06 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2095/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
О.С. Скрипчук,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури №15/1-932вих-25 від 25.07.2025 року (вх. № 01-05/2325/25 від 28.07.2025 року)
на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 року (суддя М.Р.Король; повне рішення складено 07.07.2025 року)
у справі № 914/2095/24
за позовом: Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕХРЕСТЯ» (надалі ТзОВ «ПЕРЕХРЕСТЯ»)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради
про зобов'язання звільнити (повернути) земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан,
за участю:
від прокуратури: Винницька Л.М. (посвідчення № 068714 від 01.03.2024 року);
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Царук А.П. - керівник; Лосин О.Б. - адвокат (довіреність б/н від 23.09.2024 року);
від третьої особи: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог
26.08.2024 року перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «ПЕРЕХРЕСТЯ» про зобов'язання звільнити (повернути) земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку комунальної власності, загальною площею 0,0730 га за адресою: м.Львів, вул. Поліська, 2.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2024 року у цій справі залучено до участі у справі Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 року у справі №914/2095/24 відмовлено у позові.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що власником земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Поліська, 2, є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України.
Також судом встановлено, що ТзОВ «Перехрестя» є власником будівлі шашличної, площею 79,4 м2, що знаходиться на вул. Поліська, 2 у м. Львові, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.06.2008 року, номер витягу 19331486, серія ССК №777975.
Ухвалою Львівської міської ради від 10.10.2019 року №5715 ТзОВ «Перехрестя» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку, площею 0,0210 га в межах червоних ліній вулиці без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень на вул. Поліській, 2 (кадастровий номер 4610137200:08:007:0134) в оренду терміном на 3 роки для обслуговування будівлі (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії землі, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування). Зміни до вказаної ухвали Львівською міською радою не приймалися.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2017 року на вул. Поліській, 2 у м.Львові відбулася пожежа, внаслідок якої майно відповідача було пошкоджено, що підтверджується листом Управління запобігання надзвичайним ситуаціям та цивільного захисту по Львівській міській територіальній громаді ГУ ДСУ НС у Львівській області від 25.09.2023 року за №58-123-1757/58-113.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що 22.10.2022 року провідним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, провідним спеціалістом відділу районних архітекторів Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, начальником відділу укладання договорів оренди землі Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради було здійснено обстеження земельної ділянки на вул. Поліській, 2, за результатами якого було складено акт за №22 від 28.10.2022 року. В результаті обстеження земельної ділянки відповідальними особами було виявлено, що будівля шашличної, загальною площею 79,4 м2 (реєстраційний номер майна 23772437), яка перебуває у власності ТзОВ «Перехрестя» на вул. Поліській, 2 у м. Львові, зруйнована. На земельній ділянці виявлено залишки бетонної стяжки та будівельного сміття.
Місцевим господарським судом також встановлено, що державна реєстрація права власності за ТзОВ «Перехрестя» на будівлю оскаржена Львівською міською радою у порядку господарського судочинства у справі № 914/1132/23, у якій рішенням господарського суду від 28.01.2025 року відмовлено у задоволенні відповідної вимоги. Вказане рішення залишено в силі відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 року.
Суд констатував, що станом на момент розгляду справи відповідач, як власник будівлі шашличної, у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради від 05.10.2023 року №0006-вих-122586 та дозволу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №87 зі строком дії до 30.10.2024 року, проводить на спірній земельній ділянці відновлення окремих конструкцій будівлі шашличної без зміни їх геометричних розмірів з метою ліквідації наслідків пожежі, що виникла 12.11.2017 року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача не можуть кваліфікуватися як самовільне зайняття вказаної земельної ділянки, отже правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 року у справі №914/2095/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Апелянт зазначає, що на підставі ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 року № 5715 «Про затвердження ТзОВ «Перехрестя» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Поліській, 2» договір оренди зазначеної вище земельної ділянки між Львівською міською радою та ТзОВ «Перехрестя» не укладався. Вказує, що відомості про реєстрацію права оренди за ТзОВ «Перехрестя» у реєстрі речових прав відсутні. Також зазначає, що судом залишено поза увагою те, що капітальне будівництво на земельній ділянці по вул. Поліська, 2 в м. Львові заборонено в силу її знаходження у межах червоних ліній міста, що суд першої інстанції не надав належної оцінки акту обстеження земельної ділянки від 28.10.2022 року №22 та не взяв до уваги лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 20.09.2023 року за № 0006-вих-115575. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що відповідач проводив відновлення окремих конструкцій будівлі шашличної без зміни їх геометричних розмірів з метою ліквідації наслідків пожежі, оскільки така будівля була зруйнована повністю, а не окремі її конструкції. Вказує про наявність підстав для застосування прокурором представницьких повноважень.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Зазначає, що у власності відповідача з 2001 року перебуває об'єкт нерухомого майна, а саме: будівля шашличної площею 79,4 кв.м., яка знаходиться по вул. Поліська, 2 у м. Львові. Вказує на те, що з метою належного відновлення будівлі шашличної після пожежі з дотриманням вимого чинного законодавства відповідач, як її власник, звернувся до ліцензованого суб'єкта господарювання для виготовлення відповідного проекту щодо її відновлення. Звертає увагу суду на те, що на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення відповідачем, як власником будівлі шашличної, у відповідності до вимог чинного законодавства було проведено відновлення будівлі шашличної без зміни її геометричних розмірів з метою ліквідації наслідків пожежі, що виникла 12.11.2017 року. Відповідач зазначає, що будівля шашличної фізично існує та знаходиться за адресою: вул. Поліська, 2 у м. Львові.
