Справа №643/5064/26 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/448/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
14 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2026 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання старшого слідчого СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , 1980 року народження, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду у період часу з 22:00 год. до 07:00 год. ранку наступної доби, в межах строку досудового розслідування, за виключенням випадків пов'язаних з необхідністю евакуації; з метою запобігти загрози життю чи здоров'ю; пов'язаних з необхідністю надання невідкладної та швидкої медичної допомоги у разі обґрунтованого погіршення стану його здоров'я, а також прибуття до укриття чи бомбосховища.
Цією ж ухвалою на ОСОБА_7 покладені обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-утримуватися від спілкування з представниками потерпілого, свідками по кримінальному провадженню, не інакше як з дозволу слідчого, прокурора, суду.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та обраний запобіжний захід скасувати.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що в діях підозрюваного відсутній склад злочину, передбаченого ст.296 КК України, а його дії можуть свідчити лише про наявність ознак складу адміністративного правопорушення, а саме злісної непокори (ст. 185 КУпАП).
Наголошує про відсутність обґрунтувань та доказів виникнення у підозрюваного умислу, спрямованого на вчинення хуліганських дій, передбачених ч.4 ст.296 КК України. Клопотання слідчого та повідомлення про підозру не містять обґрунтування який саме предмет і яким способом підозрюваний пристосував до нанесення тілесних ушкоджень, а згідно свідченням потерпілого під час конфлікту останній не спостерігав будь-якої зброї у підозрюваного. Крім того, зміст клопотання слідчого та повідомлення про підозру суперечать показанням потерпілого щодо кількості нанесених ударів підозрюваним.
Зазначає, що слідчим суддею безпідставно зроблено висновок про наявність передбачених ч.1 ст. 177 КПК України ризиків, оскільки:
-ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду відсутній, оскільки міцні соціальні зв'язки не можуть визначатись фактом проживання підозрюваного разом з батьками або фактом його одруження. Крім того, не погоджується з твердженням сторони обвинувачення про наявність зазначеного ризику з посиланням на те, що будучи демобілізованим, ОСОБА_7 може безперешкодно проїжджати блокпости;
-ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, - відсутні, оскільки посилання на ці ризик слідчим є припущенням, оскільки в даному кримінальному провадженні є один потерпілий (а не кілька, як зазначено у клопотанні), з яким ОСОБА_7 не знайомий.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 тривалий час проходив службу у Збройних Силах України, отримав численні нагороди та подяки, а також численні травми та контузії, у тому числі і головного мозку, у зв'язку з чим був демобілізований за станом здоров'я, що може свідчити про можливу недієздатність підозрюваного та необхідність проведення тривалої реабілітації.
Позиції учасників апеляційного провадження
Прокурор, підозрюваний та його захисник, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, клопотали про проведення судового засідання без їх участі.
Тому апеляційний розгляд проведено за їх відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.2 ст.181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч.6 ст.181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років, на що обґрунтовано послався слідчий суддя у своїй ухвалі.
Крім того, відповідно до пред'явленої підозри, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який полягає в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчиненому із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, на думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій, є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також неналежного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Щодо посилань захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 тривалий час проходив службу у Збройних Силах України, отримав численні нагороди та подяки, а також численні травми та контузії, у тому числі і головного мозку, у зв'язку з чим був демобілізований за станом здоров'я, то вони в даному випадку не можуть достатньо свідчити про можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, даних на підтвердження можливої недієздатності підозрюваного та необхідності проведення тривалої реабілітації, стороною захисту не надано та матеріали справи не містять.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.
Доводи захисника про відсутність обґрунтованої підозри, з посиланням на помилкову кваліфікацію дій ОСОБА_7 , колегія суддів вважає позбавленими підстав, оскільки аналіз та оцінка доказів не входить до повноважень слідчого судді та суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про обрання чи продовження запобіжного заходу та може бути предметом безпосереднього дослідження в суді першої інстанції під час судового розгляду.
До того ж, сторона захисту наділена можливістю оскаржити пред'явлену підозру в окремому процесуальному порядку та у строки, передбачені чинним КПК України.
Крім того, стосовно обґрунтованості підозри, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Так, у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст.5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень".
Протоколом огляду місця події від 12 березня 2026року; рапортами працівника поліції; протоколами допитів свідків; протоколами впізнання особи ( ОСОБА_7 ) за участю свідків; протоколом допиту потерпілого; протоколом впізнання особи ( ОСОБА_7 ) за участю потерпілого; вилученими речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності, спростовуються доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2026 року стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: