Справа № 947/11885/26
Провадження № 1-кс/947/4548/26
08.04.2026 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000001189 від 19.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.240 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025160000001189 від 19.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
До слідчого управління ГУНП в Одеській області надійшли матеріали УСР в Одеській області ДСР НІТУ про те, що група осіб за передньою змовою здійснюють незаконне видобування корисних копалин на території Одеської області.
Державною службою геології та надр України 06.03.1995 видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 247 суб'єкту господарювання ТОВ «Шахта Горячівка» (код ЄДРПОУ 19049658, юридична адреса: Одеська область, Подільський район, с. Окни, провулок Базарний 9).
Видом користування надрами є видобування вапняків придатних для виробництва каменів стінових, відходи придатні для виробництва щебеню для дорожніх робіт. Місцезнаходження ділянки родовища визначено 1,5 км. на південний схід від с. Феодосіївка, Красноокнянського району Одеської області.
Спеціальним дозволом на користування надрами № 247 надано дозвіл на видобування корисних копалин - вапняку в межах дії спеціального дозволу, який визначений характеристикою ділянки надр з метою видобування корисних копалин (Додаток № 1), який є додатком до Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка в свою чергу є додатком до спеціального дозволу.
Відповідно до матеріалів виконаного доручення встановлено, що службові особи ТОВ «Шахта Горячівка» із залученням третіх осіб з метою власного збагачення в порушенні вимог чинного законодавства, шляхом прикриття своєї злочинної діяльності отриманим спеціальним дозволом на користування надрами № 247 здійснюють видобування вапняку промисловим шахтним способом за допомогою спеціалізованої техніки (КМАЗів) поза межами ділянки надр визначеної спеціальним дозволом, який в подальшому за допомогою електричного потягу по попередньо облаштованими коліями по шахтним лабіринтам перевозиться та вивантажується на поверхні в межах географічних координат 47.503532, 29.202547; 47.502363, 29.202531; 47.502385, 29.203497; 47.503640, 29.203152 на території не проінвентаризованої земельної ділянки Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області.
Під час досудового розслідування встановлено, що до вчинення злочину причетний директор ТОВ «Шахта Горячівка» (код 19049658) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його дружина, яка є бенефіціарним власником ТОВ «Шахта Горячівка» (код 19049658) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення санкціонованого обшуку 25.03.2026 з 12 год. 53 хв. по 13 год. 47 хв. транспортного засобу марки "Nissan Murano", який належить на праві власності ОСОБА_6 (дружини підозрюваного ОСОБА_5 ) сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 виявлено та вилучено:
- Копія листа Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області № 02-25/2109 від 18.07.2025 року на 1 арк;
- Блокнот чорного кольору зі вставкою коричневого кольору з написом «Leader»;
- Видаткова накладна № 3 від 06.02.2023 на ім'я ОСОБА_7 від ТОВ «Шахта Горячівка » у 2 прим. усього на 2 арк;
- Автомобіль марки "Nissan Murano" сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 з комплектом ключів до нього.
Слідча у клопотанні зазначає, що підставою вилучення вищевказаного майна є той факт, що на поточному етапі у слідства є достатньо підстав вважати, що вилучені документи містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме, незаконного видобутку корисних копалин, а транспортний засіб належить дружині, однак підозрюваний користувався ним також для переміщення до місця видобутку.
Зважаючи на обставини викладені вище, з метою унеможливлення знищення, спотворення, відчуження вказаного майна, слідча просить накласти арешт на вищевказане майно вилучене в ході обшуку яке було визнано речовим доказом та винесено відповідну постанову від 26.03.2026.
Слідча звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор на електронну адресу суду направив лист в якому клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, розглянути у його відсутність.
Захисник ОСОБА_5 , представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 на електронну адресу суду направив заяву про розгляд клопотання у відсутності власника майна та його захисника, проти задоволення клопотання не заперечував.
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З урахуванням вищевикладеного та з метою дотримання процесуальних строків розгляду такого роду клопотань, вважаю за можливе розглянути клопотання слідчого у відсутності власників майна та їх захисників/представника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку копія листа Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області № 02-25/2109 від 18.07.2025 року на 1 арк.; блокнот чорного кольору зі вставкою коричневого кольору з написом «Leader»; видаткова накладна № 3 від 06.02.2023 на ім'я ОСОБА_7 від ТОВ «Шахта Горячівка » у 2 прим. усього на 2 арк., відповідають критеріям речових доказів, оскільки вилучені у особи, яка можу бути причетна до вчинення кримінального правопорушення пов'язаного з незаконним видобуванням корисних копалин на території Одеської області.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вилучені документи використовувалися у вчиненні злочину у даному провадженні, вони можуть містити докази, що стосуються обставин вчинення злочину, відтак, дослідження їх потрібно здійснювати із залученням спеціалістів, експертів.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Щодо вилученого під час обшуку транспортного засобу марки "Nissan Murano" сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , слідчий суддя вважає, що останній міг використовувався для реалізації злочинної схеми, зокрема при здійсненні діяльності пов'язаної з незаконним видобуванням корисних копалин, у зв'язку з чим зазначений транспортний засіб може відповідати знаряддям злочину.
Так, слідчим суддею встановлено, що власником автомобіля є дружина підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є бенефіціарним власником ТОВ «Шахта Горячівка» (код 19049658), в салоні зазначеного транспортного засобу вилучені документи, що можуть мати значення для кримінального провадження, а тому аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя вважає, що вилучений автомобіль відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів, а отже, він потребує збереження.
Необхідність накладення арешту на вилучений транспортний засіб в частині заборони користування обумовлена певним ризиком його сховання або розукомплектування, що може призвести до його втрати в якості речового доказу.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя встановив відповідність вилученого майна ознакам речового доказу.
Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, а вилучене майно ймовірно містить відомості, що можуть мати значення для цього провадження, а тому є вагомі підстави вважати, що існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, передання майна, на яке детектив просить накласти арешт.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Так, приймаючи до уваги викладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, даних про необхідність призначення відповідних судових експертиз, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вилучене майно .
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечення збереження речових доказів. В свою чергу не накладення арешту на тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи наявність вищенаведених правових підстав для вирішення питання про накладення арешту на вилучене майно, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчої підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000001189 від 19.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.240 КК України - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування, на майно, що вилучене 25.03.2026 під час обшуку транспортного засобу марки «Nissan Murano» д.н.з. НОМЕР_1 а саме:
- Копію листа Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області № 02-25/2109 від 18.07.2025 року на 1 арк;
- Блокнот чорного кольору зі вставкою коричневого кольору з написом «Leader»;
- Видаткову накладну №3 від 06.02.2023 на ім'я ОСОБА_7 від ТОВ «Шахта Горячівка » у 2 прим. усього на 2 арк;
- Автомобіль марки "Nissan Murano" сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 з комплектом ключів до нього
Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Згідно ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1