Справа №591/3915/26
Провадження № 2-з/591/18/26
про відмову у забезпеченні позову
15 квітня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі судді Зері Ю.О., розглянувши заяву (вх.№15835 від 13.04.2026) представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Бондара Валерія Миколайовича про забезпечення позову,
установив:
13.04.2026 представник заявниці звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони видачі приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хвостик Ганною Іванівною / АДРЕСА_1 / свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємиці ОСОБА_2 у рамках спадкової справи №91/2025р, в зв'язку з поданням ОСОБА_1 позову до суду про визнання заповіту від 05.07.2024 за № 2280 недійсним, до вступу рішення суду в законну силу.
В обґрунтування поданої заяви представник зазначає, що позивачка 10.04.2026 звернулась до Зарічного райсуду м. Суми з позовом, у якому просить суд визнати недійсним заповіт №2280 від 05.07.2024, складений спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син позивачки - ОСОБА_4 ,1967 р.н. Після смерті сина відкрилась спадщина: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , дачний ділянка, будинок в с. Печище Сумського району та автомобіль. У момент подання заяви про прийняття спадщини від нотаріуса позивачка дізналась, що вже була відкрита спадкова справа за №91/2025р., номер у спадковому реєстрі 75071683, за заявою ОСОБА_2 , яка є відповідачкою у справі, на яку син позивачки склав заповіт від 05.07.2024 за № 2280, що все майно, яке належало йому на момент смерті, він заповів відповідачці. 10.04.2026 спливає 6-ти місячний термін з моменту смерті спадкодавця, тому позивачка 10.04.2026 звернулась з письмовою заявою до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Хвостик Г.І. з заявою не видавати свідоцтво про право на спадщину у даній спадковій справі спадкоємиці за заповітом ОСОБА_2 , в зв'язку зі зверненням спадкоємиці за законом ОСОБА_1 з позовом до суду про визнання заповіту від 05.07.2024 за № 2280 недійсним до вирішення справи в суді, але відповіді не отримала.
Розглянувши без повідомлення учасників справи подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 149 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом частини першої статті 150 даного Кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно роз'яснень, наведених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З наведених в позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставин суд встановив, що позивачка є матір'ю померлого ОСОБА_3 13.02.2026 позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина та дізналась про факт наявності заповіту, за яким її син заповів усе належне йому майно ОСОБА_2 . Вважаючи, що син діяв під впливом тяжкого фізичного стану, що могло вплинути на усвідомлення ним своїх дій, позивачка оскаржила складений сином заповіт у судовому порядку.
Суд вважає, що обраний позивачкою спосіб забезпечення позову у вигляді заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину відповідачці передбачає пряме втручання суду у діяльність приватного нотаріуса.
Частиною другою 2 статті 8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків.
Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Згідно із положеннями статті 42 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.
Отже чинним законодавством України прямо передбачений обов'язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що представником ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову додані докази звернення позивачки до нотаріуса із заявою, у якій вона просила приватного нотаріуса не видавати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 у зв'язку із її зверненням до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, заяву про забезпечення позову суд визнає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Бондара Валерія Миколайовича про забезпечення позовувідмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя Ю.О. Зеря