210800000:01:143:0005, площею 2,767га, укладений між Бучанською міською радою та ПП «БК «Секера», посвідчений 25.06.2021 не є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки до відновлення прав позивача не призведе;
- оскільки правові наслідки визнання недійсним правочину стороною, якого позивач не є стосуватимуться тільки Бучанської міської ради, яка організувала продаж спірної земельної ділянки, як об'єкта комунальної власності та ПП «БК «Секера», як набувача спірної земельної ділянки, яке є останнім набувачем спірної земельної ділянки, за яким було зареєстровано право приватної власності, належним способом захисту порушених прав позивача слід вважати подання віндикаційного позову, а тому у задоволенні позову про визнання недійсними результатів торгів та договору купівлі-продажу суд відмовляє;
- з огляду на висновки суду про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права щодо суті спору позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності за відповідачами та про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі також не можуть бути задоволені оскільки до поновлення прав позивача призвести не можуть, що зумовлює висновки суду про відмову у їх задоволенні.
Колегія суддів окремо зауважує на наступному.
Предметом розгляду у справі № 446/478/19 на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 22.01.2025, на яку послався суд першої інстанції, були позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє регіональна філія «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Кам'янка-Бузької міської 4 сесії 6 скликання № 10 від 28.01.2011 та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 506931 від 06.06.2011.
Позов у справі № 446/478/19 АТ «Українська залізниця» мотивувала тим, що:
- з метою оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування землями смуги відведення залізниці, в межах міста Кам'янка-Бузька Кам'янка-Бузького району Львівської області, державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця) була розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 21,1055 га ДТГО «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Львів-Ківерці» від 40 км + 325 м до 43 км + 157 м в адміністративних межах міста Кам'янка-Бузька Кам'янка-Бузького району Львівської області. Роботи щодо розроблення даної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель виконувались у 2015 році КТ НВФ «Нові технології»;
- в результаті польового обстеження виявлено, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, які знаходяться в приватній власності громадян. Так, згідно зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» на ділянці «Львів - Ківерці» від 40 км + 325 м до 43 км + 157 м в адміністративних межах міста Кам'янка-Бузька Кам'янка-Бузького району Львівської області погодженого в тому числі відділом Держземагентства у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до рішення Кам'янка-Бузької міської ради 4 сесії 6 скликання № 10 від 28 січня 2011 року та виданого на його підстав Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 506931 від 06 червня 2011 року передано у власність земельну ділянку площею 0,1259 га в межах м. Кам'янка-Бузька (кадастровий номер - 4622110100:01:012:0059);
- частина цієї земельної ділянки площею 0,0974 га перетинається з земельною ділянкою смуги відведення залізниці;
- позивач вважає рішення Кам'янка-Бузької міської ради 4 сесії 6 скликання № 10 від 28 січня 2011 року та Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 506931 від 06 червня 2011 року такими, що суперечать законодавству, порушують права позивача на користування наданою йому відповідно до чинного законодавства земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху;
- згідно плану меж смуги відведення лінії Львів-Ківерці Львівської залізничної дороги в адміністративних межах Кам'янка-Бузького району Львівської області, розробленого проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1956 році, який є належним доказом землекористування позивачем спірною частиною земельної ділянки, ширина смуги відведення на вказаній ділянці перегону становить 30 м від осі колії;
- земельна ділянка ОСОБА_1 частково входить у ширину смуги відведення залізниці і загальна площа перетину земельної ділянки ОСОБА_1 в смузі відведення залізниці 0,0974 га. На земельній ділянці, розміри якої визначені зазначеним планом смуги відведення, розташований об'єкт залізничного транспорту за напрямком «Львів-Ківерці» від 40 км + 325 м до 43 км + 157 м в адміністративних межах міста Кам'янка-Бузька Кам'янка-Бузького району Львівської області», яка є державною власністю і перебуває на балансі ДТГО «Львівська залізниця». До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать землі під державними залізницями.
