Провадження № 11-кп/803/1673/26 Справа № 213/1374/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , до 29 травня 2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 266 240 грн., -
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , до 29 травня 2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 266 240 грн. Мотивуючи вказане рішення суд зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, а також, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не змінились під час розгляду клопотання. Вік та стан здоров'я дозволяють застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На зазначену ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року скасувати та ухвалити нову, якою змінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або у разі альтернативи зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначає, що у нього є істотні проблеми зі здоров'ям, які унеможливлюють його перебування в умовах установи виконання покарань. Вказує на те, що він є головою правління кредитної спілки, та йому необхідно подавати звітності, скликати збори, тощо. Також, щоб сформувати річний фінансовий звіт та затвердити його незалежним аудитом йому потрібен особистий доступ до банку.
Учасники справи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг не з'явились, Від захисника надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності у порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Згідно вимог ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Таким чином, законність та обґрунтованість обмеження права на свободу та особисту недоторканність має бути перевірена судом у найкоротший строк.
Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Як встановлено з наданих судом першої інстанції матеріалів, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 продовжений під час судового провадження в суді першої інстанції до 29.05.2026 року включно,з визначенням застави в розмірі 266 240 грн.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за які законом передбачено покарання від 6 до 10 років позбавлення волі, а тому обвинувачений, усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини, може переховуватися від суду.
Колегія суддів зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, у зв'язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений може незаконно впливати на свідків, з якими він знайомий у цьому провадженні, які ще не допитані судом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду I інстанції, що з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_6 , не одружений, не має неповнолітніх дітей, не має постійного та законного джерела доходу, ніде не працює, а отже існує доволі великий ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_6 своїх процесуальних обов'язків.
Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тяжкість, характер та обставини інкримінованого злочину свідчить про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Доводи апеляційної скарги про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний триманням під вартою, не є слушними, оскільки обмеження права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодній інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Твердження обвинуваченого про його незадовільний стан здоров'я, який унеможливлює перебування в умовах установи виконання покарань, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки в матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_6 в зазначених умовах за станом здоров'я.
Щодо посилання обвинуваченого на те, що він є головою правління кредитної спілки, та йому необхідно подавати звітності, скликати збори, та особистий доступ до банку, не підтверджені належними та допустимими доказами, передбаченими ст. 84 КПК України, не свідчать про зменшення вказаних ризиків, та не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо зменшення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави, слід зазначити, що відповідно до ч. 4, ч. 5 п. 2 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні, всі доводи апеляційної скарги обвинуваченого були предметом розгляду в суді І інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 березня 2026 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно, ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: