Справа № 513/501/25
Провадження № 2/513/60/26
Саратський районний суд Одеської області
16 квітня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., представника позивача - адвоката Главацького Юрія Анатолійовича, відповідача ОСОБА_1 , розглянувши в межах підготовчого засідання в режимі відеоконференції питання про прийняття зустрічного позову в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Главацького Юрія Анатолійовича до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
В провадженні Саратського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Главацького Юрія Анатолійовича до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя № 206/0/15-26 від 12 лютого 2026 року суддя ОСОБА_3 звільнена з посади судді Саратського районного суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Розпорядженням керівника апарату Саратського районного суду Одеської області №63/26 від 18 лютого 2026 року справу передано на повторний автоматизований розподіл справ.
Відповідно до автоматичної системи документообігу, справу перерозподілено судді Саратського районного суду Одеської області Рязановій К.Ю
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Рязановою К.Ю. прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, та призначено дану справу до підготовчого судового засідання на 16 квітня 2026 року на 11 годину 30 хвилин.
06 березня 2026 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про припинення позову за наявними фактами.
Представник позивача у судову засідання просив відмовити у прийнятті зустрічного позову, оскільки не дотримано строки його подання та наголошував на бажанні мирно врегулювати спір.
ОСОБА_1 просив прийняти зустрічний позов до розгляду. Також зазначив, що отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі 28 серпня 2025 року, звернув увагу, що він є інвалідом першої групи та йому потрібен час був для збору документів.
Вивчивши доводи щодо зустрічного позову, дослідивши матеріали справи, суд доходить до таких висновків.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Згідно з положенням ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 22 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Вказаною ухвалою відповідачеві також роз'яснено право протягом п'ятнадцяти днів подати відзив та право на звернення із зустрічним позовом відповідно до ч.1 ст.193 ЦПК України.
Стороною відповідача відзив подано не було, проте зустрічний позов подано до суду лише 06 березня 2026 року, у підготовчому засіданні відповідач зазначив, що отримав копію ухвали та ознайомився із нею 28 серпня 2025 року, тобто зустрічну позовну заяву подано через 6 місяців після отримання копії позовної заяви з додатками.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Однак сторона відповідача не скористалась свої правом на подання заяви про продовження строку на подання зустрічного позову, відповідно до вимог ч.2 ст. 127 ЦПК України.
Аналізуючи викладені вище обставини, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача щодо прийняття зустрічного позову, оскільки строк на подання зустрічного позову сплив, у визначені ч.2 ст. 127 ЦПК України сторона відповідача не подала до суду заяву про продовження строку на подання зустрічного позову, а поновлення такого строку після його закінчення суперечить положенням ст. 127 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням ч. 1 ст. 193 ЦПК України, суд убачає підстави для повернення зустрічного позову заявнику, що не позбавляє відповідача права звернутись до суду з окремим позовом в загальному порядку.
Також суд враховує, що поданий зустрічний позов містить заперечення відповідача щодо поданого первісного позову, разом з тим, як до строків подання відзиву, так строків подання зустрічного позову застосовуються положення 126, 127 ЦПК України. Також клопотання про поновлення пропущеного строку із обґрунтуванням причин поважності такого строку у визначений законом час також не надходило.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 10, 126, 127, 193, 194, 260, 353 ЦПК України, -
У задоволені заяви відповідача ОСОБА_1 про прийняття зустрічного позову - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про припинення позову за наявними фактами - повернути заявнику.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення з цим позовом до суду в загальному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя К. Ю. Рязанова