Справа №567/1016/25
Провадження №2-др/567/9/26
17 квітня 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
секретар - Дем'янчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -
встановив :
ОСОБА_1 звертався в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 01.04.2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом відмовлено.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Огойко А.А. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн., понесених відповідачкою ОСОБА_2 у зв'язку з розглядом даної справи.
Представником позивача - адвокатом Черновим В.В. подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому він вважає, що заявленим розміром витрат на правничу допомогу порушено принцип співмірності відповідно до ціни позову як складової частини принципу розумності судових витрат.
Вказує, що вартість професійної правової допомоги адвоката Огойка А.А. не відповідає вимогам ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки не враховує складність справи, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, не є розумним та не враховує витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений актами прийому-передачі гонорару, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Таким чином, вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та відшкодуванню на користь відповідачки до 1 000 грн.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, дослідивши заяву та матеріали справи, прийшов до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі з наступних підстав.
Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1, 2 ст.246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За змістом ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
В судовому засіданні 01.04.2026, до закінчення судових дебатів представник відповідачки зробив відповідну заяву про стягнення з позивача понесених відповідачкою судових витрат на надання правничої допомоги та підтвердження понесених судових витрат буде ним надано протягом п'яти днів з моменту прийняття судом рішення у справі.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Заявлені представником відповідачки до стягнення витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 12 000 грн.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.1 ст.60, ч.4 ст.62 ЦПК України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), повноваження якого підтверджуються довіреністю або ордером.
Згідно з положеннями ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23.01.2014 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно п.п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні на користь якої ухвалене рішення підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
До матеріалів справи представником відповідачки долучено договір про надання правничої допомоги №1/06-26/2025 від 26.06.2025 р., акт приймання-передачі наданих послуг від 02.04.2026 р. з детальним описом робіт.
З наданих суду доказів вбачається, 26.06.2025 р. між відповідачкою ОСОБА_2 та адвокатом Огойко А.А. було укладено договір про надання правничої допомоги №1/06-26/2025 від 26.06.2025 р.
Відповідно до п.1.1. договору адвокат приймає зобов'язання надати клієнту правничу допомогу щодо його представництва інтересів клієнта у суді під час розгляду цивільної справи №567/1016/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Пунктом 1.2 договору визначено склад і обсяг надання юридичних послуг та визначено, що правнича допомоги полягає в: зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи; наданні усних та письмових консультацій та роз'яснень щодо правових питань, що стосуються справи; складанні необхідних для справи процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо; виконанні окремих доручень клієнта, що стосуються справи; представництві клієнта в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються справи, з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, адміністративного Господарським судочинства процесуальним України, Кодексом кодексом України України, про Кодексом адміністративні правопорушення, Кримінальним процесуальним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими законами України.
Згідно п.3.1 вищевказаного договору сторонами узгоджено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 1500 грн. за годину надання правничої допомоги у справі.
Згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02.04.2026р. адвокатом було здійснено правовий аналіз інформації, документів і матеріалів, надання усних консультацій, що стосуються справи, у період від 26.06.2025 до 18.08.2025 (1 год. - 1500 грн.), складання (написання) клопотання від 19.08.2025 про витребування доказів (1 год. 30 хв. - 2 250 грн.), складання (написання) заяв від 19.08.2025, 29.10.2025, 19.02.2026 про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі (1 год. - 1 500 грн.), складання (написання) заяви від 04.09.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (20 хв. - 500 грн.), безпосереднє представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в суді, 04.09.2025, 05.12.2025, 01.04.2026 (3 000 грн.), складання (написання) заяви від 01.04.2026 про застосування строку позовної давності (1 год. 40 хв. - 2 500 грн.), складання (написання) заяви від 02.04.2026 про ухвалення додаткового рішення (30 хв. - 750 грн.) та загальну вартість наданих послуг визначено в розмірі 12000 грн.
Водночас, вивчивши договір про надання правничої допомоги та матеріали справи суд приходить до висновку, що сума судових витрат, заявлених до відшкодування в цій частині, не в повній мірі відповідає умовам договору про надання правничої допомоги та не в повній мірі підтверджена відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Судом встановлено, що представником відповідача в межах умов вказаного договору було вчинено підготовку та подання заяви про застосування позовної давності та здійснено представництво інтересів відповідачки під час розгляду справи в суді.
Також, спірні правовідносини в цій справі є поширеними, між сторонами неодноразово вирішувались спори в суді, в силу чого формування правової позиції по справі не потребувало значного обсягу часу для підготовки та подання до суду заяви про застосування позовної давності, додаткового аналізу і вивчення практики, відтак розмір гонорару адвоката не відповідає критеріям дійсної необхідності його понесення та розумності, а при підготовці наданого представником відповідача заяви про застосування позовної давності у межах даної справи не потребувалось збирання значного об'єму доказів, а також аналізу великої кількості законодавства.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений актами прийому-передачі гонорару, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Водночас, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати представником відповідача на надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи та розроблення стратегії захисту інтересів клієнта здійснюється на підставі правового аналізу матеріалів необхідних для судового захисту прав клієнта та є одним комплексом послуг та не передбачає стільки часу та витрат, що зазначені в розрахунку, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають.
Окрім того підготовка інших клопотань та заяв по справі є фактичним їх дублюванням, в зв'язку з чим їх підготовка не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи та не потребувало аналізу судової практики.
Одночасно при вирішенні заявлених вимог представника відповідачки в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 року (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 року (справа №922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.
Також при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ч.3 ст.141 ЦПК України відповідно до яких передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат : 1) їх дійсність 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати представника відповідача, понесені у зв'язку з розглядом даної справи, у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки витрат за надання правничої допомоги у розмірі 5000 грн., та такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи та відповідатиме принципу розумності судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 81, 137, 141, 270 ЦПК України, -
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повний текст додаткового рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.