Справа №592/15491/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/572/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Шахрайство
06 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши, у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми, в порядку ст. 422-1 КПК України , кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави,
У провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Своє клопотання прокурор вмотивував тим, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, ще не розпочався, не допитані потерпілі, свідки, не досліджені докази і здійснити дані дії до закінчення строку дії ухвали суду, якою останньому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 вересня 2025 року, включно, неможливо, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому такого запобіжного заходу, не зменшились та залишаються актуальними.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2025 року, обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено строк тримання під вартою до 14 листопада 2025 року, включно та визначено останньому заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., з покладенням на нього, у разі її внесення, наступних обов'язків:
-прибувати до Ковпаківського районного суду м. Суми за кожним викликом;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності);
-носити електронний засіб контролю.
Не погодившись з таким судовим рішенням, вважаючи його незаконним, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що судове засідання, в черговий раз було проведено без потерпілих, належним чином повідомлених, що склад суду, який визначений для розгляду кримінального провадження, є незаконним, оскільки прийняв сторону обвинувачення, що ДБР здійснює досудове розслідування кримінального провадження, дані до ЄРДР про яке внесені на підставі його заяви, в якій він повідомляв про те, що деякі працівники Сумської обласної прокуратури вимагали у нього гроші для підкупу судді та на ЗСУ.
Апелянт зазначає, що свої пояснення щодо незгоди з прийнятим судом першої інстанції рішенням більш повно він надасть при безпосередній участі у судовому засіданні апеляційного суду, оскільки у Полтавській установі виконання покарань №23 у безпеці він себе не відчуває.
У поданій до апеляційного суду заяві обвинувачений ОСОБА_6 просив провести судове засідання без його участі. Від прокурора, також, надійшла заява про здійснення апеляційного розгляду у його відсутність.
При цьому, наявним в матеріалах провадження дорученням від 01 квітня 2026 року за №5-18-2026-000597 підтверджується те, що для здійснення захисту обвинуваченого Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги було призначено адвоката ОСОБА_11 , яка у призначене судове засідання не з'явилась і причини своєї неявки суду не повідомила.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, ніхто із учасників провадження не заявив клопотання про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату, та що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності ОСОБА_6 , його захисника та прокурора.
А тому, перевіривши матеріали вказаного кримінального провадження та обговоривши апеляційні доводи та вимоги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На думку колегії суддів, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції вищезазначені вимоги було дотримано в повному обсязі.
З матеріалів, які надійшли до апеляційного суду вбачається, що у провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., яке вмотивовано тим, що у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України останній обвинувачується обґрунтовано та що ризики, передбачені ч.ч.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування вказаного запобіжного заходу, і на даний час залишаються актуальними.
Перевіряючи доводи поданого прокурором клопотання на предмет заявлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов вірного висновку про їх актуальність та не зменшення, з врахуванням незмінних обставин даного кримінального провадження.
При цьому, судом було враховано, що ОСОБА_6 є особою, яка неодноразово, а саме, 18 раз, засуджувалась за вчинення тяжких корисливих злочинів, а на даний час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, у разі визнання винуватості, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та що розгляд даного кримінального провадження ще не розпочався, а відповідно, свідки та потерпілі ще не допитувались.
Саме за наявності вказаного, суд і дійшов висновку, що при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_6 матиме можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити те, в якому обвинувачується та вважав за доцільне, на задоволення клопотання прокурор, продовжити останньому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів та вважає оскаржуване рішення про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, цілком обґрунтованим та вмотивованим.
При цьому, правильність такого висновок доводами апелянта жодним чином не спростовано, оскільки посилаючись на прийняття незаконного рішення, обвинувачений ОСОБА_6 жодних доводів та додаткових обставин, які не були враховані судом першої інстанції при продовженні йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і не навів.
Разом з тим, при прийнятті даної ухвали, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При цьому, ЄСПЛ неодноразово зауважував, що врахування тяжкості вчиненого кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на те, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 є небезпечним посяганням на суспільні відносини, суворість передбаченого за це покарання, з підстав, що суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, колегія суддів вважає продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виправданим.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 182 КПК України, судом першої інстанції було визначено розмір застави, у разі сплати якої ОСОБА_6 буде звільнений з під варти та перебуватиме на волі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст. 404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 вересня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4