15 квітня 2026 року
м. Київ
справа №990/53/26
адміністративне провадження №П/990/53/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
секретар судового засідання - Грабовська Т.О.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача Селюков І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,
25.02.2026 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), в якій просила:
визнати протиправними дії ВККС щодо недопуску ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичних завдань з обраних спеціалізацій (місцевого адміністративного суду та місцевого загального суду) як кандидатки на посаду судді, яка успішно склала тестування когнітивних здібностей;
зобов'язати ВККС допустити ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичних завдань з обраних спеціалізацій (місцевого адміністративного суду та місцевого загального суду) як кандидатку на посаду судді, яка успішно склала тестування когнітивних здібностей.
Також позивачка просила поновити їй строк звернення до суду з цим позовом.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленим протоколом, визначено склад суду для розгляду цієї справи у складі колегії: головуючого судді Чиркіна С.М., суддів Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.
27.02.2026 ухвалою Верховного Суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати поважні причини пропуску такого строку; уточненої позовної заяви, зміст якої має усувати недоліки, викладені в ухвалі суду.
12.03.2026 на виконання вимог ухвали від 27.02.2026 до Верховного Суду надійшла сформована за допомогою підсистеми Електронний суд уточнена позовна заява ОСОБА_1 разом із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В уточненій позовній заяві позивачка сформулювала позовні вимоги у такій редакції:
визнати протиправними дії ВККС, вчинені під час прийняття рішення від 19.09.2025 № 173/зп-25 «Про затвердження кодованих та декодованих результатів тестування когнітивних здібностей та призначення четвертого етапу кваліфікаційного іспиту», які полягають у недопуску ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізацій місцевого адміністративного суду та місцевого загального суду;
зобов'язати ВККС допустити ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізацій місцевого адміністративного суду та місцевого загального суду як кандидатку на посаду судді, яка успішно склала тестування когнітивних здібностей відповідно до рішення ВККС від 19.09.2025 № 173/зп-25.
У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом позивачка зазначає, що через об'єктивні та незалежні від її волі причини, пов'язані зі станом здоров'я, а також через відсутність електропостачання, в неї не було можливості своєчасно підготувати та подати повний комплект документів до суду, тому пропущений строк на звернення до суду вважає поважним.
Зокрема, позивачка вказує, що в день прийняття спірного рішення ВККС вона перебувала у пологовому відділенні і народжувала дитину, після чого перебувала на лікарняному до 20.01.2026.
Також наголошує, що є матір'ю трьох неповнолітніх дітей, які в період з листопада 2025 року по лютий 2026 року періодично хворіли, що, на її переконання, підтверджується інформацією, зазначеною у наданій суду медичній документації, зокрема, відповідних висновках та виписках з історій хворіб.
Водночас просила урахувати складну ситуацію в країні, викликану війною та її наслідками, зокрема, постійними ворожими масованими ракетно-дроновими атаками, тривалим відключеннями електроенергії, яка у своїй сукупності з наявністю трьох дітей, унеможливила своєчасну реалізацію права на оскарження протиправних дій відповідача.
Ухвалою від 13.03.2026 Верховний Суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду, викладені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поновив строк звернення до суду та відкрив провадження у цій справі та призначив розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
30.03.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
У клопотанні ВККС зазначає, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки ОСОБА_1 пропустила місячний строк звернення до суду, встановлений частинами п'ятою та восьмою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Комісія наголошує, що оскаржуване рішення № 173/зп-25 було ухвалено та оприлюднено 19.09.2025 і саме від цієї дати розпочався перебіг строку звернення до суду.
Натомість позов подано лише 25.02.2026, тобто зі значним пропуском визначеного законом місячного строку.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи заявленого клопотання. Наголосив, що позов подано фактично із пропуском більше ніж чотирьохмісячного терміну з моменту його завершення.
Стверджував, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
На думку представника Комісії, особисті та сімейні обставини не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачка мала можливість скористуватись послугами адвоката для своєчасного звернення до суду.
На підтвердження своєї позиції покликався на практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах № 990/277/24, № 990/240/24, № 990/558/25, № 990/14/25.
Водночас представник відповідача не зазначив додаткових обставин на спростування доказів, наданих позивачкою при вирішення питання судом про поновлення строків звернення до суду на стадії відкриття провадження у справі.
У судовому засіданні позивачка заперечила проти клопотання ВККС про залишення позову без розгляду, покликаючись на докази, надані суду під час вирішення питання щодо поновлення строків на стадії відкриття провадження.
Щодо наданих доказів ОСОБА_1 пояснила, що з моменту початку перебігу строків звернення до суду вже перебувала у передродовому стані (лікарняний лист відкрито з 17.09.2025). 19.09.2025 розпочалися пологи та ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку - ОСОБА_2 .
Таким чином, саме в день прийняття рішення Комісії (19.09.2025) фактично перебувала у стані пологів та госпіталізації.
Звернула увагу суду на те, що окрім новонародженої дитини є матір'ю ще двох малолітніх дітей та чоловік, ОСОБА_3 , проходить службу в «Академія патрульної поліції».
Наголосила, що не має сторонньої допомоги по догляду за дітьми.
