про відмову в ухваленні додаткового рішення
16 квітня 2026 р. № 400/2926/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв,54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі заявник) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУ ПФУ в Миколаївській області) в якому просив суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які виразились у відмові провести ОСОБА_1 з 01.07.2025 року перерахунок пенсії на підставі підготовленої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 11.02.2026 року №9/1/1694 про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 року;зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.07.2025 року, на підставі оновленої довідки від 11.02.2026 року № 9/1/1694 виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 18.06.2025 року без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 року позов задоволено частково.
Від позивача 08.04.2026 року надійшла заява про винесення додаткового рішення, яка обґрунтована тим, що судом не вирішено частину позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії.
Вважає, що матеріали та докази щодо спірного рішення не були дослідженні судом, висновки щодо вказаного спірного питання відсутні у констатуючій частині рішення суду, отже, на думку заявника, відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), є підстави для ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що розгляд адміністративної справи №400/2926/26 на підставі ухвали судді Миколаївського окружного адміністративного суду від24 березня 2026 здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) згідно з вимогами статті 262 КАС України, то розгляд заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення судом також здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Зазначений перелік підстав, передбачених у частини першої статті 252 КАС України для прийняття додаткового рішення є вичерпним.
Тобто, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 вказав, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Окрім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2021 року у справі №120/432/20-а зазначив, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Крім того, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту порушеного права. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Для встановлення чи зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе встановлення чи зміна способу виконання рішення до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки встановлюючи чи змінюючи спосіб виконання основного судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Суд зауважує, що у даній справі рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року в частині позовних вимог щодо перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки без обмеження максимальним розміром пенсії відмовлено, як передчасні, позов задоволено частково.
Отож, вищевказана позовна вимога судом вирішена та у її задоволенні відмовлено з викладенням відповідних мотивів.
Суд зауважує, що пунктом 2 частини першої статті 252 КАС України не передбачає подання заяви щодо ухвалення додаткового рішення у випадку недослідження частини однієї із вимог позивача.
У випадку незгоди із рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 у цій справі в частині вирішення зазначеної позовної вимоги, позивач має право подати апеляційну скаргу на вказане рішення суду, а не звертатися у порядку статті 252 КАС України за повторним вирішенням вказаної вимоги.
З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави, визначені частиною першою статті 252 КАС України, для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
За приписами частини четвертої статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.В. Величко