Справа №592/15491/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/777/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Шахрайство
06 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши, у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми, в порядку ст. 422-1 КПК України, кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави,
У провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_11 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України.
У підготовчому судовому засіданні, прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням, в якому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці та визначити заставу у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., у разі внесення якої, покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до Ковпаківського районного суду м. Суми за кожним викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (за наявності); носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року, клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було задоволено частково.
Продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 20 березня 2026 року включно та визначено останньому заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 звернулись до апеляційного суду з апеляційними скаргами.
За результатом апеляційного розгляду обвинувачений просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким змінити застосований до нього запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Захисник у поданій апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити за необґрунтованістю.
Свої вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що продовжуючи йому в черговий раз строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не врахував практику ЄСПЛ, знову допустив істотні порушення, зокрема, розглянув клопотання прокурора без участі потерпілих та інших обвинувачених, і ніхто з цих осіб належним чином про судове засідання повідомлений не був.
Крім того, обвинувачений вказує, що він неодноразово наголошував на порушенні Закону України, однак, такі його зауваження ігноруються, що викликає сумніви у неупередженості суду.
В доповненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що на даний час ДБР здійснюється досудове розслідування декількох кримінальних проваджень за фактом його побиття та катування, вимагання коштів прокурором Сумської обласної прокуратури, змушування вчинити злочин, підробки документів, вчинення незаконних методів під час досудового розслідування та інші, і, на його думку, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу, колегія суддів стала на сторону обвинувачення, оскільки докази на підтвердження існування ризиків, про які зазначено в оскаржуваній ухвалі, взагалі відсутні і фактично, єдиною підставою для прийняття такого рішення є наявність у нього попередніх судимостей.
Також, апелянт вказує, що він два роки незаконно перебуває під вартою, а судовий розгляд кримінального провадження відносно нього не розпочався, на даний час він утримується в установі, де відсутнє бомбосховище і під час сигналу повітряної тривоги він перебуває у камері. Зауважує, що стан його здоров'я незадовільний, крім того, погіршився стан здоров'я і його дружини, яка потребує його допомоги та догляду, яку, перебуваючи в умовах СІЗО, він надати не може.
З врахуванням вищезазначеного, посилаючись на практику ЄСПЛ, Конституцію України та КПК України, обвинувачений просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову, якою у відмовити прокурору у задоволенні поданого клопотання, застосувати до нього цілодобовий домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, звільнити його з-під варти в залі сулу, судове засідання проводити за його особистої участі та витребувати у суду першої інстанції звукозапис судового засідання від 22 січня 2026 року, для перевірки наявності журналу судового засідання або технічний носій, на якому зафіксовано проголошення судового рішення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, захисник посилається на те, що у провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадженні № 12023200480002667 від 14 липня 2023 року, в якому п'ять обвинувачених, в тому числі, і ОСОБА_6 . Підготовче судове засідання по цій справі, яке було призначено на 27 вересня 2024 року, не закінчилось, у зв'язку з заявлениям ОСОБА_6 клопотанням про колегіальний розгляд справи, а потім про відвід головуючому-судді ОСОБА_1 , і по справі було оголошено перерву та погоджено дату наступного судового засідання - 06 листопада 2024 року на 13 год. 00 хв., яке було відкладено на 13 грудня 2024 року. Оскільки підготовче судове засідання у визначений день проведено не було, 14 жовтня 2024 року прокурор Сумської обласної прокуратури звернулася до слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У свою чергу, слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми, 18 жовтня 2024 року своїм рішенням, клопотання прокурора задовольнила, повторно застосувала до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Не дивлячись на це, достеменно знаючи той факт, що підготовче судове засідання в Ковпаківському районному суді м. Суми не проведено, колегія суддів задовільнила клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 на 60 діб, не маючи на це повноважень, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, оскільки вказане клопотання повинен був вирішувати не Ковпаківський районний суду м. Суми під головуванням судді ОСОБА_1 , а слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми.
Крім того, апелянт посилається і на те, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що підозра, повідомлена ОСОБА_6 є обґрунтованою, при цьому не зазначено жодного доказу, яким би ці обставини підтверджувались, а з наданих в якості додатків до клопотання документів не вбачається умислу у останнього на вчинення правопорушення та якими саме діями, або бездіяльністю він його вчинив.
Також, як зазначає апелянт, суд у прийнятому рішенні, перелічує існування ризиків, однак не зазначає, чим саме вони доводяться, при тому, що докази, які б свідчили про необхідність продовження ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу, відсутні, а своєю належною процесуальною поведінкою останній спростував необхідність застосування до нього будь-якого запобіжного заходу, і доказів зворотного прокурором у клопотанні не наведено. Крім того, судом не було взято до уваги наявність у ОСОБА_6 матері, дружини, постійного місця мешкання, не враховано стан здоров'я його, та його близьких, можливості працевлаштування, тощо. При цьому, судом взагалі не зазначено, чому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Крім того, захисник вказує, що суд проводив розгляд даного клопотання без участі обвинуваченої ОСОБА_11 , потерпілих, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, а з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, зазначені в обвинувальному акті, дана справа взагалі підсудна Ірпінському міському суду Київської області.