08.09.2025 року позивач подав через систему «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначає, що власником земельної ділянки на вул.Поліська, 2 у м. Львові є Львівська міська територіальна громада в особі Львівської міської ради на підставі п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України. Вказує, що договір оренди земельної ділянки між Львівською міською радою та ТзОВ «Перехрестя» укладено не було, тому відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Заявляє, що ухвалою Львівської міської ради від 10.10.2019 року №5715 передбачено передати земельну ділянку в оренду терміном на 3 роки, відповідно право оренди закінчилось 10.10.2022 року.
19.10.2025 року відповідач подав через систему «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема зазначає, що містобудівне законодавство України передбачає можливість повного відновлення будівлі, яка була втрачена у зв'язку із настанням надзвичайної ситуації, а тому будівля шашличної, що розташована за адресою: по вул. Поліська, 2 у м. Львові і належить відповідачу на праві приватної власності, є відновленою.
05.04.2026 року відповідач подав через систему «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу. Зазначає, що Верховним Судом постановлено ухвалу, якою закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 року та рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2025 року у справі № 914/1132/23. В додаткових поясненнях вказує на те, що обставина щодо перебування у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Перехрестя» об'єкта нерухомого майна, а саме будівлі шашличної загальною площею 79,4 кв.м. на вул.Поліська, 2 у м. Львові та відновлення її відповідачем в законний спосіб після пожежі встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 28.01.2025 року у справі №914/1132/23 і не підлягає доказуванню.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представники відповідача заперечили проти доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Позивач та третя особа не забезпечили участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили.
З'ясовуючи обставини про ознайомлення позивача та третьої особи з датою, часом та місцем розгляду справи, суд встановив таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 року відкладено розгляд справи № 914/2095/24 на 06.04.2026 року о 10 год 30 хв.
10.03.2026 року вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів позивача та третьої особи в підсистемі ЄСІКС «Електронний суд», що підтверджується довідками відповідального працівника суду.
Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив необхідні дії щодо належного повідомлення позивача та третю особу про дату, час та місце розгляду справи №914/2095/24.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності позивача та третьої особи.
Обставини справи
За доводами позовної заяви територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради є васником земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул. Поліська, 2, в силу положень пункту а) частини 2 статті 83 Земельного кодексу України.
Як видно із наявних у справі копій витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.06.2008 року, номер 19331486, серія ССК №777975, реєстраційного посвідчення Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 22.10.2001 року, серія КММ №013019, ТзОВ «Перехрестя» є власником будівлі шашличної, площею 79,4 м2, що знаходиться на вул. Поліська, 2 у м.Львові, підстава виникнення права власності - рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2001 року у справі №1/485-22/316.
В матеріалах судової справи № 914/2095/24 наявна копія Акта обстеження земельної ділянки на вул.Поліській, 2 у м. Львові від 28.10.2022 року №22, зі змісту якої вбачається, що провідним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель м.Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, провідним спеціалістом відділу районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, начальником відділу укладання договорів оренди землі управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради було здійснено обстеження земельної ділянки на вул. Поліській,2 у м. Львові, за результатами якого встановлено, що об'єкт нерухомого майна будівлі шашличної загальною площею 79,4 кв.м. (реєстраційний номер майна 23772437), на вул. Поліській, 2 у м. Львові, яка перебуває у власності ТзОВ «Перехрестя», зруйнована. На земельній ділянці виявлено залишки бетонної стяжки та будівельного сміття.