Також заначила, що додаткової перешкодою своєчасного звернення послугували тривалі постійні відключення світла, повітряні тривоги та обстріли агресора, у зв'язку із чим змушена приймати додаткові зусилля та витрачати час на забезпечення життя та здоров'я дітей.
Оцінивши наведені сторонами доводи, дослідивши подані докази, вислухавши пояснення учасників справи, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС визначено статтею 266 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Згідно з частиною першою статті 93 Закону № 1402-VIII ВККС проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит; вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді; затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), програму та порядок проходження початкової підготовки судді тощо.
Відповідно до частини восьмої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Зазначені норми визначають особливості розгляду спорів за участю ВККС, зокрема, строк на оскарження рішень Комісії, проте питання перебігу строку та поважності його пропуску визначається загальними нормами.
За загальним правилом статті 122 КАС України перебіг процесуального строку починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Частиною четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що питання дотримання строку звернення до суду та поважності причин його пропуску вже було предметом оцінки під час вирішення питання про відкриття провадження у цій справі.
В ухвалі Верховного Суду від 13.03.2026 Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Судом в межах предмету клопотання ВККС частково досліджені надані позивачкою докази щодо поважності причин строку звернення до суду та встановлено таке.
Так, згідно із інформацією, зазначеною у свідоцтві про народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила доньку - ОСОБА_2 .
В цьому контексті колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:
1) до пологів - 70 календарних днів;
2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів.
Загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів).
Позивачка надала належні та допустимі докази перебування у стані непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами у період з 17.09.2025 по 20.01.2026 включно.
Суд враховує, що стан непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами закінчився 20.01.2026.
Також позивачка є матір'ю ще двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 (12 років) та ОСОБА_5 (9 років).
Згідно із наданою позивачкою медичною документацією за період з грудня 2025 року по лютий 2026 року, син, ОСОБА_4 , хворів - з 21.12.2025 по 29.12.2025, з 06.01.2026 по 13.01.2026;
донька, ОСОБА_5 , хворіла з 09.01.2026 по 15.01.2026, з 30.01.2026 по 13.02.2026;
донька, ОСОБА_2 , хворіла з 20.01.2026 по 30.01.20206, з 13.02.2025 по 23.02.2026.
Отже, судом встановлено, що у період з грудня 2025 року по лютий 2026 року малолітні діти позивачки хворіли, що безперечно є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Також суд враховує, що чоловік позивачки ОСОБА_3 , проходить службу у Державному закладі професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Академія патрульної поліції» на посаді начальника циклу загальнопрофесійної підготовки та відповідно задіяний в навчальному процесі.
Колегія суддів вважає, що надана позивачкою інформація щодо інтенсивних обстрілів країною агресором в цей період Бучанського району Київської області також є об'єктивною перешкодою своєчасному зверненню до суду.
Наданий позивачкою значний обсяг документів щодо тривалого відключення світла внаслідок ворожих обстрілів спростовує твердження відповідача щодо недобросовісної поведінки позивачки (інформація про відключення світла Т.1, а.с. 59-130, 151-183).
Водночас колегія суддів враховує інформацію про тривалі відключення світла як об'єктивний чинник, який перешкоджав у сукупності з наведеними вище обставинами своєчасному зверненню до суду.
Колегія суддів наголошує, що досліджені під час судового розгляду справи докази та надані учасниками справи пояснення лише підтверджують висновки суду щодо поважності пропуску строку та необхідності його поновлення, зроблені в ухвалі про відкриття провадження від 13.03.2026.
Водночас відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування цих обставин.
Так, Суд у згаданій ухвалі не встановив обставин, які б ставили під сумнів добросовісність позивачки чи вказували на передчасність висновку про поважність причин пропуску строку. Матеріали справи, надані на час розгляду клопотання Комісії, не містять нових фактів, які могли б змінити або спростувати здійснену раніше оцінку. Відповідно, повторне порушення ВККС питання щодо пропуску строку не ґрунтується на жодних нових процесуальних підставах і не може вплинути на висновки вже встановлені судом.
Також суд зазначає, що відповідач у поданому клопотанні не навів жодних нових обставин чи підстав, які не були б відомі суду та не були б оцінені під час постановлення ухвали про відкриття провадження від 13.03.2026.
Щодо покликань відповідача на судову практику колегія суддів зазначає таке.
Так, за сталою судовою практикою, зокрема і Великої Палати Верховного Суду норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Тобто поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду (справа № 990/287/25).
Колегія суддів враховує, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя.
Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Водночас у своїй практиці ЄСПЛ сформував підхід, відповідно до якого встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинне застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи [справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші].
Тому, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Цей висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 520/109/20.
З урахуванням наданих доказів судом встановлено, що існували об'єктивні незалежні від позивачки обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Водночас звернення до суду за першої можливості та надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку свідчить в першу чергу про добросовісну поведінку позивачки та поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Втім доводи Комісії щодо пропуску строку звернення до суду вже були предметом перевірки та отримали правову оцінку суду, який визнав причини пропуску строку поважними, фактично останні зводяться до незгоди відповідача з наданою судом оцінкою причин пропуску строку суто з формальних підстав без урахування фактичних обставин.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
В задоволенні клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про залишення позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України без розгляду, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Повний текст ухвали виготовлений 16.04.2026.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Судді В.М. Бевзенко
Я.О. Берназюк
А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко