м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді 099 520 65 95
Справа № 932/4454/26
Провадження № 2-аз/932/8/26
про відмову у забезпеченні позову
14 квітня 2026 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду м. Дніпра Ярощук О.В, розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коростельов Станіслав Володимирович
про забезпечення позову до подачі позовної заяви -
Заявником ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коростельов С. В. через систему Електронний суд 08.04.2026 подано до суду заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви у якій просить зупинити стягнення на підставі виконавчого провадження №80586397, відкритого 25.03.2026 державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральних районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Абдуллаєвою Сабірою Зубєіровною
Посилається на те, що 25 березня 2026 року ОСОБА_1 стало відомо про відкриття виконавчого провадження № 80586397 на підставі постанови № R270278 від 24 грудня 2025 року, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виконавче провадження передбачає накладення арешту на рахунки заявника, що унеможливлює вільне розпорядження майном та здійснення повсякденних платежів. Сума боргу, зазначена у виконавчому документі, становить 34 000,00 грн.
Разом із тим в електронному застосунку «Резерв+» громадянина ОСОБА_1 відсутня інформація щодо перебування у розшуку ТЦК та СП, фактів порушення військового обліку або підстави для подання у розшуку.
Крім того, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, який має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв'язку з бронюванням за підприємством/установою.
Виконавче провадження, яке було відкрите державним виконавцем, передбачає примусове стягнення коштів із банківських рахунків Позивача.
Відповідно до протоколу передачі судової справи від 13 квітня 2026 року, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Ярощук О.В. 13 квітня 2026 року о 15-53 год.
Згідно із частиною першою статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що на підставі вказаної постанови державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральних районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Абдуллаєвою Сабірою Зубєіровною, відкрито виконавче провадження №80586397, у межах якого вжито заходів щодо арешту рахунків Заявника та ініційовано стягнення штрафу в сумі 34 000 грн.
Виходячи із викладеного, є очевидними ознаки реальної загрози примусового стягнення із Позивача суми штрафу ще до ухвалення судового рішення у справі, що може призвести до істотного ускладнення або унеможливлення ефективного поновлення порушених прав Заявника у разі задоволення адміністративного позову.
Крім того, відкриття виконавчого провадження з виконання оскаржуваної постанови тягне за собою низку негативних наслідків, передбачених Законом України №1404-VIII «Про виконавче провадження», зокрема - арешт рахунків, витрати виконавчого провадження, обмеження у користуванні майном тощо.
Види заходів забезпечення позову передбачено частиною першою статті 151 КАС України.
Одним з видів забезпечення позову в адміністративній справі є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (пункт 5 частини першої статті 151 КАС України).
Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави зупинення виконавчих дій у виконавчому провадження. Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дій, які вчиняються виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Зокрема, пунктом 2 частини першої вказаної статті передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Із матеріалів заяви встановлено, що 25.03.2026 винесено постанову №80586397 за справою про адміністративне правопорушення про накладення заявника штрафу у сумі 34 000,00 грн.
Відомостей про сплату штрафу матеріали заяви не містять.
Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону.
В силу положень статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або ж користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено те, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Отже, оскаржувана постанова є самостійним виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у порядку встановленому Законом № 1404-VIII.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 червня 2022 року (за результатами розгляду подібної справи № 380/4273/21) зазначила про те, що суд, при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди повинні враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред'явлено постанову до виконання, чи було відкрито виконавче провадження тощо.
Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або ж унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність певних фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також, суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
З аналізу наведених вище процесуальних норм вбачається, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, а тому суд зобов'язаний у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням певних заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Суд враховує, що саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано можуть свідчити про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення цього позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову
Водночас, заявником не наведено обставин, що впливають на співмірність і необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист його прав.
До заяви про забезпечення позову не додано документів, які б містили відомості відносно його поточних фінансових показників, розміру грошових коштів, які розміщені, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.
Крім того, заявником також не обгрунтовано у чому полягає ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене підстави для забезпечення позову у даному випадку відсутні, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити у зв'язку із її необґрунтованістю.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 150, 151, 154, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
постановила:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коростельов Станіслав Володимирович про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 294 КАС України та в строки встановлені статтею 295 КАС України.
Суддя Оксана ЯРОЩУК