Також, як зазначає захисник, справа не підсудна і Ковпаківському районному суду м. Суми і з тих підстав, що досудове розслідування було закінчено ГУНП в Сумській області, яке розташоване за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23 за процесуальним керівництвом Сумської обласної прокуратури, яка розташована за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, що віднесено до Зарічного районного суду м. Суми.
На думку апелянта, усі вищезазначені обставини свідчать про те, що вважати оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою підстави відсутні.
У поданій до апеляційного суду заяві обвинувачений ОСОБА_6 просив провести судове засідання без його участі. Від прокурора, також, надійшла заява про здійснення апеляційного розгляду у його відсутність.
При цьому, наявним в матеріалах провадження дорученням від 01 квітня 2026 року за №5-18-2026-000597 підтверджується те, що для здійснення захисту обвинуваченого Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги було призначено адвоката ОСОБА_12 , яка у призначене судове засідання не з'явилась і у поданому клопотанні просила провести апеляційний розгляд без її участі.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, ніхто із учасників провадження не заявив клопотання про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату, та що в апеляційних скаргах не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності ОСОБА_6 , його захисника та прокурора.
А тому, перевіривши матеріали вказаного кримінального провадження та обговоривши апеляційні доводи та вимоги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На думку колегії суддів, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції вищезазначені вимоги було дотримано в повному обсязі.
З матеріалів, які надійшли до апеляційного суду вбачається, що у провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_11 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., яке вмотивовано тим, що у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України останній обвинувачується обґрунтовано та що ризики, передбачені ч.ч.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування вказаного запобіжного заходу, і на даний час залишаються актуальними.
Перевіряючи доводи поданого прокурором клопотання на предмет заявлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов вірного висновку про їх актуальність та не зменшення, з врахуванням незмінних обставин даного кримінального провадження.
При цьому, судом було враховано, що ОСОБА_6 є особою, яка неодноразово, а саме, 18 раз, засуджувалась за вчинення тяжких корисливих злочинів, а на даний час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, у разі визнання винуватості, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та що розгляд даного кримінального провадження ще не розпочався, а відповідно, свідки та потерпілі ще не допитувались.
Саме за наявності вказаного, суд і дійшов висновку, що при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_6 матиме можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити те, в якому обвинувачується та вважав за доцільне, на задоволення клопотання прокурора, продовжити останньому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, колегія суддів зауважує, що з огляду на те, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб збільшився до 3328 грн., а 80 мінімум для працездатних осіб, відповідно, складало 266 240 грн., застава обвинуваченому ОСОБА_6 була визначена саме у такому розмірі, а не у розмірі 242 240 грн., про що просив прокурор у поданому клопотанні.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів та вважає оскаржуване рішення про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, цілком обґрунтованим та вмотивованим.
При цьому, правильність такого висновок доводами апелянтів жодним чином не спростовано, оскільки ні захисник, ні обвинувачений не наводять додаткових обставин, які не були враховані судом першої інстанції та за яких до ОСОБА_6 можливо було б застосувати більш м'які запобіжні заходи.
Крім того, колегія суддів зауважує, що в матеріалах, які надійшли на апеляційний розгляд, відсутні докази на підтвердження того, що за станом здоров'я ОСОБА_6 не може утримуватись в умовах ізоляції від суспільства, а ті обставини, на які останній посилається щодо наявності тяжкої хвороби у його дружини, не були враховані ним самим та не стали для нього стримуючим фактором при вчиненні кримінально караного діяння.
Що стосується доводів захисника про те, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, однак не зазначено, якими доказами це підтверджено, то колегія суддів зауважує, що вказані обставини на правильність висновку щодо необхідності продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою жодним чином не впливають, а питання доведеності вини обвинуваченого, а також належність та допустимість доказів його винуватості, буде предметом розгляду суду, який дане кримінальне провадження розглядає по суті та буде приймати в ньому остаточне рішення.
Також, колегія суддів зауважує, що матеріалами даного кримінального провадження не підтверджується ні те, що розгляд кримінального провадження за обвинуваченням, в тому числі, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 190 КК України, здійснюється з порушенням правил підсудності чи неповноважним судом, а тому, посилання захисника на ці обставини в апеляційній скарзі є надуманими та безпідставними.
Крім того, колегія суддів наголошує, що діючими нормами КПК України передбачено, що питання продовження строку дії запобіжного заходу розглядається за обов'язкової участі обвинуваченого, а тому, відсутність підсудної ОСОБА_11 та неповідомлення потерпілих про судове засідання, яке відбулось за участі ОСОБА_6 , та в якому вирішувалось подане прокурором клопотання, не свідчить про те, що запобіжний захід було продовжено останньому у незаконний спосіб.
Інших беззаперечних доводів, які б свідчили про недоцільність продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в апеляційних скаргах не наведено, а обставин, за яких у задоволенні клопотання прокурора слід було б відмовити, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 182 КПК України, судом першої інстанції було визначено розмір застави, у разі сплати якої ОСОБА_6 буде звільнений з під варти та перебуватиме на волі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 404,405,407,418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 січня 2026 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави - залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 та на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4