Справа №950/117/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/188/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
02 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 22.01.2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 4202420250000016 від 25.01.2024 року,
Ухвалою слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 22.01.2026, клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на майно, вилучене 20.01.2026 у ході обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою:
АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Redmi NOTE14 imei 1: НОМЕР_1 imei2: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ; ноутбук «LIFEBOOK» серійний номер YLLE013147 із блоком живлення.
Не погодившись зі вказаним рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, відповідно якої просить ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 22.01.2026 скасувати, у зв'язку із невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП N?3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024202540000016 від 25.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.5 ст.191 КК України, відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт вказує на те, що під час розгляду справи було грубо порушено право на захист ОСОБА_8 , слідчий у клопотанні не ставив питання про доцільність його розгляду без участі власника майна, тому суд повинен був повідомити ОСОБА_6 , як власника тимчасово вилученого майна про можливість взяти участь у судовому засіданні та надати відповідні пояснення.
Крім того, адвокат ОСОБА_7 вказує на те, що події, які є предметом кримінального провадження відбувались у 2023 році, а мобільний телефон, на який суд наклав арешт, був придбаний 09.11.2025, тому не може містити інформації про події 2023 року. Також представник власника майна вказує, що ноутбук є особистим сімейним ноутбуком, який ніколи не використовувався у професійній діяльності ОСОБА_9 .
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду, учасники були повідомлені завчасно у передбаченому законом порядку.
Від представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_10 надійшли заяви про здійснення апеляційного розгляду в їх відсутність.
Враховуючи наявність вищезазначених заяв, а також, що учасники даного провадження повідомлені належним чином, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за їх відсутності, що не суперечить ч. 4 ст. 405 КПК України, а тому, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, ч. 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення про накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначених вимог закону слідчим суддею в повному обсязі дотримано не було, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до частини другої цієї статті клопотання може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Однак, таке правило встановлене лише щодо майна, яке не було тимчасово вилучене, і з огляду на вимоги ч. 2 ст. 134 КПК України, виклик власника майна є обов'язком суду.
Зі змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024202540000016 від 25.01.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, було здійснено за відсутності його власника - ОСОБА_6 .
При цьому, відомості про належне повідомлення власника майна чи його представника про розгляд даного клопотання слідчого в матеріалах відсутні.
Вказані обставини свідчать про те, що без належного повідомлення та виклику ОСОБА_6 у судове засідання його права власності та права на справедливий забезпечено не було, а тому, вважати оскаржуване рішення законним та обґрунтованим підстави відсутні, оскільки недотримання слідчим суддею вищезазначеного порядку розгляду клопотання про накладення арешту на майно, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, з постановленням, за результатом апеляційного розгляду, нової ухвали та задоволення, в цій частині, вимог апеляційної скарги.
При постановленні нової ухвали, вирішуючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, колегія суддів враховує наступне.
Так, положеннями ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що СВ ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42024202540000016 від 25.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України за фактом привласнення бюджетних коштів в умовах воєнного стану посадовими особами ТОВ «Компанія з водозабезпечення «Бурвод» за попередньою змовою із посадовими особами Лебединської міської ради при будівництві глибоководної свердловини в м. Лебедин, шляхом складання і видачі завідомо неправдивих офіційних документів.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що 14.11.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства Лебединської міської ради, в особі начальника управління ОСОБА_6 та ТОВ «КОМПАНІЯ З ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ «БУРВОД», в особі виконавчого директора ОСОБА_11 укладено договір про виконання робіт № 244 від 14.11.2023 предметом якого є: «Будівельні роботи та поточний ремонт (Будівництво глибоководної свердловини в м. Лебедин, Сумської області. Нове будівництво)».
Встановлено, що під час виконання робіт за даним договором посадові особи ТОВ «КОМПАНІЯ З ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ «БУРВОД» за попередньою змовою з посадовими особами Управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради фактично використовували матеріали бувші у використанні, зокрема труби, які закладені в свердловину, які відповідно наданих документів придбані та зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт як нові та придбані за завищеними цінами. Крім цього, дослідженням ланцюга документального постачання труб на ТОВ «КОМПАНІЯ З ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ «БУРВОД» відсутнє підтвердження про їх придбання підприємствами, що вказує на удавані операції.
Під час проведення досудового розслідування експертами Сумського відділення ННЦ «ICE ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» МЮУ проведено товарознавчу експертизу № 1716 від 17.03.2025 використаних будівельних матеріалів під час буріння глибоководної свердловини за результати проведення яких встановлені завищення цін у порівнянні з ринковими цінами.