21.06.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передачу справи № 446/478/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на ч. 5 ст. 403 ЦПК України, зокрема з тих мотивів, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Мотивом передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах від 14.04.2021 у справах № 450/2352/18 та № 450/2410/18, від 01.09.2021 у справі № 444/2315/18, від 22.09.2021 у справі № 444/2344/18, від 09.02.2022 у справах № 444/2593/18 та № 450/2417/18, від 10.05.2022 у справі № 444/2318/18, від 18.05.2022 у справі № 444/2300/18, від 22.06.2022 у справі № 450/2348/18, від 15.07.2020 у справі № 720/1657/16-ц, від 06.10.2021 у справі № 715/2402/18, від 15.02.2023 у справі № 444/2313/18-ц, від 01.02.2023 у справі № 446/484/19, від 19.04.2023 у справі № 444/2343/18, від 31.08.2022 у справі № 191/4018/18, від 10.10.2021 у справі № 450/2421/18, від 08.12.2021 у справі № 466/6683/14, від 24.11.2021 у справі № 444/2305/18 за позовами АТ «Укрзалізниця» до власників земельних ділянок про визнання рішень сільської / селищної / міської рад недійсними / незаконними та їх скасування зробив різні висновки про застосування норми права в подібних правовідносинах у частині ефективного (належного) способу захисту прав позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що справа, яка переглядається, має принципове значення, а виключна правова проблема полягає в тому, який спосіб захисту прав АТ «Укрзалізниця» у подібних правовідносинах є ефективним (належним).
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17.08.2023 прийняла справу № 446/478/19 до розгляду як таку, що містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Як встановлено вище, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 викладено, зокрема висновок про те, що, в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_1 .
Визначення подібності правовідносин міститься у правовому висновку, викладеному у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), згідно з яким під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
Колегія суддів зазначає про те, що постанова у справі № 446/478/19 прийнята у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у цій справі № 910/6272/25.
В свою чергу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Враховуючи висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, а також зміст вказаної постанови, колегія суддів відхиляє:
- доводи апеляційних скарг відповідача 1 та відповідача 2 про те, що в разі обрання неправильного способу захисту, суд не повинен надавати правову оцінку доводам позивача по суті спору, визначати їх обґрунтованість тощо, адже обрання неправильного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові;
- доводи апеляційної скарги позивача про те, що у розрізі даної справи, заявлення позивачем віндикаційного позову про витребування земельної ділянки з площею 2,7511 га не зможе призвести до ефективного поновлення порушених прав позивача, оскільки відсутній самостійний об'єкт цивільних прав, який слід витребувати.
Щодо посилань відповідача 2 на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що 09.04.2025 Велика Палата Верховного Суду винесла постанову у справі № 723/3691/13-ц за позовом АТ «Українська залізниця», якою скасувала всі ухвалені у справі рішення за виключними обставинами у зв'язку із винесенням ЄСПЛ рішення від 24.10.2024 у справі «Дроздик та Мікула проти України» (Case of Drozdyk and Mikula v. Ukraine, яке набуло статусу остаточного 24.01.2025), ухваленого за результатами розгляду заяв № 27849/15 та № 33358/15, яким ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 723/3691/13-ц вбачається, що:
« 29. Рішенням від 24 жовтня 2024 року у справі «Дроздик та Мікула проти України» (Case of Drozdyk and Mikula v. Ukraine), ухваленим за результатами розгляду заяв № 27849/15 та № 33358/15, ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
30. Це рішення набуло статусу остаточного 24 січня 2025 року.
31. ЄСПЛ, враховуючи, що у цій справі відбулося втручання у право власності заявниці, розглянув, чи було це втручання законним, чи переслідувало воно загальний інтерес та чи було воно пропорційним.
32. В оцінці питання законності ЄСПЛ зазначав, що хоча національні суди
у своїх рішеннях посилалися на низку законодавчих приписів, одні і ті самі положення дозволили їм дійти різних висновків. Такі розбіжності у підходах зумовлені відсутністю чіткості та ясності у відповідному національному законодавстві.
33. Стосовно законної мети ЄСПЛ визнав, що в принципі, існує загальний інтерес у збереженні охоронних зон вздовж залізничних колій, оскільки вони є заходом безпеки, спрямованим на забезпечення безпечної та ефективної роботи залізничного транспорту та захисту населення. Тим не менш, спірні земельні ділянки розташовані у безпосередній близькості до залізничних колій протягом десятиліть. Більше того, щодо ОСОБА_1 , то земля була виділена її чоловікові вже після того, як була побудована залізнична колія. Очевидно, що ОСОБА_1 та її чоловікові ніколи не чинилися перешкоди у користуванні цією землею до 2014 року.