В акті не відображено відомостей про те, чи були присутні під час обстеження керівник/представник ТзОВ «Перехрестя», свідки чи інші особи.
Як видно зі змісту копії листа від 25.09.2023 №58-123-1757/58-113, Управлінням запобігання надзвичайним ситуаціям та цивільного захисту по Львівській міській територіальній громаді ГУ ДСУ НС у Львівській області підтверджено факт пожежі, яка виникла 12.11.2017 року за адресою м. Львів, вул. Поліська, 2 на об'єкті ТзОВ «Перехрестя».
16.10.2023 року, реєстраційний номер № 2-18116АП-Л-33, ТзОВ «Перехрестя» звернулося до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради за дозволом на порушення об'єкта благоустрою, а саме території комунальної власності на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна на вул. Поліській,2 у м.Львові, що перебуває у власності ТзОВ «Перехрестя», для виконання робіт на встановлення тимчасової огорожі з метою відновлення окремих конструкції будівлі без зміни їх геометричних розмірів.
30.10.2023 року Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради видала ТзОВ «Перехрестя» дозвіл №87 на тимчасове порушення благоустрою на території Личаківського району для встановлення тимчасової огорожі для проведення робіт з відновлення окремих конструкцій будівлі без зміни їх геометричних розмірів, відповідно до поданої схеми плану тимчасової огорожі за адресою: м.Львів, вул.Поліська,2. Термін виконання робіт з 30.10.2023 року до 30.12.2023 року. Цей термін двічі продовжувався (з 31.12.2023 року до 30.04.2024 року та з 01.05.2024 року до 30.10.2024 року).
Згодом, 15.10.2024 року за реєстраційним номером №2-18267/ПП-Ш-33, ТзОВ «Перехрестя» скерувало до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради заяву щодо надання дозволу на порушення об'єкта благоустрою, а саме території, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна по вул. Поліська, у м. Львові, що перебуває у власності ТзОВ «Перехрестя» для виконання робіт з прокладання, реконструкції та планового ремонту інженерних мереж.
Листом від 01.11.2024 року №33-вих-156739 Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради залишила без розгляду по суті заяву ТзОВ «Перехрестя» щодо видачі дозволу у зв'язку із поданням неповного пакету документів.
09.12.2024 року за реєстраційним номером №2-21618/АП-Ш-33, ТзОВ «Перехрестя» подало повторно заяву до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо надання дозволу на порушення об'єкта благоустрою, а саме території, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна по вул. Поліська, у м. Львові, що перебуває у власності ТзОВ «Перехрестя» для виконання робіт з прокладання, реконструкції та планового ремонту інженерних мереж.
Листом від 01.01.2025 року за №33-вих-60, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради залишила без розгляду по суті заяву ТзОВ «Перехрестя» у зв'язку з тим, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 64 Закону України «Про адміністративну процедуру», розгляд адміністративного провадження за заявою ТзОВ «Перехрестя» зупинено у зв'язку із об'єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається судом.
Галицька окружна прокуратура зверталась із запитами від 18.09.2023 року №14.50/99-10008ВИХ-23 до Львівської міської ради, від 07.08.2024 року №14.50/97-7708ВИХ-24 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо спірної земельної ділянки.
Листом від 15.08.2024 року №14.50/97-7945ВИХ-24 прокуратура повідомила Львівську міську раду про те, що на виконання вимог ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено підстави для здійснення представництва інтересів держави, а саме повідомлено, що прокуратурою буде скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕХРЕСТЯ» про зобов'язання звільнити (повернути) земельну ділянку комунальної власності по вул.Поліській, 2 у м. Львові загальною площею 0,0730 га та привести її у придатний для використання стан шляхом демонтажу існуючих будівельних конструкцій та металевої огорожі.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення у цій справі із позовом до суду.
За доводами позовної заяви прокурора, державна реєстрація права власності за ТзОВ «Перехрестя» на будівлю за адресою: вул. Поліська, 2 у м. Львові оскаржена Львівською міською радою у порядку господарського судочинства у справі №914/1132/23, за результатами розгляду якої суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на недоведення Львівською міською радою факту повного знищення зазначеного об'єкта нерухомості та у зв'язку з цим порушення прав у спірних правовідносинах. За наслідками касаційного перегляду постановою Верховного Суду від 14.02.2024 року справу №914/1132/23 було скеровано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Водночас, у справі, яка розглядається, суд першої інстанції констатував, що рішенням господарського суду від 28.01.2025 року у справі № 914/1132/23 було відмовлено у задоволенні відповідної вимоги Львівської міської ради. Вказане рішення залишено в силі відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 року.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Щодо представництва прокурором інтересів держави
Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття (інтерес держави).