За результатом проведення комісійної будівельно-технічної експертизи N?991/1465 від 30.07.2025 експертами Сумського відділення ННЦ «ICE ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» МЮУ, з урахуванням товарознавчих експертиз, встановлено, що фактично виконані роботи не відповідають вартості робіт зазначених в актах приймання виконаних будівельних робіт та завищені на загальну суму 2 379 282,04 грн.
За результатом проведення економічно експертизи № 1850 від 17.11.2025 експертами Сумського відділення ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» МЮУ, встановлено розмір матеріальної шкоди внаслідок завищення вартості робіт зазначених в актах приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 2 379 282,04 грн.
Крім того, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлюються участь у вчиненні кримінального правопорушення начальника Управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який можливо причетний до впровадження побудованої схеми розкрадання бюджетних коштів, під час здійснення будівництва глибоководної свердловини.
Так, в ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, в період часу з 06 год. 33 хв. по 08 год. 42 хв. 20.01.2019 проведено обшук в житлі за місцем проживання начальника Управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення вказаної слідчої дії було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон Redmi NOTE14 imei 1: НОМЕР_1 imei2: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ;
- ноутбук «LIFEBOOK» серійний номер YLLE013147 із блоком живлення.
Відповідно до ухвали слідчого судді від 16.01.2026 про надання обшуку житла за адресою АДРЕСА_1 , надано дозвіл на відшукання та вилучення документів, що стосуються проведення робіт по об'єкту: «Будівельні роботи та поточний ремонт (Будівництво глибоководної свердловини в м. Лебедин, Сумської області. Нове будівництво)», мобільних телефонів та інших електронних пристроїв, комп'ютерної техніки, на яких можуть бути відомості про злочинну діяльність.
Під час проведення обшуку встановлено, що у застосунку Viber мобільного телефону Redmi NOTE14, який належить ОСОБА_6 , міститься інформація про спілкування останнього з виконавчим директором ТОВ «КОМПАНІЯ З ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ «БУРВОД» (код ЄДРПОУ 35556983) ОСОБА_11 . Тому, є підстави вважати, що відомості, які маються на мобільному телефоні, можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий зазначає, що у вилученому ноутбуці «LIFEBOOK» серійний номер YLLE013147 із блоком живлення, може міститися інформація, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є необхідність проведення експертного дослідження.
Тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон Redmi NOTE14 imei 1: НОМЕР_1 imei2: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ; ноутбук «LIFEBOOK» серійний номер YLLE013147 із блоком живлення - визнане речовими доказами, відповідно до постанови від 21.01.2026 і з огляду на те, що у слідства були підстави вважати, що воно могло зберегти на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення або може містити інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий у клопотанні просив на вказане майно накласти арешт.
Вивчивши матеріали, додані до клопотання, колегія суддів вважає його обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, оскільки слідчим доведено, що мобільний телефон Redmi NOTE14 imei 1: НОМЕР_1 imei2: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ; ноутбук «LIFEBOOK» серійний номер YLLE013147 із блоком живлення, є речовими доказами у кримінальному провадженні, що в даному випадку потреби органів досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи та що, з врахуванням фактичних обставин кримінального провадження, за яким здійснюється досудове розслідування, вказане майно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні та мати інші відомості щодо обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень, які на даний час встановлюються.
При цьому, колегія суддів зауважує, що застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням, а не накладення арешту на вказане майно може призвести до його знищення, приховування, псування чи втрати, що в свою чергу вплине на повноту проведення досудового розслідування та не дасть змоги провести необхідні дослідження.
Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо того, що вилучений під час обшуку телефон не може містити інформації про події 2023 року, а також довід, що вилучений ноутбук є особистим сімейним ноутбуком, який ніколи не використовувався у професійній діяльності ОСОБА_9 .
Колегія суддів зауважує, що арешт майна, яке має ознаки речового доказу, задля досягнення завдань кримінального провадження, не позбавляє таке майно доказової сили, а тому потребує забезпечення його збереження і такий захід забезпечення кримінального провадження накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу, що у даному випадку у повному обсязі доведено доданими до клопотання доказами.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. ст. 170, 173, 404, 405, 407, 412, 419, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Лебединського районного суду Сумської області від 22.01.2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 4202420250000016 від 25.01.2024 року, скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступника начальника слідчого відділення ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_12 , задовольнити - накласти арешт на майно, вилучене 20.01.2026 у ході обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон Redmi NOTE14 imei 1: НОМЕР_1 imei2: НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 ;
- ноутбук «LIFEBOOK» серійний номер YLLE013147 із блоком живлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4