34. ЄСПЛ звернув увагу на інформацію органів земельної реєстрації, надану урядом, яка свідчить про те, що ОСОБА_1 все ще була зареєстрована як власниця земельних ділянок, про які йде мова. На думку ЄСПЛ, це скоріше свідчить про те, що насправді не було нагальної потреби у визнанні недійсним її права власності.
35. ЄСПЛ повторив, що втручання у мирне володіння майном має забезпечувати справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Цю ситуацію потрібно розглядати у світлі «принципу належного врядування». У зв'язку із цим ЄСПЛ зазначив, що на національному рівні, якби земля була відібрана у заявниці, добровільно чи ні, в процедурі відчуження землі з мотивів суспільної необхідності, виплата компенсації була б обов'язковою відповідно до національного законодавства. І навпаки, тип провадження, ініційований у цих справах (провадження у порядку rei vindicatio ), не передбачав обов'язкової компенсації за втрату земельної ділянки. ЄСПЛ не було надано переконливих аргументів, які б свідчили про існування чіткого національного законодавства, яке б передбачало грошову або будь-яку іншу форму компенсації за будь-яку шкоду в ситуації, зокрема, ОСОБА_1 . Отже, заявниця була позбавлена майна без будь-якої компенсації.
36. ЄСПЛ також зазначив, що з моменту визнання недійсним права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку у 2014 році Залізниця (тут і далі - йдеться про сторону позивача у цьому спорі), очевидно, не вжила жодних заходів щодо реєстрації свого права власності на неї або будь-яких інших дій, пов'язаних із земельною ділянкою, наприклад, розмежування меліорованих частин. Вона також не обмежувала її використання ОСОБА_1 , у зв'язку із чим в ЄСПЛ виникло питання, чи могли бути застосовані інші заходи, крім позбавлення права власності, у цій справі. Водночас той факт, що жодних заходів не було вжито протягом такого тривалого періоду, ставить першу заявницю в стан невизначеності, оскільки вона знає, що Залізниця може вжити заходів у будь-який час - або не вживати їх ніколи - але в будь-якому випадку вона не може вільно розпоряджатися ні землею, ні будинком.
37. З огляду на викладене, ЄСПЛ дійшов висновку, що втручання у право власності ОСОБА_1 , крім того, що викликає серйозні сумніви щодо його законності та відповідності загальним інтересам, поклало на неї непропорційний тягар, оскільки заявниці не запропоновано жодної компенсації за вилучені у неї земельні ділянки.
38. З урахуванням своїх висновків у цій справі ЄСПЛ вважав, що заявниці, зокрема ОСОБА_1 , повинні бути поставлені, наскільки це можливо, у ситуацію, еквівалентну тій, у якій вони перебували б, якби не було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Тож держава-відповідач повинна забезпечити за допомогою належних засобів і протягом розумного строку повне відновлення прав заявниць, зокрема й ОСОБА_1 , на рекультивовану землю (у тому числі шляхом поновлення національного провадження, де це може бути застосовано), або надання грошової компенсації (розрахованої відповідно до національних вимог щодо оцінки майна та практики суду), або надання рівнозначного майна.
39. Отже, ЄСПЛ констатував, що стосовно заявниці відбулося порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та постановив, що держава Україна має забезпечити належними засобами та в розумні строки повне відновлення прав ОСОБА_1 на рекультивовану землю або надання їй грошової компенсації чи рівнозначного майна.»
Колегія суддів зазначає про те, що обставини пропорційності втручання у право відповідача 2 на мирне володіння земельною ділянкою та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами будуть судами досліджуватись саме під час розгляду позовних вимог про витребування у вказаної особи земельної ділянки, а відтак прийняття судом першої інстанції рішення у цій спарві про відмову у задоволенні позовних вимог не суперечить ані висновками, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 723/3691/13-ц, ані рішенню ЄСПЛ від 24.10.2024 у справі «Дроздик та Мікула проти України» (Case of Drozdyk and Mikula v. Ukraine, яке набуло статусу остаточного 24.01.2025).
За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позову. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, доказів на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2025 у справі № 911/2207/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційних скарг, апеляційні скарги Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера», Бучанської міської ради та Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційними скаргами покладаються на апелянтів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будівельна компанія «Секера» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2025 у справі № 911/2207/21 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2025 у справі № 911/2207/21 залишити без задоволення.
3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2025 у справі № 911/2207/21 залишити без задоволення.
4. Рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2025 у справі № 911/2207/21 залишити без змін.
5. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 20.04.2026.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді Н.М. Спаських
А.О. Мальченко