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У цій справі встановлено, що Галицька окружна прокуратура зверталась із запитами від 18.09.2023 року №14.50/99-10008ВИХ-23 до Львівської міської ради, від 07.08.2024 року №14.50/97-7708ВИХ-24 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо спірної земельної ділянки.
Листом від 15.08.2024 року №14.50/97-7945ВИХ-24 прокуратура повідомила Львівську міську раду про те, що на виконання вимог ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено підстави для здійснення представництва інтересів держави і прокуратурою буде скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕХРЕСТЯ» про зобов'язання звільнити (повернути) земельну ділянку комунальної власності по вул.Поліській, 2 у м. Львові загальною площею 0,0730 га та привести її у придатний для використання стан шляхом демонтажу існуючих будівельних конструкцій та металевої огорожі.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що Галицька окружна прокуратура дотримала вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» стосовно здійснення представництва інтересів держави в суді.
Щодо суті спору
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно із частиною 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною 1 статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов'язані із позбавленням володіння.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Звідси право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод.
За усталеними висновками Верховного Суду умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові мають чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Отже, положення статті 391 Цивільного кодексу України регулюють захист права власності не у будь-якому випадку, а саме у разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном.
Подібні висновки висвітлені у постанові Верховного Суду від 11.03.2025 року у справі № 910/113/24.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Позовні вимоги у цій справі мотивовані тим, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку комунальної власності, загальною площею 0,0730 га за адресою: м.Львів, вул. Поліська, 2.
Згідно із частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За приписами статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Тобто, самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельної ділянки без відповідних правових підстав.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, учасники справи зобов'язані подати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює надані учасниками справи докази під час розгляду справи.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач звертався з відповідними запитами для отримання дозволу для проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що станом на момент розгляду справи, відповідач, як власник будівлі шашличної, у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням дозволу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №87 зі строком дії до 30.10.2024 року, проводить на спірній земельній ділянці відновлення окремих конструкцій будівлі шашличної без зміни їх геометричних розмірів з метою ліквідації наслідків пожежі, що виникла 12.11.2017 року.
Державна реєстрація права власності за ТзОВ «Перехрестя» на будівлю по вул.Поліській, 2 у м. Львові оскаржувалась Львівською міською радою в порядку господарського судочинства. Однак, рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2025р. у справі № 914/1132/23, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні відповідної вимоги міської ради.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського суду Львівської області обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Стосовно покликання у позовній заяві прокурора на Акт обстеження земельної ділянки на вул.Поліській, 2 у м. Львові від 28.10.2022 року №22, за результатами якого встановлено, що об'єкт нерухомого майна будівлі шашличної загальною площею 79,4 кв.м (реєстраційний номер майна 23772437), на вул. Поліській, 2 у м. Львові, яка перебуває у власності ТзОВ «Перехрестя», зруйнована, а на земельній ділянці виявлено залишки бетонної стяжки та будівельного сміття, необхідно зазначити, що цей акт складений в односторонньому порядку представниками структурних підрозділів Львівської міської ради, у ньому не відображено відомостей про те, чи були присутні під час обстеження керівник/представник ТзОВ «Перехрестя», свідки або інші особи, у зв'язку з чим цей доказ не може вважатись належним та допустимим в розумінні ст.76 ГПК України.
Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на сукупність наявних в матеріалах справи доказів, доводи прокурора про здійснення відповідачем самочинного будівництва на спірній земельній ділянці є безпідставними та необґрунтованими, суд не вбачає в діях відповідача протиправної поведінки, а отже немає підстав для тверджень про порушення інтересів держави і прав позивача як власника спірної земельної ділянки.
Також за результатами дослідження та відповідного аналізу вищеописаних доказів у справі місцевий господарський суд правильно виснував, що дії відповідача не можуть кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки, тому в даному випадку відсутні підстави для застосування ст.212 Земельного кодексу України.
Враховуючи вищенаведені норми, встановлені у цій справі обставини та зважаючи на наведені у цій постанові мотиви, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову прокурора. Оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, із з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи,.
За наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 року у справі №914/2095/24.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наслідками апеляційного перегляду судова колегія констатує, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури № 15/1-932вих-25 від 25.07.2025 року (вх. № 01-05/2325/25 від 28.07.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2025 року у справі №914/2095/24 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя О.С. Скрипчук