Справа №567/397/26
Провадження №1-кп/567/92/26
15.04.26м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
встановив:
В провадженні Острозького районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Ухвалою суду від 06.03.2026 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
15.04.2026 року прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , так як попередній строк обрання запобіжного заходу завершується, а кримінальне провадження на даний час перебуває на розгляді у суді.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики, враховані при обранні запобіжного заходу, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились, а застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити її належної поведінки та запобігти вищевказаним ризикам.
Посилається на те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи реальність і невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, може вжити заходів, щоб переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, маючи документи для виїзду за межі території України, а також матеріальні можливості для залишення її території.
Зазначає, що ОСОБА_4 буде незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні, яким надано викривальні покази щодо останньої, які прийняті до уваги органом досудового розслідування та який на даний час не допитаний судом, відтак існує обґрунтована необхідність в недопущенні спілкування обвинуваченої зі свідком, недопущення будь-якого впливу або його переконання з метою зміни наданих показань, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, надавати цим особам поради із урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового розгляду, з метою уникнення покарання, виїжджати за межі державного кордону України, не з'являтися до суду.
Також, вважає, що ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, так як остання раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, востаннє 20.01.2026р. її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що свідчить про зневажливе ставлення ОСОБА_4 до вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху та не виправлення її поведінки попри застосовані заходи адміністративного впливу, що вказує на реальність ризику вчинення нею нового правопорушення.
Вважає, що наведені вище доводи свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконого впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, просить продовжити вищевказаний запобіжний захід.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 з підстав, викладених у ньому, та просила продовжити застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічну пору доби з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Одночасно вказує, що застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити її належної поведінки.
Обвинувачена ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Потерпіла ОСОБА_5 в підготовче судове засідання не з'явилася, в поданій до суду заяві просила проводити підготовче засідання у її відсутності.
Суд, дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування продовження застосування обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заслухавши думку обвинуваченої, оцінивши всі обставини відповідно до вимог ст.ст.177-178 КПК України відносно особи обвинуваченої, приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської областівід 27.02.2026 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби - з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, строком до 26.04.2026 року.Заборонено ОСОБА_4 залишати місце свого проживання - житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., а також покладено на ОСОБА_4 процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до органу досудового розслідування, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та з будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачена може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченої, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
При обранні запобіжного заходу у виді домашнього арешту були враховані наявність ризиків, передбачених пп.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд вважає, що прокурором в підготовчому судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачена може переховуватись від суду та не буде виконувати покладених на неї процесуальних обов'язків, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а тому з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення, вчинення якого їй ставиться у провину, може покинути територію України та ухилитися від суду, та не буде виконувати покладених на неї процесуальних обов'язків.
Тяжкість покарання не визначається як обов'язкова підстава для застосування запобіжного заходу. Разом з тим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Окрім того, суд вважає, що прокурором в підготовчому судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що обвинувачена може незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні шляхом впливу або переконання з метою схилити останнього змінити свої покази на свою користь, що в подальшому може негативно відобразитися на встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Станом на даний час у кримінальному провадженні, яке перебуває у провадженні суду, ні обвинувачена, ні свідки по суті ще не допитані. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). За таких обставин, суд приходить до висновку, що ризик впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду - безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, надавати цим особам поради із урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового розгляду, з метою уникнення покарання, виїжджати за межі державного кордону України, не з'являтися до суду, відтак існує ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, тобто ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас прокурор, звертаючись з клопотанням про продовження запобіжного заходу вказує на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 буде вчиняти й інші кримінальні правопорушення, оскільки вона раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері з безпеки дорожнього руху та експлуатації, востаннє 20.01.2026 року її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судима, інших доказів на підтвердження того, що вона може вчиняти інші кримінальні правопорушення суду не надано.
Відтак суд приходить до висновку, що прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Наведені вище обставини свідчать, що станом на даний час не встановлено, що застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченої та запобігти зазначеним ризикам.
Будь-яких нових обставин, що свідчать про відсутність встановлених ризиків, обвинуваченою не наведено.
При вирішенні клопотання суд також враховує, що перебуваючи під домашнім арештом ОСОБА_4 його умови не порушувала і таких відомостей матеріали провадження не містять.
Отже, підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен перевірити чи достатньо підстав для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з'ясувати, чи є домашній арешт до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також, чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням іншого запобіжного заходу.
Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи наведене, з метою недопущення впливу на хід судового розгляду та виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків, суд вбачає фактичні та правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу.
Суд вважає, що запобіжний захід обраний обвинуваченій відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, надасть можливість запобігти перешкоджанню інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченої від суду.
З огляду на вищевикладене, враховуючи можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, за місцем її проживання, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки такий запобіжний захід є співрозмірним з тяжкістю інкримінованого їй кримінального правопорушення та існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченої, є виправданим та достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії її належної процесуальної поведінки та виключає собою можливість застосування відносно останньої більш м'якого запобіжного заходу, а тому виправдовує таке втручання у її права та інтереси.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання прокурора Рівненської обласної прокуратури про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби відносно обвинуваченої ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, строком на два місяці - до 14 червня 2026 року.
Заборонити ОСОБА_4 залишати місце свого проживання - житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в певний період доби, тобто з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.
Зобов'язати обвинувачену ОСОБА_4 :
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками та з будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених в обвинувальному акті у даному кримінальному провадженні, крім своїх захисників;
- залишити на зберіганні відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії ухвали та покладених на обвинувачену цією ухвалою обов'язків - до 14 червня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченою, в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали суду оголошено 17 квітня 2026 року о 09 год. 05 хв.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1