15 квітня 2026 р. № 400/1374/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаМіністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049,
треті особиОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_3
провизнання протиправним та скасування рішення, оформлене протоколом від 15.01.2026 року № 7/д в частині; зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, за участю у справі третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з вимогами:
-визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 р. № 7/д затвердженого 19.01.2026 р. заступником Міністра оборони України, в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2025 р. про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її батька ОСОБА_6 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням правової оцінки у судовому рішенні в цій справі.
Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона є донькою військовослужбовця ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 при захисті Батьківщини, у зв'язку із чим вона звернулась до Міноборони України за виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168. Однак, у призначенні та виплаті вказаної допомоги було відмовлено. Крім того, комісією Міноборони було винесено рішення від 15.01.2025 року № 7/д, затвердженого 19.01.2026 р. заступником Міністра оборони України про повернення документів на доопрацювання. Позивачка не погоджується із діями та рішенням Міноборони, оскільки має право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №168.
Міністерством оборони України (МОУ) надіслано відзив, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ухвалила рішення, яке оформлено протоколом від 15.01.2026 №7/д (затверджене 19.01.2026 р. заступником Міністра оборони України) про повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітня дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на його утриманні. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на розгляд Комісії заявницею не надано. З огдяду на вищевикладене Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішення про відмову у виплаті не приймала, а ухвалила законне та обґрунтоване рішення про повернення документів.
До суду надійшли пояснення від третіх осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , в яких зазначено, що ОСОБА_6 загинув у зв'язку з отриманою мінно-вибуховою травмою. Згідно витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 17.10.2022 №2197 травма пов'язана із захистом Батьківщини. Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ухвалила рішення, яке оформлено протоколом від від 15.01.2026 №7/д (затверджене 19.01.2026 р. заступником Міністра оборони України) про повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що згідно поданих у зв'язку з тим, що з поданих документів неможливо встановити факт перебування членами сім'ї загиблого або перебування на його утриманні.
Треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 письмових пояснень не подали.
Позивач подав до суду відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), є донькою ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 21.04.20207року.
На початку березня 2022 року ОСОБА_6 було мобілізовано, та під час проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_7 він загинув внаслідок мінно-вибухової травми.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол № 2197 від 17.10.2022 р.) травма сержанта ОСОБА_6 «Мінно-вибухова травма з розширенням грудного відділу хребта, спинного мозку та внутрішніх органів», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, лікарським свідоцтвом про смерть № 307 від 08.06.2022 р., свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 від 16.06.2022 р., є травмою, яка призвела до смерті, та пов'язана із захистом Батьківщини.
19.09.2022 року позивач звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 , про отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 р. До даної заяви позивачкою були надані документи (згідно переліку) для підтвердження її права на одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю батька.
02.03.2023 року позивач отримала повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_8 від 28 лютого 2023 року вихідний № 319/2, згідно зі змістом якого, 11 лютого 2023 року Міністерством оборони України, затверджено протокол засідання Комісії Міністерства оборони України № 2/д від 10.02.2023 року, розглянувши надані документи, Комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168, у зв'язку з ненаданням доказів на підтвердження фактів спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність спільних прав та обов'язків між мною та загиблим ОСОБА_6 та доказів перебування на утриманні у загиблого ОСОБА_6 , а також, чи маю власну сім'ю.
05.06.2023 року позивач після доопрацювання, звернулась до Міністерства оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою на виконання рішення від 28.02.2023 року № 318/2 про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, про надання доказів на підтвердження спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності спільних прав та обов'язків між нею та загиблим ОСОБА_6 та перебування на його утриманні.
Листом за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 20 липня 2023 року за вихідним № 1602/2 мене було повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 були повернуті мої документи щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № l68 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
02.06.2025 року позивач повторно звернулась до Міністерства оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.
26.01.2026 р. № 106/2, позивач отримала від ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомлення в якому йдеться, що 19.01.2026 р. Заступником МОУ затверджений протокол засідання Комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 7/д від 15.01.2026 р., відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168. Розглянувши подані документи комісія МОУ дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги, так як, відсутні докази її статусу утриманця загиблого військовослужбовця.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб'єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (пункт 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини 10 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом першим пункту 20 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 №714) (далі Порядок №975), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
Абзацами першим і другим пункту 23 Порядку №975 встановлено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Силу України в період дії воєнного стану визначений Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 №45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №176/39232 (далі - Порядок №45).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки за підпорядкуванням (абзац перший пункту 4.2 Порядку №45).
Згідно з абзацом третім пункту 4.3 Порядку №45 результати опрацювання документів обласним ( ІНФОРМАЦІЯ_16 зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки).
Відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 4.4 Порядку №45 після тримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (ІНФОРМАЦІЯ_17 результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.
В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.
Таким чином, рішення за результатами розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановленої Постановою №168, у зв'язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України приймається Комісією Міноборони.
Відтак, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум мала повноваження щодо розгляду заяви позивачки про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її батька та прийняття за результатами її розгляду відповідних рішень.
Згідно з абзацами першим і другим частини 3 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.
Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній з 01.08.2021, тобто станом на день загибелі батька позивачки) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Абзацами першим і другим пункту 2 Постанови №168 (у редакції, станом на день загибелі батька позивачки) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Отже, згідно з чинним на день загибелі ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 16.06.2022 року Вознесенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за актовим записом №153, законодавством право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановлену Постановою №168, мали: члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Згідно статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
На підставі статті 199 Сімейного кодексу України виникає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, а саме: якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Поряд з цим, підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон №3515-ІХ) статтю 16-1 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції.
Згідно з частиною 1 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону №3515-ІХ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до частини 4 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону №3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 2 розділу ІІ Закону №3515-ІХ встановлено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.
Отже, за новою редакцією статті 16-1 Закону № 2011-XII, дітей, незалежно від умови досягнення чи не досягнення ними повноліття, включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім'ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Слід зазначити, що в теорії права дія нормативно-правових актів у часі розглядається як інтегративна категорія, що включає такі моменти тривалості та особливості реалізації акта у часі (темпоральні характеристики нормативно-правового акта), як: 1) дата набрання актом чинності та дата введення його в дію, а також дата втрати актом (повністю або в певній частині) чинності та, відповідно, припинення його дії; 2) чинність та дія акта; 3) способи (види) дії акта у часі.
Дія нормативно-правових актів у часі є, як правило, перспективною, тобто розрахованою на поведінку суб'єктів права, що виникає після набрання чинності актом. Проте, у деяких випадках нормативно-правові акти можуть мати зворотну (так звану ретроспективну) дію у часі, тобто поширюватись в цілому або в певній частині на відносини, що виникли до набрання ним чинності.
У контексті спірних правовідносин суд також вважає за необхідне зазначити, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, від 24 січня 2023 року у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а, від 08 жовтня 2021 року у справі №240/19318/20, від 16 листопада 2021 року у справі №360/1406/20, від 01 грудня 2022 року у справі №640/7578/20, від 07 листопада 2023 року у справі №520/9778/19 та від 10 січня 2024 року у справі №380/13615/21.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 23 липня 2024 року у справі №280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі №340/2273/23, аналізуючи зазначені вище правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, констатував, що правовідносини щодо призначення ОГД починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй ОГД і тривають до моменту прийняття рішення про призначення ОГД уповноваженим органом, а саме Комісією.
Лише у разі якщо на момент прийняття суб'єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення ОГД у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб'єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.
Тобто, при прийнятті рішення Комісія повинна була застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття відповідного рішення.
Матеріалами справи встановлено, що батько позивачки загинув при виконанні обов'язків військової служби при безпосередній участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з російською військовою агресією проти України.
За таких обставин, враховуючи частину першу статті 58 Конституції України, статті 87 і 88 Закону України «Про адміністративну процедуру» та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2024 у справі №280/3308/23, Комісія при прийняті рішення за результатами розгляду заяви позивачки зобов'язана була застосовувати Закон №2011-ХІІ в редакції Закону №3515-ІХ, оскільки останній вже був чинним (набрав чинності 29.03.2024) як в день подання позивачами відповідної заяви, так і в день прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти.
Водночас абзац другий частини 4 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ встановлює право на отримання цієї допомоги для всіх дітей загиблого не залежно від їх віку (повнолітні або неповнолітні) чи факту перебування їх на утриманні загиблого тощо.
Тому позивачка, як рідна донька загиблого ОСОБА_1 , має право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою №168, відповідно до абзацу другого частини 4 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону №3515-ІХ).
Відтак рішення відповідача, оформлене протоколом засідання Комісії від 15.01.2026 року № 7/д, затвердженого 19.01.2026 року заступником Міністра оборони України, в частині, що стосується повернення на доопрацювання документів позивачці, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2025 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її батька, ОСОБА_6 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням правової оцінки у судовому рішенні в цій справі.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд,
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ 00034022) за участю у справі третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.01.2026 р. № 7/д затвердженого 19.01.2026 р. заступником Міністра оборони України, в частині, що стосується ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 02.06.2025 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її батька, ОСОБА_6 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням правової оцінки у судовому рішенні в цій справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. С. Брагар