ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2026Справа № 910/1355/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "АНТОНОВ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ ГРУП"
про стягнення 329144,41 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "АНТОНОВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ ГРУП" про стягнення 329144,41 грн, з яких: 299973,77 грн - інфляційні втрати, 29170,64 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №10.0963.2021 від 01.07.2021 в частині порушення грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у період з 11.01.2022 по 31.10.2022.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.02.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1355/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.02.2026 направлена судом до електронного кабінету відповідача.
Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України).
Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 16.02.2026 о 20:00, відтак вважається врученою відповідачу 17.02.2026.
Отже, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.240 ГПК України).
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки №10.0963.2021 від 01.07.2021, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/766/23, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023, позовні вимоги позивача до відповідача суд задовольнив частково: зменшив розмір пені, заявленої до стягнення, з 436997,34 грн до105000 грн, стягнув суму попередньої оплати у розмірі 1207174,97 грн, пеню у розмірі 105000 грн, штраф у розмірі 169004,50 грн, інфляційну складову у розмірі 16959,60 грн, 3% річних у розмірі 9029 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 27587,48 грн.
Позивач зазначає, що у рішенні суду у справі №904/766/23 встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару настав 10.01.2022, а в постачальника виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 11.01.2022.
Водночас позивач вказує на те, що останнім у межах справи №904/766/23 було заявлено до стягнення 9029,00 грн 3% річних за період з 01.11.2022 по 30.01.2023 та 16959,60 грн інфляційних втрат за період з листопада по грудень 2022 року.
За наведених обставин, позивач вважає наявними підстави для нарахування відповідачу та стягнення з останнього 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за період прострочення відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, починаючи з 11.01.2022 (включно), що є наступним днем після спливу строку поставки, до 31.10.2022 (включно).
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно з матеріалами справи 01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Капітал Груп", як постачальником та Державним підприємством "Антонов", як покупцем, укладено договір поставки № 10.0963.2021 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити сигналізатор обледеніння EW-164АВ (ДК 021:2015 Код 34740000-6 Обладнання для повітряних і космічних апаратів, тренажери, симулятори та супутні товари) (надалі - продукція), згідно зі специфікацією № 1 (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору.
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/766/23 за позовом Акціонерного товариства "АНТОНОВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ ГРУП" про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 1207174,97 грн, пені у розмірі 436997,34 грн, штрафу у розмірі 169004,50 грн, інфляційної складової у розмірі 16959,60 грн, 3% річних у розмірі 9029,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/766/23 (яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2023 та яке набрало законної сили 17.10.2023) позовні вимоги позивача до відповідача суд задовольнив частково: зменшив розмір пені, заявленої до стягнення, з 436997,34 грн до105000 грн, стягнув суму попередньої оплати у розмірі 1207174,97 грн, пеню у розмірі 105000 грн, штраф у розмірі 169004,50 грн, інфляційну складову у розмірі 16959,60 грн, 3% річних у розмірі 9029 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 27587,48 грн.
Вище зазначеним рішенням суду встановлено, що платіжним дорученням № 1587 від 10.08.2021 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 1 207 174,97 грн у якості передоплати за товар, з урахуванням п. 5.5 договору, строк виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару настав 10.01.2022, однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не поставив позивачу товар у встановлені строки, передоплату у розмірі 1 207 174,97 грн відповідач позивачу не повернув.
Також суд встановив, що у постачальника виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 11.01.2022.
У справі № 904/766/23 позивачем здійснені нарахування 3% річних у розмірі 9 029 грн. за період з 01.11.2022 по 30.01.2023 та інфляційні втрати у розмірі 16 959,60 грн. за період з листопада по грудень 2022 року.
В той же час, оскільки суд у справі №904/766/23 встановив, що у постачальника виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати з 11.01.2022 у цій справі позивачем заявлені вимоги про стягнення 299973,77 грн інфляційних втрат та 29170,64 грн 3% річних за період з 11.01.2022 по 31.10.2022, що нараховані на суму попередньої оплати у розмірі 1207174,97 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.3 ст.11, ч.1 ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
За ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати від боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу ч.2 та ч.3 ст.11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Згідно із матеріалами справи у відповідача на підставі договору поставки № 10.0963.2021 виник обов'язок з повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 207 174,97 грн.
Рішенням суду у справі №904/766/23 встановлено порушення відповідачем зобов'язань
за договором з поставки позивачу товару у встановлені строки та повернення передоплати у розмірі 1207174,97 грн. Водночас суд встановив, що строк поставки товару настав 10.01.2022, а у постачальника виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати відповідно до норм цивільного законодавства з 11.01.2022.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.
Отже, наявність зобов'язань відповідача по сплаті позивачу попередньої оплати у розмірі 1207174,97 грн, встановлені рішенням суду від 07.06.2023 у справі № 904/766/23 та повторного доведення не потребують, як і не потребує доведенню той факт, що відповідач не поставив товар у строк до 10.01.2022.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанова від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначила, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника/продавця виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Одночасно, за висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 22.09.2020 у справі №918/631/19), у постачальника (продавця) виникає зобов'язання повернути покупцю суму передоплати (сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду застосовується у численних постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 лютого 2024 року у справі №922/1075/23, від 03 жовтня 2024 року у справі №910/1406/23, від 07 серпня 2024 року у справі №910/14071/23.
Згідно із наведеною постановою Велика Палата Верховного Суду вважає, що у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки постачальник (продавець) є таким, що прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням.
Вказане зобов'язання відповідно до частини першої статті 530 ЦК України виникає в особи, яка отримала попередню оплату і не виконала обов'язку з поставки фактично у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами строку поставки, після настання якого постачальник (продавець) має усвідомлювати протиправний характер неповернення грошових коштів.
Відповідно до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 11.01.2022 (наступний день після спливу строку поставки) по 31.10.2022 (день, що передує періоду, за який заявлено стягнення 3% та інфляційних у справі № 904/766/23).
Тобто періоди, за які позивачем нараховані та заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних в межах цієї справи відмінні від заявлених періодів у справі №904/766/23.
Оскільки вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 11.01.2022 по 31.10.2022 не заявлялися позивачем в межах справи №904/766/23, а строк поставки товару настав 10.01.2022, що встановлено рішенням суду у справі №904/766/23, яке набрало законної сили, то у позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за період з 11.01.2022 по 31.10.2022, що нараховані на суму попередньої оплати в розмірі 1207174,97 грн.
Перевіривши розрахунки 3% річних на суму 29170,64 грн та інфляційних втрат на суму 299973,77 грн, суд встановив, що вони зроблені правильно та відповідають вимогам чинного законодавства.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 29170,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 299973,77 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приписами ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, з огляду на приписи ст.ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 29170,64 грн та інфляційних втрат у сумі 299973,77 грн за період з 11.01.2022 по 31.10.2022.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "АНТОНОВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ ГРУП" про стягнення 329144,41 грн, з яких: 299973,77 грн - інфляційні втрати, 29170,64 грн - 3% річних.
За приписами п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ ГРУП" (02132, м.Київ, вул.Зарічна, буд.1-Б, приміщення 236, ідентифікаційний код 38949735) на користь Акціонерного товариства "АНТОНОВ" (03062, м.Київ, вул.Мрії, буд.1, ідентифікаційний код 14307529) інфляційні втрати у сумі 299973,77 грн, 3% річних у сумі 29170,64 грн та судовий збір у сумі 3949,73 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.04.2026.
Суддя С.О. Турчин