про залишення позовної заяви без руху
16 квітня 2026 року м. Київ № 320/59735/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання стягнення коштів
ОСОБА_1 засобами підсистеми «Електронний суд» звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому позивач просить суд (з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог від 17.12.2025):
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в несвоєчасному поверненні сум бюджетного відшкодування ПДВ.
Стягнути з Державного бюджету України 307879233,96 грн. (триста сім мільйонів вісімсот сімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять три гривні 96 копійок) на користь Позивача, у тому числі 124502460,00 грн. (Сто двадцять чотири мільйона п'ятсот дві тисячі чотириста шістдесят гривень 00 копійок) як сума основного боргу та 183 376 773,96 грн (сто вісімдесят три мільйони триста сімдесят шість тисяч сімсот сімдесят три гривні 96 коп.) нарахованої пені.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається із позову, у якості відповідача визначене Головне управління ДПС у Київській області, при цьому предметом позову є стягнення з державного бюджету сум бюджетного відшкодування ПДВ. Водночас, у позові позивачем не наведено ані фактичного, ані нормативно - правового обґрунтування чому відповідачем має бути саме Головне управління ДПС у Київській області; не зазначено яким саме були порушено її права вказаним суб'єктом.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою вказаної статті, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги: одна із них майнового характеру на суму 307879233,96 грн, а також одну немайнову - щодо визнання бездіяльності відповідача, що полягає в несвоєчасному поверненні сум бюджетного відшкодування ПДВ протиправною
Проте, позивачкою долучено докази сплати судового збору лише за вимогу майнового характеру.
Таким чином, позивачці слід доплатити 968,96 грн судового збору за заявлену вимогу немайнового характеру (1211,20*0,8).
Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною другою сказаної статті, у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана позовна заява була сформована та направлена до суду в електронній формі через електронний кабінет користувача в підсистемі «Електронний суд».
Проте у порушення вимог частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем до позовної заяви не долучені докази надсилання її копії та копій доданих документів учасникам справи (відповідачу та третій особі); не долучено і доказів надсилання заяви про збільшення позовних вимог від 17.12.2025.
При цьому суд зауважує що, як і у Головного управління ДПС у Київській області, так і у Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області так наявні зареєстровані електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд».
Водночас, позивачем долучено докази надсилання копії позову засобами поштового зв'язку, проте суд звертає увагу, що позивач не є суб'єктом владних повноважень, а позов подано засобами підсистеми «Електронний суд», тому на позивача не розповсюджуються вимоги щодо надсилання копії позову засобами поштового зв'язку.
Таким чином, позивачу слід надати суду докази надсилання засобами підсистеми «Електронний суд» копії позову, а також заяви про збільшення позовних вимог від 17.12.2025 іншим учасникам справи.
Окрім цього, суд зауважує на таке.
Частиною другою статті 160 цього Кодексу передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини другою статті 43 Кодексу передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
У порушення вказаних вимог, позивачем не надано доказів реєстрації його місця проживання, у тому числі й за адресою, вказаною у позові, доказів його адміністративної процесуальної дієздатності (паспорта) та реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Також суд зауважує на таке.
Відповідно до частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Отже, при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як убачається із позовної заяви, позивачка вказує, що згідно договору відступлення права вимоги (цесії) від 12 липня 2017 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ТРЕСТБУД-1», позивачу було відступлене право вимоги заборгованості бюджету України належне ТОВ «ТРЕСТБУД-1», і позивач став кредитором заборгованості бюджету України у розмірі 124502460,00 грн. Відтак, до позивача переходить зазначене вище право вимоги ТОВ «ТРЕСТБУД-1» в обсязі та на умовах, що існували на момент фактичного виникнення заборгованості бюджету України після подання заяви ТОВ «ТРЕСТБУД-1» про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету
При цьому, предметом позову є бездіяльність відповідача, що полягає у несвоєчасному поверненні сум бюджетного відшкодування ПДВ.
Водночас, у позовній заяві позивачка жодним чином не вказує, коли саме дізналася про таку бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, враховуючи що договір відступлення права вимоги (цесії) було укладено ще у 2017 році, при тому, що до суду звернулася у грудні 2025 року.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.
Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачці слід надати пояснення щодо того, коли і яким саме чином дізналася про порушення своїх прав (допущену протиправну бездіяльність відповідачем), а у разі пропуску строку звернення до суду подати заяву про поновлення такого строку.
Отже, наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- фактичне та нормативно - правове обґрунтування визначення у якості відповідача Головне управління ДПС у Київській області;
- докази доплати судового збору в сумі 968,96 грн за заявлену вимогу немайнового характеру;
- пояснення щодо того, коли і яким саме чином позивач дізналася про порушення своїх прав (допущену протиправну бездіяльність відповідачем), а у разі пропуску строку звернення до суду подати заяву про поновлення такого строку.
- доказів надсилання засобами підсистеми «Електронний суд» позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог іншим учасникам справи;
- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача та доказів реєстрації в установленому законом порядку за адресою, вказаною у позові або за іншою адресою шляхом подання відсканованого оригіналу всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України, а також реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.